Постанова

від 07.12.2015 по справі 904/5074/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2015 року Справа № 904/5074/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність №Б/Н від 04.12.2014 р., представник;

представники відповідача-1,2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Племкомплекс", смт. Дніпровське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2015 року у справі № 904/5074/15

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Племкомплекс", смт. Дніпровське, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро", смт. Варва, Чернігівська область

відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Фарт", с. Дніпровське, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення штрафу в сумі 27 091, 50 грн., та визнання договору поставки № Д-3/1 СВ № 28-ПВ від 18.07.14 р. недійсним

та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро", смт. Варва, Чернігівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племкомплекс", смт. Дніпровське, Дніпропетровська область

про стягнення 482 990, 20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Племкомплекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Агро" про стягнення 26 891, 50 грн., що складають суму штрафу за поставку неякісної продукції за Договором поставки № Д-3/1СВ № 28-ПВ від 18.07.14 р.; про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флідленс Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Фарт" 200 грн. штрафу; та про визнання недійсним договору поставки № Д-3/1СВ № 28-ПВ від 18.07.14 р.

Також, до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Флідленс Агро" про стягнення з ТОВ „ПлемкомплексВ» з урахуванням заяви від 29.07.2015 року про зменшення позовних вимог 182 751,43 грн. - пені, 9 365, 51 грн. - річних, 290 416, 13 грн. - інфляції, 457,13 грн. - штрафу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2015 року у справі №904/5074/15 (суддя Мельниченко І.Ф.) за первісним позовом в задоволенні позовних вимог відмовлено.

За зустрічним позовом стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племкомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" 9 365,51 грн. річних, 290 416,13 грн. інфляції, 180 793,39 грн. пені, 9 611,50 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Повернуто ТОВ "Фідленс Агро" із державного бюджету 1 392,87 грн. сплаченого судового збору.

Рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову мотивовано тим, що позивачем не доведено факт поставки товару належної якості.

Рішення в частині задоволення зустрічного позову мотивовано тим, що відповідачем за зустрічним позовом неналежно виконано свої зобов'язання за договором поставки №151504/1406395 від 05.12.2014 року щодо своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Племкомплекс" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення, прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що суд не надав належну оцінку тому факту, що позивач поставляв продукцію, яка була заборонена до виробництва та обігу на території України внаслідок відсутності відповідної державної реєстрації.

Судом неповно з'ясовано обставини справи, а саме не встановлено виробника поставлених товарів.

Скаржник наголошує, що укладаючи договір поставки з ТОВ "Фідленс Агро" він, довірившись рекламі постачальника, помилився щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо товару, який повинен був поставлятися за договором.

Також, судом не розглянуто по суті клопотання ТОВ "Племкомплекс" про призначення у справі судової товарознавчої експертизи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити скаржнику в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення в силі. Зазначає, що товар прийнято покупцем без зауважень щодо його кількості та якості, договір поставки є дійсним, а строк оплати товару є таким, що настав.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 12.10.2015 року колегією суддів у складі: ОСОБА_2 (доповідач) суддів: Величко Н.Л., Березкіна О.В..

Розпорядженням секретаря судової палати ОСОБА_3 від 09.10.2015 року, у зв'язку з виходом на роботу судді Подобєда І.М. - члена колегії суддів, справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іванов О.Г. (доповідач), судді: Величко Н.Л., Подобєд І.М..

Ухвалою Дніпропетровського господарського суду від 12.10.2015 року прийнято справу №904/5074/15 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Іванов О.Г. (доповідач), судді: Величко Н.Л., Подобєд І.М.

В судовому засіданні 07.12.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступну та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

18.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ПлемкомплексВ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фідленс АгроВ» (Постачальник) було укладено договір поставки Д-3/1СВ № 28-ПВ .

Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного Договору, Постачальник продає, а Покупець купує на умовах даного договору Товар в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки (Інкотермс 2010), що обумовлюються в додатках або в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, товаром за цим договором є кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корми, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, обладнання та інший товар, як власного виробництва так й інших виробників, що буде поставлятися згідно видаткових накладних. Номери, індекси стандартів, технічних умов та іншої документації про якість товарів зазначаються в сертифікатах якості, який є невід'ємним додатком до даного Договору. Покупець не заперечує проти поставки йому товару виробленого згідно технічних умов.

Покупець зобов'язується дотримуватися інструкцій з використання товару, зазначеного на маркуванні, загальних правил користування товаром, дотримуватися встановлених нормативів, температурного режиму та вологості та інших умов при зберіганні товару.

Підписанням даного договору Покупець підтверджує, що Постачальником йому доведено всю необхідну інформацію про походження товару, виробника товару, продавця, спосіб, виготовлення товару, джерела та спосіб придбання, кількість, споживчі властивості, якість товару, придатність до застосування, стандарти та технічні умови по яким виготовлено товар, характеристики товару, особливості використання товару, ціну на товар.

Товар постачається Покупцю для використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2. Договору, Постачальник здійснює поставку товару на протязі 5-ти банківських днів (якщо інший строк не зазначений в Специфікації до Договору), з моменту надходження від Покупця замовлення на товар.

Дата поставки: дата отримання товару Покупцем (підписання видаткової накладної його представником) (п. 5.4.).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року, у справі 904/3367/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЕМКОМПЛЕКС" про стягнення 1 263 302,29 грн. встановлено факт прострочення відповідача у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки Д-3/1 № 28-ПВ від 18.07.2014 року та стягнуто з останнього 1 162 724,49 грн. основного боргу, 57 844,02 грн. пені, 4 294,99 грн. 3% річних (нарахованих за період з 01.12.2014 року по 23.03.2015 року, 38 438,79 грн. інфляційних втрат (нарахованих за період січень - лютий 2015 року), 25 266,05 грн. судового збору.

Вищезазначеним рішенням встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 1 604 133,32 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними. Факт отримання товару відповідачем не заперечується та підтверджується наданим до матеріалів справи довіреностями.

Всього сплачено відповідачем 441 408,83 грн., залишок складає 1 162 724,49 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач (у справі 904/3367/15) прострочив виконання грошового зобов'язання, судом стягнуто 1 162 724,49 грн. основного боргу, пеню за період з 01.12.2014 року по 23.03.2015 року у сумі 57 844,02 грн.; 3% річних за період 01.12.2014 року по 23.03.2015 року у сумі 4 294,99 грн. та інфляційні втрати за період січень-лютий 2015 року у сумі 38 438,79 грн.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі № 904/3367/15 набрало законної сили 17.11.2015 року.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звертаючись з первісним позовом, ТОВ "ПЛЕМКОМПЛЕКС" посилається на те, що товар, поставлений ТОВ "Флідленс Агро" у період з 12.01.2015 р. по 20.01.2015 р. на загальну суму 135457,49 грн. за видатковими накладними № ФАГ00000099 від 12.01.2015 р., №ФАГ000000272 від 20.01.2015 р., № ФАГ00000271 від 20.01.2015 р, виявився неналежної якості, в зв'язку з чим позивачем нараховано штраф, передбачений п.6.1 спірного договору. Також, на підставі ст. 230 ЦК України просить визнати спірний договір поставки недійсним.

Предметом зустрічного позову у даній справі є стягнення трьох відсотків річних, пені та суми втрат від інфляції, які нараховані на суму основного боргу, стягнутої за рішенням суду у справі № 904/3367/15.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст.679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару , якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно до ч.1 ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості , асортименту, якості, комплектності, тари або упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.268 ГК України, якість товарів, що поставляються , повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони в договорі не визначать більш високі вимоги до якості товарів.

Свої вимоги щодо стягнення штрафу, позивач обґрунтовує тим, що товар поставлений ТОВ „Фідленс АгроВ» за вказаними вище накладними виявився неналежної якості, в підтвердження чого, до матеріалів справи залучено копії актів відбору проб від 29.01.2015 року, 30.01.2015 року та від 03.02.2015 року, а також протокол випробувань №ХТ/058 від 10.02.2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позивачем не доведено факт поставки товару належної якості, з огляду на наступне.

Згідно п. 5.5. Договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється з дотримання умов Договору, відповідно до вимог інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 від 15.06.1965 р. зі змінами та доповненнями, інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966 р. зі змінами та доповненнями та у відповідності до стандартів та технічних умов товару, якщо інше не визначено договором.

В п. 5.6. Договору сторони встановили, що приймання товару здійснюється на складі Покупця по кількості згідно товаротранспортних та видаткових накладних, а по якості згідно сертифікату якості Постачальника.

В п. 5.8. Договору сторони встановили, що покупець зобов'язаний перевірити в день поставки товару маркування на тарі, кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару. При виявленні невідповідності кількості, якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари та упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції, покупець припиняє подальше приймання товару і складає комерційний акт. В якому вказує кількість оглянутого товару і характер виявлених при прийманні дефектів. Цей комерційний акт Покупець зобов'язується протягом одного робочого дня направити за допомогою факсу або електронною поштою Постачальнику. Крім того Покупець направляє клопотання про направлення представника Постачальника для продовження приймання товару. Покупець зобов'язаний забезпечити зберігання товару неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню якісних характеристик товару.

Згідно п. 5.10. Договору, для визначення якості товару при прийманні його Покупцем обов'язково робиться відбір зразків, а також додаткових зразків, які здаються на аналіз у відповідну інспекцію (лабораторію). Відбір зразків (проб) проводиться в точній відповідності із вимогами нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються та забезпечуються етикетками підписаними особами, що беруть участь у відборі.

Відповідно до п. 5.11 Договору, про відбір зразків (проб) складається акт, що підписується всіма особами, що беруть участь в цьому. З відібраних зразків (проб) один залишається у Покупця, другий передається Постачальнику товару, а третій передається супровідним підписаним представниками сторін для здачі на аналіз або випробування в акредитовану лабораторію (Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи або його філіали). Про здачі зразків (проб) товару повинні зберігатись Покупцем. Постачальником до вирішення суперечок щодо якості товару. Оплата експертизи товару здійснюється за рахунок Покупця.

Акт про скриті недоліки товару, повинен бути складений Покупцем протягом 5 днів після виявлення недоліків, але не пізніше одного місяця з дня отримання товару Покупцем. Акт складається з обов'язковою участю представників постачальника та представника Державної ветеринарної лабораторії згідно встановленої законом методики (п. 5.12).

Отже, для встановлення показників якості товару потрібно пройти відповідну процедуру, встановлену законодавством та умовами договору.

В той же час, в порушення вищезазначених умов договору, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народної споживання за кількістю № П-6 від 15.06.1965 р. зі змінами та доповненнями, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966 р. зі змінами та доповненнями від Скаржника не надходило жодного повідомлення на адресу Відповідача-1 про виявлення недоліків товарів. Комерційний акт визначений умовами договору на електронну адресу чи факс Відповідача-1 не надходив. Також, повідомлень про необхідність з'явитися на відбір зразків та підписання актів в період часу з 09.09.2014 р. по день розгляду справи Відповідач-1 не отримував.

Надані Скаржником акти від 29.01.2015 року та від 30.01.2015 року відсутні у Відповідача-1. Скаржник посилається на відбір зразків за участю представника Відповідача-1 ОСОБА_4, але він не надав жодних доказів фактичної участі даного представника Відповідача-1 у відібранні зразків. Копії відповідного посвідчення та довіреності (доручення) на ОСОБА_4 суду також не було надано.

Таким чином, скаржник не надав жодних доказів того, що Відповідач-1 уповноважував чи направляв дану особу на відбір зразків ні 29.01.2015 р. чи 30.01.2015 р.

Скаржником було надано акт відбору зразків продукції для проведення досліджень від 03.02.2015 року, в якому зазначено, що відбір зразків (проб) проводилося згідно з постановою №833 від 14.06.2002 р. Зразки направляються в Дніпропетровський аграрний університет. По результатам розгляду даних зразків було складено протокол випробувань №ХТ/058 від 10.02.2015 р.

Даний акт також складений за відсутності представників Відповідача-1. В акті відсутні підписи представників Відповідача-1. Відсутня інформація про участь у відборі зразків представників ветеринарної медицини. В Акті відсутній підпис спеціаліста державної установи ветеринарної медицини. З даного акту невідомо чи перевірявся товар відібраний з мішків Відповідача-1, чи з якогось іншого місця, не зрозуміло, чи опломбовувалася тара із зразками.

Отже, скаржником було порушено процедуру відбору проб товару. Акти відбору проб від 29.01.2015 року, 30.01.2015 року та від 03.02.2015 року, а також протокол випробувань №ХТ/058 від 10.02.2015 року не є належними доказами, які би підтверджували поставку товару неналежної якості, оскільки їх складено в односторонньому порядку, з порушенням умов договору Д-3/1СВ 28-ПВ, укладеного сторонами.

Доказів, які б свідчили, що позивач здійснював приймання товару відповідно до зазначеного в договорі порядку, і при цьому було встановлено неналежну якість переданого товару, суду надано не було.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Будь-яких інших доказів, які підтверджують поставку відповідачем неякісного товару позивач не надав.

Більш того, доводи скаржника про неналежну якість товару спростовуються листом-відповіддю № 9 від 25.06.2015 року Науково-дослідного центру біобезпеки та екологічного контролю ресурсів АПК Дніпропетровського державного аграрного університету; листом-відповіддю №01-12/732 від 15.07.2015 р. Білоцерківського Національного аграрного Університету; листом-відповіддю №2-5/14-1535 від 25.06.2015 р. Національного агентства з акредитації України; копією експлуатаційного дозволу №10-17-57 РР від 29.07.2014 р.

При викладених обставинах, господарський суд прийшов до підставного висновку про те, що позивачем не доведено факт поставки товару неналежної якості, а отже, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу за поставку товару неналежної якості.

У зв'язку з безпідставністю вимог щодо стягнення штрафу за основним зобов'язанням, не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо солідарного стягнення з першого та другого відповідачів 200 грн. штрафу за Договором поруки № 3007/14 від 30.07.14 р.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд не надав належну оцінку тому факту, що позивач поставляв продукцію, яка була заборонена до виробництва та обігу на території України внаслідок відсутності відповідної державної реєстрації, а також судом не встановлено виробника поставлених товарів, з огляду на наступне.

Згідно листа відповіді Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок № 3408-1405 від 03.07.2015 року, який єдиний в Україні робить експертні висновки по преміксах та кормових добавках для їх подальшої реєстрації, кормові суміші - Білкові вітамінно-мінеральні добавки (БМВД) ПігПротГровер, ПігПротСтартер, ПігПротФінішер, СовПротЛакто, СовПротПрегна не відносяться ні до преміксів, ні до кормових добавок та, відповідно, обов'язковій реєстрації не підлягають.

Більш того, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України в листі від 22 жовтня 2015 р. № 15-2-2-11/25450 зазначила, що нею було проведено перевірку наданої Відповідачем-1 інформації з приводу письмового запиту до Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок від 27 червня 2015 р. № 2706/2 та листа відповіді зазначеного інституту від 3 липня 2015 р. з приводу належності кормових сумішей, вироблених підприємством Відповідача-1 до преміксів або кормових

добавок.

Дійсно, згідно відповіді від 3 липня 2015 р №3408-К/05 Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів білково вітамінно-мінеральні добавки (надалі- БМВД) державній реєстрації не підлягають.

Стосовно відповіді від 8 жовтня 2015 р. №15-2-2-11/24988 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України за запитом ТОВ «Племкомплекс» повідомляємо, що у Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України була відсутня відповідь Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок за № 3408-К/05 від 03.07.2015 р. з приводу БМВД ТОВ «Фідленс Агро» і відповідно відповідь на запит здійснювалася лише з врахуванням реєстрації БМВД в 2009 р.

На сьогоднішній день реєстрація білково вітамінних-мінеральних добавок не передбачена. Реєстрації підлягають лише премікси та кормові добавки, до яких БМВД не відноситься (т. 2 а.с. 113).

В судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про призначення товарознавчої експертизи для вирішення питань, чи відповідає якість білкових вітамінно-мінеральних добавок, поставлених позивачу за договором поставки Д-3/1 № 28-ПВ від 18.07.2014 року вимогам відповідних ГОСТів, ОСТів, ТУ, іншим нормативним документам, а також супровідній документації; які дефекти має товар.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 В«Про деякі питання практики призначення судової експертизиВ» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу, що призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Заслухавши доводи представників сторін щодо заявленого клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач здійснював приймання товару не у відповідності до зазначеного в договорі порядку, у зв'язку чим у нього відсутні зразки (проби) товару відібрані з дотриманням умов договору та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966 р. зі змінами та доповненнями.

