Рішення

від 03.12.2015 по справі 915/1719/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 915/1719/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВОГ РІТЕЙЛВ» /вул. Новокостянтинівська, 18, м. Київ, 04655 /

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕКОПОІНТ-МИКОЛАЇВВ» /вул. Шевченко, 40, м. Миколаїв, 54030, вул. 4-а Поздовжня, 74, м. Миколаїв, 54028 /

про стягнення 1257095,88 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 31.12.2014

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 622811,36 грн. основного боргу, 265767,62 грн. пені, 31420,32 грн. 5% річних, 78040,14 грн. штрафу та 259056,44 грн. інфляційних нарахувань.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати вартості товару, отриманого від позивача за договором від 25.12.2013 № С09553, укладеним між сторонами.

Ухвалою суду від 01.10.2015 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 22.10.2015 о 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 22.10.2015 розгляд справи був відкладений на 12.11.2015 об 11 год. 00 хв. у зв'язку з неподанням сторонами усіх витребуваних судом доказів по справі.

Ухвалою суду від 12.11.2015 строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, а розгляд справи відкладений на 03.12.2015 о 12 год. 10 хв. у зв'язку з неподанням сторонами усіх витребуваних судом доказів по справі.

Відповідач свого представника в судове засідання 03.12.2015 знову не направив, вимоги ухвал суду від 01.10.2015, від 22.10.2015 та від 12.11.2015 не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, згідно з ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2013 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт на АЗС № С09553 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача через АЗС (АЗК), що розміщені на території України з використанням старт-карт паливно-мастильні матеріали, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти у власність ПММ та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.п. 3.4., 3.5., 3.6. договору:

- підтвердженням фактичного отримання відповідачем ПММ на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з POS-терміналу, що видається відповідачу, або спеціальна відомість, або фіскальний чек;

- приймання-передача ПММ по кількості та асортименті здійснюється відповідачем (довіреною особою відповідача) на терміналі АЗС за показниками сумарних лічильників паливнороздавальної колонки, згідно кількісних показників чека з POS-терміналу, або спеціальної відомості, після чого претензії по кількості та асортименті ПММ позивачем не приймаються;

- враховуючи періодичність та ритмічність поставок ПММ відповідачу протягом дії даного договору, позивач формує протягом місяця накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей та податкові накладні. При цьому по факту відпуску ПММ позивачем за відповідний період надається відповідачу для підписання акт приймання-передачі та видаткова накладна. Акт приймання-передачі підтверджує факт передачі ПММ у власність відповідача за відповідний період. Вищевказані документи надаються відповідачу для підписання після 7 робочого числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п.п. 4.2., 4.3. договору:

- розрахунки за ПММ здійснюються відповідачем в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, або внесення грошових коштів в касу позивача. При безготівковій формі розрахунків виконанням відповідачем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на рахунок позивача;

- оплата відповідачем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично, протягом 14 календарних днів з моменту фактичного отримання відповідачем (довіреною особою) ПММ на АЗС. При цьому оплата здійснюється за ціною, встановленою на день відпуску ПММ.

Відповідно до п.п. 9.2., 9.3. договору:

- у випадку не проведення розрахунків відповідачем згідно умов розділу 4 даного договору, відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, відповідач зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь позивача штраф у розмірі 5% від суми заборгованості;

- за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно умов даного договору, сторона повинна сплатити проценти в розмірі 5% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 12.1. договору даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

На виконання умов договору позивач за період з грудня 2013 року по лютий 2015 року (включно) передав відповідачу, а останній прийняв паливно-мастильні матеріали на суму 1743411,01 грн., що підтверджується актами приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів (а. с. 33-46, т. 1), видатковими накладними (а. с. 47-60, т. 1), актом звірки взаєморозрахунків (а. с. 61, т. 1), поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості вказаних паливно-мастильних матеріалів виконав частково та з простроченням, сплативши позивачу лише 1120599,65 грн., що підтверджується банківською довідкою від 27.04.2015 (а. с. 70, т. 1), поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем за паливно-мастильні матеріали за договором становить 622811,36 грн., що підтверджується позивачем та жодним чином не спростовується відповідачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем за паливно-мастильні матеріали за договором становить 622811,36 грн., а тому позов позивача в цій частині підлягає повному задоволенню господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом у п. 9.2. договору сторони передбачили, що у випадку не проведення розрахунків відповідачем згідно умов розділу 4 даного договору, відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, відповідач зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь позивача штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, вважає, що у даному розрахунку пені, нарахованої за період з дати виникнення заборгованості щодо кожного платежу по 27.08.2015, позивач допустив помилку, а тому сума пені, нарахованої за вказаний період, визначений судом щодо кожного платтежу за відповідний період з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, становить 200053,57 грн.

Проте, згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. При цьому, якщо порушення зобов'язання учасником господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Окрім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази завдання відповідачем позивачу збитків через порушення зобов'язань з оплати паливно-мастильних матеріалів за договором, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, господарський суд вважає, що розмір нарахованої позивачем за порушення строків оплати паливно-мастильних матеріалів пені слід зменшити на 20%.

За цих обставин, суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню судом, а саме з відповідача на користь позивача належить стягнути пеню в сумі 160042,86 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як встановлено судом сторони у п. 9.2. договору передбачили, що у випадку не проведення розрахунків відповідачем згідно умов розділу 4 даного договору, відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, відповідач зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь позивача штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

З цього приводу, Верховний суд України у постанові від 21.10.2015 № 6-2003 цс 15 вказав, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи, що позивачем одночасно заявлено до стягнення з відповідача за одне й те саме порушення пеня і штраф, які є одним видом цивільно-правової відповідальності, суд вважає, що їх одночасне застосування суперечить вимогам ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За цих обставин, суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 78040,14 грн. не підлягає задоволенню судом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом у п. 9.3. договору сторони узгодили, що за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно умов даного договору, сторона повинна сплатити проценти в розмірі 5% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 5% річних, нарахованих за період з дати виникнення заборгованості щодо кожного платежу по 27.08.2015, в сумі 31420,32 грн. та інфляційних нарахувань, нарахованих за період з дати виникнення заборгованості щодо кожного платежу по липень 2015 року, в сумі 259056,44 грн. підлягає повному задоволенню судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач жодним чином не спростував обставини, доведені суду позивачем.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕКОПОІНТ-МИКОЛАЇВВ» (вул. Шевченко, 40, м. Миколаїв, 54030, код 38524383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВОГ РІТЕЙЛВ» (вул. Кременецька, 38, м. Луцьк, Волинська обл., 43010, код 37821544) 622811 (шістсот двадцять дві тисячі вісімсот одинадцять) грн. 36 коп. основного боргу, 160042 (сто шістдесят тисяч сорок дві) грн. 86 коп. пені, 31420 (тридцять одна тисяча чотириста двадцять) грн. 32 коп. 5% річних, 259056 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятдесят шість) грн. 44 коп. інфляційних нарахувань та 16700 (шістнадцять тисяч сімсот) грн. 13 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.12.2015.

Суддя Д.О.Бездоля