Постанова

від 07.12.2015 по справі 813/2973/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Справа № 876/7971/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі №813/2973/15 за позовом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

11.06.2015р. Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ) звернулось в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» (далі - Товариство), просила стягнути податковий борг в сумі 437 612,57 грн. з рахунків відповідача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. та винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зроблено висновок про підставність позовних вимог, однак позивачем жодними належними та допустимими доказами вказані вимоги не підтвердженні. Зокрема, позивачем не надано належного розрахунку штрафних санкцій і такі нараховані неправомірно. Підстави виникнення податкового боргу, що вказувались у позовній заяві є різними і податкова вимога не стосувалась всіх вимог, що містяться у позовній заяві. Також зазначає, що податковим органом не вірно визначено отримувача стягнених коштів, оскільки отримувачем орендної плати за землю є місцевий бюджет, а не державний.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що в підтвердження неможливості явки в судове засідання 23.11.2015р., представник відповідача надав належні підтверджуючі документи, що стало підставою відкладення розгляду справи. Проте розглянувши клопотання представника відповідача від 07.12.2015р. про відкладення розгляду справи з підстав неможливості явки в судове засідання через зайнятість в іншому судовому засіданні, що було призначено раніше, колегія суддів вважає таке непідтверджене належними доказами та у його задоволенні відмовляє.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» зареєстроване Дрогобицькою райдержадміністрацією як юридична особа 03.11.1997р., код ЄДРПОУ 03585248, взято на податковий облік за № 587 від 05.03.1998р., основний вид економічної діяльності 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Відповідно до Довідки про суми податкового боргу платника податків по ТзОВ «Райагробуд» від 25.06.2015р. №3953/10/2500 сума податкового боргу станом на 05.06.2015р. становить: з податку на додану вартість - 95 579,35 грн. (в т.ч. штрафні санкції 4 560,79 грн., пеня 6 530,31 грн.), з податку на прибуток - 6 921,24 грн. (в т.ч. штрафні санкції 714,27 грн., пеня 3 527,27 грн.), з орендної плати з юридичних осіб - 335111,98 грн. (в т.ч. штрафні санкції 8 740,38 грн., пеня 14 212,55 грн.), всього 437 612,57 грн. (а.с.13).

У зв'язку з тим, що відповідач не сплачував у встановлені строки податкові зобов'язання, податковою інспекцією 17.04.2014р. Товариству вручено податкову вимогу №254-25 на суму 7 213,64 грн. (а.с.15).

Оскільки заходи щодо повного погашення Товариством податкового боргу не здійснювались, ОДПІ звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Таким чином, податкове зобов'язання платника податку самостійно визначене у поданих до податкового органу податкових деклараціях і не сплачене до бюджету, є податковим боргом, який може бути примусово стягнутий податковим органом за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством подано Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік на суму 86 563,68 грн., за 2015 рік - 108 204,60 грн. (а.с.22-27), Податкова декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік на суму 101 грн. (а.с.30-32), Податкові декларації з податку на додану вартість за 9 місяць 2014 рік на суму 7 грн., за 2 місяць 2015 рік на суму 20 834 грн., за 1 місяць 2015 рік - 7940 грн., за 4 місяць 2014 рік - 32 грн., Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 3 місяць 2015 рік на суму 8 016 грн. (а.с.78-94).

12.03.2014р. заступником начальника ОДПІ прийнято Рішення №26/2500 про розстрочення податкового боргу, згідно з яким розстрочено податковий борг з орендної плати за землю всього 231 624,98 грн., податку на додану вартість - 20 066,29 грн.. податку на прибуток - 4 760,35 грн., разом 256 451,62 грн. Крім того, до матеріалів справи долучено договір про розстрочення податкового боргу №26 від 12.03.2014р. на загальну суму 256 451,62 грн. (а.с.16-17).

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень представника позивача, з врахуванням часткової попередньої переплати, жодних платежів в рахунок погашення заборгованості не здійснювалося, таким чином за відповідачем відповідно до умов вказаного договору обліковується 15 810,25 грн. заборгованості.

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст.57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з абз.3 п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, а саме: з податку на додану вартість, про що складено акт № 386/15-01 від 07.08.2014р., на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 07.08.2014р. на суму 384,57 грн. (а.с.33,34); орендної плати за земельні ділянки за 2012 рік та лютий 2014 року, про що складено акт №521/1503/03585248 від 15.09.2014р., на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 17.09.2014р. на суму 1080 грн. (а.с.20,21); з податку на прибуток, про що складено акт №405/15-03/03585248 від 27.08.2014р., на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 27.08.2014р. на суму 379,34 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення одержані посадовою особою відповідача.

Крім того, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності Товариства, дотримання вимог податкового законодавства по операціях з придбання у ТзОВ «Викуп» за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р., з ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» за період з 01.07.2011р. по 31.03.2013р., товарів (робіт, послуг) та подальшого їх використання у господарській діяльності, про що складено акт № 49/22-1/03585248 від 22.08.2013р. (а.с.39-76), який посадова особа відповідача відмовився підписати (а.с.77).

За результатами зафіксованих у вказаному Акті порушень Товариства за платежем податок на додану вартість, ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 27.09.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 39 811,00 грн. (з них 31 849 грн. за основним платежем та 7 962 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.36) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002462210 від 27.09.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 25 886 грн. (з них 25 886 грн. за основним платежем) (а.с.37).

Оскільки вказані податкові повідомлення-рішення Товариством не оскаржувались, то нараховані у них суми грошового зобов'язання є узгодженими та підлягають сплаті до бюджету у встановлені законом строки.

Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 вказаної статті встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.4 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог ст. 59 ПК України ОДПІ відповідачу виставлено податкову вимогу форми «Ю» № 254-25 від 17.04.2014р. на суму 7 213,64 грн. (а.с.15), яка отримана представником Товариства та доказів оскарження такої до матеріалів справи не долучено.

При цьому колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянта на те, що надіслана податкова вимога не стосувалась всіх вимог, що містяться у позовній заяві, з огляду на наступне.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналізуючи вказані законодавчі приписи колегія суддів приходить до переконання, що надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, який не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено направлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Як вбачається з аналізу зворотного боку облікових карток платника податку по спірних податках податковий борг з моменту виставлення податкової вимоги форми «Ю» № 254-25 від 17.04.2014р. лише зростав.

З аналізу зворотного боку облікових карток платника податку вбачається, що станом на час подачі позовної заяви заборгованість Товариства з орендної плати з юридичних осіб становить 335 111,98 грн. (а.с.95-115), з податку на прибуток - 6 921,24 грн. (а.с.116-131), з податку на додану вартість - 95 579,35 грн. (а.с.132-147).

При цьому, в автоматичному режимі відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України відповідачу нарахована пеня в розмірі: з орендної плати - 14 212,55 грн., з податку на прибуток - 3 527,27 грн. та з податку на додану вартість - 6 530,31 грн.

На підстав вказаних законодавчих положень та обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки Товариством самостійного подані податкові декларації із зазначенням відповідних сум, доказів оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги в судовому порядку у встановлений чинним законодавством спосіб не подано, узгоджені суми податкового зобов'язання до бюджету на сплачені, такі визнаються сумою податкового боргу, а тому підлягають стягненню з відповідача в разі несплати.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання, що на момент звернення до суду із позовом щодо стягнення податкового боргу та на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення сума грошового зобов'язання становила 437 612,57 грн., така є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплачена, є сумою податкового боргу, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОДПІ є обґрунтованими, підтверджені належними доказами у справі та належить задовольнити.

Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованими покликання апелянта на те, що судом першої інстанції не вірно визначено отримувача зазначених коштів, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 9.1.1, пп.9.1.3, пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 ПК України до загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на додану вартість; плата за землю;

Пунктом 9.3 ст.9 ПК України встановлено, що зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п.2, п.6 ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67 - 1 цього Кодексу) належать: 90 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності, що зараховується до загального фонду державного бюджету в повному обсязі, та податку, визначеного пунктом 18 частини першої статті 64, пунктом 1 - 2 частини першої статті 66 та пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу); податок на додану вартість.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до пп.265.1.3 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток у сумі 102 500,59 грн. (сто дві тисячі п'ятсот гривень п'ятдесят дев'ять копійок) підлягає стягнення до Державного бюджету України, а податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 335 111,98 грн.(триста тридцять три тисячі сто одинадцять гривень дев'яносто вісім копійок) - до місцевого бюджету міста Дрогобича, як це підтверджується матеріалами справи.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, але із помилковим застосуванням норм матеріального права в частині визначення отримувача сум податкового боргу, а тому встановлені обставини у справі дають підстави колегії суддів задовольнити апеляційну скаргу частково, змінивши резолютивну частину постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі №813/2973/15 змінити, виклавши резолютивну частину постанови у наступній редакції:

«Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» (Львівська область, Дрогобицький район, с. Раневичі, вул. П.Сагайдачного, 5; ЄДРПОУ 03585248) відкритих у банках, обслуговуючих такого платника податків, до Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток у сумі 102 500,59 грн. (сто дві тисячі п'ятсот гривень п'ятдесят дев'ять копійок)

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» (Львівська область, Дрогобицький район, с. Раневичі, вул. П.Сагайдачного, 5; ЄДРПОУ 03585248) відкритих у банках, обслуговуючих такого платника податків, до місцевого бюджету міста Дрогобича податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 335 111,98 грн.(триста тридцять три тисячі сто одинадцять гривень дев'яносто вісім копійок).

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_1

Повний текст Постанови виготовлений 09.12.2015р.