Постанова

від 11.12.2015 по справі 826/17654/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2015 року № 826/17654/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг Енерго»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя - Вовк П.В.

В порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Укрторг Енерго» (далі також - TOB «Укрторг Енерго», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2013 року № 0003552207 та № 0003562207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2013 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2015 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року дана адміністративна справа була прийнята до провадження суддею Вовком П.В. та призначена до розгляду у судовому засіданні.

Під час розгляду справи судом було уточнено найменування Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в якості Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення такими, що підлягають скасуванню.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

У судове засідання, призначене на 09 грудня 2015 року, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники позивача та відповідача не з'явились.

Водночас, 09 грудня 2015 року на адресу суду надійшли клопотання сторін у справі про здійснення розгляду даної справи за їх відсутності, в якому, зокрема, було зазначено про те, що позивач та відповідач не заперечують проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на зазначене та з урахуванням вимог статті 122 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ :

За результатами проведення позапланової документальної виїзної перевірки TOB «Укрторг Енерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB «Маркон Груп Ко» та TOB «Дормашавто» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, відповідачем складено акт від 24 квітня 2013 року №468/22.7/37423319, яким встановлено порушення TOB «Укрторг Енерго» вимог п. 198.6 статті 198, п.п. 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в розмірі 243 463, 00 грн., приписів п. 138.1 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в розмірі 279 983, 00 грн. Податковим органом під час проведення перевірки була встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами TOB «Маркон Груп Ко» та TOB «Дормашавто».

На підставі висновків зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2013 року: № 0003562207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 247 805, 00 грн., у тому числі 243 463, 00 грн. - основний платіж, 4 342, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0003552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 279 983, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 квітня 2011 року між позивачем (Відправник) та TOB «Дормашавто» (Перевізник) було укладено договір доставки товару № 7/2011, відповідно до умов якого Перевізник брав на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником товар, (згідно із документами на відвантаження товару, що надаються Відправником разом з товаром для супроводження доставки) з місця відправлення, яким є Київ, вул. Куренівська, 21, офіс 204, до пункту призначення, вказаного в документах на відвантаження товару, а Відправник брав на себе обов'язок оплатити доставку товару.

30 квітня 2011 року між позивачем (Покупець) та TOB «Маркон Груп Ко» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 21 Б, відповідно до умов якого Продавець продає Покупцеві бітум дорожній в асортименті. Договором також передбачалось, що Продавець зобов'язується поставити товар Покупцю як з використанням власного транспорту Продавця, так і транспортом Покупця.

Відповідно до п. 3.3 договору, навантаження товару проводилось за рахунок продавця.

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти були включені позивачем до валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного пріоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не а підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку; в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує зазначену в постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1359а15) правову позицію Верховного Суду України, відповідно до якої визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У своєму рішенні Верховний Суд України вказав на те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Так, з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: актів до договору поставки товару № 7/2011 від 07 квітня 2011 року, реєстрів доставки товару (додатки до зазначених вище актів), видаткових та податкових накладних, банківських виписок.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2015 року судом касаційної інстанції було наголошено на необхідності при новому розгляді справи дослідити складені під час виконання зазначених господарських операцій товарно-транспорті накладні, з яких можливо було б встановити дійсний обсяг, зміст наданих послуг з перевезення (зокрема, транспорт, яким перевозився вантаж, докази виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо).

Дослідження таких товарно-транспортних накладних необхідне як для з'ясування реального характеру господарських відносин позивача з TOB «Маркон Груп Ko» так і з TOB «Дормашавто».

Так, згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Ухвалою суду від 24 листопада 2015 року у позивача витребовувались належним чином засвідчені копії складених в межах його господарських відносин з вказаними контрагентами первинних документів, в тому числі копії відповідних товарно-транспортних накладних. Такі ж документи витребовувались судом і у TOB «Маркон Груп Ko» та TOB «Дормашавто».

В той же час, позивачем та/або його контрагентами не було надано до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, які б підтверджували реальність та товарність операцій, що передбачені зазначеними вище договорами.

Також, суд звертає увагу на невідповідність окремих з наданих позивачем первинних документів змісту укладених ним договорів.

Зокрема, TOB «Укрторг Енерго» долучено до матеріалів справи реєстр доставки товару за березень 2011 року (додаток до акту № 3006-12 від 30 червня 2011 року, складеного на виконання договору з TOB «Дормашавто» № 7/2011 від 07 квітня 2011 року), зі змісту якого вбачається, що виконання господарської операції між позивачем та TOB «Дормашавто» мало місце в березні 2011 року, що не відповідає змісту самого договору доставки товару № 7/2011, згідно умов п. 7.1 якого цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, тобто лише з 07 квітня 2011 року.

