Ухвала

від 18.11.2015 по справі 813/7744/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року м. Львів № 876/15513/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника апелянта: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Пам'ять" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2013 року позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Пам'ять" звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 жовтня 2013 року №0002102211.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002102211 від 10.10.2013р..

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

Апелянт просить суд постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові.

Представник апелянта ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів позапланову виїзну перевірку ОСОБА_4 «Пам'ять» з питань правомірності формування у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Сучасна покрівля» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 756/22-11/20826021 від 30.09.2013 року, яким встановлено порушення:

- п.198.2., п.198.3., п.198.6.,ст.198, ст.200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.95 №88;

- завищення суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за звітний (податковий) періоди за червень 2013 року в сумі 201287, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в сумі 201287 грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2013 року №0002102211 про зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 201287 грн.

Підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «Сучасна покрівля».

Як видно з матеріалів справи, для виконання ремонту дахового покриття будівель за адресами м. Львів, вул. Шевченка, 358а, вул. Наукова 35а, пр. Червоної Калини 62. позивачем укладено з приватним підприємством "Сучасна Покрівля" договори підряду №29-04-2012 від 25.04.2012р., №35-05-2012 від 15.05.2012 року та №38-05-2012 від 21.05.2012 року.

На виконання передбачених вказаними договорами робіт сторонами погоджено договірні ціни, складено та погоджено локальні кошториси та довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Спроможність ПП "Сучасна Покрівля" виконувати передбачені вищевказаними договорами роботи по ремонту дахових покриттів підтверджується долученими до матеріалів справи ліцензіями та дозволом на початок виконання робіт підвищеної небезпеки висновком експертизи, отримання яких законодавством пов'язується з наявністю кваліфікованого персоналу та технічних можливостей.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п. 201.1, 201.4, 201.8 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач ОСОБА_4 "Пам'ять" та ПП "Сучасна Покрівля" були зареєстрованими у встановленому законом порядку як платники податку.

Роботи по ремонту дахових покриттів позивачем прийнято згідно актів приймання виконаних будівельних робіт, оплату проведено у безготівковому порядку згідно долучених до справи платіжних доручень та отримано від ПП "Сучасна Покрівля" належним чином оформлені податкові накладні.

Відповідно до ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази, які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується первинними документами в рамках господарської діяльності платника податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Пам'ять" та контрагентом із ПП «Сучасна покрівля», спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Крім того, твердження відповідача про відсутність у ПП «Сучасна покрівля» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, згідно положень ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладенні ним інших договорів, а також формуванні своїх податкових зобов'язань. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 року у справі за № 813/7744/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

ОСОБА_5