Рішення

від 07.12.2015 по справі 914/2602/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2015р. Справа№ 914/2602/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТКФ В«Схід-постачВ» , м. Луганськ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , м.Львів

про: стягнення 88071,83грн. ,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Н.Вашкевич

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - №б/н від 17.07.2015 року,

відповідача: не зявився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТКФ В«Схід-постачВ» до Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» про стягнення 88 071,83 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.07.2015 р. (суддя Бортник О.Ю.) порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.09.2015 р.

В зв'язку із перебуванням судді Бортник О.Ю. у відпустці, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2015 року, визначено головуючий суддя - Долінська О.З.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № ВКЗ-176/12 від 15.03.2012 р. не здійснив оплати за поставлений товар, внаслідок чого в останнього виникла основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 47993,52 грн. Крім цього, відповідачу нараховано 3383,07 грн. - 3% річних, 36695,24 грн. - інфляційних втрат, які позивач просить стягнути з відповідача.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Через канцелярію суду 29.09.2015 року (вх. №4398/15) представник відповідача подав клопотання про призначення експертизи, в якому просить призначити по даній справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити питання:

- чи підпис на довіреність №1789 від 01.10.2012 року, згідно якої ОСОБА_2 уповноважений на отримання цінностей від ТОВ «ТКФ «Схід-постач», виконано ОСОБА_3;

- чи підписи на довіреностях №122 від 18.02.2013 року, №213 від 06.03.2013 року, згідно якої ОСОБА_4 уповноважений на отримання цінностей від ТОВ «ТКФ «Схід-постач», виконано ОСОБА_3;

- чи підпис на накладних №2 від 18.02.2013 року, №3 від 12.03.2013 року в графі «Прийняв», виконано ОСОБА_4.

Проведення почеркознавчої експертизи доручити експертам Львівського науково- дослідного інституту судових експертиз.

Просить провадження у справі на час проведення експертизи зупинити.

Представник позивача через канцелярію суду (вх. №41497/15) подав заперечення на клопотання про призначення експертизи, просить залишити клопотання про проведення почеркознавчої експертизи без задоволення.

Через канцелярію суду 29.09.2015 року (вх. №41640/15) представник відповідача подав клопотання, в якому просить відкласти розгляду справи, у зв'язку із тим, що подано заяву в прокуратуру Львівської області про вступ її в судовий процес.

Також представником відповідача через канцелярію суду 29.09.2015 року за вх. №4408/15 подано клопотання про продовження строку розгляду даної справи на 15 календарних днів.

В судовому засіданні 29.09.2015 р., заслухавши пояснення представників сторін, суд вирішив клопотання представника відповідача про призначення експертизи у даній справі (вх. №4398/15 від 29.09.2015 року) розглянути по суті у наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні 13.10.2015 р. оголошено перерву до 02.11.2015 р., суд вирішив клопотання представника відповідача про призначення експертизи у даній справі (вх. №4398/15 від 29.09.2015 року) розглянути по суті у наступному судовому засіданні.

В судове засідання 02.11.2015 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 02.11.2015 р. представник відповідача з'явився, позов не визнає, відзиву не подав, вимоги ухвал суду не виконав.

Суд вирішив розгляд справи відкласти на 10.11.2015 р. і клопотання представника відповідача про призначення експертизи у даній справі (вх. №4398/15 від 29.09.2015 р.) розглянути по суті в наступному судовому засіданні за участю всіх представників судового процесу.

В судове засідання 24.11.2015 р. представник позивача з'явився, позов підтримав. Вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 24.11.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, відзиву не подав, вимог ухвал суду від 10.11.2015 року не виконав.

24.11.2015 через канцелярію суду від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника відповідача ОСОБА_5

Через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання (вх. №4408/15 від 29.09.2015 року) про продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів.

Представник позивача не заперечив проти продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів.