Отже, позивач не дотримався встановленої законодавством та умовами договору процедури для встановлення показників якості товару.

Крім того, Відповідач -1 звернувся з запитами в Дніпропетровський, Львівський, Київський, Одеський та Харківський науково-дослідні інститути судових експертиз із запитами стосовно можливості проведення експертизи преміксів, БМВД. Вищезазначені інститути відповіли, що в них немає відповідних фахівців.

Отже, потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні саме даного спору - у суду відсутня, оскільки відсутні об'єкти дослідження, у зв'язку з чим відсутні й підстави для призначення у справі судової товарознавчої експертизи.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом не розглянуто по суті клопотання ТОВ "Племкомплекс" про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, оскільки про розгляд вищезазначеного клопотання не зазначено ні в мотивувальній частині рішенні, ні в окремій ухвалі.

В той же час, дане порушення процесуального законодавства відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України не є підставою для скасування або зміни рішення, оскільки не призвело до прийняття неправильного рішення.

Не підлягають задоволенню і вимоги щодо визнання Договору поставки № Д-3/1 СВ № 28-ПВ від 18.07.14 р. недійсним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В порядку ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснено у п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» , при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

В силу вказаної норми закону обов'язок доведення факту умисного введення відповідачем позивача в оману, покладається на останнього.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними " обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як вже зазначено вище, в п. 1.2. Договору сторони встановили, що підписанням даного договору Покупець підтверджує, що Постачальником йому доведено всю необхідну інформацію про походження товару, виробника товару, продавця, спосіб, виготовлення товару, джерела та спосіб придбання, кількість, споживчі властивості, якість товару, придатність до застосування, стандарти та технічні умови по яким виготовлено товар, характеристики товару, особливості використання товару, ціну на товар.

Позивач, в порушення ст.ст. 32, 33 ГПК України, не надав доказів, які б підтверджували, що на момент вчинення оскаржуваного правочину сторонами не було дотримано загальних вимог, дотримання яких є необхідним для чинності правочину. В той же час, Відповідач-1 виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставки та передав товар, який був прийнятий позивачем без зауважень, та використаний ним у процесі своєї господарської діяльності.

З огляду на вищезазначене, господарський суд дійшов підставного висновку, що вимоги позивача щодо стягнення штрафу та визнання спірного договору недійсним не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Також господарський суд підставно частково задовольнив зустрічний позов, встановивши що відповідачем за зустрічним позовом неналежно виконано свої зобов'язання за договором поставки №151504/1406395 від 05.12.2014 року щодо своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Так, матеріалами справи та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі № 904/3367/15 встановлено, що на виконання умов договору позивач за зустрічним позовом поставив товар відповідачу за зустрічним позовом, ТОВ "Племкомплекс", на загальну суму 1 604 133,32 грн. Останнім всього сплачено 441 408,83 грн., залишок складає 1 162 724,49 грн.

Доказів здійснення розрахунків за отриманий товар на суму 1 162 724,49 грн., відповідач на момент розгляду спору не надав.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних за період з 01.04.2015 р. по 07.07.2015 р. складає 9 365, 51 грн., сума інфляції за період з березня 2015 р. по червень 2015 р. складає 290 416, 13 грн. інфляції.

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, прийшла до висновку, що господарський суд правильно задовольнив дані вимоги у розмірі - 9 365,51 грн. пені за період з 01.04.2015 р. по 07.07.2015 р. та 290 416,13 грн. інфляційних втрат за період з березня 2015 р. по червень 2015 р., оскільки прострочення оплати вартості поставленого товару з боку відповідача мало місце.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В п. 6.2. Договору сторони передбачили. що у випадку порушення строків оплати товару Покупцем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Вимоги щодо стягнення пені за загальний період з 01.04.15 р. по 07.07.15 р. в сумі 182 751, 43 грн. задоволено частково, оскільки, розрахунок суми пені, позивачем здійснено без врахування положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого визначено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, після перерахунку господарський суд підставно стягнув пеню за період з 01.04.15 р. по 07.07.15 р. в сумі 180 793, 39 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів. З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Племкомплекс", смт. Дніпровське, Дніпропетровська область - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2015 року у справі № 904/5074/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 11.12.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко