Постанова

від 19.07.2016 по справі 910/26062/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 910/26062/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Прокопанич Г.К. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна", м. Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016

зі справи № 910/26062/15

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація), м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" (далі - ТОВ "УМИГ Мьюзік"), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" (далі - Товариство),

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців" (далі - ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців")

про стягнення 36 540 грн. компенсації за порушення авторських прав,

за участю представників:

Організації - Хлєбнікова С.Г.,

ТОВ "УМИГ Мьюзік" - Царик О.П.,

Товариства - Семенко І.В.,

ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" - Кваши О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Організація в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзік" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 36 540 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 426 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 15, 32, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано неправомірним - без дозволу правовласника - використанням Товариством у приміщенні власного торгового центру (м. Київ, просп. Григоренка, 43) шляхом публічного виконання музичного твору (пісні) "Blame it on me" для фонового озвучення приміщення за допомогою наявного в закладі обладнання та без сплати авторської винагороди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2015 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий суддя, судді Пантелієнко В.О., Верховець А.А.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь ТОВ "УМИГ Мьюзік" в особі Організації 13 780 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 11, 202, 426, 1108, 1109 ЦК України та статей 1, 15, 31-33, 45, 49, 50, 52 Закону № 3792 мотивовано необхідністю захисту порушених відповідачем прав ТОВ "УМИГ Мьюзік" як власника майнових авторських прав на зазначений твір, управління яким передано Організації.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У свою чергу, ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий судовий розгляд.

Організація подала відзив на названі касаційні скарги та письмові додаткові пояснення, в яких зазначила про безпідставність доводів скарг та просила відмовити в їх задоволенні.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Організації, Товариства та ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011;

- 01.01.2014 Організацією як організацією колективного управління та ТОВ "УМИГ Мьюзік" укладено договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір), за умовами якого позивач надав Організації повноваження здійснювати управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від його імені використання творів, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання;

- згідно з пунктом 8.3 Договору у випадку виявлення порушень прав позивача Організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав;

- ТОВ "УМИГ Мьюзік" на підставі Договору передало Організації повноваження з управління майновими авторськими правами, зокрема, на твір "Blame it on me" (автори Pott Joel Laslett та Barnett George; виконавець George Ezra);

- ТОВ "УМИГ Мьюзік", у свою чергу, отримало майнові права на згаданий твір "Blame it on me" за договором про передачу авторських і суміжних прав від 31.12.2014 № НЛВ - 138/15, укладеним ним з товариством з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво";

- 24.12.2009 Товариством і товариством з обмеженою відповідальністю "Діджискай-Україна" (далі - ТОВ "Діджискай-Україна") укладено договір № 1109-CRM-09 на музикально-інформаційне обслуговування, за умовами якого: ТОВ "Діджискай-Україна" зобов'язується надавати абонентські послуги з музикально-інформаційного обслуговування торгових центрів відповідача, зазначених у додатку № 1; Товариство зобов'язується самостійно одержувати дозволи на публічне виконання музичних творів та оплачувати такі дозволи. Договір діє протягом трьох років з дати підписання. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не заявить про намір розірвати договір, то він вважається продовженим на той же строк;

- 30.12.2012 ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" (ліцензіар) і Товариством (ліцензіат) укладено договір про передачу авторських та суміжних прав № 164-mar-13 (далі - Договір № 164-mar-13), за умовами пункту 1.1 якого ліцензіар передає ліцензіату права (невиключну ліцензію) на використання невиключних авторських прав на твори і невиключні суміжні права на фонограми, зазначені у додатку № 1, шляхом публічного виконання творів у торгових центрах ліцензіата, зазначених у додатку № 2;

- за поясненнями третьої особи додаток № 1 до Договору № 164-mar-13 не містить спірного твору чи його фонограми;

- згідно з додатком від 30.05.2014 № 6 до Договору № 164-mar-13 третя особа з 01.06.2014 передає Товариству невиключні майнові авторські та суміжні права на охоронюваний організаціями колективного управління правами репертуар для публічного виконання (невизначений перелік творів; пункт 1);

- ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" не є організацією колективного управління в розумінні Закону № 3792;

- 01.06.2014 ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" та об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (далі - Ліга) як організація колективного управління уклали договір ДСК-01/06/12 про виплату винагороди (роялті; далі - Договір ДСК-01/06/12), предметом якого є умови використання третьою особою способом публічного виконання в закладах, зазначених у додатках до цього договору (у тому числі й у згаданому закладі відповідача), в яких третя особа здійснює надання послуг з використанням фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань, та сплати Лізі як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення винагороди (роялті) за таке використання;

- відповідно до пункту 1 Договору ДСК-01/06/12 каталог Ліги - це фонограми, відеограми, у яких зафіксовані виконання музичних творів з текстом або без тексту, майнові права на які передані Лізі в колективне управління та/або щодо яких Лізі надано дозвіл на здійснення збору винагороди за їх використання способом публічного виконання;

- згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору ДСК-01/06/12 Ліга зобов'язується самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців";

- додатковою угодою від 02.06.2014 до Договору ДСК-01/06/12 сторони домовились викласти пункт 2.1 Договору ДСК-01/06/12 у наступній редакції: Ліга передає, а ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" від свого імені, але на користь та в інтересах клієнтів, у яких ТОВ "Діджискай-Україна" надає послуги з використанням авторських та суміжних прав, приймає невиключні майнові авторські та суміжні права (невиключна ліцензія) на використання музичних творів, фонограм, відеограм, їх примірників, зафіксованих у фонограмах виконань, що входять до каталогу Ліги шляхом їх публічного виконання в торговельних приміщеннях, перелік та адреси яких містяться у відповідних додатках до цього Договору. За надання ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" прав, визначених у пункті 2.1. Договору на строк дії цього Договору, ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену у відповідних додатках до цього Договору винагороду";

- пунктом 3.1 Договору ДСК-01/06/12 передбачено, що він вступає в силу з 01.06.2014 і діє до 21.12.2015;

- доказів надання ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" Товариству послуг з публічного виконання музичних творів (у тому числі й спірного) до суду не подано;

- Товариством 17.06.2015 та 14.07.2015 використано спірний музичний твір "Blame it on me" шляхом його публічного виконання для фонового озвучення приміщення торгового центру відповідача (місто Київ, просп. Григоренка, 43) за допомогою наявного в цьому приміщенні музичного обладнання, що підтверджується актами фіксації від 17.06.2015 № 17/06/15 та від 14.07.2015 № 14/07/15, дисками з відеофіксацією від 17.06.2015 та від 14.07.2015, а також касовими чеками (касир № 913 каса 11, касир 936 каса 02);

- Товариство використало спірний музичний твір "Blame it on me" без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди за таке використання;

- 13 780 грн. є обґрунтованим розміром компенсації.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо правомірності публічного виконання спірного музичного твору Товариством.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала авторські майнові права у встановленому порядку (зокрема, за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Згідно зі статтею 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

У пункті "г" частини першої статті 49 Закону № 3792 зазначено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Такі правові позиції викладені в абзацах четвертому і п'ятому пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав".

У пункті 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", зокрема, зазначено, що відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону № 3792 при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Частиною другою статті 33 Закону № 3792 визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору, і отже, він є неукладеним. Такі ж наслідки тягне за собою й відсутність у відповідному договорі хоча б однієї з умов, визначених згаданою нормою як істотна. Такі правові позиції викладено й у підпункті 30.2 пункту 30 згаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12.

У пункті 49 1 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону № 3792 до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до частини п'ятої статті 32 Закону № 3792 право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Використання ж твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

З огляду на зазначене попередні судові інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ними норм матеріального права на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, встановивши: наявність у Організації права на звернення до господарського суду з даним позовом; належність позивачеві виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір; відсутність у ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" статусу організації колективного управління, а отже, й права дозволяти відповідачеві використання необмеженого (невизначеного) переліку творів; відсутність у Товариства необхідного дозволу на використання (публічне виконання) спірного музичного твору; факт використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності; використання Товариством спірного твору без належної сплати (правовласнику або організації колективного управління) авторської винагороди, а також врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, -

дійшли обґрунтованого висновку щодо доцільності визначення суми компенсації в мінімальному розмірі (10 мінімальних заробітних плат) та правомірно (в межах, визначених чинним законодавством) задовольнили даний позов частково, стягнувши з відповідача компенсацію в розмірі 13 780 грн.

Доводи касаційних скарг Товариства і третьої особи, зокрема, й щодо пролонгації дії Договору № 164-mar-13, не спростовують викладеного в оскаржуваних судових рішеннях.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 зі справи № 910/26062/15 залишити без змін, а касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя Г.Прокопанич

Суддя В.Селіваненко