Рішення

від 03.12.2015 по справі 910/26062/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26062/15 03.12.15 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК"

в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і

суміжними правами"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і

виконавців"

про стягнення 36 540,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників:

від позивача: Хлєбніков С.Г. за довіреністю № б/н від 15.08.2015 р.;

від відповідача: Семенко І.В. за довіреністю № 57-15 від 07.09.2015 р.;

від третьої особи: Кваша О.О. за дорученням № б/н від 30.11.2015 р.;

Оніщенко Ю.Ю. за дорученням № б/н від 30.11.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" про стягнення 36 540,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.10.2015 р.

Ухвалою від 29.10.2015 р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2015 р.

У судовому засідання 19.11.2015 р. представник відповідача надав відзив на позов та клопотання про залучення іншого відповідача.

Ухвалою від 19.11.2015 р. відмовлено у залученні до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців" у якості іншого відповідача та залучено вказане Товариство до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; розгляд справи відкладено на 01.12.2015 р.

26.11.2015 р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 01.12.2015 р. представником третьої особи подано клопотання про залучення до участі у справі Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У судовому засіданні 01.12.2015 р. оголошувалась перерва до 03.12.2015 р.

02.12.2015 р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

03.12.2015 р. від відповідача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про витребування доказів.

Від третьої особи 03.12.2015 р. надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, поро витребування доказів, пояснення по справі та клопотання поро продовження строків вирішення спору у справі.

03.12.2015 р. від Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» надійшло клопотання про залучення Об'єднання до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Заслухавши пояснення, обґрунтування та заперечення представників учасників судового процесу щодо поданих відповідачем, третьою особою та Об'єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав», дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

У поданих клопотаннях відповідач та третя особа просять суд витребувати від ТОВ «Національне музичне видавництво» договір, на підставі якого останній отримав майнові авторські права на музичний твір «Blame it on me» у виконанні George Ezra.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає зібрані доказами достатніми для встановлення фактичних обставин справи і прийняття у ній законного та обґрунтованого рішення, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотань відповідача та третьої особи про витребування доказів.

За правилами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору . Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Розглянувши клопотання третьої особи та Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» про залучення останнього до участі у справі у якості третьої особи, суд дійшов висновку про те, що рішення у даній справі жодним чином не може вплинути на права і обов'язки Об'єднання щодо жодної із сторін, тож суд відмовляє у задоволенні відповідних клопотань.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів, оскільки ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України надано можливість продовжити строк вирішення спору у справі не більше як на п'ятнадцять днів.

У той же час, ухвалою суду від 29.10.2015 р. строк вирішення спору у справі вже продовжено на 15 днів, а повторне продовження такого строку Господарським процесуальним кодексом не передбачено.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволені клопотання про продовження строків вирішення спору.

При слуханні справи по суті спору представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 03.12.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ПО «ОКУАСП») є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 р.

Між позивачем, як організацією, та ТОВ "УМИГ МЬЮЗИК" (позивач), як видавником, 01.01.2014 р. укладено Договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання творів, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання.

Згідно з п. 8.3. Договору, у випадку виявлення порушень прав, Організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав.

На підставі цього Договору ПО «ОКУАСП» від ТОВ "УМИГ МЬЮЗИК" передано повноваження здійснювати колективне управління майновими правами, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання, а також збирати винагороду (роялті) за використання, зокрема, твору «Blame it on me» (виконавець George Ezra).

Позивач отримав права, серед іншого, на твір «Blame it on me» (виконавець George Ezra) за договором про передачу авторських і суміжних прав № НЛВ - 138/15 від 31.12.2014 р., укладеним між позивачем та ООО «Национальное музыкальное издательство».

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторське право та суміжні права», організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 р.

ПО «ОКУАСП» в обґрунтування поданого позову посилається на те, що відповідачем 17.06.2015 р. та 15.07.2015 р. порушено виключні майнові права щодо музичного твору «Blame it on me» (виконавець George Ezra).

На підтвердження таких обставин ПО «ОКУАСП» надано акт фіксації № 17/06/15 від 17.06.2015 p., акт фіксації № 14/07/15 від 14.07.2015 р., та відеозаписи використання вказаного музичного твору у ТЦ «Метро Кеш Енд Кері Україна» в м. Києві на просп. Григоренка, 43.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Пунктом 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права», публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав ; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Відповідач та третя особа проти позову заперечують, посилаючись на наступне.

