Ухвала

від 16.08.2016 по справі 905/2784/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

16.08.2016р. Справа №905/2784/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В. у відкритому судовому засіданні розглянув матеріали за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» №660 від 30.06.2016р. на дії органу виконання судового рішення, по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Донецьк,

до відповідача, Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська лікарня №2 міста Єнакієве», м.Єнакієве Донецької області,

про стягнення 150 077,59 грн., -

за участю представників:

від позивача (заявника): ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача (боржника): не з'явився,

від головного управляння Державної казначейської служби України у Донецькій області: не з'явився; -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.12.2015р. (повний текст складено та підписано 08.12.2015р.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Донецьк, до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська лікарня №2 міста Єнакієве», м.Єнакієве Донецької області, про стягнення 150077,59 грн., у тому числі 98705,00 грн. суми заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 3796,76 грн. 3% річних та 47575,83грн. інфляційних витрат, задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 150028,92 грн., у тому числі 98705,00 грн. суми заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 3748,09 грн. 3% річних та 47575,83грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 2250,43грн.

На виконання означеного судового акту господарським судом Донецької області видано відповідний наказ від 04.01.2016р.

04.07.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Запоріжжя, звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою №660 від 30.06.2016р. на дії органу виконання судового рішення про:

- визнання незаконними дії управління Державної казначейської служби України у Донецької області щодо повернення без виконання наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2015р. по справі №905/2784/15;

- визнання незаконною бездіяльність управління Державної казначейської служби України у Донецької області щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2015р. по справі №905/2784/15;

- зобов'язання управління Державної казначейської служби України у Донецької області здійснити безспірне списання коштів на користь ТОВ «Параллель-М ЛТД» на підставі наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2016р. по справі №905/2784/15.

04.07.2016р. ухвалою господарського суду Донецької області призначено судове засідання на 16.08.2016р. для вирішення питання про прийняття скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» №660 від 30.06.2016р. на дії органу виконання судового рішення.

04.08.2016р. представником позивача (заявника) через канцелярію господарського суду Донецької області надано клопотання б/н від 04.08.2016р., яким до матеріалів справи долучено у копіях: довіреність на представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» ОСОБА_1, лист запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» №04-16-1143 від 29.09.2015р., витяг з журналу «Вхідна кореспонденція Укрпошта» за 29.06.2016р.

Дослідив доводи скаржника та надані ним докази, означену скаргу прийнято до розгляду.

Обґрунтуванням приведених вимог скарги, за висновками заявника, є неправомірне повернення виконавчого документа стягувачу та невиконання управлінням Державної казначейської служби України у Донецької області судового рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2015р. по справі №905/2784/15, вимог наказу означеного суду від 04.01.2016р. по справі №905/2784/15.

Нормативним підґрунтям визначено ст.ст.1, 2, 3 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п.1, 3, 4, 6, 7, 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р., ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст.19, 124 Конституції України, ст.ст.115, 116, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, висновки п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України «Про виконавче провадження»» №01-06/131/16 від 28.01.2016р. та Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1290/14 від 12.09.2014р..

До матеріалів скарги додано у копіях: довіреність на представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» ОСОБА_1, заява позивача про виконання рішення суду №37 від 15.01.2016р. на адресу головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області із описом вкладення до цінного листа (датований 15.01.2016р.), фіскальним чеком №б/н від 15.01.2016р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (датовано 28.01.2016р.), лист головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області «Про повернення виконавчих документів» №15-08/239 від 28.01.2016р., заява позивача про виконання рішення суду №133 від 10.02.2016р. на адресу головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області із описом вкладення до цінного листа (датований 10.02.2016р.), фіскальним чеком №б/н від 10.02.2016р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (датовано 15.02.2016р.), лист головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області «Про повторне повернення виконавчих документів» №15-08/460 від 17.02.2016р., заява позивача про виконання рішення суду №434 від 27.04.2016р. на адресу головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області із описом вкладення до цінного листа (датований 27.04.2016р.), фіскальним чеком №б/н від 27.04.2016р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (датовано 04.05.2016р.), лист головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області «Щодо повернення документів» №09.2-08/1629 від 31.05.2016р.

09.08.2016р. від головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області електронною поштою надійшли заперечення №15-11/2420 від 09.08.2016р., оригінал яких отримано через канцелярію господарського суду Донецької області 15.08.2016р.

За змістом представлених суду заперечень головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області просить відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» №660 від 30.06.2016р. на дії органу виконання судового рішення, оскільки боржник по справі не є клієнтом головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ніколи не обслуговувався безпосередньо у цьому управлінні та не обслуговується на цей час; Комунальна лікувально-профілактична установа «Міська лікарня №2 міста Єнакієве» знаходиться у м.Єнакієве - на непідконтрольній органам державної влади території; зазначено із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей» №595 від 07.11.2014р. про казначейське обслуговування установ, які знаходяться на території, що не контролюється українською владою, лише після повернення такої території під контроль української влади або переміщення на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі; для виконання рішення суду по справі №905/2784/15 боржнику необхідно переміститись на підконтрольну територію та в органі Казначейства за місцезнаходженням поновити роботу своїх рахунків у встановленому законодавством порядку; комунальна установа, як боржник по судовим справам, не є суб'єктом гарантування виконання рішення суду державно, а отже Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не розповсюджується на правовідносини щодо виконання рішення суду по справі №905/2784/15, адже боржник фінансувався (утримувався) за рахунок коштів місцевого бюджету та є комунальною установою; також звернуто увагу на відсутність рахунків боржника, які обслуговуються в органі Казначейства.

Одночасно, у запереченнях заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Представник позивача (заявника) у судовому засіданні 16.08.2016р. наполягав на задоволенні скарги.

Представник відповідача (боржника) у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані документи не надав.

Представник головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області у судове засідання не з'явився.

Керуючись приписами ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розгляд скарги за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на таке та за наявності висловленої правової позиції обох сторін щодо спірного питання, клопотання головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про розгляд справи за відсутності його представника задоволено судом.

Дослідив надані матеріали та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження», як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.он УкрдВідповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу.

Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження», крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

В силу норм ст.1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено Указом №460/2011 від 13.04.2011р. Президента України, Державна казначейська служба України (казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За приписами п.15 Порядку дії органів казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до казначейства або суду.

З урахуванням того, що розглядувану скаргу подано заявником у зв'язку з невиконанням управлінням державної казначейської служби України у Донецькій області наказу, який було видано господарським судом Донецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» правомірно звернулось зі скаргою саме до господарського суду, який розглядав справу та видавав виконавчий документ.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка була викладена у постанові від 24.09.2013р. суду касаційної інстанції по справі №32/37-10.

Як вказує стягувач, 15.01.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Паралелль-М ЛТД» скерувало на адресу головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області заяву про виконання рішення суду разом з оригіналом наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2016р. та копією рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2015р. по справі №905/2784/15.

Листом №15-08/239 від 28.01.2016р. головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повернуло без виконання виконавчий документ по справі №905/2784/15, мотивуючи такі дії тим, що боржник не перебуває на обслуговуванні у головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області, не здійснив переміщення з території, яка не контролюється українською владою і, з огляду на положення Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014р., казначейське обслуговування установ, які знаходяться на території, що не контролюється українською владою, здійснюється лише після повернення такої території під контроль української влади або переміщення на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі. Відтак, на підставі п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, повернув виконавчий документ як такий, що не підлягає виконанню органом Казночейства.

Згідно з листом №133 від 10.02.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Паралель-М ЛТД» вдруге звернулось до головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області з вимогою виконання рішення суду від 03.12.2015р. по справі №905/2784/15 саме на підставі наказу від 04.01.2016р. До листа додано оригінал означеного наказу та копію рішення господарського суду донецької області по справі №905/2784/15.

Листом №15-08/460 від 17.02.2016р. головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повернуло вказані документи заявнику без виконання, з обґрунтуванням аналогічним приведеному у листі №15-08/239 від 28.01.2016р. та підкреслив, посилаючись на п.24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, у якому обслуговується боржник, документи визначені Порядком, а зазначений у наказі боржник не перебуває на обслуговуванні у головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області.

27.04.2016р. скаржник втретє звернувся до головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області із листом №434 від 27.04.2016р., у якому наполягав на вчиненні дій з виконання рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2015р. по справі №905/2784/15 на підставі наказу від 04.01.2016р., що додані до цього звернення.

Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повернуло надіслані документи заявнику листом №09.2-08/1629 від 31.05.2016р., який отримано останнім 29.06.2016р. за №404 (відповідна відмітка про отримання у правому верхньому куті листа та дані витягу з журналу «Вхідна кореспонденція Укрпошта» за 29.06.2016р.).

Органом виконавчої влади у листі №09.2-08/1629 від 31.05.2016р. обставинами, за яких повернуто документи без виконання, визначено те, що боржник не є клієнтом головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, знаходиться на території, що не контролюється українською владою, а отже в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей» №595 від 07.11.2014р. казначейське обслуговування установ, які знаходяться на території, що не контролюється українською владою, здійснюється лише після повернення такої території під контроль української влади або переміщення на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, у зв'язку з чим підстав для здійснення будь-яких грошових операцій, у тому числі пов'язаних із стягненням коштів з рахунків КЛПУ «Міська лікарня №2 м.Єнакієве» немає. Також зазначено, що для виконання рішення суду боржнику необхідно переміститись на підконтрольну органам державної влади територію та в органи Казначейства за місцезнаходженням поновити роботу своїх рахунків у встановленому законодавством порядку, у разі поновлення казначейського обслуговування рахунків боржника, за змістом п.24 Порядку, стягувану необхідно подати до органу Казначейства, у якому обслуговується боржник, документи, визначені п.6 даного Порядку.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява N 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява N 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З матеріалів справи вбачається, що боржник - Комунальна лікувально-профілактична установа «Міська лікарня №2 міста Єнакієве», м.Єнакієве Донецької області, код ЄДРПОУ 01990571 є комунальною установою із формою фінансування - місцевий бюджет, поточний рахунок №35427201050906 відкрито у ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, засновник Єнакієвська міська рада, основний вид діяльності - діяльність лікарняних закладів.

Доказів, що спростовують дане суду не представлено.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» і п.9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, постановою Кабінет Міністрів України від 03.08.2011 N845 був затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Згідно з п.3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

В силу Положення «Про Державну казначейську службу України», яке затверджено Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011р., органом Казначейства є Державна казначейська служба України.

Відповідно до Положення «Про управління (відділення) державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1280 від 12.10.2011р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України №716 від 17.08.2015р.), головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області є територіальним органом Держаної казначейської служби України, на якого у розумінні приведених нормативних актів покладено повноваження виконання рішень судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Таким чином, оскільки боржник є установою, що фінансується з місцевого бюджету, у останнього відкрито рахунок у ГУ ДКСУ у Донецькій області, відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, що встановлено виконавчим органом, а також відсутні власні розрахункові рахунки, та протилежного суду не доведено у розумінні приписів чинного господарського процесуального законодавства України, суд дійшов висновку про те, що виконання рішення суду повинно бути здійснено за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду і має виконуватись (наказ господарського суду Донецької області у справі №905/2784/15) саме Державною казначейською службою України, в особі територіальних органів на місцях, в даному випадку - головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області з урахуванням Закону України «Про виконавче провадження» та дотриманням Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N845 від 03.08.2011р.

Відтак, доводи головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області щодо безпідставності звернення стягувача до нього із означеним виконавчим документом для виконання рішення господарського суду по справі №905/2784/15, є такими, що не відповідають дійсності, а отже не приймаються судом.

Пунктом 24 Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Згідно з п.6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

За правилами п.8 Порядку органи казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку, в тому числі, здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів.

Згідно з п.11 Порядку відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі, зокрема, необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів.

В силу норм п.9 Порядку орган казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ:

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог.

За змістом листа головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області №09.2-08/1629 від 31.05.2016р. та враховуючи листи останнього №15-08/239 від 28.01.2016р., №15-08/460 від 17.02.2016р., наказ господарського суду Донецької області від 04.01.2016р. разом із рішенням цього судового органу від 03.12.2015р. по справі №905/2784/15 повернуто заявнику без виконання на підставі того, що вказаний виконавчий документ не підлягає виконанню органами Казначейства, також, з огляду на не переміщення боржника на підконтрольну органам державної влади України територію та відсутність відкритих рахунків в органі Казначейства.

