Постанова

від 22.08.2018 по справі 813/7744/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

Київ

справа №813/7744/13-а

адміністративне провадження №К/9901/27567/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 (суддя Коморний О.І.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 (судді Бруновська Н.В., Костів М.В., Шавель Р.М.)

у справі № 813/7744/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пам'ять

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Пам'ять (далі - позивач, ТОВ Пам'ять ) звернулось Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі), в якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2013 № 0002102211.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.10.2013 № 0002102211.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25.09.2013 по 30.09.2013 посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 25.09.2013 № 258, направлення від 25.09.2013 № 271 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Пам'ять з питань правомірності формування у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП Сучасна покрівля за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 30.09.2013 № 756/22-11/20826021 та зроблено висновок про непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП Сучасна покрівля за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, у зв'язку із порушенням пунктів 198.2, 198.3, 198.6, статті 198 статті 200 Податкового Кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.95 № 88; завищення суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за звітний (податковий) періоди за червень 2013 року в сумі 201287,0 (Двісті одна тисяча двісті вісімдесят сім гривень 00 копійок), що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в сумі 201 287 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 10.10.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002102211, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 201 287 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 30.09.2013 № 756/22-11/20826021 підставою для визначення позивачу зазначеної суми грошового зобов'язання слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ПП Сучасна покрівля , які не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. За твердженнями податкового органу, позивачем не підтверджено фактичне постачання робіт на адресу товариства, що свідчить про відсутність взаєморозрахунків з постачальником, тому відсутній факт наявності фактичного руху активів. У ПП Сучасна покрівля відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, тощо для здійснення господарської діяльності.

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладеного позивачем зі своїм контрагентом правочину, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 цієї статті).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивач згідно свідоцтв про право власності має у власності будівлі за адресами у м. Львові по вул. Шевченка Т. 358а, вул. Наукова 35а, пр. Червоної Калини 62.

Для виконання ремонту дахового покриття вказаних будівель позивачем укладено з приватним підприємством Сучасна Покрівля договір підряду № 29-04-2012 від 25.04.2012, договір підряду № 35-05-2012 від 15.05.2012 та договір підряду № 38 від 21.05.2012.

На виконання передбачених вказаними договорами робіт сторонами погоджено договірні ціни, складено та погоджено локальні кошториси та довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Роботи по ремонту дахових покриттів позивачем прийнято згідно актів приймання виконаних будівельних робіт, оплату проведено у безготівковому порядку згідно долучених до справи платіжних доручень та отримано від ПП Сучасна Покрівля належним чином оформлені податкові накладні.

Спроможність ПП Сучасна Покрівля виконувати передбачені вищевказаними договорами роботи по ремонту дахових покриттів підтверджується долученими до матеріалів справи ліцензіями та дозволом на початок виконання робіт підвищеної небезпеки висновком експертизи, отримання яких законодавством пов'язується з наявністю кваліфікованого персоналу та технічних можливостей.

У матеріалах справи також міститься лист ПП Сучасна Покрівля , у якому позивача повідомлялося про те, що будівельні роботи будуть виконувати кваліфіковані працівники, послуги яких замовляються у субпідрядників, проти чого позивач не заперечував.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках ПП Сучасна покрівля за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Контрагент позивача на час господарських взаємовідносин з позивачем був зареєстрований як платники податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 у справі № 813/7744/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко З оригіналом згідно