Ухвала

від 07.12.2015 по справі 910/908/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07.12.2015Справа № 910/908/14

За позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар - Груп»

Третя особа Приватне підприємство «Вояж»

Про зобов'язання вчинити певні дії.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Вільгельм А.Д., довіреність № 40-702-10/6068 від 06.07.2015

від відповідача не з'явився

від третьої особи Шайко С.В., довіреність № б/н від 10.11.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар - Груп» (далі - відповідач); третя особа: Приватне підприємство «Вояж» про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою ВГСУ від 13.08.2015р. справу № 910/908/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно автоматизованого розподілу, вказану справу передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою суду від 07.09.2015р. справу № 910/908/14 прийнято до розгляду суддею Мельник В.І. та призначено на 28.09.2015р.

Позовні позивача обґрунтовані тим, що за наслідками проведення останнім перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил було встановлено, що відповідач виконав будівельні роботи без права на виконання будівельних робіт, а збудована будівля використовується без прийняття її в експлуатацію.

28.09.2014р. третя особа подала через канцелярію суду клопотання про відкладення судового розгляду справи та про ознайомлення з матеріалами справи.

28.09.2015р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, відповідач про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Суд відклав розгляд справи на 13.11.2015р., у зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи та необхідністю витребувати додаткові докази по справі.

12.11.2015р. третя особа подала через канцелярію суду пояснення по справі.

13.11.2015р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відповідач про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник третьої особи надав пояснення по справі.

Суд у судовому засіданні здійснив огляд акту про прийняття в експлуатацію спірного об'єкта.

Суд відклав судовий розгляд справи на 07.12.2015р., у зв'язку з необхідністю витребувати документ по справі.

07.12.2015р. третя особа подала через канцелярію суду письмові пояснення по справі.

07.12.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відповідач про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник третьої особи проти позову заперечив, надав клопотання про припинення провадження у справі.

Суд вирішив задовольнити клопотання відповідача та припинити провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам (ст. 13 ГПК України).

Підвідомчість справи - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Приписами ст. 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

При цьому, з огляду на п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Разом з тим, п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень на підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, які повинні здійснюватись саме в тих правовідносинах, в яких виник спір.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також, у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України).

Позивачем пред'явлено позов про зобов'язання відповідача знести окремо розташовану будівлю на прибудинковій території житлового будинку на вул. Драгоманова 31 у Дарницькому районі м. Києва, що використовується як заклад громадського харчування кафе «Рустам» .

Позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві обґрунтовані тим, що за наслідками проведення позивачем перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил було встановлено, що відповідач виконав будівельні роботи без права на виконання будівельних робіт, а збудована будівля використовується без прийняття її в експлуатацію.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Згідно із частиною сьомою вищезазначеної статті ЦК України в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю (органу державного архітектурно-будівельного контролю). Такий позов може бути пред'явлено до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та (або) якщо перебудова об'єкта є неможливою.

При цьому пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

У пункті 3 вказаного Положення зазначено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у тому числі здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач у справі № 910/908/14 - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві - звернувся до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю у зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, містобудування та архітектури, отже відносини між сторонами є публічно-правовими й зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 24.06.15. № 6-381цс15 та постанові судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року (№6-137цс14).

Таким чином, судом встановлено, що даний позов є адміністративним.

Виходячи з вищенаведеного, встановивши, що дана справа, непідвідомча господарському суду, що виключає можливість її судового розгляду, але не виключає захист порушеного чи оспорюваного права позивача іншим уповноваженим органом, зокрема адміністративним судом, суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним, та відповідно до якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом з тим, оскільки в силу вимог п. 24 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" станом на день звернення з даним позовом до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, то судовий збір не стягується та не повертається.

Крім того, суд роз'яснює право позивачу звернутись з відповідним позовом до суду за встановленими чинним законодавством правилами підвідомчості та підсудності.

За таких обставин, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі № 910/908/14 за позовом Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анчар - Груп"; третя особа: Приватне підприємство «Вояж» про зобов'язання вчинити дії, а саме знести окремо розташовану будівлю на прибудинковій території житлового будинку на вул. Драгоманова 31 у Дарницькому районі м. Києва, що використовується як заклад громадського харчування кафе «Рустам» .

Суддя В.І.Мельник