Рішення

від 03.12.2015 по справі 905/2784/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.2015                     Справа № 905/2784/15                               

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Донецьк, ЄДРПОУ 24316073,

до відповідача, Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська лікарня №2 міста Єнакієве», м.Єнакієве Донецької області, ЄДРПОУ 01990571,

про стягнення 150 077,59 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №784 від 08.10.2015р. до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська лікарня №2 міста Єнакієве», м.Єнакієве Донецької області, про стягнення 150 077,59 грн., у тому числі 98 705,00 грн. суми заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 3 796,76 грн. 3% річних та 47 575,83 грн. інфляційних витрат.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2784/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 23.10.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2784/15.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору закупівлі товарів (продуктів нафтопереробки рідких) за державні кошти №05171/14-БР від 19.05.2014р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх грошових зобов'язань в частині оплати вартості переданого палива, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок суми позовних вимог та у копіях: договір закупівлі товарів (продуктів нафтопереробки рідких) за державні кошти №05171/14-БР від 19.05.2014р. із специфікацією (додаток №1) до нього, видаткова накладна №ВТ00171702 від 26.05.2014р., довіреність відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №72 від 26.05.2014р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.193, 216-218 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 527, 530, 549, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 44 Господарського процесуального кодексу України.

10.11.2015р. представником позивача через канцелярію суду разом із клопотанням №б/н від 10.11.2015р. надано копії: листа Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» №04-16-1143 від 22.09.2015р. щодо призупинення приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, які контролюються терористами, витяг з сайту Міністерства юстиції України «Детальна інформація про юридичну особу» щодо відповідача, рахунку-фактури №Т-00224262 від 26.05.2014р., акт звіряння (364 рахунок) взаємних розрахунків станом на 30.10.2015р. між сторонами, лист №845 від 03.11.2015р., яким засвідчено відсутність даного спору на розгляді іншого суду.

Документи долучено до матеріалів справи.

02.12.2015. представник позивача звернувся з клопотанням №б/н від 27.11.2015р. про розгляд справи без його участі, врахувавши, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» повністю підтримує свої позовні вимоги. До клопотання додано письмової пояснення по справі №б/н від 27.11.2015р., у яких позивач з приводу представлення доказів вручення відповідачу рахунку на оплату палива посилається на п.п.1.4, 1.6, 4.1, 4.2 та 11.6 договору та зазначає, що з огляду на приписи перелічених умов укладеної угоди факт отримання відповідачем палива зазначений у видатковій накладній №ВТ00171702 від 26.05.2015р., яка підписана уповноваженими представниками сторін і у якій зазначена видана кількість виданого палива та номери виданих талонів на паливо.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, суд задовольняє клопотання позивача №б/н від 02.12.2015р. про розгляд справи без участі його представника.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

19.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (Учасник) та Комунальною лікувально-профілактичною установою «Міська лікарня №2 міста Єнакієве» (Замовник) укладено договір закупівлі товарів (продуктів нафтопереробки рідких) за державні кошти №05171/14-БР, строком дії у відповідності до його п.10.1 по 31.12.2014р., а в частині грошових зобов'язань до повного виконання.

Згідно п.1.1 договору, Учасник зобов'язався у 2014р. постачити Замовнику товари, зазначені в документації конкурсних торгів, а Замовник – прийняти та оплатити такі товари.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент) товарів: паливо рідинне та газ; оливи мастильні (Бензин А-95, бензин А-92, дизельне паливо або еквіваленти). Кількість товарів: Бензин А-95 Євро – 6 000л., дизельне паливо Perfekt diesel – 3000, бензин А-92 Perfekt – 5 000л).

Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Замовника (п.1.3 договору).

За змістом п.1.4 договору Учасник зобов'язується передати паливо у власність Замовника, а останній зобов'язується прийняти його й сплатити за нього певну грошову суму у строки та на умовах, встановлених даним договором. З моменту переходу права власності на паливо, воно залишається на зберіганні у Учасника. Відпуск палива зі зберігання Замовнику здійснюється на підставі пред'явлених талонів на паливо на АЗС Учасника.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що за взаємною згодою сторін у період дії даного договору вартість одного літра палива, яка визначена згідно п.4.1 цього договору, є величиною незмінною за виданими Замовнику талонами.

Відповідно до п.1.6 договору сторони домовились про те, що момент переходу права власності на паливо (факт його продажу), який настає при передачі палива, документально підтверджується видатковою накладною, оформленою між Замовником та Учасником, заповненої відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Учасник видає Замовнику (представнику Замовника) талони в момент видачі видаткової накладної, інформація про видані талони вказується у цій видатковій накладній.

Загальна сума договору становить 238 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість. Ціна за одиницю кожного виду товару (з ПДВ): Бензин А-95 Євро – 17,50 грн., дизельне паливо Perfekt diesel – 16,00 грн., бензин А-92 Perfekt – 17,00 грн. Зниження ціни не потребує підписання додаткової угоди (п.3.1 договору). Дане відображено у додатку №1 до договору – Специфікація, що підписана та скріплена печатками з обох сторін.

За визначеннями п.4.1 договору розрахунок проводиться шляхом сплати Замовником після пред'явлення Учасником рахунку на оплату товару та перерахування коштів на рахунок Учасника відповідно до законодавства про безготівкові розрахунки в Україні в такому порядку 100% після отримання талонів на відповідну кількість палива.

До рахунку надається видаткова накладна (п.4.2 договору).

Ціна на паливо, а також його кількість указуються Учасником у видатковій накладній на паливо, а також у рахунку-фактурі. Покупець здійснює оплату палива через головне управління Державного казначейства у Донецькій області за наявності фінансування з Державного бюджету України, але в строк не пізніше 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на паливо (дата підписання збігається з датою її оформлення). У вартість палива входять вартість послуг зберігання (звичайний строк зберігання, а також зберігання понад звичайний строк), а також інших витрат Учасника, пов'язаних зі зберіганням і відпусткою палива Замовнику по талонах (п.4.3 договору).

Вид розрахунків: безготівковий, відповідно до діючого законодавства (п.4.4 договору).

За змістом п.4.6 договору несвоєчасна оплата Замовником палива через неотримання зі своєї вини оригіналу видаткової накладної та/або рахунку (рахунку-фактури) є простроченням Замовника.

Термін поставки товару: травень-грудень 2014р., місце поставки товару: м.Єнакієве, вул.Фурамнова, 4.

Пунктом 11.6 договору до обов'язків Замовника віднесено самостійне отримання у Учасника видаткових накладних, податкових накладних, актів видачі палива зі зберігання й інші документи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив продаж обумовленого вище товару відповідачу за видатковою накладною №ВТ00171702 від 26.05.2014р. на суму 98 705,00грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами сторін на даному документі.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеного товару підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №72 від 26.05.2014р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Предмет продажу означений правочином, ідентичні найменуванню товару, придбаного за наведеною видатковою накладною.

Крім того, цей первинний документ містять посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надана позивачем видаткова накладна є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору закупівлі товарів (продуктів нафтопереробки рідких) за державні кошти №05171/14-БР від 19.05.2014р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, у відповідності до п.4.3 договору межею розрахунку є строк не пізніше 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на паливо (дата підписання збігається з датою її формування).

Відтак, приймаючи до уваги дату формування приведеного первинного документу та викладені умови оплати, відповідач повинен був розрахуватись із позивачем за переданий останнім товар не пізніше 25.06.2014р..

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем у сумі 98 705,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі становить 47 575,83 грн. за період прострочення з 06.2014р. по 06.2015р. на суму основного боргу 98 705,00 грн.

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому не може бути прийнятий для нарахування цих вимог, адже неправильно визначено період для нарахування цих вимог.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», на суму основного боргу 98705,00 грн., за період 07.2014р. по 06.2015р. із дотриманням приписів наведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у межах розміру визначеного позивачем, тобто в сумі 47 575,83грн., за відсутності клопотання в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми – 3 796,76грн. за наступним розрахунком: на суму 98 705,00 грн. у період з 19.06.2014р. по 30.09.2015р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, судом встановлено неправильне визначення позивачем періоду прострочення для розрахунку цих вимог.

Як встановлено вище, належним строком виконання спірного зобов'язання є перебіг часу по 25.06.2014р. включно.

Відтак, першим днем прострочення буде 26.06.2014р., тобто наступний день після дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи таке та здійснивши перерахунок 3% річних за період з 26.06.2014р. по 30.09.2015р. на суму боргу в розмірі 98 705,00 грн., суд дійшов висновку про задоволення цих вимог частково, в сумі 3 748,09 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Донецьк, до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська лікарня №2 міста Єнакієве», м.Єнакієве Донецької області, про стягнення 150 077,59 грн., у тому числі 98 705,00 грн. суми заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 3 796,76 грн. 3% річних та 47 575,83 грн. інфляційних витрат, задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська лікарня №2 міста Єнакієве» (86402, Донецька область, м.Єнакієве, вул.Фурманова, б.4, ЄДРПОУ 01990571, п/р35427201050906 у ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (83045, м.Донецьк, вул.Олімпієва, б.2б, поштова адреса: 69091, м.Запоріжжя, бул.Шевченко, 71а, ЄДРПОУ 24316073, п/р26006962494065 у ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», МФО 334851) 150 028,92 грн., у тому числі 98 705,00 грн. суми заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 3 748,09 грн. 3% річних та 47 575,83 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 2 250,43грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. У судовому засіданні 03.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2015р.

Суддя О.В. Кротінова