Таким чином, враховуючи ненадання позивачем відповідних первинних документів, наявність яких є обов'язковою при укладанні договорів даного виду, а саме товарно-транспортних накладних, беручи до уваги невідповідність окремих з наданих позивачем первинних документів змісту укладених з його контрагентами договорів, суд констатує відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також суд звертає увагу на те, що відповідач обґрунтовує свою позицію, в тому числі, відомостями актів, що були складені за наслідком проведення податкового контролю діяльності контрагентів позивача.

Зокрема, як зазначено в акті перевірки позивача, ДПІ у Оболонському районі м. Києва від Яготинської МДПІ у Київській області для використання у роботі було отримано акт «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки TOB «Маркон Груп Ко» (код ЄДРПОУ 37135774), з питань дотримання податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по серпень 2011року» від 08 грудня 2011 року № 1318/2300/37135774, відповідно до якого, - керівник TOB «Маркон Груп Ко» - ОСОБА_2, громадянка Російської Федерації, є одночасно засновником, керівником та головним бухгалтером на підприємстві. Згідно даних, наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної кордонної служби України ОСОБА_2 перетинала Державний кордон України 2 рази протягом 2010 року (термін перебування 2 дні) та 1 раз протягом 2011 року (термін перебування на території України 1 день). Згідно довідки про встановлення місцезнаходження платника податків від 28 липня 2011 року № 3140, місцезнаходження платника податків не встановлено. Яготинське бюро технічної інвентаризації повідомило, що за TOB «Маркон Груп Ко» (код ЄДРПОУ 37135774) по реєстровим книгам бюро техінвентаризації нерухомого майна на праві власності в місті Яготині не зареєстровано. Баришівське МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області повідомило, що за TOB «Маркон Груп Ко» (код ЄДРПОУ 37135774) транспортні засоби не зареєстровані.

Згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області № 168 від 28 вересня 2011 року, підпис, який виконаний на договорі № 127 від 09 листопада 2010 року про визнання електронних 1 документів, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Також, згідно даних вказаних в акті перевірки позивача, актом ГВП МДПІ у Голосіївському районі м. Києва підтверджено, що TOB «Дормашавто» не знаходиться за юридичною адресою: м. Київ, вул. Байкова, 7. В акті перевірки зазначено, що при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, а також згідно отриманих даних висновку ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за період з 01 січня 2011 року по 1 31 березня 2011 року, 01 травня 2011 року по 31 липня 2011 року, 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, 01 листопада 2011 року по 31 січня 2012 року, які були надані службовою запискою ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12 березня 2012 року № 117/26-1/51, TOB «Дормашавто» має ознаки «фіктивності», оскільки: кількість працюючих -1 особа, відсутні основні засоби, місцезнаходження не встановлено.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа №71-00217 порушена щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 статті 212, ч.2 статті 366 та ч. 2 статті 205 КК України. Досудовим слідством встановлено, що протягом 2008 - 2010 років громадянин ОСОБА_4 повторно вчинив злочин щодо здійснення фіктивного підприємництва, а саме: створив та придбав ряд підприємств з метою прикриття незаконної діяльності та використовуючи їх у схемі ухилення від сплати податків надавав послуги реально діючим підприємствам, які безпідставно формували валові витрати та податковий кредит за безтоварними операціями.

В ході досудового слідства встановлено, що причетні до ОСОБА_4 невстановлені особи в 2008 - 2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно вчинили дії по створенню та придбанню суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, TOB «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493). Відповідно до інформації, отриманої від слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва стало відомо, що «Опитаний 14 грудня 2011 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_5, який згідно офіційної реєстраційної документації є керівником та головним бухгалтером TOB «Дормашавто» (код за ЄДРПОУ 36791493), пояснив, що засновником та директором цього підприємства він не є, ким та коли здійснювалась реєстрація підприємства йому не відомо, майно та грошові кошти до статутного фонду TOB «Дормашавто» він не вносив, будь-які документи цього підприємства, включаючи статутні, він не складав та не підписував, розрахункові рахунки підприємства в будь-яких банківських установах він не відкривав. При цьому, ОСОБА_5 пояснив, що у листопаді 2009 року він погодився на прохання його знайомої ОСОБА_6, а також незнайомої людини на ім'я ОСОБА_7 за винагороду у розмірі 5000 рублів РФ перевезти конверт з документами у м. Київ.

Виходячи з вищенаведеного, відповідачем було зроблено висновок про те, що зазначені контрагенти позивача здійснювали діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Суд звертає увагу на те, що така позиція податкового органу, з урахуванням принципу змагальності, жодним чином не була спростована TOB «Укрторг Енерго» під час розгляду даної адміністративної справи.

Враховуючи все зазначене вище, обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки TOB «Укрторг Енерго» від 24 квітня 2013 року № 468/22.7/37423319 висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

А як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг Енерго» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2013 року № 0003552207 та № 0003562207 - відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк