Ухвала

від 10.12.2015 по справі 908/399/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/152/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.12.2015 Справа № 908/399/15-г

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ - СМЦ» на дії головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 у справі,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ - СМЦ» (адреса - 01015 м. Київ, вул. Лейпцизька, б. 15-А)

до відповідача ОСОБА_2 - виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «АДЪЮСТАЖ» (адреса - 83048 м. Донецьк, вул. Байдукова, б. 7)

про стягнення суми

Заінтересована особа - головний державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 (адреса - 84313 м. Краматорськ Донецької області, бул. Машинобудівельників, б. 32)

За участю уповноважених представників:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність №39 від 31.03.2015р.

Від відповідача: не з'явився

Від заінтересованої особи: не з'явився

06.11.2015р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ - СМЦ» на дії головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 у справі №908/399/15-г.

У зв'язку із відставкою судді-доповідача по справі ОСОБА_4 системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та скаргу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.2015р. скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 10.12.2015р.

В судове засідання 10.12.2015р. представники Відповідача та заінтересованої особи не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Суд визнав можливим розглянути скаргу за відсутності в судовому засіданні представників боржника та органу Державної виконавчої служби.

В обґрунтування скарги Позивач посилається на наступне.

Постанова Державного виконавця у якості підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження містить посилання на положення п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», Закон України «Про боротьбу із тероризмом», Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження».

Норма ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Серед цих підстав немає такої, яка б ставила можливість відкриття виконавчого провадження у залежність від місцезнаходження боржника у зоні АТО.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не містить жодних обмежень чи мораторіїв на відкриття виконавчих проваджень та/або вчинення виконавчих дій щодо боржників, місцезнаходженням яких є тимчасово неконтрольовані території України. Так само, зазначений закон не містить жодних норм, які б прямо або побічно виключали можливість здійснення виконавчого провадження.

Посилання Державного виконавця на підзаконний акт - розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» так само не може вважатися передбаченою законом підставою, що виключає можливість здійснення виконавчого провадження. Державний виконавець невірно тлумачить зазначене розпорядження. Суть цього переліку зводиться до встановлення населених пунктів, де не працюють або працюють частково органи державної влади України. З цієї причини ДВС Київського районного управління юстиції у м. Донецьку здійснює свою діяльність у м. Краматорську, а не в м. Донецьку.

Враховуючи викладене, Скаржник просить:

1. Визнати протиправними дії Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 15.10.2015р. ВП № 49052684;

2. Скасувати постанову Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 15.10.2015р. ВП № 49052684;

3. Зобов'язати Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 здійснити усі передбачені законодавством України дії, направлені на фактичне виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 31.03.2015р. по справі № 908/399/15-г, у тому числі відкрити виконавче провадження та накласти арешт на майно та грошові кошти боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Запорізької області прийнято рішення від 18.03.2015р. у справі № 908/399/15-г, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» задоволено, з НВП у формі ТОВ «АДЪЮСТАЖ» стягнуто 104000,00 грн. основного боргу, 22 163,67 грн. пені, 10 400,00 грн. штрафу, 3 554,69 грн. 3% річних, 27 017,75 грн. інфляційних втрат та 3 342,72 грн. судового збору.

31.03.2015р. господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ про примусове виконання рішення Запорізької області прийнято рішення від 18.03.2015р. у справі № 908/399/15-г.

15.10.2015 р. постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 (ВП № 49052684) відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №908/399/15-г, виданого 31.03.2015 р. Постанова прийнята на підставі п. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова разом з оригіналом наказу направлена Стягувачу з супровідним листом № вих.2062 від 19.10.2015 р.

Не погоджуючись із даною постановою Скаржник (Стягувач) просить визнати її незаконною.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що скарга ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 13 Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. N 14 В«Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадженняВ» у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

За приписом ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів із дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом із виконавчим документом.

Приймаючи постанову від 15.10.2015 р. ВП № 49052684, державний виконавець посилається на п. 8 ст. 26 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» . У мотивувальній частині постанови державним виконавцем зазначено, що згідно з виконавчого документа боржник знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Байдукова, б. 7, тобто на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, внаслідок проведення на цій території антитерористичних дій. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, боржник не був перереєстрований.

07.11.2014р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Враховуючи вищевикладене, проведення виконавчих дій неможливе на території проведення активної фази АТО.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 В«Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадженняВ» роз'яснено, що до інших обставин, що можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (ст. 26 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» ), можна віднести, зокрема, звернення за виконанням рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з порушенням вимог статей 35, 36 Закону України від 24 лютого 1994 р. N 4002-XII "Про міжнародний комерційний арбітраж" щодо попереднього звернення стягувача до компетентного суду з клопотанням про визнання й виконання рішення названого третейського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 ст. 6 даного Закону).

Подання скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби в порядку ст. 121-2 ГПК України має на меті відновлення порушеного права сторони виконавчого провадження.

Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України В«Про міжнародні договори УкраїниВ» і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 В«Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людиниВ» ).

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі В«Горнсбі поти ГреціїВ» зазначено: В«…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 я такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Посилання державного виконавця в оскаржуваній постанові від 15.10.2015 р. на розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки даний нормативний акт не визначає можливість непроведення виконавчих дій за судовим наказом, зокрема, в м. Донецьк (місцерозташування боржника за наказом № 908/399/15-г) у період проведення антитерористичної операції, не виключає можливість відмови у відкритті виконавчого провадження. Відповідних змін (щодо неможливості/не проведення виконавчих дій державною виконавчою службою на території м. Донецька внаслідок проведення антитерористичної операції) до Закону України В«Про виконавче провадженняВ» не внесено.

Стаття 25 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» встановлений обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження та передбачено перелік обставин, які встановлюють можливість не виконувати ці дії і цей перелік є вичерпним. Оскільки строк пред'явлення наказу у справі №908/399/15-г до виконання не закінчився, наказ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, державний виконавець протягом трьох робочих днів із дня надходження до нього виконавчого документа був зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що у державного виконавця відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого документа на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» . Суд також бере до уваги, у наказі встановлено строк пред'явлення наказу - до 01 квітня 2016 р. Відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження порушує права стягувача і може привести до неможливості взагалі примусового виконання судового рішення. Тобто, державним виконавцем порушено ст.ст.6,11 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , рівність усіх перед законом, фактично надано переваги боржнику.

Згідно з п.9.13 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами скарги доведено факт порушення державним виконавцем вимог закону при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.10.2015р., а тому скарга на дії державного виконавця підлягає задоволенню в частині: - визнання протиправними дії Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження; - скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.10.2015р. та зобов'язання Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 здійснити усі передбачені законодавством України дії, направлені на фактичне виконання наказу господарського суду від 31.03.2015р., у тому числі відкрити виконавче провадження.

Що стосується вимог про накладання арешту на майно та грошові кошти боржника, суд не вбачає підстав в її задоволення, оскільки це є фактично втручанням у внутрішню діяльність відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, що суперечить Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ - СМЦ» на дії головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 у справі №908/399/15-г підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Запорізької області, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ - СМЦ» на дії головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 у справі №908/399/15-г задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 15.10.2015р. ВП № 49052684;

Скасувати постанову Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 15.10.2015р. ВП № 49052684;

Зобов'язати Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 здійснити усі передбачені законодавством України дії, направлені на фактичне виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 31.03.2015р. по справі № 908/399/15-г, у тому числі відкрити виконавче провадження.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвалу суду надіслати учасникам судового процесу.

Суддя Л.М. Сушко