Постанова

від 10.12.2015 по справі 904/7771/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015 року Справа № 904/7771/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Дмитренко Г.К. (зміна складу колегії суддів на підставі розпорядження в.о. голови суду від 09.12.2015р.)

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.06.15р. (арк. справи № 30);

відповідача/1 - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача/2 - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРО», с.Давидів Пустомитівського району Львівської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2015 року по справі № 904/7771/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ЯР ПОЛЕ», м.Скадовськ Херсонської області

до відповідача/1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРО», с.Давидів Пустомитівського району Львівської області

відповідача/2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН», м.Підгороднє Дніпропетровської області

про стягнення 477 146,76 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2015 року у справі № 904/7771/15 (суддя Суховаров А.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ЯР ПОЛЕ», м.Скадовськ Херсонської області до відповідача/1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРО», с.Давидів Пустомитівського району Львівської області, відповідача/2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН», м.Підгороднє Дніпропетровської області про стягнення 477 146,76 грн. позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача/1 на користь позивача 324 143,84 грн. основного боргу, 55 102,38 грн. пені, 33 414,38 грн. штрафу, 2755,12 грн. - 3% річних, 5288,53 грн. інфляційних втрат та 8414,08 грн. судового збору; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 10 000 грн. основного боргу; стягнуто з відповідача/2 на користь позивача 200,01 грн. судового збору; в решті позовних вимог - відмовлено (а.с.45-48).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині задоволення позову мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем/1 своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого товару та поручительством відповідача/2 перед позивачем за виконання відповідачем/1 своїх зобов`язань в межах суми 10 000 грн., в частині відмови в позові - невірним нарахуванням позивачем інфляційних втрат; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст..ст.173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 554, 554, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач/1 - ТОВ «ЛІРО», посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- скаржник не погоджується з господарським судом в частині стягнення 62 449,92 грн. за накладною № 192 від 27.03.2015р., оскільки зазначає, що вказаний в накладній товар відповідачем-1 не замовлявся та не отримувався; в матеріалах справи відсутні докази замовлення скаржником товару у позивача, хоча таке замовлення передбачене п.3.1 договору поставки; зазначене замовлення, на думку скаржника, має значення, оскільки самим договором не передбачений асортимент, кількість, ціну та строк поставки продукції;

- крім того, господарський суд, на думку скаржника, не звернув уваги на те, що накладна № 192 не містить прізвища уповноваженої особи з боку скаржника, яка отримувала товар та на той факт, що довіреності на отримання товару в матеріалах справи відсутні, як відсутні докази уповноваження скаржником будь-якої особи на підписання саме накладної № 192 від 27.03.2015р.

Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався (ст.96 ГПК України), в судовому засіданні 24.11.2015р. представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилався на відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зазначаючи, що поставку продукції на суму основного боргу повністю доведено документами по справі, товар було отримано відповідачем-1 та до теперішнього часу його вартість не сплачена, чим порушено законні інтереси та права позивача. Також на обгрунтування відзиву на апеляційну скаргу та факту поставки позивач надав 08.12.2015р. до суду апеляційної інстанції товарно-транспортну накладну № 192 від 27.03.2015р., податкову накладну від 27.03.2015р., витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с.78-81).

Відповідач/2 - ТОВ «ЛАН» також не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченому ст.96 ГПК України, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України; про час та місце судового засідання двічі повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.65, 69).

Скаржник по справі - ТОВ «ЛІРО» с.Давидів Львівської області, правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України, не скористався; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.63, 83 - роздруківка з сайту Укрпошти щодо вручення поштового відправлення).

Враховуючи, що скаржника було належним чином сповіщено про час та місце судового засідання, колегія суддів вирішила розглянути справу в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами справи (ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2014р . між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯР ПОЛЕ», м.Скадовськ Херсонської області («постачальник» за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІРО», с.Давидів Пустомитівського району Львівської області (В«покупецьВ» за договором, відповідач/1 по справі, скаржник) був укладений договір поставки № 37, відповідно до предмету якого «постачальник» зобов`язався в порядку та строки, зазначені в договорі, передати у власність «покупця» товар у певній кількості, асортименті й по ціні, визначеній у накладних на товару, а «покупець» зобов`язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених договором (п.п.1.1 р.1 договору (а.с.13-15)).

Згідно з п.п.1.2-1.3 р.1 договору кількість, асортимент, ціни товару, який поставляється, зазначаються в накладній на товар, яка є невід»ємною частиною цього договору; накладні оформлюються на кожну партію товару, який поставляється; загальна кількість товару, який поставляється по цьому договору, визначається як наростаюча кількість за всіма поставками, які здійснені згідно оформлених накладних.

Відповідно до п.п.2.1-2.4 розділу 2 договору ціни на товар, який поставляється за цим договором є договірними і зазначаються в накладних на кожну партію товару; у вартість товару входить ПДВ, а також видатки «постачальника» пов`язані з доставкою товару «покупцю» у місце доставки; загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, які здійснені протягом строку дії цього договору; «покупець» здійснює оплату товару на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «постачальника»; датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок «постачальника».

Пунктами 3.1-3.2 розділу 3 договору сторони визначили, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення «покупця»; замовлення надаються «постачальнику» за допомогою факсимільного зв`язку або іншим способом зв`язку, які забезпечують фіксування тексту та дати замовлення, або іншим способом, який влаштує сторін; замовлення має містити наступну інформацію: а) найменування та асортимент товару; б) кількість товару; в) адресу складу «покупця»/ «постачальника»; г) строк поставки партії товару; поставка здійснюється на умовах DDP місце доставки: м.Львів, вул.Молочна, 15А (склад «покупця» (у відповідності з Міжнародними правилами «Інкотермс 2010»); по домовленості сторін, поставка може здійснюватися на інших умовах; така домовленість оформлюється додатковими письмовими угодами до цього договору. «Постачальник» зобов`язаний надати належним чином оформлені документи (підписані уповноваженими особами і скріплені печаткою «постачальника») на товар, що поставляється, у відповідності з вимогами діючого законодавства України, а саме: накладну на товару, товарно-транспортну накладну, податкову накладну; документи, що посвідчують якість товару.

Пунктами 5.3, 5.8 розділу 5 договору сторони передбачили майнову відповідальність «покупця» за несвоєчасну оплату товару у виді сплати «постачальнику» пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення; а також сплаті підлягає сума боргу з урахуванням індексу інфляції й річних в розмірі, передбаченому діючим законодавством України; пеня нараховується за весь період прострочення; в разі прострочення оплати товару більш, ніж на 10 календарних днів, «покупець» додатково сплачує «постачальнику» штраф в розмір 10% від вартості неоплаченого/несвоєчасно оплаченого товару.

Пунктами 7.1, 7.5 розділу 7 договору визначено, що договір діє з моменту підписання та до 31.12.2014 року; в разі якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати договір, то цей договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах .

З метою забезпечення виконання відповідачем/1 - ТОВ «ЛІРО» умов договору, 01.10.2014р . між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН» м.Підгороднє Дніпропетровської області («поручитель» за договором, відповідач/2 по справі) та ТОВ «ЯР ПОЛЕ» м.Скадовськ Херсонської області («кредитор» за договором, позивач по справі) був укладений договір поруки, відповідно до якого «поручитель» поручається перед «кредитором» за виконання обов`язку ТОВ «ЛІРО», код ЄДРПОУ 35577914 («боржник» за договором, відповідач/1 по справі, скаржник) щодо виконання зобов`язань «боржником» за договором поставки № 37 від 01.10.2014р., строк дії якого становить до 31.12.2014р. з можливістю пролонгації («основним договором»); у випадку порушення «боржником» обов`язку за основним договором, «поручитель» відповідає частково перед «кредитором» у розмірі боргу - 10 000 грн. (п.1.1-1.2 р.1 договору поруки (а.с.18)).

Пунктом 3.1 р. 3 договору поруки сторони погодили, що «поручитель» зобов`язаний у разі порушення «боржником» строків сплати за основним договором, самостійно виконати зазначений обов`язок «боржника» перед «кредитором» на підставі письмової вимоги «кредитора» в строк 2-х календарних днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок «кредитора».

Пунктом 4.1 р.4 договору поруки визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Докази визнання недійсними, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору поставки № 37 від 01.10.2014р., договору поруки № б/н від 01.10.2014р., відсутні в матеріалах справи, не надавались сторонами, зокрема, і скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов договору позивачем 18.03.2015р. та 27.03.2015р. згідно з п.3.1 договору був поставлений на адресу відповідача/1 товар - макаронні вироби в асортименті, згідно видаткових накладних № 178 на суму 271 693,92 грн. та № 192 на суму 62 449,92 грн., всього поставлено товару на загальну суму 334 143,84 грн. (а.с.16-17). Вищевказане підтверджується видатковими накладними №№ 178, 192 з підписами в отриманні та засвідчено печаткою відповідача-1. Посилання скаржника на відсутність довіреності на представника не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки товар було доставлено за адресою: м.Львів, вул.Молочна, буд.15-а, як визначили сторони в п.3.1 р.3 договору.

Відповідач/1 по справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРО», с.Давидів Львівської області - свої договірні зобов`язання по оплаті поставленого товару не виконав, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду (а.с.3-6).

01.06.2015р. листом № 109 позивач звернувся до відповідача/2 («поручителя») з претензією про оплату договірної частини боргу - 10 000 грн.(а.с.19). Зазначену претензію 02.06.2015р. отримано відповідачем-2 нарочно, що підтверджується відміткою у правому нижньому куті.

Відповідач/2 відповіді на зазначену претензію не надав, частину суми основної заборгованості 10 000 грн. не сплатив, що стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду також і у відношенні нього (а.с.3-6).

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму . До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України регламентовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки .

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання ; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, чинним Цивільним кодексом України закріплено принцип свободи договору (ст.ст.6, 627 ЦК України) та принцип обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), недійсним вищевказаний договір повністю або частково в встановленому законом порядку не визнано.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник , включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи, що товар був поставлений 18.03.2015р. та 27.03.2015р., відповідно до договору строк оплати товару відстрочено на 30 календарних днів, тобто оплата мала бути здійснена не пізніше 17.04.2015р. та 26.04.2015р. (відповідно), відповідач-1 за товар не розрахувався, згідно договору поруки № б/н від 01.10.2014р. відповідач-2 відповідає перед позивачем солідарно з відповідачем-1 лише в межах суми 10000 грн., то господарським судом обґрунтовано задоволено позов в частині стягнення 10000 грн. суми боргу солідарно з обох відповідачів на користь позивача, а також 324 143,84 грн. суми боргу з відповідача-1 на користь позивача. Крім того, оскільки факт прострочення в оплаті мав місце, розрахунок пені, 3% річних, штрафу не спростовано відповідачем-1, контррозрахунок відсутній, то позовні вимоги в частині стягнення цих сум також є обґрунтованими в сумі 33 414, 38 грн. штрафу, передбаченого договором, 55 102,38 грн. пені (з 18.04.2015р. по 28.07.2015р. згідно розрахунку позивача (а.с.12)), 2755,12 грн. - 3% річних (за цей же період). При цьому, колегія суддів вважає опискою період нарахування пені зазначений у рішенні господарського суду (з 18.04.2012р. по 28.07.2013р.), оскільки в розрахунку позивача період нарахування вказаний вірно (з 18.04.2015р. по 28.07.2015р.).

Також господарський суд правомірно перерахував суму інфляційних нарахувань та стягнув з відповідача-1 на користь позивача 5288,53 грн. інфляційних втрат за травень-липень 2015 року із заявлених 26 931,04 грн., відмовивши в решті позовних вимог, відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (зі змінами та доповненнями).

Щодо доводів скаржника про неотримання та не замовлення товару по накладній № 192 від 27.03.2015р., то вони не приймаються колегією суддів, оскільки зазначена накладна містить посилання на договір, укладений між сторонами, підпис особи, яка отримала товар, засвідчений печаткою підприємства скаржника, товар поставлявся за адресою відповідача-1, зазначеній у договорі, а матеріали справи не містять жодного доказу звернення відповідача-1 до правоохоронних органів з заявою про неправомірне використання печатки підприємства, такі докази відсутні.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовує вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з законом.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 07.10.2015р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРО» с.Давидів Пустомитівського району Львівської області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2015 року у справі № 904/7771/15 - залишити без змін.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.12.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

Суддя Г.К. Дмитренко