Разом з тим слід зазначити таке.

Положення приведених законів не передбачають, що знаходження боржника на території проведення антитерористичної операції є обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження органами, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів, та є підставою для відмови у їх виконанні.

Крім того, жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення антитерористичної операції (ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2016 №20/278.

Судом в результаті аналізу приписів Законів України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу в Україні», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про боротьбу з тероризмом», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників не встановлено передбаченої законом такої підстави для визначення виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню органом Казначейства, як тимчасове нездійснення органами державної влади або здійснення не в повному обсязі своїх повноважень в межах території України.

Посилання на п.2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької області та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014р., суд до уваги не приймає, оскільки вказаний пункт цього Порядку постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015р. у справі №826/18826/14, що залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015р. у справі №826/18826/14 визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття.

Суд, погоджується з позицією органу Казначейства про те, що територія міста Єнакієве Донецької області входить до зони проведення антитерористичної операції, застосовуючи до спірних відносин розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (назва у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.05.2015р. №428-р), проте при вирішенні питання про законність дій головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області суд виходить з наступного.

У відповідності до Указу Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України. На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», приписів Закону України «Про боротьбу з тероризмом», керівником Антитерористичного центру при Службі Безпеки України виданий наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення антитерористичної операції визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 7.04.2014 року. Але, всі без виключення населені пункти, які увійшли в зону проведення антитерористичної операції, є територією України.

За контекстним змістом ст.ст.20, 21 та п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» подання виконавчого документу до органу, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів, територіальна юрисдикція якого розповсюджується на пункт, в якому розташований боржник, є підставою для відкриття та виконання судового акту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст.13 Конституції України, прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.

Згідно ст.129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття «обов'язковість судових рішень», яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції», згідно якого Європейський суд наголосив, що, «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Європейський суд також зазначив, що «адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету».

Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (від 21 лютого 1975 року) та у вищенаведеній «Шмалько проти України».

За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступність до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», враховуючи також справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, суд приходить до висновку про визнання дій головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області щодо повернення без виконання наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2016р. по справі №905/2784/15 та бездіяльність управління Державної казначейської служби України у Донецької області щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2015р. по справі №905/2784/15 неправомірними, тобто незаконними.

При цьому, вчинення органом виконання судового рішення будь-яких виконавчих дій віднесено до виключної компетенції такого органу, внаслідок чого у суду відсутнє право зобов'язання головного управління державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області здійснити безспірне списання коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» на підставі наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2016р. по справі №905/2784/15 у цьому спірному випадку, під час розгляду даної скарги, з огляду на приписи п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р..

Беручи до уваги таке, суд відмовляє у задоволенні скарги в цій частині.

Слід зазначити, що судом також досліджено обставини справи на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та зроблено висновок щодо непоширення дії цього Закону на рішення суду у даній справі в силу вимог ч.2 його ст.2, оскільки боржник за рішенням суду не є суб'єктом визначеним даною нормою Закону.

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32-36, 43, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», суд, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Запоріжжя, №660 від 30.06.2016р. на дії органу виконання судового рішення до розгляду.

2. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м.Запоріжжя, №660 від 30.06.2016р. на дії органу виконання судового рішення про: визнання незаконними дії головного управління Державної казначейської служби України у Донецької області щодо повернення без виконання наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2016р. по справі №905/2784/15; визнання незаконною бездіяльність головного управління Державної казначейської служби України у Донецької області щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2016р. по справі №905/2784/15 та зобов'язання управління Державної казначейської служби України у Донецької області здійснити безспірне списання коштів на користь ТОВ «Параллель-М ЛТД» на підставі наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2016р. по справі №905/2784/15, задовольнити частково.

3. Визнати незаконними дії головного управління Державної казначейської служби України у Донецької області щодо повернення без виконання наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2016р. по справі №905/2784/15.

4. Визнати незаконною бездіяльність головного управління Державної казначейської служби України у Донецької області щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 04.01.2016р. по справі №905/2784/15.

5. У задоволенні решти вимог відмовити.

6. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Суддя О.В. Кротінова