Постанова

від 18.11.2015 по справі п/811/323/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2015 рокусправа № П/811/323/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Кругового О.О.

           суддів:                     Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання:          Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року у справі №П/811/323/15 за адміністративним позовом приватного підприємства «ТД Бастіон» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство “ТД Бастіон” звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 року №0000162204.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ “Барій Стандарт” підтверджується відповідними належно оформленими первинними документами, які були надані Відповідачу під час перевірки. Порушення ТОВ “Барій Стандарт” вимог законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року адміністративний позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 27.01.2015 року №0000162204.

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що діяльність ТОВ “Барій Стандарт” полягала в сприянні різним суб'єктам підприємницької діяльності в проведенні безтоварних операцій, заниженні податкових зобов'язань з податків та зборів, що в свою чергу свідчить про факт проведення Позивачем документального оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надавши правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства “ТД “Бастіон” (код 36023394) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ “Барій Стандарт” ( код 38858360) за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року, за результатами якої був складений Акт №2/11-23-22-04/36023394.

          За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 34900,00 грн., в тому числі за вересень 2014 року на суму 34900,00 грн., в частині взаємовідносин з ТОВ “Барій Стандарт” (код 38858360).

          На підставі зазначених висновків, 27.01.2015 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162204, яким підприємству було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52350,50 грн., у тому числі 34000,00 грн. основного платежу та 17450,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

          Не погодившись з обґрунтованістю прийняття зазначеного рішення, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

          Правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000162204 від 27.01.2015 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

          Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, , що Позивач не допускав порушення норм Податкового законодавства України під час відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ “Барій Стандарт” у вересні 2014 року, у зв'язку з чим, податкове зобов'язання, відображене в оскаржуваному податковому повідомленні рішенні не ґрунтується на реальних обставинах справи.

          Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п.п 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності приватного підприємства “ТД “Бастіон” за КВЕД є діяльність приватних охоронних служб.

Так, з метою здійснення господарської діяльності ПП “ТД “Бастіон” були укладені з ТОВ “Барій Стандарт” договір про надання транспортних послуг №14Т-01/08/14 від 01.08.2014 року, договір про навчання персоналу №19Н-01/09/14 від 01.09.2014 року та договір про надання маркетингових послуг №18М-01/09/14 від 01.09.2014 року.

Відповідно до п.1.1 Договору №14Т-01/08/14 від 01.08.2014 року, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець бере на себе зобов'язання по перевезенню власним автомобільним транспортом співробітників Замовника та їхнього вантажу, до місць несення служби, які визначаються Замовником, на підставі укладених договорів про надання послуг охорони.

Згідно з п.п.1.1 Договору №19Н-01/09/14 від 01.09.2014 року, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги у сфері професійно-технічної освіти з навчання працівників Замовника, за кваліфікацією “Охороник”.

У відповідності до п.п.1.1 Договору №18М-01/09/14 від 01.09.2014 року в порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень, за напрямками, що цікавлять Замовника і які визначені у цьому договорі.

За результатом здійснення зазначених господарських операцій, Позивачем був сформований податковий кредит у розмірі 34000,00 грн.

На думку податкового органу, зазначені правочини були укладені без мети реального настання правових наслідків обумовлених ними та спрямовані на надання податкової вигоди Позивачу, що свідчить про необґрунтованість формування останнім податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими зазначені висновки Відповідача з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження виконання умов договору №14Т-01/08/14 від 01.08.2014 року Позивачем були надані до суду копії податкових накладних №27 від 08.09.2014 року, №51 від 15.09.2014 року, №159 від 30.09.2014 року, акт здачі-прийняття виконаних робіт за вересень 2014 року від 30.09.2014 року, акт приймання наданих транспортних послуг за вересень 2014 року від 30.09.2014 року,

В обґрунтування виконання умов договору №19Н-01/09/14 від 01.09.2014 року, підприємством було надано до суду копію податкової накладної №116 від 29.09.2014 року, акт здачі-прийняття виконаних робіт за вересень 2014 року від 29.09.2014 року, акт приймання наданих послуг по навчанню персоналу за вересень 2014 року

На підтвердження здійснення умов договору №18М-01/09/14 від 01.09.2014 року, підприємством до суду були надані копії податкової накладної №106 від 26.09.2014 року, акт здачі-прийняття виконаних робіт за вересень 2014 року від 26.09.2014 року, акт приймання наданих маркетингових послуг за вересень 2014 року від 26.09.2015 року.

Проте, досліджуючи надані позивачем документи в їх сукупності, суд дійшов висновку про їх невідповідність вимогам чинного законодавства, а отже, вказані документи не визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

У відповідності до положень до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Приписами ч.2 ст.9 означеного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, документи бухгалтерського обліку мають силу первинних лише у разі, якщо фіксують господарську операцію, яку було реально здійснено, у тому числі в обсязі та суб'єктному складі осіб, обумовлених укладеним договором.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що предметом господарських відносин по договору №14Т-01/08/14 було надання ТОВ “Барій Стандарт” транспортних послуг.

Однак, на підтвердження виконання зазначеного договору, Позивачем не було надано до суду жодних документів, які б підтверджували факт транспортування співробітників Позивача до місць несення служби, та документів, які б визначали тип та кількість автомобілів, якими здійснювалося перевезення пасажирів та їхнього вантажу.

Також, як вбачається зі змісту договору №18М-01/09/14 від 01.09.2014 року, предметом договірних відносин було надання ТОВ “Барій Стадарт” маркетингових послуг.

Але, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували факт здійснення контрагентом Позивача маркетингових досліджень з детальним та повним описом всіх питань, визначених умовами договору.

Надані позивачем до суду акти приймання – здачі робіт / виконання послуг містять лише перелік назв послуг, що виконані на користь підприємства, при цьому вказані акти не містять розгорнутої інформації щодо обсягу наданих послуг / виконаних робіт, не містять зазначення кількості осіб, задіяних при виконанні робіт, кількість годин, затрачених на їх виконання. Крім того, вказані акти не містять посилань на реквізити виготовленої інформаційної та маркетингової продукції, крім назви кожного виду інформаційно – довідкового, маркетингового та інші обслуговування позивача. Тобто, акти здачі-прийняття виконаних робіт, фактично неможливо пов'язати з діяльністю та потребами підприємства у відповідний період.

Що стосується договору №19Н-01/09/14, то судом апеляційної інстанції було встановлено, що предметом господарських відносин є постачання послуг з навчання персоналу Позивача.

Однак, крім податкових накладних та акту здачі-прийняття виконаних робіт, Позивачем до суду не надано, документів, які б підтверджували реальність здійснення господарського операції, а саме: щодо переліку осіб, які приймали участь у навчанні; щодо переліку фахівців, які здійснювали консультативні зайняття; розклади проведення занять; щодо складення працівниками Позивача іспитів, визначених умовами договору; тощо.

В свою чергу, наданні позивачем копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, в даному випадку не підтверджують факт здійснення господарських операцій та обґрунтованість формування податкового кредиту, оскільки умовами права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу, а відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою отриманих товарів позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне поставку постачальником конкретних видів товару, а також докази на підтвердження пов'язаності між собою первинних документів на підтвердження фактичного виконання договору.          

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наданими позивачем первинними документами не розкрито змісту господарських операцій, не підтверджено доцільності та можливості використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача, що свідчить про відсутність у позивача законних підстав для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в рахунок господарських операцій із контрагентом ТОВ “Барій Стандарт”.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року була винесена з порушення норм матеріального та процесуального права, що свідчить про необхідність її скасування.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області – задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року у справі №П/811/323/15– скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «ТД Бастіон» - відмовити.

          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                                      О.О. Круговий

Суддя:                                                                      Л.М. Нагорна

Суддя:                                                                      О.В. Юхименко