Постанова

від 08.12.2015 по справі 911/3310/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа№ 911/3310/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Коршун Н.М.

Алданової С.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Рябченко Ю.І. - дов. №5 від 20.07.2015 р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс»

на рішення господарського суду Київської області

від 29.09.2015 р. (суддя Саванчук С.О.)

у справі №911/3310/15

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Віталія»

(далі - СФГ «Віталія»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс»

(далі - ТОВ «Малка-Транс»)

про стягнення 582 953,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.09.2015 р. у справі №911/3310/15 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Малка-Транс» на користь СФГ «Віталія» 458 186,99 грн. основного боргу, 118 527,58 грн. пені, 6 238,67 грн. 3% річних та 11 659,06 грн. судового збору. Крім цього, повернуто СФГ «Віталія» з Державного бюджету України 20 877,54 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №448 від 29.07.2015 року.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності цих обставин, які місцевий суд визнав встановленими.

Так, в обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на те, що позивачем під час поставки товару не дотримано приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. №99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за №293/1318, положень укладеного між сторонами договору тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №911/3310/15 за апеляційною скаргою ТОВ «Малка-Транс» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ «Малка-Транс» на рішення господарського суду Київської області від 29.09.2015 р. у справі №911/3310/15 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.12.2015 року.

В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи його повідомлено належно, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутній в судовому засіданні представник позивача вважав можливим здійснення розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

На підставі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення ТОВ «Малка-Транс» про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 237 том 2), неявка представника відповідача не перешкоджає розглядові апеляційної скарги по суті, апеляційний господарський суд вважав за необхідне скаргу розглянути за відсутності згаданого представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак оскаржене рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін, в усній формі підтвердив погашення відповідачем заборгованості після прийняття оскарженого рішення.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, СФГ «Віталія» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Малка-Транс» про стягнення 1 626 830,36 грн., з яких: 1 259 099,13 грн. - основний борг; 196 313,25 грн. - пеня; 161 601,85 грн. - інфляційні втрати; 9 816,13 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №10-15 від 01.01.2015 р. тощо.

Позивачем в ході розгляду справи судом першої інстанції неодноразово подавались заяви про зменшення розміру позовних вимог й останньою заявою від 29.09.2015 р. заявлено остаточні позовні вимоги в розмірі 582 953,24 грн., з яких: 458 186,99 грн. - основний борг; 118 527,58 грн. - пеня; 6 238,67 грн. - 3% річних, яку прийнято місцевим судом - ціна позову становить 582 953,24 грн.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши встановлені фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог й необхідність їх задоволення.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, згідно з спеціалізованими товарними накладними та прийомними квитанціями, копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 3 592 144,99 грн. Докази наявних претензій відповідача до згаданих поставок товару в матеріалах справи відсутні. Одночасно місцевим судом встановлено, що в укладеному сторонами договорі відсутні умови щодо строку оплати отриманого відповідачем товару, такого строку не визначено й наданими до матеріалів справи спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини. Оскільки інший строк оплати товару сторонами не встановлений, суд вважав, що строк виконання відповідних грошових зобов'язань має визначатися за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, тобто відповідач мав розрахуватись з позивачем в повному обсязі після отримання товару, проте, вартість товару відповідачем сплачено лише частково в сумі 3 133 958,00 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими довідкою і виписками з його розрахункового рахунку, доказів повної оплати товару в матеріалах справи немає. Таким чином, оскільки в порушення ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідач взятих на себе зобов'язань з оплати товару своєчасно не виконав й матеріалами справи підтверджується сума заборгованості, суд вважав позовну вимогу про стягнення 458 186,99 грн. основного боргу такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі. Так само суд вважав законними вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 118 527,58 грн. та 3% річних в розмірі 6 238,67 грн. тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як підставними та обґрунтованими.

Так, як встановлено матеріалами справи, 01.01.2015 р. між СФГ «Віталія» (продавцем) та ТОВ «Малка-Транс» (покупцем) укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №10-15 (далі - Договір), за умовами пунктів 1.1, 1.4 якого продавець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених Договором, передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію власного виробництва (товар), а покупець взяв на себе обов'язок прийняти та оплатити товар. Перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

За умовами укладеного між сторонами Договору, цей правочин за свою правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, на виконання умов Договору згідно з спеціалізованими товарними накладними та прийомними квитанціями, копії яких містяться у матеріалах справи, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 3 592 144,99 грн.

Покупець на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Договором (п. 2.1) встановлено, що оплату товару покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни.

На виконання умов пункту 2.1 Договору сторонами погоджено додаток до Договору «Протокол на погодження вільних відпускних цін на закупівлю молока згідно з ДСТУ 3662-97», яким і встановлено ціну товару.

Як вище згадувалось й видно з Договору, у ньому відсутні умови щодо строку оплати отриманого відповідачем товару, строк оплати товару не визначений й у наданих до матеріалів справи спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, відтак судом правомірно застосовано ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно якої відповідач мав розрахуватись з позивачем в повному обсязі після отримання товару.

Доводи апелянта про те, що поставка продукції не може вважатися підтвердженою, оскільки позивачем під час ії здійснення не дотримано приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже спеціалізовані товарні накладні не містять підпису та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також посилань на відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, не заслуговують на увагу як такі, що не відповідають дійсності.

Так, на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно матеріалів справи спеціалізовані товарні накладні, за якими відповідачу поставлено товар, відповідають вищенаведеним вимогам, відтак засвідчують факт здійснення господарської операції, тому у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за поставлений товар.

Крім цього, отримання товару відповідачем підтверджується й частковою його оплатою на суму 3 133 958,00 грн. на підставі наданих позивачем банківських довідки і виписок з його розрахункового рахунку.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає доведеною в судовому порядку заборгованості відповідача перед позивачем на суму 458 186,99 грн.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вищенаведені положення закону та те, що борг відповідача перед позивачем в розмірі 458 186,99 грн. на час прийняття судового рішення не погашено, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення цієї суми боргу за поставлену продукцію підлягають задоволенню.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст. 612 ЦК України).

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Приписами ст.ст. 549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Передбачений ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється на підставі ст. 3 цього Закону від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач на підставі пункту 4.2 Договору заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача й перерахунком судів обох судових інстанцій складає 118 527,58 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 6 238,67 грн., які позивачем розраховано арифметично правильно, відтак місцевим судом правомірно задоволено позов і в цій частині.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду є законним, обґрунтованим обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 29.09.2015 р. у справі №911/3310/15 - без змін.

Матеріали справи №911/3310/15 повернути за належністю до господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Н.М. Коршун

С.О. Алданова