Постанова

від 08.12.2015 по справі 904/8772/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 904/8772/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДемидової А.М. суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 у справі№ 904/8772/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Квадро Земля" провизнання акту приймання-передачі підписаним; зарахування суми в оплату послуг за договором в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 у справі № 904/8872/14 (суддя Рудовська І.А.) задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро Земля", визнано акт приймання-передачі № 2 від 19.03.2014 підписаним в односторонньому порядку, зараховано суму 19 750,00 грн в оплату послуг за договором за актом приймання-передачі № 2 від 19.03.2014, підписаним в односторонньому порядку.

Рішення першої інстанції мотивовано тим, що відповідач безпідставно відмовляється від прийняття наданих послуг за договором від 30.01.2014 шляхом відмови від підписання акту приймання-передачі № 2 від 19.03.2014, тому здійснений платіж на суму 19 750,00 грн підлягає зарахуванню в оплату послуг, наданих згідно з актом приймання-передачі № 2 від 19.03.2014 за договором від 30.01.2014.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 904/8872/14 (у складі головуючого судді Кузнецової І.Л., суддів Іванова О.Г., Орєшкіної Е.В.) скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 у справі № 904/8872/14, відмовлено у задоволені позову з тих підстав, що позовні вимоги не відповідають способам захисту прав, передбаченим законодавством, а рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 у справі № 904/3576/14 стягнуто з позивача на користь відповідача 19 750 грн як безпідставно набутих.

Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 8, 11, 15, 16, 212, 882, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 22, 32, 33, 43, 101-104 ГПК України, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 904/8772/14 та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.111 2 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.01.2014 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (як виконавцем) та ТОВ "Квадро Земля" (як замовником) був укладений договір про надання юридичних послуг №1/2014, на підставі п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, надавати замовнику інформаційно-консультативні та юридичні послуги в межах, передбачених п. 2.1 договору, а замовник прийняти виконання та оплатити вартість наданих послуг.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 п. 2.1 вказаного договору виконавець зобов'язався надати інформаційно-консультативні та юридичні послуги з реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного замовником з третьою особою у Державній реєстрації службі України та після реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного замовником з третьою особою у вищезазначеному органі, передати документи у повному обсязі. Зобов'язання виконавця вважаються виконаними з моменту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.

У п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору передбачено, що основна вартість послуг за договором складає 43 008 грн.

Згідно з п.п.3.1.2 договору встановлені умови оплати послуг: попередня оплата 70 процентів від суми, вказаної в п.п.3.1.1 договору протягом двох банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до повного його виконання сторонами.

ТОВ "Квадро Земля" платіжним дорученням № 349 від 24.02.2014 перерахувало ФОП ОСОБА_4 19 750 грн оплати за послуги згідно з рахунком № 0002 від 24.02.2014.

Вказаний рахунок був пред'явлений ФОП ОСОБА_4 для оплати ТОВ "Квадро Земля" вартості послуг в сумі 39 500 грн за договором про надання юридичних послуг № 02-2014 від 24.02.2014.

19.03.2014 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було складено звіт про виконання договору № 1/2014 від 30.01.2014, який містить перелік вчинених ним дій на замовлення ТОВ "Квадро-Земля", відомості про вартість наданих за цим договором послуг в сумі 19 750 грн, а також акт надання послуг № 2 від 19.03.2014 на суму 19 750 грн з зазначенням відомостей про підписання останнього в односторонньому порядку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 у справі № 904/3576/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2014, задоволено частково позов ТОВ "Квадро Земля", стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Квадро Земля" 19 750 грн як безпідставно отриманих за договором про надання юридичних послуг № 02-2014 від 24.02.2014, який не був укладений між сторонами, в решті в первісному позові відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ТОВ "Квадро Земля" заборгованості в сумі 32 602 грн відмовлено.

Однак, ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Квадро Земля" про визнання акта приймання-передачі № 2 від 19.03.2014 підписаним в односторонньому порядку та зарахування суми 19750,00 грн, яка стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 у справі №904/3576/14 як безпідставно отримана ФОП ОСОБА_4 за неукладеним договором, в оплату послуг за актом приймання-передачі № 2 від 19.03.2014 згідно з договором №1/2014 від 30.01.2014.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, однак їх перелік є невичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 13.06.2013 у справі № 6-32цс13, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Разом з тим, як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 у справі № 904/3576/14, яке набрало законної сили, грошові кошти у сумі 19 750,00 грн, які позивач просить зарахувати в оплату послуг за актом приймання-передачі № 2 від 19.03.2014 згідно з договором №1/2014 від 30.01.2014, отримано ним безпідставно за договором надання юридичних послуг, який не був укладений сторонами. При цьому, визначення призначення платежу за платіжним дорученням здійснюється господарюючим суб'єктом самостійно, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимога про зарахування грошових сум, сплачених за одним договором, в рахунок оплати іншого договору, не відповідає встановленим законом способам захисту, оскільки це є втручанням в господарську діяльність відповідача.

Щодо позовних вимог про визнання акта приймання-передачі № 2 від 19.03.2014 підписаним в односторонньому порядку, то суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що акт приймання-передачі відноситься до первинних документів, на підставі яких судом встановлюються обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, і визнання акта приймання-передачі підписаним не призводить до поновлення порушеного права позивача, оскільки відповідачем не оспорюється факт, що акт приймання-передачі підписаний в односторонньому порядку позивачем.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій у справі № 904/8772/14.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 904/8772/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я І.М. Волік

С у д д я С.Р. Шевчук