Постанова

від 08.12.2015 по справі 903/1023/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа № 903/1023/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1 - ОСОБА_1

відповідача 2 - ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Олицької селищної ради Ківерцівського району Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 13.10.15 р. у справі № 903/1023/15

за позовом Олицької селищної ради Ківерцівського району Волинської області

до відповідачів: 1) Ківерцівської районної спілки споживчих товариств

2) Споживчого товариства "Консолідоване"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №531, №532 від 02.03.2015р.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.10.2015 р. у справі №903/1023/15 (суддя Слупко В.Л.) у позові Олицької селищної ради Ківерцівського району Волинської області до Ківерцівської районної спілки споживчих товариств та до Споживчого товариства "Консолідоване" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №531, №532 від 02.03.2015р. відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 13.10.2015 р. у справі №903/1023/15 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2015 р. по справі №903/1023/15 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов Олицької селищної ради Ківерцівського району Волинської області до Ківерцівської районної спілки споживчих товариств та до Споживчого товариства "Консолідоване" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №531, №532 від 02.03.2015р.

В апеляційній скарзі Олицької селищної ради Ківерцівського району Волинської області посилається на ту обставину, що господарський суд Волинської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема скаржник зазначає, що договори купівлі-продажу №531, №532 від 02.03.2015р. могли бути укладеними і посвідченими лише після виділення з орендованої Ківерцівською РСС земельної ділянки частини земельної ділянки під будівлею або спорудою, власником яких в даний час є Споживче товариство "Консолідоване", в окрему земельну ділянку (з визначенням її розміру) та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Проте, всупереч ч.6 ст.120 Земельного кодексу України та ч.2 ст. 377 Цивільного кодексу України у договорах купівлі-продажу від 02.03.2015р. №531 і №532 відсутні істотні умови цих договорів - окремий кадастровий номер і розмір земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на будівлю (споруду) до нового власника.

Також, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що в договорі купівлі-продажу №532 відсутні докази про право власності Ківерцівської РСС на асфальтовану площадку площею 0,4472 га у, а відтак, на думку апелянта площадка не могла бути об'єктом продажу.

Крім того, скаржник стверджує, що оспорювані договори купівлі-продажу були укладені та посвідчені всупереч нормам чинного законодавства, оскільки в пунктах 2.1-2.2 цих договорів є лише посилання на ціну договору та балансову вартість, визначену відповідачем 1, і не має жодного посилання на експертну оцінку нерухомого майна суб'єкта оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, а також на документ про оціночну вартість, без яких приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_3 не мала права посвідчувати ці договори.

На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що невірно зазначена ціна об'єктів по оспорюваних договорах не впливає на права та інтереси позивача, а тому не може бути предметом дослідження у даній справі, що на думку апелянта суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2015 р. апеляційну скаргу Олицької селищної ради Ківерцівського району Волинської області прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Ківецівська районна спілка споживчих товариств та Споживче товариство "Консолідоване" надали Рівненському апеляційному господарському суду відзиви на апеляційну скаргу, у якому просять апеляційну скаргу Олицької селищної ради Ківерцівського району Волинської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 13.10.2015 р. без змін.

У судовому засіданні представник відповідача 1 - Ківерцівської районної спілки споживчих товариств ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві №1/1-148 від 30.11.15 р., та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 31.10.15 р. у справі №903/1023/15 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача 2 - Споживчого товариства "Консолідоване" ОСОБА_2 заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві №16 від 02.12.15 р. та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 31.10.15 р. у справі №903/1023/15 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання представник позивача - Олицької селищної ради не з'явився. Однак, на адресу апеляційного суду надійшло клопотання Олицької селищної ради про відкладення розгляду справи. Клопотання обгрунтовано посиланням на неможливість голови Олицької селищної ради взяти участь у судовому засіданні, оскільки на 08.12.15р. призначено засідання виконкому Олицької селищної ради.

Розглянувши клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи та оголошення перерви є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у цьому судовому засіданні.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що неявка в судове засідання голови Олицької селищної ради не перешкоджає вирішенню спору. Крім того, сторона не була позбавлена можливості направити в судове засідання уповноваженого представника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2011р. між Олицькою селищною радою (орендодавець) та Ківерцівською РСС (орендар) було укладено договір оренди землі.

Відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням для комерційного використання, яка знаходиться за адресою:45263, Волинська область, Ківецівський район, смт.Олика, вул.. Шевчека, 33 (ринок).

Пунктом 2 даного договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,525 га, у тому числі 1,525 га земель комерційного використання.

На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна м'ясо-молочний павільйон, площею 144 кв.м та адмінбудинок, площею 71,3 кв.м. (п. 3 договору)

У відповідності до п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 691 530 грн.

Договір укладено на 4 роки. (п.8 договору)

Відповідно до п. 14 договору, земельна ділянка передається в оренду для комерційного використання (для потреб ринку).

На об'єкти нерухомого майна м'ясо-молочний павільйон, площею 144 кв.м та адмінбудинок, площею 71,3 кв.м. Ківерцівська РСС 02.03.2015р. уклала із Споживчим товариством "Консолідоване" два нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, а саме: №531 предметом якого є купівля-продаж адмінбудинок Б-1 загальною площею 71,3 кв.м., який знаходиться за адресою: смт. Олика, вул. Шевченка, буд. 33 та №532 предметом якого є купівля-продаж м'ясо-молочного павільйону А-1 загальною площею 144,1 кв.м з асфальтованою площадкою пл. 0,4472 га, що знаходяться за адресою: смт. Олика, вул. Шевченка, 33.

В пунктах 1.3 вказаних договорів купівлі-продажу зазначено, що майно, яке відчужується знаходиться на земельній ділянці площею 1,5246 кадастровий номер - 0721855400:01:001:0044, що перебуває в користуванні продавця на підставі договору оренди землі від 28.12.2011р., зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області 13.03.2012р., про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №072180004001167. Також зазначено, що сторонам нотаріусом роз'яснено зміст ст.377 Цивільного кодексу України, ст.120 Земельного кодексу України, ст.7 Закону України "Про оренду землі" щодо переходу права користування на земельну ділянку на якій розміщене відчужуване майно.

Ківерцівська районна спілка споживчих товариств направила на адресу Олицької селищної ради лист №1/1-58 від 02.03.2015 р., в якому повідомила, що 02.03.2015 р. між Райспоживспілкою та Споживчим товариством «Консолідоване» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою смт.Олика вул.Шевченка,33. Відтак, враховуючи ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі за адресою смт. Олика вул.Шевченка, 33 від 28.12.2011 р. є припиненим.

Позивач вважає, що договорами купівлі-продажу від 02.03.2015 р. №531 та №532 продавцем порушені права та законні інтереси Олицької селищної ради як власника земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти купівлі-продажу. У зв'язку з чим Олицька селищна рада Ківерцівського району Волинської області звернулася до господарського суду Волинської області з позовом про визнання недійсними нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2015р., №531 та №532, які укладені між Ківерцівською районною спілкою споживчих товариств (продавцем по договорах) та споживчим товариством "Консолідоване" (покупцем по договорах).

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто правило, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, судом може бути розглянутий і вирішений спір щодо визнання правочину недійсним за наявності підстав, передбачених законом.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Спірні правовідносини випливають з договорів купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст..638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.6 ст.120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Положення зазначених правових норм спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Таким чином, у договорі купівлі-продажу (або іншому договорі про відчуження) будинку (будівлі, споруди) повинен позначатись кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

Як вбачається із оспорюваних позивачем договорів в них зазначено кадастровий номер земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти нерухомості, що продаються, а саме у п.1.3 договорів значиться: "Майно, яке відчужується, знаходиться на земельній ділянці площею 1,5246 га, кадастровий номер 0721855400:01:001:0044", що відповідає витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Разом з тим колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 вище зазначеного кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. З наведених норм законодавства випливає висновок, що звернутися до суду із позовом про захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу може та особа, яка вважає їх порушеними і здатна довести таке порушення належними та допустимими доказами.

За положеннями статей 655,656,658 ЦК України предметом договору купівлі-продажу є товар (або інший об'єкт), право продажу якого належить власнику. Як встановлено судами, відповідач 1 Ківерцівська РССТ, будучи власником об'єктів нерухомого майна, здійснила їх продаж на підставі нотаріально посвідчених договорів відповідачу 2 СТ «Консолідоване». Об'єкти права власності перебували на земельній ділянці, право користування якою належало продавцю на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.12.11р., укладеного з позивачем. Після продажу об'єкті нерухомого майна користувач земельної ділянки Ківерцівська районна спілка споживчих товариств направила на адресу Олицької селищної ради лист №1/1-58 від 02.03.2015р., маючи на меті припинити право користування земельною ділянкою у зв'язку з припиненням права власності на нерухоме майно. Таким чином, з встановлених обставин справи та досліджених у зв'язку з цим доказів, колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав позивача, пов'язане з укладенням спірних договорів, як не встановлено і обставин, які призводять до недійсності договорів.

Щодо інших підстав недійсності договорів купівлі-продажу, колегія судів оцінює їх критично, оскільки вказані підстави не впливають на права та інтереси позивача, а тому не можуть бути предметом дослідження у даній справі.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Олицької селищної ради Ківерцівського району Волинської області суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Олицької селищної ради Ківерцівського району Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 13.10.15 р. у справі № 903/1023/15 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №903/1023/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.