Ухвала

від 09.12.2015 по справі 815/6042/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6042/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліо Ко» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.10.2015 року № 0001942203 та № 0001952203, від 02.10.2015 року № 0001902203 та № 0001912203,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2015 року № 0001942203 та № 0001952203, від 02.10.2015 року № 0001902203 та № 0001912203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 08.09.2015 року по 15.09.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліо Ко» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених діючим законодавством податків і зборів за період з 25.09.2014 року по 04.09.2015 року.

За результатами цієї перевірки 22.09.2015 року Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт № 2338/22-03/39409778, яким встановлені порушення позивачем:

- пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.7 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 183 593,00 грн.;

- пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.7 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8 066 709,00 грн.;

- пп.49.18.1 (49.18.2) п.49.18, п.49.1-49.2 ст.49 Податкового кодексу України, що виразилося в неподанні (несвоєчасному поданні) податкової декларації;

- ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі цього акту перевірки Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 02.10.2015 року № 0001902203, яким позивачеві за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2 383 579,42 грн.;

- від 02.10.2015 року № 0001912203, яким позивачеві за порушення гл.3, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 229 491,00 грн., у тому числі за основним платежем 183 592,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 45 898,20 грн.;

- від 06.10.2015 року № 0001942203, яким позивачеві за порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 083 386,25 грн., у тому числі за основним платежем 8 066 709,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 016 677,25 грн.;

- від 06.10.2015 року № 0001952203, яким позивачеві за порушення гл.2, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 170,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 06.10.2015 року № 0001942203 та № 0001952203, від 02.10.2015 року № 0001902203 та № 0001912203 та вважає, що вони належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (т.1 а.с. 4-11).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.3 а.с. 28-31).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 06.10.2015 року № 0001942203 та № 0001952203, від 02.10.2015 року № 0001902203 та № 0001912203. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліо Ко» (код ЄДРПОУ 39409778) суму сплаченого судового збору в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулася до суду з апеляційною скаргою. Апелянт просить скасувати постанову суду від 06.11.2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що на підставі направлень від 04.09.2015 року № 292 та № 293, наказів від 04.09.2015 року № 398-п та від 14.09.2015 року, в період з 08.09.2015 року по 15.09.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліо Ко» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених діючим законодавством податків і зборів за період з 25.09.2014 року по 04.09.2015 року.

За результатами цієї перевірки 22.09.2015 року Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт № 2338/22-03/39409778 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліо Ко», код ЄДРПОУ 39409778, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених діючим законодавством податків і зборів за період з 25.09.2014 року по 04.09.2015 року» (т.1 а.с. 12-25).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.7 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 183 593,00 грн.;

- пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.7 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8 066 709,00 грн.;

- пп.49.18.1 (49.18.2) п.49.18, п.49.1-49.2 ст.49 Податкового кодексу України, що виразилося в неподанні (несвоєчасному поданні) податкової декларації;

- ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліо Ко» Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 02.10.2015 року № 0001902203, яким позивачеві за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2 383 579,42 грн. (т.1 а.с. 26);

- від 02.10.2015 року № 0001912203, яким позивачеві за порушення гл.3, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 229491,00 грн., у тому числі за основним платежем 183 592,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 45 898,20 грн. (т.1 а.с. 27);

- від 06.10.2015 року № 0001942203, яким позивачеві за порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 083 386,25 грн., у тому числі за основним платежем 8 066 709,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 016 677,25 грн. (т.1 а.с. 28);

- від 06.10.2015 року № 0001952203, яким позивачеві за порушення гл.2, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 170,00 грн. (т.1 а.с.29).

Наведені рішення суб'єкта владних повноважень оскаржені позивачем до суду. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задовольнити адміністративний позов.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліо Ко» уклало з ТОВ «Агро Сервіс Юг», ТОВ «АМГ Миронівське», ФГ ОСОБА_3, ПОСП «Дружедюбовське», ПП ПСП «Вікторія», СК «Агробізнес», ПП «Соснова», ТОВ «Прогрес», ТОВ «Ванден Агро», ПА «Колос», ПСП «Поділля-Агро», ТОВ «Герром Інвест-Україна», ТОВ «Автокар-777», ТОВ «Пальміра Транссервіс», СФГ «Фортуна», СФГ «Поділля», ТОВ «Подільський бройлер», СТОВ «Тростянчик», СТОВ «Поділля», ТОВ «Трансмет-Юг», ТОВ «Ме-Та», ТОВ «Золотники-Агро», ТОВ «Ясні Зорі», ФГ «Родючі Землі», СТОВ «Маяк», ДП «Рогачівське», ПП «Зіс», ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське», ПП «Хацьки-Агро», СФГ «Обрій», СТОВ «Агросвіт», ФГ «Савлука Анатолій Володимирович», ТОВ «Агронадія», ТОВ «Райффайзен-Агро», СФГ «Кавун», ФГ «Боднюк», СТОВ «Авангард», СТОВ «Стегниківське», ФОП ОСОБА_4, СТОВ «Злагода» договори (контакти) доручення, поставки, купівлі-продажу (т.1 а.с. 51-52, 58-59, 61-62, 65-66, 68-69, 74-75, 81-84, 90-91, 122-123, 133-134, 138-139, 144-145, 156-162, 170-171, 189-191, 194-195, 201-202, 209-210, 214-215, 222-224, 233-236, 245-246, 250-251, 254-255; т.2 а.с. 1-2, 8-9, 12-13, 182-183, 238-239, 244-245; т.3 а.с. 1-2, 4-5, 10-11, 13-14, 17-18, 22-23, 28-30, 36-37, 39-40, 49-51).

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав до суду першої інстанції податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, рахунки, накладні, рахунки на оплату, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (т.1 а.с. 53-57, 60, 63-64, 67, 70-73, 76-80, 85-89, 92-121, 124-132, 135-137, 140-143, 149-154, 163-169, 172-188, 191-193, 196-200, 203-206, 211-213, 216-221, 225-232, 237-238, 247-249, 252-253, 256-264; т.2 а.с. 3-7, 10-11, 14-15, 186-237, 240-243, 246-250; т.3 а.с. 3, 6-9, 12, 15-16, 19-21, 24-27, 31-35, 38, 41-48, 52-63).

Колегією суддів встановлено, що за поставлений товар та надані послуги позивач зі своїм контрагентами розрахувався, тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану.

Дані факти підтверджується первинними документами, на підставі яких була сформована позивачем податкова звітність у періоді, що перевірявся, які є в матеріалах справи.

Також, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліо Ко» здійснювало продаж (реалізацію) товару (продукції) в період, що перевірявся. На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду копії договорів (контрактів) з ТОВ «Карпати», ІП ОСОБА_5, ІП ОСОБА_6, Tradlink Limited (Гонконг) (т.1 а.с. 239-241; т.2 а.с. 16-20, 34-39, 50-51, 69-70, 84-98).

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав до суду першої інстанції видаткові накладні, довіреності на отримання цінностей, міжнародні товарно-транспортні накладні, рахунки, інвойси, митні декларації, пакувальні листи, рахунки-фактури, звіти про отримання, специфікації (т.1 а.с. 242-244; т.2 а.с. 21-33, 40-47, 52-68, 71-81, 99-179).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Згідно до вимог ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

При цьому, надані ТОВ «Кліо Ко» документи щодо експорту товарів містять всі необхідні реквізити та відмітки митного органу, які спростовують порушення позивачем ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки на момент проведення перевірки передбачений строк 180 календарних днів порушений не був.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до вимог п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно до вимог п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Колегія суддів вважає, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивачу поставлялися товари (надавалися послуги), а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці товари, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно до вимог пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліо Ко» надало до суду всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин зі своїми контрагентами за період з 25.09.2014 року по 04.09.2015 року.

Також, колегія суддів суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення позивачем гл.2, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 170,00 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що ТОВ «Кліо Ко» податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року подало 20.08.2015 року до Світловодської ОДПІ у Кіровоградській області, а адміністрування податків відбувається в ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Відповідно до вимог п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно до вимог пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наданої позивачем виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Кліо Ко» станом на дату видачі виписки, а саме 09.09.2015 року, перебувало на обліку у Світловодській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області як платник податків, а тому податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року подало до відповідного контролюючого органу у встановлений законом строк (т.1 а.с. 207-208).

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не порушення позивачем податкового законодавства.

Колегія суддів вважає, що відповідач, всупереч нормам Податкового кодексу України, безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.

Згідно до вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

01 вересня 2015 року набрали законної сили зміни до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за подачу апеляційної скарги на постанову судовий збір сплачується в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при подачі адміністративного позову.

Під час подання адміністративного позову ставка судового збору складала 190 449,40 грн. Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року апелянту відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року до ухвалення судового рішення у справі, а за результатами її розгляду апеляційна скарга залишена без задоволення, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 209 494,34 грн. (110% х 190 449,40 грн. = 209 494,34 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області судовий збір за подачу апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 209 494 (двісті дев'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 34 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 11.12.2015 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький