Рішення

від 09.12.2015 по справі 344/7108/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7108/15-ц

Провадження № 2/344/5062/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Хоростіля Р.В.,

секретаря Басюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого покликався на те, що 15.05.2012р. відповідач позичила в нього 80000грн., які зобов'язувалась повернути через два тижні, що підтверджується письмовою розпискою. Однак вказані кошти у визначений строк не повернула, чим порушила взяті на себе договірні зобов'язання. На неодноразові його звернення з цього приводу відповідач обіцяла повернути борг пізніше, а згодом взагалі перестала спілкуватися з ним. Тому просив стягнути з відповідача 80000грн. основного боргу, а також 56840,90грн. інфляційних витрат, 3% річних в сумі 7048,77грн., всього - 143889,67грн. та судові витрати.

18.11.2015р. представник позивача подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме збільшення 3% річних та інфляційних витрат з часу звернення до суду, відповідно просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 149377,45грн., з яких: 80000грн. - сума основного боргу; 61066,22грн. - інфляційні втрати; 8311,23грн. - три проценти річних.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, покликаючись на викладені в позові та заяві про збільшення позовних вимог обставини, просила позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечили частково. Зокрема ОСОБА_2 пояснила, що наявну в матеріалах справи розписку вона написала для забезпечення ведення спільного з ОСОБА_5 бізнесу, при цьому вона повертала йому борг частинами в доларах США, відповідно залишилось до сплати 600 доларів США. Відповідач також зазначила, що письмових доказів про повернення частини коштів ОСОБА_1 у неї нема, оскільки вона йому довіряла, а оригінал розписки позивач їй не повернув, при цьому зазначила, що розписка писалась нею під тиском, хоча в органи поліції з цього приводу вона не зверталась.

Заслухавши представника позивача, відповідача та її представника, а також пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дослідивши всі наявні докази у справі, суд вважає наступне.

Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором - ч. 1 ст. 1049 ЦК України.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Так, 15.05.2012р. між сторонами укладено договір позики, що підтверджується письмовою розпискою (а.с.36), згідно якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримала позику в сумі 80000грн., яку відповідач зобов'язалася повернути через два тижні, тобто до 29.05.2012р. включно.

Факт написання вказаної вище розписки, підписання такої, відповідачем та її представником в судовому засіданні не заперечено, визнано, а відтак згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню.

В той же час, як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.6-9, 130-132), ОСОБА_2 станом на 18.11.2015р. має непогашену перед ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 149377,45грн., з яких: 80000грн. - сума основного боргу; 61066,22грн. - інфляційні втрати; 8311,23грн. - три проценти річних.

Згідно з ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували проведений представником позивача розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за вказаною вище розпискою, стороною відповідача суду не подано, у зв'язку з чим суд вважає її пояснення з приводу повернення значної частини боргу голослівними.

Судом також не встановлено об'єктивних, чітких та несуперечливих показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які необхідні для встановлення об'єктивної істини в справі при винесенні законного та обґрунтованого рішення. На переконання суду показання свідків не дають змогу встановити зв'язок між їх показаннями, поясненнями сторін (їх представників) і спірними правовідносинами, та фактично є неспроможними підтвердити чи спростувати наявні у справі письмові докази та пояснення сторін (їх представників).

Значні суперечності містяться і в поясненнях відповідача з приводу правової природи укладеного між сторонами договору в судовому ж засіданні підстав вважати такий договір удаваним чи фіктивним не встановлено. Крім цього, жодного доказу про те, що розписка написана відповідачем під тиском позивача, не подано. З позовом (в тому числі і зустрічним) про визнання укладеного правочину недійним відповідач не зверталась.

Відтак, враховуючи вищенаведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача в користь позивача суми боргу є підставними та обґрунтованими, тому позов слід задоволити.

Судові витрати суд розподілив відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України ст.ст. 10, 11, 57-60, 61, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, 31.03.1957р.н., зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, 05.08.1962р.н., зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2 міської ради, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, грошові кошти у розмірі 149377 (сто сорок дев'ять тисяч триста сімдесят сім) гривень 45 коп. (з яких: 80000грн. - сума основного боргу; 61066,22грн. - інфляційні втрати; 8311,23грн. - три проценти річних), та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1493 (одна тисяча чотириста дев'яносто три) гривні.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Івано-Франківський міський суд.

ОСОБА_8 Хоростіль

Повне рішення складено 10 грудня 2015 року.