Суд вирішив клопотання представника відповідача про призначення експертизи у даній справі (вх. №4398/15 від 29.09.2015 року) розглянути по суті у наступному судовому засіданні за участю всіх учасників судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання, поданим клопотанням та невиконанням відповідачем вимог ухвал суду в повному обсязі і розгляд справи відкладено на 07.12.2015 року.

В судове засідання 07.12.2015 р. представник позивача з'явився, позов підтримав. Вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 17.12.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, відзиву не подав, вимог попередніх ухвал суду від 10.11.2015 року не виконав.

07.12.2015 р. представник відповідача ОСОБА_5 подав клопотання через канцелярію суду про відкладення розгляду справи 07.12.2015 р. в зв'язку із його службовим відрядженням у Міністерство Інфраструктури України.

Підтверджуючих документів до клопотання не додав.

З огляду на викладене і на розумний строк розгляду справи, суд відмовляє у клопотанні представника відповідача про відкладення розгляду справи 07.12.2015 р.

Щодо поданого через відділ обліку документального забезпечення суду представником відповідача клопотання (вх. №4398/15 від 29.09.2015 р. про призначення експертизи, то відповідач обґрунтовує дане клопотання розбіжністю між дійсними підписом голови Правління ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» ОСОБА_3 та підписом вчиненням у довіреностях про отримання товару. Тому для з'ясування тієї обставини чи дійсно отримував відповідач товар по накладних №2 від 18.02.2013р., №3 від 12.03.2013 р. та чи підпис на довіреностях №1789 від 01.10.2012 р., №122 від 18.02.2013 р., №213 від 06.03.2013 р. виконано ОСОБА_3, а також чи підпис в графі «Прийняв» належить ОСОБА_4, відповідач просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.

Представник позивача проти призначення експертизи заперечив. Зазначив, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей за своєю правовою природою є первинним документом, що фіксує волевиявлення покупця про уповноваження конкретної особи на отримання від його імені відповідного товару у постачальника. Крім того, ствердив, що Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. №99 (в редакції від 01.06.2008р.) не передбачено обов'язок постачальника перевіряти справжність підпису особи, яка видала довіреність, а отже відсутні підстави не відпускати товар на підставі наданої відповідачем довіреності. Також зазначив, що у відповідності до п. 5 Інструкції довіреність підписана крім керівника підприємства відповідача - ОСОБА_3 ще й головним бухгалтером ОСОБА_6, однак ніяких застережень з боку головного бухгалтера про те, що підпис керівника підприємства, що міститься в довіреності різниться з підписом ОСОБА_3 Наголосив, що крім підписів керівника та головного бухгалтера підприємства відповідача, довіреності на отримання товару засвідчені відтисками печатки ПАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , при цьому відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки здійсненого на довіреностях. Зазначив, що посилання відповідача на невідповідність підпису керівника підприємства, вчиненого в довіреностях, спростовується прийняттям товару та частковою оплатою товару. В задоволенні клопотання просив відмовити.

Позивач покликається на Довідку Державної фінансової інспекції в Луганській області №17.1 - 21/17 «з» від 05.08.2013 р., складену в результаті зустрічної звірки у ТзОВ ТКФ «Схід - Постач» з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2013 р., що подала суду 28.09.2015 р. позивачем і міститься в матеріалах справи. Позивач зазначає, що державною фінансовою інспекцією України підтверджено існуючі відносини між ТзОВ ТКФ «Схід - Постач» та ПрАТ «Львівський «Львівський локомотиворемонтний завод» згідно договорів поставок та наявність дебіторської заборгованості станом на 30.06.2013 р.

Щодо клопотання про призначення експертизи, суд зазначає.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи. Зі змісту ст.41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті, зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.

Згідно приписів п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 В«Про деякі питання практики призначення судової експертизиВ» , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях при дослідженні та оцінці документальних доказів, наявних у матеріалах справи, а відтак, в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи суд відмовляє.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТКФ В«Схід-ПостачВ» (постачальник за договором, позивач по справі) та Приватним акціонерним товариством В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» (замовник за договором, відповідач по справі) укладено договір поставки №ВЗК-176/12 від 15.03.2012р., за яким постачальник зобов'язався у 2012 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації №1, а замовник - прийняти та оплатити такі товари (п.1).

За умовами договору, місце поставки (передачі) товарів 79018, м.Львів, вул.Залізнична, 1А, умови поставки СРТ згідно Інкотермс-2000 (п.5.2). Поставка товару здійснюється партіями.

Поставка товару відбувалась автопідприємством ТОВ «Євроекспрес Пошта», що підтверджується типовою формою №5-РН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 р. №488/346

Так, на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено передбачений у специфікації товар на суму 47993,52грн., що підтверджується підписаними сторонами, а саме:

- накладною №3 від 02.11.2012р. та довіреністю №1789 від 01.11.2012р., а також товарно-транспортною накладною №3 від 02.11.2012р. на суму 34 643,04 грн., а також податковою накладною №3 від 02.11.2012 р.;

- накладною №2 від 18.02.2013 р. та довіреністю №122 від 18.02.2013р., а також товарно-транспортною накладною №2 від 18.02.2013р. на суму 24 923,38 грн., а також податковою накладною №2 від 18.02.2013 р.;

- накладною №3 від 12.03.2013 р. та довіреністю №213 від 06.03.2013р., а також товарно-транспортною накладною №3 від 12.03.2013р. на суму 6 011,30 грн., а також податковою накладною №3 від 12.03.2013 р.;

Згідно з п.4.1 договору, розрахунки проводяться в безготівковій формі на рахунок постачальника протягом 60 календарних днів після поставки продукції.

Однак відповідач здійснював позивачу тільки часткову оплату в сумі 8 475,20 грн. 02.06.2014 р. та 9 109,00 грн. 11.06.2014 р., а всього 17 584,20 грн., які проводились відповідачем на підставі виставленого рахунку позивачем №58 від 02.11.2012 р. Вказаний рахунок було складено та виставлено для оплати накладної №3 від 02.11.2012 р. Таким чином накладна №3 від 02.11.2012 р. залишилась неоплаченою відповідачем частково в сумі 17 058,86 грн. А відтак загальна сума основної заборгованості відповідача перед позивачем згідно вказаних вище накладних по яких відповідачем отримано товар, складає 47 993,52 грн. Заборгованість підтверджується також підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків №12 від 31.10.2013 р.

Зазначені обставини зумовили звернення ТзОВ В«ТКФ В«Схід-ПостачВ» до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 47 993,52грн. основного боргу, також 3383,07 грн. 3% річних та 36 695,24 грн. індексу інфляції, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України.

При прийнятті рішення по справі суд виходив з наступного.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами договору, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Частина 1 ст.530 ЦК передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1). Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2).

Враховуючи вищенаведене, а також з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази оплати за поставлений товар в повному обсязі на умовах, визначених договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 47 993,52. основного боргу обґрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення, так само як і 3383,07грн. 3% річних нарахованих позивачем, згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи.

Водночас, провівши відповідний перерахунок інфляційних, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, слід задоволити частково в сумі 30153,72 грн.(12001,07904+14630,02406+3522,6218) нарахованих по трьох накладних. В задоволенні решти позовних вимог, що суд відмовляє за безпідставне іх нарахування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеному розміру позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.2, 4, 33, 34, 36, 41, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2 .Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» (м.Львів, вул.Залізнична, буд.1А; ідентифікаційний код 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТКФ В«Схід-ПостачВ» (61058, м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, оф. 131; ідентифікаційний код 37298087) 47 993,52грн. основного боргу, 3383,07 грн. - 3% річних, 30153,72 грн. інфляційних втрат та 1 728,55 грн. судового збору.

3 . Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

4 . Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.12.2015 р.

Суддя Долінська О.З.