30.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців" (третя особа) та відповідачем укладено договір про передачу авторських та суміжних прав № 164-mar-13.

За умовами п. 1.1. Договору № 164-mar-13 третя особа передала відповідачу права (невиключну ліцензію) на використання невиключних авторських прав на твори та невиключні суміжні права на фонограми шляхом публічного виконання в торгових центрах відповідача.

Також, 01.06.2015 р. між ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" (Компанія) та ОП «Українська ліга музичних прав» (Ліга), як організацією колективного управління, укладено договір ДСК-01/06/12 про виплату винагороди (роялті).

Відповідно до п. п. 1., 1.1. Договору ДСК-01/06/12, Каталог Ліги - фонограми, відеограми, у яких зафіксовані виконання музичних творів з текстом або без тексту, майнові права на які передані у колективне управління об'єднанню підприємств "Українська ліга музичних прав" та/або щодо яких об'єднанню надано дозвіл на здійснення збору винагороди за їх використання способом публічного виконання. Предметом Договору є умови використання Компанією способом публічного виконання у зазначених в Додатках до цього Договору закладах, в яких компанія здійснює надання послуг з використанням Фонограм (відеограм ), їх примірників, «фіксованих у них музичних творів та їх виконань (далі разом - Фонограми) та сплати Лізі, як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання Фонограм. Компанія зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання Фонограм.

Пунктами 2.1., 2.1.1. Договору ДСК-01/06/12 передбачено, що Ліга зобов'язується самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від Компанії.

Додатковою угодою від 02.06.2014 р. до Договору ДСК-01/06/12 сторони домовились п. 2.1. Договору викласти у наступній редакції: «п. 2.1. Ліга передає, а Компанія від свого імені, але на користь та в інтересах Клієнтів, у яких ТОВ «Діджискай-Україна» надає послуги з використанням авторських та суміжних прав, приймає невиключні майнові авторські та суміжні права (невиключна ліцензія) на використання музичних творів, фонограм, відеограм, їх примірників, зафіксованих у фонограмах виконань, що входять до Каталогу Ліги (далі разом за текстом іменуються як «Фонограми») способом їх публічного виконання в торгівельних приміщеннях, перелік та адреси яких містяться у відповідних Додатках до цього Договору.

2.1.1. За надання Клієнту прав, визначених п. 2.1. Договору на строк дії цього Договору, Компанія зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену у відповідних Додатках до цього Договору винагороду».

Щодо зазначених вище договорів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Суд зазначає, що посилання відповідача і третьої особи на те, що відповідачем здійснювалось публічне виконання творів на підставі Договору ДСК-01/06/12, не можуть братись до уваги, оскільки відповідач стороною Договору не являється та, відповідно, не міг набути таких прав від ОП «Українська ліга музичних прав».

Про наведене також свідчать умови укладеного 30.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців" та відповідачем договору про передачу авторських та суміжних прав № 164-mar-13, за яким третя особа передала відповідачу права (невиключну ліцензію) на використання невиключних авторських прав на твори та невиключні суміжні права на фонограми шляхом публічного виконання в торгових центрах відповідача.

Тобто, враховуючи всі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач, здійснюючи у своєму торгівельному закладі публічне виконання твору «Blame it on me» (виконавець George Ezra), діяв саме на підставі договору про передачу авторських та суміжних прав № 164-mar-13 від 30.12.2012 р.

У той же час, жодних доказів того, що ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" являється організацією колективного управління, у розумінні Закону України «Про авторське право і суміжні права», суду не надано.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 49-1 постанови Пленуму від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач, використовуючи при здійсненні власної господарської діяльності музичний твір «Blame it on me» (виконавець George Ezra) шляхом публічного виконання, не дотримався вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Інші заперечення відповідача та третьої особи до уваги судом не приймаються з підстав їх необґрунтованістю, недоведеністю та невідповідністю фактичним обставинам справи.

ПО «ОКУАСП» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 36 40,00 грн. компенсації.

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.

Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення заявленої позивачем компенсації у розмірі 13 780,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за допущене порушення.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" (02140, м. Київ, просп. Григоренка, 43; код ЄДРПОУ 32049199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" (код ЄДРПОУ 39040213) в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, офіс 287; код ЄДРПОУ 37396151) 13 80 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. компенсації та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 09.12.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна