Рішення

від 30.11.2015 по справі 910/7446/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015Справа №910/7446/15-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр»

До Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

Про стягнення 46 976,62 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Амеліна Т.М. - представник за довіреністю;

Від відповідача: Літуча Г.М. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення 32 856,13 грн., з яких: 28 900,74 грн. - страхової виплати, 1 255,00 грн. - пені, 168,65 грн. - 3% річних, 1 531,74 грн. - інфляційних втрат, 1 000,00 грн. - витрат за надання послуг незалежної оцінки.

Ухвалою суду від 30.03.2015 року було порушення провадження у справі № 910/7446/15-г, справу призначено до розгляду на 17.04.2015 року.

У судовому засіданні 17.04.2015 року представник позивача подав клопотання про долучення документів, наданих на виконання вимог ухвали суду, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.04.2015 року подав відзив на позовну заяви відповідно до якого проти позову заперечував.

У судовому засіданні 17.04.2015 року оголошено перерву до 18.05.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2015 року надав усні пояснення, відповідно до яких проти призначення судової експертизи у справі заперечував.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких не заперечував проти призначення у справі судової експертизи.

Ухвалами суду від 18.05.2015 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, в зв'язку з чим провадження у справі зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експертизи.

19.10.2015 року матеріали справи №910/7446/15-г повернуті до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 04.11.2015 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 23.11.2015 року.

В судовому засіданні 23.11.2015 року представник позивача подав уточнену позовну заяву відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 33 349,28 грн. - страхової виплати, 1 000,47 грн. - пені, 844,24 грн. - 3% річних, 11 782,63 грн. - інфляційних втрат, 1 000,00 грн. - витрат за надання послуг незалежної оцінки, 3 840,00 грн. - витрат на проведення судової експертизи; 1 827,00 грн. - судового збору.

Відповідно до ч. ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Суд приймає до розгляду уточнену позовну заяву, як заяву про збільшення позовних вимог, справа розглядається в межах стягнення з відповідача 33 349,28 грн. - страхової виплати, 1 000,47 грн. - пені, 844,24 грн. - 3% річних, 11 782,63 грн. - інфляційних втрат, 1 000,00 грн. - витрат за надання послуг незалежної оцінки, 3 840,00 грн. - витрат на проведення судової експертизи; 1 827,00 грн. - судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2015 року подав клопотання про виклик до суду експертів, а саме: суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3, суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4, аварійного комісара Горобця В.В., судового експерта Берегового Сергія Володимировича.

Представник позивача надав пояснення з приводу заявленого клопотання.

У задоволенні клопотання представника відповідача про виклик експертів у судове засідання судом відмовлено у зв'язку з тим, що у своєму висновку експерти надали вичерпні та зрозумілі відповіді на поставлені питання і необхідність надання ними додаткових пояснення відсутня.

Крім того, представники сторін у судовому засіданні 23.11.2015 року подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору у справі, яке судом розглянуто та задоволено - продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

В судовому засіданні 23.11.2015 року оголошено перерву до 30.11.2015 року.

В судовому засіданні 30.11.2015 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечував, посилаючись на те, що на виконання своїх зобов'язань, відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 6 142,26 грн., розрахунок якого було здійснено на підставі висновку експерта №2 від 30.01.2014 року, відповідно до якого вартість залишків пошкодженого автомобіля становить 47 857,74 грн. Крім того, як зазначав представник відповідача, страхове відшкодування було виплачене у встановлені договором строки, а тому підстави для нарахування будь-яких штрафних санкцій за прострочення сплати страхового відшкодування відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про призначення у справі повторної судової автотоварознавчої експертизи.

Представник позивача надав усні пояснення з приводу клопотання представника відповідача про призначення у справі повторної експертизи.

Відповідно до статті 1 Закону «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 ГПК України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про призначення у справі повторної судової автотоварознавчої експертизи дійшов висновку про відмову в його задоволенні, в зв'язку з відсутністю підстав для призначення у справі повторної судової автотоварознавчої експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 30.11.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр» (страхувальник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (страховик, відповідач) був укладений договір страхування автотранспортних засобів №3-005974, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1, з лімітом відповідальності 60 000,00 грн. (п. 1.2, п. 2.6 договору, додаток №1 до договору).

Відповідно до додатку №1 до договору страхування, страховим випадком є, зокрема, ДТП - пошкодження або знищення ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в процесі руху ТЗ та з його участю, а також пошкодження ТЗ іншими рухомими транспортними засобами.

Відповідно до п. 5.1.6 договору при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (його довірена особа) зобов'язаний повідомити страховика не пізніше 2 робочих днів з моменту як стало відомо про випадок та подати письмову заяву про настання страхового випадку.

Згідно п. 7.10 договору розмір страхового відшкодування розраховується в межах ліміту відшкодування наступним чином, зокрема, при повній загибелі ТЗ - як різниця між страховою сумою ТЗ за вирахуванням величини амортизаційного зносу ТЗ за період дії договору та вартістю залишків пошкодженого ТЗ. При цьому ТЗ залишається у страхувальника/вигодонабувача.

Пунктом 7.9 договору сторони погодили, що під повною загибеллю розуміють такий ступень пошкодження ТЗ, при якому вартість його відновлювального ремонту складає 75 відсотків і більше страхової суми ТЗ.

Згідно п. 7.12.2 договору величина амортизаційного зносу ТЗ визначається за період дії договору (неповний місяць дії договору приймається за повний), а величина фізичного зносу деталей ТЗ за весь строк експлуатації ТЗ з розрахунку 15% відсотків від страхової суми за перший рік експлуатації (3% за перший місяць дії, 2% за другий місяць і 1% за кожен наступний місяць дії) і 10% від страхової суми за кожний наступний рік експлуатації.

Відповідно до п. 2.3 договору страховик відшкодовує витрати, спричинені страховим випадком, що пов'язані з оплатою: необхідних і розумних дій з рятування ТЗ та запобігання чи зменшення розміру збитку (п.2.3.1); вартості послуг (витрат) за отримання документів, що стосуються страхового випадку та/або визначають розмір збитку (п.2.3.2); вартості послуг (витрат) за транспортування пошкодженого ТЗ до СТО, у випадку неможливості його руху своїм ходом (п.2.3.3.).

Згідно п. 8.1 договору виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви від страхувальника/вигодонабувача і страхового акта, що складається страховиком.

Для визначення розміру страхового відшкодування страховик може залучати незалежного експерта. Оплата експертизи проводиться за рахунок страховика (п.7.4).

Після отримання всіх необхідних документів про факт, обставини настання страхового випадку та розмір збитку, рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строк до 10 робочих днів з дати отримання останнього документа (п.8.4).

Згідно п. 8.7 договору виплата страхового відшкодування, за виключенням випадку «Викрадення», здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату.

Додатком №1 до договору страхування сторони погодили строк дії договору з 11.02.2013 року по 10.02.2014 року.

14.12.2013 року по вул. Шевченка, у м. Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1, під час якої останній отримав механічні пошкодження, що підтверджується відомостями №9319738 про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до звіту №42 з визначення вартості матеріального збитку від 30.01.2014 року, складеного за результатами, проведеного на замовлення відповідача, дослідження, вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 101 271,02 грн.

Таким чином, враховуючи те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 склала більше страхової суми транспортного засобу, на підставі п.п. 7.9, 7.10 договору, цей автомобіль є повністю загиблим і розмір страхового відшкодування розраховується, як різниця між страховою сумою транспортного засобу за вирахуванням величини його амортизаційного зносу за період дії договору та вартості його залишків.

Відповідно до страхового акту 3439/1303/ТР25/00/2 від 30.05.2014 року, складеного відповідачем розмір страхової виплати становить 6 142,26 грн.

На підставі заяви на страхову виплату вх. №11/2628 від 18.12.2013 року, на виконання умов договору страхування №3-005974 від 22.01.2013 року, відповідач 03.06.2014 року сплатив позивачу 6 142,26 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку позивача.

Не погоджуючись з розміром страхової виплати, позивач звернувся до відповідача з листом №151/Т від 28.08.2014 року щодо роз'яснення розрахунку виплаченої страхової суми.

Листом №12/297 від 04.09.2014 року відповідач повідомив позивачу, що розмір страхової виплати було здійснено на підставі п. 7.10.2 договору наступним чином: 54 500,00 грн. (страхова сума ТЗ за вирахуванням величини амортизаційного зносу ТЗ за період дії договору) - 500,00 грн. (франшиза) - 47 857,74 грн. (вартість залишків пошкодженого ТЗ згідно аварійного сертифікату №С-14-165 від 25.03.2014 року, складеного ТОВ «Експертна компанія» Укравтоекспертиза-Стандарт»).

Листом №1 від 12.01.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про здійснення страхової виплати протягом 7 календарних днів з дати отримання цього листа у розмірі 34 400,74 грн. (60 000,00 грн. (страхова сума) - 500,00 грн. (франшиза) - 18 957,00 грн. (вартість залишків ТЗ згідно звіту про визначення вартості залишків КТЗ від 28.02.2014 року, складеного ПП ОСОБА_3) - 6 142,26 грн. (здійснена виплата).

Проте, листом №12/35 від 06.02.2015 року відповідач відмовив позивачу у здійсненні страхової виплати в розмірі 34 400,74 грн.

В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача стартової виплати, пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків здійснення страхової виплати.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначав про те, що на виконання своїх зобов'язань, він сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 6 142,26 грн., розрахунок якого було здійснено на підставі висновку експерта №2 від 30.01.2014 року, відповідно до якого вартість залишків пошкодженого автомобіля становить 47 857,74 грн. Крім того, як зазначав представник відповідача, страхове відшкодування було виплачене у встановлені договором строки, а тому підстави для нарахування будь-яких штрафних санкцій за прострочення сплати страхового відшкодування відсутні.

Проте, відповідно до висновку експерта, за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, від 25.09.2015 року №9431/15-54, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року у справі №910/7446/15-г, ринкова вартість залишків колісного транспортного засобу Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на момент скоєння ДТП - 14.12.2013 року складала 14 508,46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що в зв'язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.12.2013 року та під час якої було пошкоджено автомобіль Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1, у відповідача, як страховика за договором страхування №3-005974 від 22.01.2013 року виник обов'язок щодо здійснення позивачу, як страхувальнику за цим договором, страхової виплати.

Враховуючи те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до звіту №42 з визначення вартості матеріального збитку від 30.01.2014 року, становить 101 271,02 грн., тобто, більше страхової суми транспортного засобу, на підставі п.п. 7.9, 7.10 договору, цей автомобіль вважається повністю загиблим і розмір страхового відшкодування розраховується, як різниця між страховою сумою транспортного засобу за вирахуванням величини його амортизаційного зносу за період дії договору та вартістю його залишків.

Відповідно до висновку експерта судової автотоварознавчої експертизи від 25.09.2015 року №9431/15-54, ринкова вартість залишків колісного транспортного засобу Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на момент скоєння ДТП - 14.12.2013 року складала 14 508,46 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення страхової вплати підлягають задоволенню повністю, а саме, в сумі 33 349,28 грн. (60 000,00 грн. (страхова сума) - 5 500,00 грн. (амортизаційний знос) - 500,00 грн. (франшиза) - 14 508,46 грн. (вартість залишків КТЗ) - 6 142,26 грн. (здійснена відповідачем виплата).

Позивач за прострочення строків здійснення страхової виплати, нарахував та просить стягнути з відповідача 844,24 грн. - 3% річних за період прострочення з 20.01.2015 року по 23.11.2015 року та 11 782,63 грн. - інфляційних втрат за період прострочення з 20.01.2015 року по 31.10.2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, в розмірі 844,24 грн. та 11 782,63 грн., відповідно, за визначені позивачем періоди.

Крім того, за прострочення строків здійснення страхової виплати, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 003,47 грн. пені за період прострочення з 20.01.2015 року по 15.03.2015 року.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.4.3 договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну сплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику на його вимогу, пені за кожний день прострочення платежу у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, але не більше 3% розміру страхового відшкодування.

Згідно п. 8.7 договору виплата страхового відшкодування, за виключенням випадку «Викрадення», здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про страхову виплату було прийняте відповідачем 30.05.2014 року, таким чином, прострочення відповідача щодо здійснення страхової виплати починається 14.06.2014 року.

Здійснивши перерахунок пені, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки пеня нарахована поза межами встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, шестимісячного терміну.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 000,00 грн. витрат за надання послуг незалежної оцінки, проведеної ПП ОСОБА_3, вважаючи їх судовими витратами.

Частиною 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що незалежна оцінка, проведена ПП ОСОБА_3, в розумінні статті 44 ГПК України не є судовими витратами, то підстави для стягнення з відповідача 1 000,00 грн. витрат за надання послуг незалежної оцінки відсутні.

Розподіл витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи здійснюється у відповідності до вимог статті 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (місцезнаходження : 01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 9, оф. 2, код ЄДРПОУ 26052299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр» (місцезнаходження : 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ 31569915) 33 349 (тридцять три тисячі триста сорок дев'ять) грн. 28 коп. - страхової виплати, 844 (вісімсот сорок чотири) грн. 24 коп. - 3% річних, 11 782 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 63 коп. - інфляційних втрат, 3 758 (три тисячі сімсот п'ятдесят вісім) грн. 21 коп. - витрат на проведення судової експертизи та 1 788 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) грн. 09 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2015 року

Суддя О.М. Спичак