Ухвала

від 07.12.2015 по справі 804/5601/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2015 рокусправа № 804/5601/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: ФІрсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 р.

у справі № 804/5601/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Менора ЛТД"

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю В«Менора ЛТДВ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми В«РВ» від 18.12.2014р. №0009381501.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 9321/04-63-22-03/38114085 від 27.11.2014 року, висновки якого позивач вважає хибними, та такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, тому податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 року № 00009381501 є протиправними та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені постанови в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача. Зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального та матеріального права, і підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 18.11.2014р. №1687 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю В«Менора ЛТДВ» з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтверджені господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ В«САН-ГИСВ»за липень 2014 року та подальшої їх реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт №9321/04-63-22-03/38114085 від 27.11.2014 р., яким встановлено порушення приписів п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім завищено податковий кредит на загальну суму 61549,00грн. за липень 2014 року.

На підставі акту перевірки №9321/04-63-22-03/38114085 від 27.11.2014р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» від 18.12.2014р. №0009381501, яким ТОВ В«Менора ЛТДВ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 76936,25грн., з яких за основним платежем - 61549,00грн. та за штрафними санкціями - 15387,25грн.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при прийнятті оскаржуваних рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України. За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами матеріального права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «САН-ГИС» (договір підряду № 020714/С від 02.07.2014 року), що підтверджується відповідними копіям первинних бухгалтерських документів, а саме: договором № 020714/С від 02.07.2014 року, договірною ціною ( форм № 9), локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1, актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, довідкою про вартість виконаних робіт та витрат за липень 2014 року, податковою накладною № 6 від 31.07.2014 року, платіжним дорученням № 4614 від 11.08.2014 року, № 4623 від 12.08.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що надані позивачем до суду первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З огляду на викладені вище обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з позицією податкового органу щодо формального укладення договору та відсутності господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання вказаного вище правочину з його контрагентом.

Крім того, укладений договір підряду № 020714/С від 02.07.2014 року між позивачем та ТОВ «САН-ГИС» в судовому порядку не оскаржувався та відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи не надано суду будь-яких належних судових рішень щодо визнання недійними вищезазначеного договору.

Разом з тим, судом встановлено, що на момент укладення зазначеного договору та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податків на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договором у позивача не було.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №9321/04-63-22-03/38114085 від 27.11.2014 року висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «САН-ГИС» базується на даних акту перевірки контрагента від 19.09.2014 року №4249/26-58-22-05-11/38970526 В«Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю В«САН-ГИСВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ В«Компанія ОСОБА_1В» за липень 2014 рокуВ» , отриманого від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а також відомості баз даних ДФС, згідно яких встановлено відсутність ТОВ В«САН-ГИСВ» за місцезнаходженням, відсутність у цього підприємства основних засобів, трудових ресурсів, первинних документів, а, отже, і об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період липень 2014 року

Проте, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Колегія суддів зауважує на тому, що межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач в актах перевірки позивача і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що податкове повідомлення - рішення 18.12.2014 року № 00009381501 прийняте Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесено відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року по справі № 804/5601/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 07.12.2015 року

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак