Ухвала

від 09.12.2015 по справі 820/19925/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2015 р. м. Київ К/800/27339/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Федорова М.О., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року

у справі № 820/19925/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ОПТРОН» (далі - позивач, ТОВ «ТПК ОПТРОН»)

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ТПК ОПТРОН» звернулося у грудні 2014 року до суду з позовом до ДПІ у Московському районі м. Харкова, у якому, з урахування заяви про доповнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Московському районі м. Харкова від 05.12.2014 року № 1791 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТПК ОПТРОН» та визнати протиправними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТПК ОПТРОН» на підставі наказу від 05.12.2014 року № 1791, за результатами якої складено акт про результати проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ТПК ОПТРОН» від 18.12.2014 року № 4346/20-34-22-01-05/33819070.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду ввід 12.03.2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, на отриманий від відповідача лист-запит від 17.09.2014 року № 2986/10/20-34-15-01 «Про надання інформації та її документального підтвердження» позивач надав відповідь листом від 07.10.2014 року № 07-10-П з додатками до нього, отримання якого відповідачем 07.10.2014 року підтверджується штампом відповідач на цьому листі.

На повторний лист запит відповідача від 11.11.2014 року № 7871/10/20-34-15-01-18 «Щодо надання інформації» по тих же питаннях позивачем було надано відповідь листом № 20-11-П від 20.11.2014 року.

Відповідачем з посиланням на пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) 05.12.2015 року (судами зазначена дата 15.12.2014 року) було винесено наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТПК ОПТРОН» № 1791.

За результатами проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ДП «УМЕ» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях відповідачем 18.12.2014 року був складений акт № 4346/20-34-22-01-05/33819070, яким зафіксовано: відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 187, 198 ПК України, за період липень 2014 року, що призвело до завищення податкових зобов'язань на суму 25 370,80 гривень та завищення податкового кредиту на суму 24 937,63 гривень; неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності суб'єкта господарювання у порядку, передбаченому діючим законодавством України по зазначеним операціям (безтоварність операцій) по взаємовідносинам ТОВ «ТПК ОПТРОН» за період липень 2014 року з контрагентом - постачальником ДП «УМЕ», та відповідно подальшого руху придбаних ТМЦ (робіт, послуг) до подальших контрагентів - покупців: ДП «ХСВИРОБНИЦТВО» КП «ХСС», ЖК «БРЕСТ-41», ТОВ «БРОК-ЕНЕРГІЯ».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України відзначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним наказу контролюючого органу на проведення перевірки, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наказ на проведення документальної позапланової перевірки винесений у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем на запити податкового органу було надано відповіді, які не містили повної інформації. Крім того, судом зазначено, що фактичний допуск посадових осіб податкового органу до перевірки підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_4

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскільки позивачем було надано письмові пояснення та їх документальне підтвердження у повному обсязі, то у відповідача були відсутні підстави для прийняття наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а відтак наказ є таким, що прийнятий з порушенням вимог ст. 78 ПК України за відсутності передбачених законом підстав для проведення перевірки та підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, при цьому колегія суддів виходить з наступного.

Так, згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Позивач при оскарженні дій щодо проведення перевірки зазначив, що він скористався правом недопущення посадових осіб відповідача до проведення перевірки через недотримання ними умов допуску до проведення перевірки.

Разом з цим, судом першої інстанції було встановлено, що фактичний допуск посадових осіб податкового органу до перевірки підтверджено поясненнями, наданими в ході судового розгляду свідком ОСОБА_4, який пояснив, що його, як уповноваженого представника ТОА «ТПК «ОПТРОН», фактично було повідомлено про проведення перевірки та вручено йому наказ від 15.07.2014 року № 11373/10/20-30-22-01-22 та направлення на перевірку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було вручено представнику позивачу наказ від 05.12.2014 року № 1791.

Судом апеляційної інстанції взагалі не досліджувалось питання щодо допуску позивачем посадових осіб податкового органу до перевірки. Крім того, судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення зазначається про наказ від 15.12.2014 року, замість наказу від 05.12.2014 року.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що в акті перевірки від 18.12.2014 року № 4346/20-34-22-01-05/33819070 вказано, що перевірка позивача проводилась з 05.12.2014 року по 11.12.2014 року, в той час, як вбачається з матеріалів справи наказ про проведення перевірки та направлення на перевірку від 05.12.2014 року були отримані позивачем 08.12.2014 року, з чого вбачається, що перевірка почалась раніше отримання позивачем наказу та направлення на перевірки.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 року у справі 21-425а14, колегія суддів зазначає, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Також суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначає про відповідність дій відповідача чинному законодавству зі складання акту від 24.07.2014 року № 2997/20-30-22-01-14/36456485. Однак з матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки був складений акт від 18.12.2014 року № 4346/20-34-22-01-05/33819070.

Апеляційний суд переглядаючи рішення суду першої інстанції фактично надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанції щодо допущеної помилки в номері та даті акту перевірки та наказу, без належного мотивування причин цього, що не відповідає правилам оцінки доказів за статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Адже оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення належних причин для цього.

При встановленні факту не допуску позивачем посадових осіб податкового органу до перевірки судам необхідно встановити, які саме документи позивачем на запит податкового органу не надано, чим їх ненадання перешкоджало здійсненню контрольних функцій відповідачем, чи використав відповідач такі документи під час перевірки, оскільки приймаючи спірний наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідач не зазначив, ненадання яких саме документів або письмових пояснень на письмовий запит податкового органу стало підставою для призначення перевірки. Відповідач в спірному наказі не визначив підстави для призначення документальної позапланової перевірки позивача, обмежився лише загальними посиланнями на ст. 78 ПК України.

Встановлення ж факту допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків, а саме таким наслідком є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки у відповідності до п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України.

Проте судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не досліджено питання щодо здійснення у подальшому податковим органом відповідних дій, як то, прийняття податкового повідомлення-рішення тощо.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, тому під час нового розгляду даного спору судами має бути встановлено, чи призведе до відновлення порушеного права позивача вирішення спору у визначений ним спосіб та чи є оскаржуваний наказ є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, після чого дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цього, судам варто врахувати, що питання про можливість задоволення позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин сторін.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року у справі № 820/19925/14 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) М.О. Федоров