Ухвала

від 03.12.2015 по справі 813/4633/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

у х в а л а

Іменем україни

03 грудня 2015 року Справа № 876/7999/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Камянка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі за позовом малого приватного підприємства В«ДельтаВ» до Державної податкової інспекції у Камянка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

МПП В«ДельтаВ» 02.04.2014 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Камянка - Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Камянка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_1 від 05.03.2014 року про заниження суми податку на додану вартість та застосування штрафної санкції у розмірі 6 167,90.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Камянка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 05.03.2014 року № НОМЕР_1.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Камянка - Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що в ході проведеної перевірки встановлено порушення вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки позивач відобразив у складі податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, з датою їх складання понад 365 календарних днів, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ, яке підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплаті за травень - червень 2011 року, березень, травень - червень 2012 року.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41 та 196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі 18.02.2014 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих МПП «Дельта» у податковій звітності з ПДВ за лютий 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 4/13-20-22-00/22358200.

Перевіркою встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплаті до загального фонду державного бюджету за підсумками звітного періоду, за який виправляються помилки травень - червень 2011 року, березень, травень - червень 2012 року на загальну суму 4934,32 грн, в тому числі: травень 2011 року - 2202,43 грн., червень 2011 року - 1141,05 грн., березень 2012 року - 392,60 грн., травень 2012 року - 744,41 грн., червень 2012 року - 453,83 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 року за № 10294/24626.

На підставі акта перевірки ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі 05.03.2014 року винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 6167,90 грн., в тому числі за основним платежем - 4934,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1233,58 грн.

Вищевказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження, однак органами доходів і зборів залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов МПП В«ДельтаВ» , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки допущені позивачем технічні помилки не вплинули на правильність визначення показників податкової декларації з ПДВ, відтак, у відповідача відсутні правові підстави збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування відповідальності за порушення податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За нормою п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) визначена як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання , чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 102 Податкового кодексу України строк давності визначений як період не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Аналізуючи вищенаведені норми податкового законодавства, суд приходить до висновку про те, що законодавець розрізняє строки виправлення платником самостійно виявлених технічних помилок у податковій звітності, строк якого передбачений ст. 102 ПК України - 1095 днів та строки не включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії: - податкових декларацій позивача з ПДВ за травень, червень 2011 року, березень, травень, червень 2012 року;- уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань позивача з ПДВ у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок за травень, червень 2011 року, березень, травень, червень 2012 року; - розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів (Д5) за травень,червень 2011 року, березень, травень, червень 2012 року; - реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за травень,червень 2011 року, березень, травень, червень 2012 року; - податкові накладні за травень,червень 2011 року, березень, травень, червень 2012 року, видані позивачу його контрагентами.

З вищевказаних документів видно, що позивачем подано податкові декларації за травень - червень 2011 року, березень, травень - червень 2012 року, у яких включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних за відповідний період.

Разом з тим, податкові накладні мають всі необхідні обов'язкові реквізити, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відображені позивачем в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних підприємства та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Докази того, що вказані накладні, реєстри не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, відповідає вимогам п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Також, враховуючи те, що в лютому 2014 року позивачем виявлено допущені ним помилки, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях за травень-червень 2011 року та березень, травень-червень 2012 року, то в позивача виник обов'язок у відповідності до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, позивач скористався наданим йому правом та виконав приписи абз.1,2 п. 50.1 ст.50 ПК України шляхом подання уточнюючих розрахунків (за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку) про самостійно виявлені помилки у раніше поданих ним податкових деклараціях.

Вказані розрахунки подано позивачем, відповідно до ст. 102 ПК України, в межах 1095 днів, що підтверджується наданими суду доказами.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції, що в даному випадку жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного податкового повідомлення - рішення та порушення позивачем податкового законодавства щодо предмету спору, відповідач та представники відповідача суду не надали.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Камянка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі №813/4633/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_1