Постанова

від 07.12.2015 по справі 905/266/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.12.2015 р. справа №905/266/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явився; ОСОБА_4 - за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-виробничого кооперативу "Ната", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 04.08.2015 р. у справі№ 905/266/15 (суддя С.Ю. Гринько) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ", м. Маріуполь Донецької області до Науково-виробничого кооперативу "Ната", м. Маріуполь Донецької області простягнення 150 940 грн. 49 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СРЗ" (далі - ТОВ "СРЗ", позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Науково-виробничого кооперативу "Ната" (далі - НВК "Ната", відповідач) основного боргу у сумі 83 928 грн., інфляційних нарахувань у сумі 59 672 грн. 81 коп., а також, 3 % річних у сумі 7 339 грн. 68 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.08.15р. у справі №905/266/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 8 392 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

У частині задоволення позовних вимог рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду НВК "Ната" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач стверджує, що рішення суду є необґрунтованим, не відповідає дійсним обставинам справи, базується на неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, прийнято із недотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що при розрахунку дебіторської заборгованості позивачем не було враховано оплату відповідача на суму 42 216 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №286 від 07.06.12р.

Доповнень та уточнень до апеляційної скарги відповідачем не надано.

Через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу за вих.№ 7972-13/1933 від 04.12.15р. в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду залишити без змів, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційної господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "СРЗ", як «Постачальник» та НВК "Ната", як «Покупець», уклали договір №191 від 24.12.10р. (далі - договір), згідно з яким, постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно Специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару встановлена на умовах поставки EXW - склад постачальника, у відповідності з Правилами «Інкотермс-2000».

Пунктом 2.2.догору визначена ціна, яка складає 789 228 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 133 038 грн. 00 коп.

Розділом 3 договору сторони встановили умови щодо якості та комплектності товару.

Строк відвантаження товару вказано в Специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється на умовах EXW - склад постачальника, у відповідності з Правилами «Інкотермс-2000». (п.4.1 договору)

Згідно 4.2. договору постачальник повідомляє передбачувану дату готовність партії товару до відвантаження за п'ять банківських днів до відвантаження.

Відповідно п.4.3 договору при відвантаженні постачальник зобов'язується передати покупцю наступні документи: - накладну на відпуск товару; - акт відділу технічного контролю постачальника; - рахунок; - податкову накладну за фактом настання першої події.

При укладанні договору у розділі 5 сторони визначили порядок розрахунків.

З матеріалів справи слідує, що у розділі 5 договору сторони не вносили змін щодо умов, порядку та строків оплати, які стосувались періоду, що вже сплинув (2010-2011р.р).

Так, за умовами пункту 5.1. договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника за наступним графіком платежів:

5.1.1 авансовий платіж в сумі 40 000 грн. до кінця грудня 2010р;

5.1.2 доплата до 30% від вартості всього замовного товару згідно специфікації №1, здійснюється у січні 2011р.;

5.1.3 доплата до 100% - вартості партії товару, що підлягає до відвантаження і вказаної в Спеціфікаціі№1, здійснюється протягом 5 банківських днів з дня повідомлення постачальником покупця про готовність партії товару до відвантаження, але в будь-якому випадку до відвантаження товару покупцю.

Специфікацією №1 сторони погодили, що у продовж 2011р. позивач поставить відповідачу: - плиту ППП50.01.00.05 у кількості 3 шт.; - плиту ППП50.02.00.03 у кількості 3 шт.; - портальну плиту РТМ41М2В-06-1а у кількості 13 шт.; - плиту РТМ41М3-02-01 у кількості 13 шт.[а.с.14].

Додатковою угодою №2 до договору сторони погодили замінити Специфікацію №1 від 24.12.10р. на Специфікацію №2 від 04.01.12р. у якій змінили графік поставки товару (плит) та його кількість.

У Специфікації №2 від 04.01.12р. сторони встановили графік поставки вищевказаного товару не тільки на майбутнє - у 2012році, а і у 2011році, тобто у період, що вже сплинув.

Відповідно до п.9.2 договору, (у редакції додаткової угоди №4 від 31.12.12р. до договору) даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.14р., але у будь якому випадку до виконання платіжних зобов'язань.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Встановлено, що позивач поставив відповідачу за актом приймання-передачі готової продукції №2301837/2 від 31.05.12р. на суму 135 588 грн. 00 коп.

У даному акті сторони зазначили, що роботи по виготовленню продукції виконані у повному обсязі, претензій один до одного не мають.

Відповідно до платіжного доручення №1309 від 27.01.14р. відповідач оплатив отриманий за вказаним актом товар частково, лише у сумі 51 666 грн. 00 коп., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 83 928 грн. 00 коп.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на виставлення відповідачу рахунка-фактури №1077 від 31.05.12р. для оплати спірного товару, що не підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач 22.04.15р. пред'явив відповідачу претензію №Ю-596 від 21.04.15р., в якій заявив вимогу про сплату залишку боргу в сумі 83 928 грн.00коп. за отриманий товар за вищевказаним актом.

У відповіді на претензію №109 від 29.04.15 р. відповідач відмовився сплатити спірну суму боргу з посиланням на те, що позивач поставив недоукомплектований товар, який знаходиться на відповідальному зберіганні у відповідача.

Як зазначає відповідач, ним була здійснена оплата поставленого позивачем товару, за спірним актом, не тільки в сумі 51 666 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №1306 від 27.01.14р., а й у сумі 42 216 грн. 00 коп., що перерахована за платіжним дорученням №286 від 07.06.12р.

Встановлено, що у платіжному дорученні №286 від 07.06.12р. не міститься посилань на вказаний акт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було погашена заборгованість за поставлений позивачем спірний товар, а тому, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача борг у сумі 83 928 грн. 00 коп.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування розраховані з 01.06.12р. по 30.04.15р. у сумі 59 672 грн. 81 коп. та 3% річних розраховані з 01.06.12р. по 30.04.15р. у сумі 7 339 грн. 68 коп.

Встановлено, що позивач за актом №2301837/2 від 31.05.12р. передав відповідачу товар не в повному обсязі, як було узгоджено у графіку поставки у 2012 році за Специфікацією №2 від 04.01.12р. до договору.

Частиною 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

З урахуванням поштового перебігу відправленої кореспонденції (зазначеної претензії), періодів розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань у сумі 59 672 грн. 81 коп. та 3% річних у сумі 7 339 грн. 68 коп. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Науково-виробничого кооперативу "Ната", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. у справі № 905/266/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. у справі № 905/266/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді: Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1.позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. апеляційному суду

5. ГСДО