Рішення

від 27.11.2015 по справі 910/18444/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2015Справа №910/18444/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіагро»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно»

Про стягнення 238 819,85 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіагро» (далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно» (далі - відповідач) про стягнення 238 819,85 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № ПА-048 від 05.08.2014р.

Ухвалою суду від 21.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/18444/15 та призначено розгляд на 07.09.2015 р.

31.07.2015р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

03.09.2015р. відповідач подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

07.09.2015р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд відклав розгляд справи на 02.10.2015р., у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

02.10.2015р. відповідач подав через канцелярію суду клопотання про фіксування судового процесу, про колегіальний розгляд справи, про продовження строку вирішення спору, відзив на позов.

02.10.2015р. у судовому засіданні судом оголошено про подані клопотання відповідачем через канцелярію суду.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи, посилаючись на те, що дане клопотання подане, з метою затягування судового розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання про колегіальний розгляд справи, оскільки воно жодним чином не мотивоване.

Щодо клопотання про фіксування судового процесу, то дане клопотання судом не задоволено у даному судовому засіданні, оскільки представник відповідача не з'явився, а справа по суті не слухалась, внаслідок відсутності представника відповідача, внаслідок чого суд вирішив відкласти розгляд справи на 23.10.2015.

09.10.2015р. позивач подав через канцелярію суду заперечення на відзив.

23.10.2015р. відповідач подав через канцелярію суду доповнення до відзиву.

23.10.2015р. представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник відповідача проти позову заперечив, не підтримав у даному судовому засіданні клопотання про фіксування судового процесу, у зв'язку з відсутністю представника позивача.

Суд відкласти розгляд справи на 13.11.2015р., у зв'язку з відсутністю представника позивача.

13.11.2015р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 27.11.2015р.

16.11.2015р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі та документи по справі.

27.11.2015р. представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у попередніх судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2014 року між ТОВ „ПРОФІАГРО" (далі - позивач) та ТОВ «АГРОХОЛДИНГ РУНО» (далі - відповідач) був укладений договір поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 (далі - договір), відповідно до якого визначалися умови поставки рулонного прес-підбирача Round Pack 1550МС, виробництва компанії KRONE (КРОНЕ), Німеччина (далі - товар).

Згідно п.2.1 договору, асортимент Товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску Товару, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною. Ціна Товару, що є предметом даного Договору, вказується у додатках до даного Договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість Товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у ЄВРО (пункт 2.4. договору)

Пункт 3.1. Договору вказує, що товар може передаватися ПОКУПЦЮ партіями.

Відповідно до умов договору та видаткової накладної №ПА-0000561 від 06.08.2014 року, виписаної на підставі довіреності №305 від 06.08.2014 року та в період дії даного договору, ТОВ «ПРОФІАГРО» було поставлено, а ТОВ «АГРОХОЛДИНГ РУНО» отримано Товар на загальну суму 724 872, 50 грн.

ТОВ „ПРОФІАГРО" виконало свої обов'язки за договором у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило.

Відповідач, в порядку п.6.1. Договору, взяв на себе зобов'язання перед позивачем провести оплату за Товар в строк та на умовах вказаних в ст. 5 Договору.

Пункт 5.1. даного Договору зазначає, що ПОКУПЕЦЬ здійснює оплату партії Товару за вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 5.6. Договору, оплата товару проводиться наступним чином:

• перша оплата в розмірі 218 079,58 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 36 346,60 грн.), еквівалент

12 870,00 ЄВРО, підлягає сплаті в строк до 05 серпня 2014 року;

• друга оплата в розмірі 254 426,17 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 42 404,36 грн.), еквівалент

15 015,00 ЄВРО, підлягає сплаті в строк до 15 вересня 2014 року;

• третя оплата в розмірі 254 426,17 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 42 404,36 грн.), еквівалент

15 015,00 ЄВРО, підлягає сплаті в строк до 15 жовтня 2014 року.

На виконання умов договору, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у сумі 302 461,76 грн. у період з 06.08.2014р. по 03.12.2014р., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 422 410,74 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04 червня 2015 року у справі №910/7026/15-г, позовні вимоги ТОВ „ПРОФІАГРО" про стягнення із ТОВ «АГРОХОЛДИНГ РУНО» боргу, курсової різниці станом на дати вчинення часткового погашення боргу, пені та 10%-річних, нарахованих за період із 16.09.2014р. по 12.05.2015р., задоволено.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним вище рішенням, було встановлено факт наявності заборгованості за вказаним договором поставки, що в даному позовному провадженні не потребує доказування.

Вказане судове рішення, виконано з боку відповідача 09.07.2015р.

Пунктом 5.1 договору визначено, що відповідач здійснює оплату партії Товару в гривнях за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень п.2.4 та розділу 5 даного Договору. Оплата вартості Товару здійснюється в гривнях, виходячи із курсу Міжбанку* на день, що передує дню здійснення платежу.(*Міжбанк - курс гривні для продажу Євро за гривні по міжбанківському курсу гривні, що визначається згідно даних з сайту http://finmonitor.com.ua міжбанківський курс, продаж Euro/UAH зафіксований на момент закриття торгів. Таким чином, сума до сплати визначається на день платежу шляхом множення еквіваленту в ЄВРО (що вказаний в Додатку)) на курс гривні на Міжбанку на день, що передував дню здійснення платежу.

Пункт 5.2. визначає, що відповідно до ч,2 ст.524 ЦК України, сторони дійшли згоди, що ціна на Товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України із зазначенням її еквіваленту в ЄВРО до гривні, що складається виходячи із курсу Міжбанку на момент проведення розрахунків.

Пункт 5.3. - вартість Товару оплачується на поточний рахунок позивача в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору із врахуванням положень п.2.4. та розділу 5 даного Договору.

Пункт 5.4. - У тому випадку, коли курс іноземної валюти (ЄВРО) до гривні, що сформувався на момент закриття торгів на Міжбанківському Валютному Ринку, на день, попередній дню проведення розрахунків (оплати вартості товару відповідно до пункту 5.5. Договору) є вищим за курс ЄВРО на день укладення даного Договору, сторони для визначення належної до сплати суми вартості товару використовують формулу, що наведена в п. 5.5. даного Договору.

Пункт 5.5. - У тому випадку, якщо курс ЄВРО до гривні на день оплати вище, ніж курс ЄВРО до гривні на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/ А2) * В. де • S- піна в гривнях на день перерахування грошей: • В- ціна в гривнях на момент підписання даного договору: • А2- курс ЄВРО до гривні, що сформувався на момент закриття торгів на Міжбанківському Валютному Ринку, на день підписання даного договору, • АГ- курс ЄВРО до гривні, що сформувався на момент закриття торгів на Міжбанківському Валютному Ринку, на день, попередній дню перерахування грошей.

Таким чином сторони у додатку до договору поставки сільськогосподарської техніки №ПА-048 від 05 серпня 2014 року, сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу ЄВРО на час укладення договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погодженні ними, що вказує на принцип свободи договору.

Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу ЄВРО на день такої оплати.

Так, вартість грошового зобов'язання щодо формування ціни товару згідно договору поставки сільськогосподарської техніки №ПА-048 від 05 серпня 2014 року, Відповідачем виконано неповністю, неналежним чином та несвоєчасно.

Згідно поданого позову, позивач посилається на те, що розмір дооцінки вартості товару (курсова різниця) відповідача перед позивачем згідно договору поставки станом на дату подачі позову становить 192 643,37 грн., крім того позивач посилається на те, що за порушення умов договору та несвоєчасну сплату вартості поставленого 39 579,30 грн. - пені, 6597,18 грн. - 10% річних за період з 13.05.2015р. - 08.07.2015р., а також судовий збір.

Згідно з п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості сплаченого Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.6. договору, сторони згідно п.2. ст..625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь остатнього 10% річних.

Згідно із п. 11.1. договору, договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

Суд, оцінивши докази наявні в матеріалах справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п.2 ст. 625 ЦК України).

Приписами ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі і передбачені ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості.

Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому позивач правомірно звернувся до суду з вимогою стягнення штрафних санкцій.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три відсотки річних від простроченої суми.

Крім того, суд зазначає, що у розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Верховний Суд України у постановах від 04.07.2011р. по справі №3-62гс11 та від 26.12.2011р. по справі №3-141гс11, які були прийняті з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень законодавства, прийшов до висновку, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента і пов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач намагається стягнути повторно за одне й те ж прострочення виконання договірного зобов'язання.

Суд не погоджується з такими запереченнями відповідача, оскільки в рішенні № 910/7026/15-г періодом розгляду було з 16.09.2014р. по 12.05.2015р., а у позовному провадженні № 910/18444/15 періодом з 13.05.2015р. по 08.07.2015р., тобто у даному позовному провадженні предметом розгляду є період з моменту постановлення рішення у справі № 910/7026/15-г до моменту сплати заборгованості, встановленої вказаним рішення суду.

Щодо подвійного стягнення курсової різниці, то суд зазначає, що можливість зміни ціни, у зв'язку з курсовою різницею, спільно визначалась сторонами під час укладення договору поставки сільськогосподарської техніки №ПА-048 від 05 серпня 2014 року.

Таким чином, не може бути правомірною позиція зміни ціни після підписання та виконання договору, оскільки договір повністю не виконаний (в частині що стосується позовних вимог у даній справі), оскільки Відповідач погодив та знав про необхідність формування та визначення нової ціни договору (товару) у випадку настання спільно погоджених умов та випадків.

Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу ЄВРО на день такої оплати.

Крім того, згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 р. у справі №3-141гс11, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в прострочці виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості, поставленого позивачем товару, доведена матеріалами даної справи та справи № 910/7026/15-г.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 625 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно» (04116, м.Київ, вул. Шулявська 7, код ЄДРПОУ 32736177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіагро» (03027, Київська область, Києво - Святошинський район, село Новосілки, вул. Озерна 20, код ЄДРПОУ 37332646) 192 643 (сто дев'яносто дві тисячі шістсот сорок три) грн. 37 коп. - дооцінки курсової різниці вартості товару, 39 579 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 30 коп. - пені, 6597 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 18 коп. - 10% річних та судовий збір у розмірі 4950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 12 коп. - судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення підписано 07.12.2015р. )

Суддя В.І.Мельник