Ухвала

від 08.12.2015 по справі 810/3549/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3549/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

08 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Вермікулітна Група» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Вермікулітна Група» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та нечинними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Вермікулітна Група» (далі - Позивач, ТОВ «УВГ») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, Васильківська ОДПІ) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправними та нечинними дії Васильківської ОДПІ, які полягають у складанні, оформленні (щодо зазначення невірної назви підприємства та його коду ЄДРПОУ) та надсиланні на адресу ТОВ «УВГ» акту про результати перевірки №48/10-07-22-05-12/33909284 від 16.01.2015 року та податкового повідомлення-рішення від 27.07.2015 року №0002822205;

- визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2015 року №0002822205, як такого, що складене по відношенню до підприємства з іншою назвою, ніж назва ТОВ «УВГ», а також такого, що складено та винесено на підставі неналежного акту про результати перевірки.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено протиправності дій Відповідача щодо складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та висновків акту перевірки, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, а також у клопотанні від 07.12.2015 року про залучення додаткових доказів, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2014 - січні 2015 року працівниками Васильківської ОДПІ на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 77.1, 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, наказів від 05.12.2014 року №684 та від 26.12.2014 року №7, направлень від 15.12.2014 року №640, №641, №642, №643, №644 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «УВГ» з питань своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 538 266,00 грн.; пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. п. 138.2, 138.4, 138.11 ст. 138, пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що спричинило заниження податку на прибуток на загальну суму 1 587 009,00 грн.; пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 162, 163, 164, 167, 168, п. 176.1 ст. 176 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 095,00 грн.; п. п. 3.5, 7.24 постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України»; п. 160. ст. 160 ПК України, у результаті чого занижено суму фрахту, що сплачується резидентом, на загальну суму 5 550,20 грн..

Результати перевірки зафіксовані в акті від 16.01.2015 року №48/10-07-22-05-12/33909284. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 05.02.2015 року винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000522205, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 9 110,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 03.07.2015 року №13933/6/99-99-10-01-02-25 частково задоволено скаргу ТОВ «УВГ» від 07.05.2015 року №37 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 року №0000522205 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 5 944,84 грн.

З урахуванням матеріалів перевірки та рішення ДФС України від 03.07.2015 року №13933/6/99-99-10-01-02-25 Васильківською ОДПІ 27.07.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» №0002822205, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 3 165,16 грн.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та нечинними дій Васильківської ОДПІ щодо складання, оформлення (щодо зазначення невірної назви підприємства та його коду ЄДРПОУ) та надсилання на адресу ТОВ «УВГ» акту про результати перевірки №48/10-07-22-05-12/33909284 від 16.01.2015 року і податкового повідомлення-рішення від 27.07.2015 року №0002822205, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 20.1.4, 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Приписи п. 77.1 ст. 77 ПК України визначають, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, наказ від 05.12.2014 року №684 та повідомлення від 05.12.2014 року №104 про проведення документальної планової перевірки були надіслані Позивачу. При цьому жодних застережень з приводу своєчасності такого надсилання сторонами не зазначено.

Відповідно до п. 77.6 ст. 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно п. 77.7 ст. 77 ПК України строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Пунктом 82.1 статті 82 ПК України передбачено, що тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Матеріали справи свідчать, що оформленим наказом від 26.12.2014 року №7 рішенням начальника Васильківської ОДПІ продовжено строки проведення документальної планової виїзної перевірки.

Посилання Апелянта на неврахування судом першої інстанції не надсилання Позивачеві наказу про продовження перевірки того виду, якого було її розпочато, колегією суддів оцінюється критично з огляду на таке.

Так, в адміністративному позові ТОВ «УВГ» зазначає, що посадові особи прибули на підприємство та приступили до проведення перевірки, що, на думку колегії суддів, свідчить про проведення Відповідачем виїзної документальної планової перевірки. При цьому, доказів оскарження наказу від 05.12.2014 року №684 про призначення планової документальної перевірки, як і наказу від 26.12.2014 року №7 про продовження перевірки, а також недопуску працівників Васильківської ОДПІ до перевірки Позивачем надано не було.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що Відповідачем фактично проводилася виїзна документальна планова перевірка ТОВ «УВГ», твердження Апелянта про те, що останньому не направлявся наказ про продовження перевірки, є безпідставним.

Відповідно до п. 77.9 ст. 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що складання акту перевірки у випадку виявлення податковим органом порушень законодавства є обов'язком контролюючого органу, у зв'язку з чим посилання Апелянта на протиправність дій Відповідача щодо складання акту перевірки є необґрунтованими.

Крім того, судовою колегією враховується, що відповідно до п. 86.3 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Враховуючи, що тривалість перевірки Позивача складала 15 днів з урахуванням наказу від 24.12.2014 року №7, складення акту перевірки та його реєстрація 16.01.2015 року відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому, направлення акту перевірки на адресу ТОВ «УВГ» 22.01.2015 року, тобто на четвертий робочий день, що настає за днем закінчення установлення для проведення перевірки строку та без урахування часу, необхідного на складання акту, відповідає вимогам ПК України.

Щодо твердження Апелянта про складання акту перевірки щодо іншої особи у зв'язку з тим, що у пп. 2.3.1 розділу 2 загальної частини останнього вказано інший код ЄДРПОУ - 32659407 замість 33909284, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5 глави IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок №984) реєстрація актів (довідок) документальних перевірок здійснюється в єдиному Журналі реєстрації актів (довідок) перевірок, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Такий журнал прошнуровується, пронумеровується та скріплюється печаткою органу державної податкової служби.

При цьому в акті перевірки на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації акта (довідки) перевірки та номер акта (довідки) перевірки, який складається із порядкового номера єдиного Журналу реєстрації актів (довідок) перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ платника податків.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що до його номеру включається, зокрема, код ЄДРПОУ Позивача - 33909284, що, у свою чергу, свідчить про необґрунтованість твердження Апелянта про складання акта перевірки від 16.01.2015 року №48/10-07-22-05-12/33909284 щодо іншої особи. Помилка ж у назві товариства за умови складання акта перевірки за наслідками її проведення не може нівелювати результати такої перевірки.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 5 глави 1 Порядку №984 за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 глави 1 Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

У свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовів щодо протиправності актів перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь-яких даних (незалежно від того, яким чином сформульовані відповідні позовні вимоги).

Системний аналіз наведених норма дає підстави для висновку, що акт перевірки не відповідає ознакам акта індивідуальної дії. Такий акт призначений для оформлення результатів податкової перевірки та є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.

Аналогічна позиція випливає зі змісту постанови Верховного Суду України від 09.12.2014 року у справі №21-511а14, постанов Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 року у справі № К/800/53884/14 та від 24.06.2015 року у справі №К/800/40814/13.

Таким чином, враховуючи те, що Позивачем фактично оскаржувались саме дії фахівців Васильківської ОДПІ щодо складання, оформлення та надсилання на адресу Позивача акта перевірки, а також те, що ТОВ «УВГ» не оскаржувались ані дії податкового органу щодо проведення зазначеної планової перевірки, ані рішення, які стали підставою для такої перевірки, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову у вказаній частині.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного акта індивідуальної дії, а саме - податкового повідомлення-рішення №0002822205 від 27.07.2015 року, суд першої інстанції встановив наступне.

Підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписи п. 58.2 ст. 58 ПК України визначають, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків.

Згідно пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

При цьому відповідно до п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що винесення податкового повідомлення-рішення від 27.07.2015 року №0002822205 з урахуванням висновків акта перевірки від 16.01.2015 року №48/10-07-22-05-12/33909284 та рішення ДФС України від 03.07.2015 року №13933/6/99-99-10-01-02-25 є обґрунтованим та повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

При цьому колегія суддів погоджується з посиланням Апелянта на неврахування судом першої інстанції ненаправлення Позивачу розрахунку фінансової санкції разом з оскаржуваним податковим повідомленням-рішення. Разом з тим вважає за необхідне зазначити, що, зважаючи на встановлену вище правомірність складання та надсилання ТОВ «УВГ» податкового повідомлення-рішення від 27.07.2015 року №0002822205, а також враховуючи відсутність заперечень Позивача щодо встановлених під час перевірки порушень законодавства про регулювання обігу готівки, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для його скасування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Вермікулітна Група» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Вермікулітна Група» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та нечинними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.