Рішення

від 08.12.2015 по справі 907/655/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.2015 Справа № 907/655/15

За позовом Публічного акціонерного товариства „ЗакарпаттяобленергоВ» , с. Оноківці Закарпатської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Хрещатик - 2", м. Ужгород

про стягнення заборгованості 55325,40 грн. в т.ч. 10091,50 грн. - за спожиту активну електроенергію, 8409,58 грн. - за перевищення договірної величини споживання електроенергії, 516,74 грн. - 3% річних, 5953,99 грн. - інфляційні нарахування, 4083,03 грн. - 3% річних за не виконання рішень судів, 26270,56 грн. - інфляційні нарахування за не виконання рішень судів.

Суддя Русняк В.С.

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 49 від 12.05.2015року;

від відповідача - ОСОБА_3, представник по довіреності № 12/12-5 від 22.12.2015.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району звернулось з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик - 2", м. Ужгород про стягнення заборгованості 55325,40 грн. в т.ч. 10091,50 грн. - за спожиту активну електроенергію, 8409,58 грн. - за перевищення договірної величини споживання електроенергії, 516,74 грн. - 3% річних, 5953,99 грн. - інфляційні нарахування, 4083,03 грн. - 3% річних за не виконання рішень судів, 26270,56 грн. - інфляційні нарахування за не виконання рішень судів.

У судовому засіданні 08.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Представником відповідача до початку судового засідання в порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (заява вх. № 02.5.114/17245/15 від 01.12.2015року).

Клопотання судом задоволено.

Разом з тим, до початку даного судового засідання від уповноваженого представника відповідача надійшла заява згідно якої останній просить суд закрити провадження по господарській справі №907/655/15 оскільки правоохоронними органами внесено ряд відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, а 10.11.2015року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду по справі №308/13235/15-к зобов'язано слідчого Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області внести відомості по факту внесення посадовими особами ПАТ "Закарпаттяобленерго" до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки нормами ГПК України не передбачено закриття провадження господарської справи у зв'язку з наведеними обставинами.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених у позові. Просить позов задоволити.

Уповноваженим представником відповідача проти позовних вимог заперечено, однак вимог ухвал суду від 01.10.2015року, від 20.10.2015року від 24.11.2015року не виконав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Ужгородським МРЕМ публічного акціонерного товариства „ЗакарпаттяобленергоВ» , як Постачальником (позивач), та ТОВВ»Хрещатик-2В» ,м.Ужгород ,як Споживачем (відповідач), укладено договір №Р06/13-2526 від 27.04.2006р. про постачання електричної енергії, відповідно до предмету якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 30 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, які є невід'ємними його частинами. Зокрема, додаток №4 до договору містить дані про перелік об'єктів Споживача, що живляться електроенергією від мереж Постачальника, та облаштовані на цих об'єктах прилади обліку.

У відповідності до умов п.2.3.3 договору відповідачем взято на себе зобов'язання оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку 7В»Порядок розрахунківВ» та Додатку 8В»Графік зняття показів засобів обліку електричної енергіїВ» . Так, додатком №7 до договору встановлено, що розрахунковим періодом вважається місяць, починаючи з 9 числа попереднього місяця по 9 число звітного місяця. Покази розрахункових приладів обліку знімаються представником Споживача або одночасно Споживача і Постачальника. Передбачено, що повний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі підписаного Споживачем або обома сторонами „Акту про використану електроенергіюВ» не пізніше п'яти операційних днів від дати отримання рахунку. Умовами додатку №7,окрім того, передбачено, що у разі неможливості отримання Постачальником даних про спожиту електроенергію за розрахунковий період (незалежно від причин, за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електроенергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній період з подальшим перерахунком у разі надання даних про покази розрахункових засобів обліку протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість розрахунку за середньодобовим обсягом не може перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електроенергії здійснюється Постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.

Зазначені умови договору повністю кореспондуються із приписами п.6.39 чинних на час укладення договору Правил користування електричною енергією (затв. постановою НКРЕ N 28 від 31.07.96,зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442,у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910).

Як стверджує позивач, умови договору ТОВ "Хрещатик - 2" належним чином не виконуює. Внаслідок неналежного виконання передбачених договором зобов'язань відповідач згідно виставленого рахунку 2526/9/2 від 09.09.2013, що виданий 25.09.2013року заборгував позивачеві за вересень 2013 року за спожиту активну електроенергію 10 091,50 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставлять.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 4.2. ПКЕЕ відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.

Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Розділом 5 Договору передбачено порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Так, п. 5.1. Договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії.

У відповідності до п. п. 2.3.2. Договору, що кореспондується абз. 22 п. 10.2. ПКЕЕ споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки.

Відповідно до умов п. п. 4.2.2. Договору, що кореспондується з абз. 7 п. 8.1. ПКЕЕ та ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику" за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, визначених згідно із вимогами розділу 5 Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Водночас, згідно п. 4.2 ПКЕЕ, у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Станом на 01.10.2012 року, ТОВ "Хрещатик - 2" не було подано відомостей про розмір очікуваного споживання електричної енергії з помісячним розподілом на 2013 рік.

На підставі вищезазначеного, позивачем було встановлено обсяги споживання електричної енергії на 2013 рік відповідачеві на рівні обсягів фактичного споживання відповідних періодів поточного року, що минули, тобто 2012 року.

Оскільки, фактичне споживання відповідачем за розрахунковий період вересня 2012 року склало 0 кВт/год. (договірна величина вересня 2012 року 0 кВт.год.), а фактичне споживання за розрахунковий період вересня 2013 року склало 8 294 кВт/год (договірна величина вересня 2013 року 0 кВт.год.), то відповідачем було перевищено договірну величину споживання електричної енергії на 8 294 кВт/год.

У зв'язку з чим, позивачем було виписано рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 8 409,58 грн.

Відтак, станом на день звернення з позовом , заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 091,50 грн. за спожиту активну електроенергію та 8 409,58 грн. за перевищення договірних величин, що відповідно свідчить про порушення споживачем вимог пункту 10.2 ПКЕЕ, яким визначено, що споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та доведеними відповідно до умов договору та приписів правових норм проведені позивачем нарахування відповідачеві 10 091,50 грн. за спожиту активну електроенергію та 8 409,58 грн. за перевищення договірних величин

Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Штрафними санкціями, за змістом ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 231 ГК України визначено види господарських зобов'язань та встановлено розміри штрафних санкцій за їх порушення. Також, даною статтею встановлено, що законом може бути визначений розмір штрафних санкцій і за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку; до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором; оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Статтею 236 ГК України передбачені види оперативно - господарських санкцій. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що перелік оперативного - господарських санкцій встановлених у ч. 1 цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно - господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки санкції у сумі 8 409,58 грн. передбачені Законом, у відповідності з ним, включені до умов договору та обчислюються не у відсотках, а у подвійному розмірі за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності спірна сума не є неустойкою в розумінні статті 549 ЦК України.

Отже, санкції, які передбачені п.4.2.2 Договору є оперативно - господарськими санкціями.

Аналогічної позиції дотримується у своїй практиці і Вищий господарський суд України викладеній в Постанові, зокрема, по справі № 904/2935/13 від 12.02.2015 року.

За змістом п. 7 Додатку 7 до Договору та п. 6.11. ПКЕЕ Споживач зобов'язаний провести оплату виставлених йому рахунків протягом 5 операційних банківських днів рахуючи від дати отримання рахунку.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем передбачених Договором зобов'язань, зокрема, по оплаті вищенаведених рахунків.

Згідно ст. ст. 610, 625 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України, п. 4.2.1. Договору за внесення платежів з порушенням термінів оплати, встановлених договором відповідачу позивачем нараховані 3% річних в сумі 516,74 грн. за період з жовтня 2013року по червень 2015рік та інфляційні втрати за період з жовтня 2013року по червень 2015рік в сумі 5 953,99 грн.

Перевіривши подані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав вимоги в цій частині обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, на момент пред'явлення позову ПАТ "Закарпаттяобленерго" до відповідача про стягнення вищезазначених заборгованостей, за останнім рахується не виконані судові рішення про стягнення коштів, зокрема: згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 15.10.2009р. залишеного в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. по справі №10/189 та згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 17.11.2011р. по справі №5008/1577/2011 на загальну суму в розмірі 44 753.93 грн.

Як вбачається з п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

В той же час, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 ІДК України з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Згідно поданого позивачем листа №10-07-54/1984915 від 07.10.2015року МВ ДВС Ужгородського МРУЮ залишок боргу по наказам №10/189 від 14.04.2010р. - 27667,73грн. та №5008/1577/2011 від 28.11.2011року - 26577,84 грн., на час розгляду даної справи, відповідачем не погашений.

Відтак, на підставі викладеного, за неналежне виконання грошових зобов'язань, згідно рішень судів, відповідачу по справі (боржнику) нараховано згідно рішення по справі № 5008//1577/2011 інфляційні нарахування за період з червня 2012року по червень 2015року в сумі 11023,72 грн. та 3% річних за період з червня 2012року по червень 2015року в сумі 1713,33грн. та згідно рішення по справі№ 10/189 інфляційні нарахування за період з червня 2012року по червень 2015року в сумі 15246,83грн. та 3% річних за період з червня 2012року по червень 2015року в сумі 2369,70грн.( що разом становить загальну суму 26 270,56 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 4 083,03 грн. )

Перевіривши подані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, суд визнав вимоги в цій частині обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з правової оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в сукупності, суд визнає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими позивачем відповідно до умов договору та вимог закону, а відповідачем в установленому порядку не спростованими. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача і становить 1 827 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82,-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В»Хрещатик-2В» (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Мукачівська, будинок 81, код 32145479) на користь ПАТ „ЗакарпаттяобленергоВ» (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, код 00131529) 55325,40 грн. ( п'ятдесят п'ять тисяч триста двадцять п'ять грн. 40 коп.) (в т.ч. 10091,50 грн. - за спожиту активну електроенергію, 8409,58 грн. - за перевищення договірної величини споживання електроенергії, 516,74 грн. - 3% річних, 5953,99 грн. - інфляційні нарахування, 4083,03 грн. - 3% річних за не виконання рішень судів, 26270,56 грн. - інфляційні нарахування за не виконання рішень судів, а також 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) відшкодування судових витрат. Видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.12.2015.

Суддя Русняк В.С.