Ухвала

від 25.11.2015 по справі 825/617/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/800/44441/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Інспекція)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014

у справі № 825/617/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Остерський промкомбінат" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0000502200 та від 13.11.2013 № 0000492200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014, зазначені позовні вимоги задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що документально підтверджена реальність виконання операцій з придбання позивачем товару (дрантя) у товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль ЛТД» (далі - ТОВ «Євростиль ЛТД») підтверджує добросовісність позивача як платника податків у розглядуваних правовідносинах, у зв'язку з чим результати зустрічної звірки контрагента не можуть впливати на податкові права та обов'язки Товариства з розглядуваними операціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у судах попередніх інстанцій не отримали належної правової оцінки установлені перевіркою обставини, які свідчать про фіктивний характер діяльності ТОВ «Євростиль ЛТД» та, відповідно, про неможливість виконання ним розглядуваних поставок в адресу позивача, а тому спірні операції не можуть породжувати будь-яких податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентом ТОВ «Євростиль ЛТД» за період з 01.04.2012 по 31.01.2013.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між позивачем та названим контрагентом, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання у цього постачальника товару (дрантя).

На обґрунтування цього висновку Інспекція зазначає, що:

ТОВ «Євростиль ЛТД» не перебуває за місцезнаходженням; реальність виконання спірних операцій не підтверджується зустрічною звіркою названого контрагента;

у ТОВ «Євростиль ЛТД» відсутнє майно, основні фонди, транспортні засоби, об'єктивно необхідні для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних операцій;

за фактом створення фіктивного підприємства - ТОВ «Євростиль ЛТД» - порушено кримінальну справу, у рамках якої встановлено непричетність засновника та директора цього товариства до фінансово-економічної діяльності останнього та факт використання цього суб'єкта господарювання невстановленими особами у злочинних схемах з номінального оформлення безтоварних операцій та конвертації безготівкових коштів у готівку.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0000502200, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 213 761 грн. за основним платежем та за 53440,25 грн. за штрафними санкціями, та податкового повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0000492200 про визначення платникові грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 219 314 грн. за основним платежем із застосуванням 54828,50 грн. штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2) та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ та витрат у податковому обліку з реальним виконанням господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання таких активів у господарській діяльності. При цьому обов'язковою умовою визнання даного виду витрат у податковому обліку платника є декларування доходу, одержаного внаслідок понесення цих витрат.

Перевіряючи законність нарахування платникові оспорюваних сум грошових зобов'язань за операціями з придбання дрантя у ТОВ «Євростиль ЛТД», суди зазначили, що на підтвердження фактичного виконання цих операцій платником подано договори купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (що засвідчують транспортування товару у процесі його поставки), виписки з банківського рахунку Товариства про оплату придбаного товару в безготівковому порядку; проаналізувавши ці документи, суди визнали їх достатніми для встановлення реальності господарських взаємовідносин між позивачем та розглядуваним контрагентом.

При цьому суди об'єктивно відхилили доводи, з яких Інспекція не визнала право платника на податкову вигоду за цими операціями, оскільки ці доводи стосуються протиправного характеру діяльності ТОВ «Євростиль ЛТД» як самостійно відповідального суб'єкта господарювання, та за відсутності доказів обізнаності позивача про правопорушення, допущені його контрагентом, про узгодженість дій цих суб'єктів господарювання не можуть підтверджувати недобросовісність позивача як платника податків.

У той же час суди не перевірили наявності господарської мети у платника при здійсненні цих операцій, не встановили призначення цього товару для використання у підприємницькій діяльності Товариства з урахуванням видів фактично проваджувальної ним господарської діяльності та не дослідили факту декларування позивачем доходу внаслідок понесення розглядуваних витрат.

Наведена прогалина у встановленні судами обставин даної справи виключає можливість перевірки дотримання платником законодавчо установлених вимог формування витрат та податкового кредиту з ПДВ за розглядуваними операціями та надання належної правової оцінки оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Вказані недоліки оскаржуваних судових актів не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який в силу частини першої статті 220 КАС не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти зі спору та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення виявленої неповноти установлених обставин, що входять до предмета доказування у справі, і прийняття за наслідками цього правильного та вмотивованого рішення у відповідності з вимогами статті 159 КАС.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 у справі № 825/617/14 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько