Рішення

від 08.12.2015 по справі 910/27760/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015Справа №910/27760/15

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська муніципальна служба", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Київ", м. Київ

про стягнення 107 915,79 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Машкова С.О. (представник за довіреністю)

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 08 грудня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська муніципальна служба", 27.10.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 05 жовтня 2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Київ", про стягнення 110 137,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 04/09-14В від 01.09.2014 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не оплатив позивачу, як виконавцю, суму наданих послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 28.10.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/27760/15, призначено розгляд справи на 24.11.2015 року.

Через відділ діловодства суду 24.11.2015 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, надання матеріалів справи для ознайомлення та зміну адреси для листування, яке долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 24.11.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвалою суду від 24.11.2015 року розгляд справи, у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання та задоволеного клопотання про відкладення розгляду справи відкладено на 08.12.2015 року.

Через відділ діловодства суду 07.12.2015 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог б/н від 03.12.2015 року, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 04/09-14В від 01.09.2014 року в розмірі 107 915,79 грн., що включає в себе: суму основного боргу - 74 704,10 грн., пені - 25 069,85 грн., інфляційних витрат - 6 670,06 грн. та 3% річних - 1 471,78 грн.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, яка прийнята господарським судом до розгляду, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є заборгованість в розмірі 107 915,79 грн., що включає в себе: суму основного боргу - 74 704,10 грн., пені - 25 069,85 грн., інфляційних витрат - 6 670,06 грн. та 3% річних - 1 471,78 грн.

Через відділ діловодства суду 08.12.2015 року від представника відповідача надійшла заява про зміну адреси для листування та заява про відкладення судового розгляду та продовження розгляду справи на 15 днів для позасудового врегулювання спору, які долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні заяву відповідача про відкладення судового розгляду та продовження розгляду справи на 15 днів для позасудового врегулювання спору, суд відмовляє в її задоволенні за недоведеністю, оскільки відповідач, в порядку ст. 28 Господарського процесуального кодексу України не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або безпосередньо керівника підприємства.

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 24.11.2015 року за заявою представника відповідача розгляд справи вже відкладався, надаючи можливість відповідачу ознайомитися з матеріалами справи та подати докази в обґрунтування своїх заперечень.

За таких обставин, подане відповідачем клопотання розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи та свідчить про намір затягнути судовий процес.

В судовому засіданні 08.12.2015 року представник позивача надав пояснення по суті заявлених вимог, позовні вимоги, в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав у повному обсязі, а також подав пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 08.12.2015 року не з'явився.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська муніципальна служба" (надалі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Київ" (надалі - замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 04/09-14В (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - договір), за умовами якого, виконавець надає замовнику послуги з вивезення твердих побутових відходів, з використанням спеціального автотранспорту (далі - послуги), які накопичуються в житлових та комерційних організаціях, а замовник бере на себе зобов'язання своєчасно сплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених даним договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.2., 2.4. договору вартість вивезення одного метру кубічного твердих побутових відходів за цим договором складає 37 грн., в тому числі 6,17 ПДВ. Розрахунок за надані послуги здійснюються за виписаним, на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, виконавцем рахунком. Розрахунковим періодом для сплати послуг є період фактичного їх надання згідно актів приймання-передачі послуг. Акт наданих послуг сторони зобов'язані підписати до п'ятого числа поточного місяця за минулий місяць. У разі не підписання акту здачі-приймання наданих послуг замовником протягом 10-ти календарних днів з моменту його отримання та не надання протягом цього ж строку заперечень, акт вважається підписаним, а замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31.12.2014 року. У разі, якщо жодна сторона не виявить бажання розірвати даний договору письмово - договір вважається пролонгованим ще на один рік (п.п. 7.1, 7.2. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 453 029,50 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 31 жовтня 2014 року, № ОУ-0000081 від 30 листопада 2014 року, № ОУ-0000129 від 31 грудня 2014 року, № 0000021 від 31 січня 2015 року, № ОУ- 0000060 від 28 лютого 2015 року, № ОУ-00118 від 31 березня 2015 року, № ОУ -00166 від 30 квітня 2015 року, № ОУ-00227 від 31 травня 2015 року, № ОУ-00296 від 30 червня 2015 року, № ОУ - 00329 від 31 липня 2015 року, проте відповідач надані позивачем послуги оплатив лише частково в сумі 370 325,40 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за договором в сумі 82 704,10 грн., тобто 453 029,50 грн. - 370 325,40 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.

Внаслідок неоплати відповідачем в повному обсязі вартості наданих послуг, 16.10.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 16/10 від 16.10.2015 року з проханням сплатити суму заборгованості за отримані на підставі договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 04/09-14В від 01.09.2014 року (копія претензії міститься в матеріалах справи), яка була отримана відповідачем 20.10.2015 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Так, у відповідь на претензію № 16/10 від 16.10.2015 року, відповідач листом № 19/15 від 20.10.2015 року фактично визнав заборгованість перед позивачем в сумі 74 704,10 грн. та просив розстрочити сплату вказаної заборгованості за запропонованим ним графіком погашення заборгованості, наведеним у зазначеному листі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 01.09.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 04/09-14В, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець надає замовнику послуги з вивезення твердих побутових відходів, з використанням спеціального автотранспорту, які накопичуються в житлових та комерційних організаціях, а замовник бере на себе зобов'язання своєчасно сплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених даним договором

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв обумовлені договором послуги на загальну суму 453 029,50 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 31 жовтня 2014 року, № ОУ-0000081 від 30 листопада 2014 року, № ОУ-0000129 від 31 грудня 2014 року, № 0000021 від 31 січня 2015 року, № ОУ- 0000060 від 28 лютого 2015 року, № ОУ-00118 від 31 березня 2015 року, № ОУ -00166 від 30 квітня 2015 року, № ОУ-00227 від 31 травня 2015 року, № ОУ-00296 від 30 червня 2015 року, № ОУ - 00329 від 31 липня 2015 року.

Як стверджує позивач, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, в передбаченому договором порядку та строк не здійснив оплату наданих йому послуг, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 82 704,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 16/10 від 16.10.2015 року з проханням сплатити суму заборгованості за отримані на підставі договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 04/09-14В від 01.09.2014 року в сумі 82 704,10 грн., яка була отримана відповідачем 20.10.2015 року.

В свою чергу, відповідач, у відповідь на претензію № 16/10 від 16.10.2015 року, своїм листом № 19/15 від 20.10.2015 року фактично визнав заборгованість перед позивачем в сумі 74 704,10 грн. та просив розстрочити сплату вказаної заборгованості за запропонованим ним графіком погашення заборгованості, наведеного у зазначеному листі.

Так, у поданій до суду заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 16.10.2015 року було здійснено часткову наданих послуг в розмірі 8000,00 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором зменшилась та становить 74 704,10 грн., яка була визнана відповідачем у листі № 19/15 від 20.10.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що факт надання позивачем спірних послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань по оплаті наданих послуг доведений матеріалами справи та з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, положень договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 04/09-14В від 01.09.2014 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в розмірі 74 704,10 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог,пені в розмірі 25 069,85 грн., 3% річних в розмірі 1471,78 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6670,06 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За умовами п. 4.1. договору замовник несе відповідальність у відповідності із законом і договором за несвоєчасне внесення плати за послуги у вигляді пені, яка сплачується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що розрахунок за надані послуги здійснюються за виписаним, на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, виконавцем рахунком. Розрахунковим періодом для сплати послуг є період фактичного їх надання згідно актів приймання-передачі послуг.

Отже, судом встановлено, що ані в пункті 2.4. договору, ані в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 31 жовтня 2014 року, № ОУ-0000081 від 30 листопада 2014 року, № ОУ-0000129 від 31 грудня 2014 року, № 0000021 від 31 січня 2015 року, № ОУ- 0000060 від 28 лютого 2015 року, № ОУ-00118 від 31 березня 2015 року, № ОУ -00166 від 30 квітня 2015 року, № ОУ-00227 від 31 травня 2015 року, № ОУ-00296 від 30 червня 2015 року, № ОУ - 00329 від 31 липня 2015 року сторонами не було визначено строк (термін) оплати наданих позивачем послуг, тому моментом для нарахування суми пені за спірними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та за заявлений позивачем період, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог є момент пред'явлення вимоги, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, 16.10.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 16/10 від 16.10.2015 року з проханням сплатити суму заборгованості за отримані на підставі договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 04/09-14В від 01.09.2014 року, яка була отримана відповідачем 20.10.2015 року .

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки сторонами в договорі не було встановлено строк оплати наданих послуг, тому моментом, з якого повинно здійснюватись нарахування суми пені за спірними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00227 від 31 травня 2015 року, № ОУ-00296 від 30 червня 2015 року, № ОУ - 00329 від 31 липня 2015 року, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог є період з 27.10.2015 року (20.10.2015 року (дата отримання претензії) + 7 днів (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України)) по 03.12.2015 року (кінцевий строк для нарахуванням пені, визначений позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог).

Таким чином, суд дійшов висновку, що за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 31 жовтня 2014 року, № ОУ-0000081 від 30 листопада 2014 року, № ОУ-0000129 від 31 грудня 2014 року, № 0000021 від 31 січня 2015 року, № ОУ- 0000060 від 28 лютого 2015 року, № ОУ-00118 від 31 березня 2015 року, № ОУ -00166 від 30 квітня 2015 року строк оплати наданих послуг не настав, оскільки момент виникнення у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання та його виконання у вигляді оплати таких послуг не був погоджений сторонами у договорі, а тому має визначатись вимогами чинного законодавства, а саме: згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України оплата має бути здійснена у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, оскільки обов'язок негайного виконання даного виду зобов'язання не випливає із вимог чинного законодавства, отже підстави вважати його права порушеними відсутні.

Враховуючи вищевикладене, недоведеними є заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 31 жовтня 2014 року, № ОУ-0000081 від 30 листопада 2014 року, № ОУ-0000129 від 31 грудня 2014 року, № 0000021 від 31 січня 2015 року, № ОУ- 0000060 від 28 лютого 2015 року, № ОУ-00118 від 31 березня 2015 року, № ОУ -00166 від 30 квітня 2015 року.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00227 від 31 травня 2015 року за період, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з 01.06.2015 року по 15.10.2015 року, то зазначені позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та недоведеними, в силу п. 2.4. договору та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, тому позовні вимоги про стягнення пені за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00296 від 31 червня 2015 року на суму заборгованості 48 019,10 грн. та № ОУ-00329 від 31 липня 2015 року на суму заборгованості 26 685,00 грн., яка зазначена, як сума заборгованості за зазначеним актом в заяві про зменшення розміру позовних вимог, підлягають частковому задоволенню за період з 27.10.2015 року по 03.12.2015 року, у відповідності до нижченаведеного розрахунку суду:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00296 від 31 червня 2015 року на суму заборгованості 48 019,10 грн. сума пені становить 2199,67 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 48 019,10 27.10.2015 - 29.10.2015 3 22.0000 % 173,66 48 019,10 30.10.2015 - 03.12.2015 35 22.0000 % 2026,01 2199,67

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00329 від 31 липня 2015 року на суму заборгованості 26 685,00 грн. сума пені становить 1222,39 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 26 685,00 27.10.2015 - 29.10.2015 3 22.0000 % 96,50 26 685,00 30.10.2015 - 03.12.2015 35 22.0000 % 1125,89 1222,39

Таким чином, загальна сума пені за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00296 від 31 червня 2015 року та № ОУ-00329 від 31 липня 2015 року, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3422,06 грн. , в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 21 647,79 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00296 від 31 червня 2015 року на суму заборгованості 48 019,10 грн. та № ОУ-00329 від 31 липня 2015 року на суму заборгованості 26 685,00 грн., яка зазначена, як сума заборгованості за зазначеним актом в заяві про зменшення розміру позовних вимог, підлягають частковому задоволенню за період з 27.10.2015 року по 03.12.2015 року, у відповідності до нижченаведеного розрахунку суду:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00296 від 31 червня 2015 року на суму заборгованості 48 019,10 грн. сума 3% річних становить 149,98 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 48 019,10 27.10.2015 - 03.12.2015 38 3 % 149,98

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00329 від 31 липня 2015 року на суму заборгованості 26 685,00 грн. сума 3% річних становить 1222,39 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 26 685,00 27.10.2015 - 03.12.2015 38 3 % 83,34

Таким чином, загальна сума 3 % річних за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00296 від 31 червня 2015 року та № ОУ-00329 від 31 липня 2015 року, яка підлягає стягненню з відповідача становить 233,32 грн. , в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 1238,46 грн. позивачу належить відмовити.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 6670,06 грн. за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 31 жовтня 2014 року, № ОУ-0000081 від 30 листопада 2014 року, № ОУ-0000129 від 31 грудня 2014 року, № 0000021 від 31 січня 2015 року, № ОУ- 0000060 від 28 лютого 2015 року, № ОУ-00118 від 31 березня 2015 року, № ОУ -00166 від 30 квітня 2015 року, № ОУ-00227 від 31 травня 2015 року, № ОУ-00296 від 30 червня 2015 року, № ОУ - 00329 від 31 липня 2015 року та заявлений в позовній заяві період (в заяві про зменшення розміру позовних вимог розмір інфляційних втрат залишився незмінний), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині та за заявлений позивачем період задоволенню не підлягають, в силу п. 2.4. договору та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 78 359,48 грн., з них: основного боргу - 74 704,10 грн. (сімдесят чотири тисячі сімсот чотири гривні 10 копійок), пені - 3422,06 грн. (три тисячі чотириста двадцять дві гривні 06 копійок) та 3% річних - 233,32 грн. (двісті тридцять три гривні 32 копійки).

Відповідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

За умовами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону станом на дату подання позову і на дату сплати судового збору) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, обґрунтованим розміром судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 110 137,31 грн. є - 1652,05 грн. (110 137,31 грн. х 1,5%).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1653,00 грн., тобто в більшому розмірі, ніж передбаченому законом.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 0,95 грн. (1653,00 грн. (сплачена сума судового збору) - 1652,05 грн.).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1199,58 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Київ" (ЄДРПОУ 38488801, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська муніципальна служба" (ЄДРПОУ 39233828, адреса: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 74 704,10 грн. (сімдесят чотири тисячі сімсот чотири гривні 10 копійок), пені - 3422,06 грн. (три тисячі чотириста двадцять дві гривні 06 копійок), 3% річних - 233,32 грн. (двісті тридцять три гривні 32 копійки) та судовий збір - 1199,58 грн. (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять гривень 58 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Київська муніципальна служба" (ЄДРПОУ 39233828, адреса: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60) з Державного бюджету України 0,95 грн. (дев'яносто п'ять копійок) зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №959 від 08.10.2015 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/27760/15.

5. Копію рішення надіслати відповідачу у справі №910/27760/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.12.2015 року.

Суддя О.С. Комарова