Постанова

від 08.12.2015 по справі 910/14631/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа№ 910/14631/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

від позивача:Кабанцев Я.І. - представник;

від відповідача: Зимогоров О.С.-представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015

у справі № 910/14631/15 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Дубовий Гай"

про стягнення 119 168,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Дубовий Гай" про стягнення 119 168,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015, повний текст якого складений 07.10.2015, у справі № 910/14631/15 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 28 728,12грн., інфляційні втрати в сумі 2117,72 грн., 3 % річних в сумі 257,18 грн., пеню в сумі 1 226,44 грн. та штраф в сумі 2 872,81 грн. а також 704,04 грн. судового збору, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/14631/15 в частині відмови в стягненні з ОСББ „Дубовий гай" на користь ПАТ „АК „Київводоканал" 57 809,22 грн. основного боргу, 4 461, 98 грн. пені, 14 837,69 грн. інфляційних втрат, 1 039,92 грн. 3% річних та 5 780, 92 грн. штрафу, та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити повністю.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" у справі № 910/14631/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2015 апеляціну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.12.2015.

Через відділ документального забезпечення суду 30.11.2015 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечував та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, який колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

03.12.2015 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів а саме копії актів про зняття показань з приладів обліку в підтвердження факту визнання заборгованості відповідачем в розмірі 38 083,68 грн. по коду 9-1799 та в розмірі 19 725,54 грн. по коду 9-51799 згідно заяви про укладення(переукладення) договору №436/2013 від 06.06.2013 (а.с. 85), яке було оглянуто колегією суддів та долучено до матеріалів справи.

03.12.2015 від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання позивача щодо долучення до справи додаткових доказів.

03.12.2015 в судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечував проти даного клопотання.

На запитання суду стосовно причини не подачі даних доказів до суду першої інстанції, представник позивача не зміг надати чітких та обґрунтованих пояснень, у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.12.2015, для надання представнику позивача можливості підготувати дані доводи та надати більш чіткі пояснення.

Через відділ документального забезпечення суду 08.12.2015 від представника відповідача надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання, яке колегія суддів оглянула задовольнила та долучила до матеріалів справи.

Через відділ документального забезпечення суду 08.12.2015 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу в яких відповідач заперечував проти наданих позивачем актів зняття показань з приладу обліку обґрунтовуючи це тим що дані акти складені між ПАТ „АК „Київводоканал" та ТОВ „Столичний комфорт" а не ОСББ „Дубовий гай" а тому відповідно до ст. 34 ГПК України, не є належними доказами тверджень позивача, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.12.2015 представники позивача та відповідача надали свої пояснення по справі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.08.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір № 11525/4-09 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно з пунктом 1.1. договору, він укладається у відповідності із Законом України „Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору) та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (в подальшому - правила користування), правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691 ( в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 р. за № 1879, зареєстрованими в головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 р. за № 44/903 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування.

Відповідно до п. 2.1.2. договору в тому числі зазначено, що зняття показів засобів обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.2.1 договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або в паперовому вигляді вимоги доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у системи каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 2.2.2 договору у розрахункових документах зазначається вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг абонентом здійснюється щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, за згодою постачальника оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. У разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Частиною 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що у випадку неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5 числа наступного місяця за платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги з постачання питної води та приймання стічних вод які останнім неоплачені, таким чином за розрахунками позивача заборгованість відповідача перед позивачем становить 86 537,34 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, заборгованість утворилась з листопада 2013 року по червень 2014 року включно.

Статтею 22 Закону України „Про питну воду та питну водопостачання" передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до пункту 3.3.4 договору, абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Відповідач у своїх поясненнях не заперечує проти заборгованості в розмірі 28 728,12 грн., та зазначає, що інша сума заборгованості не підтверджена документально.

В матеріалах справи наявні платіжні вимоги-доручення за період з 01.11.2013 року по 30.06.2014 року на 28 728,12 грн., розшифровки рахунків абонента з 11.2013 року по 06.2014 року на суму 28 728,12 грн. та акти про зняття показань з приладів обліку за вказаний період (а.с. 29-46).

Також, матеріалами справи, а саме довідкою за № 78/15 від 19.06.2015 року ПАТ „Радикал Банк" підтверджено (реєстром дебетових повідомлень) надсилання дебетових повідомлень на адресу відповідача (а.с. 59-63).

Зі змісту копії заяви відповідача № 436/2013 від 06.06.2013 про укладення (переукладення) договору, внесення об'єкту в договір вбачається, що існує заборгованість попереднього балансоутримувача ТОВ „Столичний комфорт".

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості на суму 57 809,22 грн. у відповідача за договором № 11525/4-09 від 28.08.2013 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами.

Виходячи зі змісту спірного договору вбачається, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за договором № 11525/4-09 від 28.08.2013 року на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 28 728,12 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно посилань відповідача на сплив строку позовної давності щодо частини вимог та тверджень позивача про сплив строку позовної давності як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді, суд зазначає, що відповідно до з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заявлено в письмовому вигляді про застосування позовної давності, що унеможливлює застосування судом строку спливу позовної давності.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 688,42 грн. та штрафу у розмірі 8 653,73 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В частині 1-2 статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 4.3 договору зазначено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Згідно статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем, з урахуванням п. 2.2.2. та 2.2.3 договору та строків направлення розрахункових документів банківській установі вірно зазначені періоди розрахунку, з урахуванням часткового задоволення позову в частині основної заборгованості, суд перерахував пеню за кодом 9-1799, таким чином сума пені склала 1 404,45 грн., що є більшою ніж нарахував позивач.

Зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 226,44 грн.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4 461,98 грн. не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з п. 4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Враховуючи те, що відповідачем не оплачено надані позивачем послуги, з урахуванням суми основної заборгованості в розмірі 28 728,12 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 872,81 грн.

А вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 780,92 грн. в свою чергу не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних - 1 297,10 грн., індекс інфляції у сумі 16 991,41 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з перерахунком суду першої інстанції стосовно 3% річних та частковим задоволенням в розмірі 257,18 грн.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 039,92 грн. не підлягає задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення індексу інфляції, що підлягає стягнення з відповідача в розмірі 2 117,72 грн.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 14 873,69 грн. то вони не підлягає задоволенню.

Стосовно наданих 03.12.2015 в судовому засіданні копії актів зняття показань з приладів обліку за період з березня 2012 по вересень 2013 в якості підтвердження визнання відповідачем заборгованості, колегія суддів вважає дані докази не обґрунтованими так як з їх змісту вбачається, що вони стосуються абонента 9-1552 ТОВ „Столичний комфорт" та ніяким чином не стосуються відповідача по справі.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/14631/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14631/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська