Ухвала

від 25.11.2015 по справі 820/1494/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/800/40180/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014

у справі № 820/1494/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні платіжні системи" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2013 № 0003402201 та від 15.01.2014 № 0004932201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані відсутністю обставин, які б виключали право платника на врахування у податковому обліку витрат за господарськими операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Стратегії і технології», приватною фірмою «Агроіндустрія», товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ «Електросервіс», приватним підприємством «Женевьєва», товариством з обмеженою відповідальністю «Марафон 12», товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранд», товариством з обмеженою відповідальністю «Даймонд Телеком», товариством з обмеженою відповідальністю «Електродизель».

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на обставини, установлені у рамках проведення контрольних заходів відносно названих контрагентів, які свідчать про фіктивний характер їх діяльності та про неможливість виконання ними задекларованих Товариством операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 10.10.2013 № 700/20-31-22-01-07/35521389.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між позивачем та заявленими контрагентами, у зв'язку з чим кошти, одержані Товариством від останніх в рахунок оплати за поставлений товар є безповоротною фінансовою допомогою, що збільшує оподатковуваний дохід платника (позивача у справі).

На обґрунтування цього висновку відповідач посилається на неперебування названих контрагентів за місцезнаходженням, відсутність у них майна, основних фондів та трудового персоналу для досягнення реальних результатів будь-якої господарської діяльності, проведення цими контрагентами транзитних фінансових потоків з метою сприяння іншим суб'єктам господарювання в одержанні необґрунтованої податкової вигоди, як це було встановлено контролюючими органами під час вжиття заходів із зустрічних перевірок названих підприємств.

Вказані обставини слугували підставою для збільшення платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 324 812 грн. за основним платежем та на 2 662 406 грн. за штрафними санкціями згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.10.2013 № 0003402201.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди досліджували дотримання платником порядку формування витрат у податковому обліку Товариства за операціями з названими контрагентами (товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Стратегії і технології», приватною фірмою «Агроіндустрія», товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ «Електросервіс», приватним підприємством «Женевьєва», товариством з обмеженою відповідальністю «Марафон 12», товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранд», товариством з обмеженою відповідальністю «Даймонд Телеком», товариством з обмеженою відповідальністю «Електродизель»).

Втім здійснена судами правова оцінка обставин не відповідає ані змісту правопорушення, зафіксованого в акті перевірки від 10.10.2013 № 700/20-31-22-01-07/35521389, ані сутності фактичних взаємовідносин позивача з названими особами.

Адже за операціями з цими контрагентами позивачем визнавався доход у податковому обліку, а не витрати.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіреному періоді позивач уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Стратегії і технології», приватною фірмою «Агроіндустрія», товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ «Електросервіс», приватним підприємством «Женевьєва», товариством з обмеженою відповідальністю «Марафон 12», товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранд», товариством з обмеженою відповідальністю «Даймонд Телеком», товариством з обмеженою відповідальністю «Електродизель» договори доручення, в рамках виконання яких вказані контрагенти як повірені зобов'язалися вчинити від імені та за рахунок довірителя (позивача у справі) дії, спрямовані на забезпечення реалізації продукції (масивів електронних одиниць, що надають можливість отримувати послуги, які надаються операторами стільникового мобільного зв'язку).

Зазначені електронні коди поповнення рахунків Товариство, в свою чергу, одержувало за договорами поставки електронних ваучерів та договорами доручення, укладеними позивачем з операторами мобільного зв'язку, на умовах 100% передоплати для їх подальшої реалізації кінцевим споживачам телекомунікаційних послуг за винагороду.

При оподаткуванні зазначених операцій позивачем електронні коди поповнення рахунків були кваліфіковані як товар.

Системне тлумачення положень підпунктів 14.1.191, 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України свідчить на користь висновку про те, що постачальник повинен виступати власником по відношенню до товару, що ним реалізується.

За своєю природою електронний код поповнення рахунку мобільного зв'язку є засобом авансової оплати ще ненаданих послуг мобільного зв'язку. Позивач як продавець кодів оплати послуг такого зв'язку, виступаючи агентом за договором з організацією-оператором, сам послуг зв'язку не надає. Послуга зв'язку буде надана абоненту оператором після активізації коду та телефонного з'єднання абонента зі своїм кореспондентом. Послуга може бути не надана, якщо абонент не використає електронний код поповнення рахунку. Відповідальність за надання зв'язку та його якість несе надавач послуг - оператор зв'язку.

Наведена конструкція договірних правовідносин свідчить на користь висновку про те, що позивач не одержував у власність електронні коди поповнення рахунків, а лише брав на себе зобов'язання зі збору авансових платежів за послуги зв'язку, що надаються операторами відповідно до установлених ними тарифів.

Тому електронні коди поповнення рахунків не можуть бути визнані товаром, що характеризується споживчою вартістю, оскільки, поруч з грошовими коштами та іншими формами оплати, є засобом платежу. Особи, які здійснюються розповсюдження (продаж) цих кодів, виконують у таких правовідносинах функції розрахункової організації, надаючи відповідні послуги операторам.

За правилами пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно ж з пунктом 138.4 статті 138 названого Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, за наслідками виконання зазначених операцій дохід виникатиме у платника за фактом поставки розрахункових послуг операторам, а витрати - за результатами одержання відповідних послуг від спірних контрагентів (товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Стратегії і технології», приватної фірми «Агроіндустрія», товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Електросервіс», приватного підприємства «Женевьєва», товариства з обмеженою відповідальністю «Марафон 12», товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранд», товаристваз обмеженою відповідальністю «Даймонд Телеком», товариства з обмеженою відповідальністю «Електродизель») за умови підтвердженості цих витрат у відповідності з правилами пункту 138.2 статті 138 ПК.

З офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС випливає обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін.

А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було надати правильну податкову кваліфікацію розглядуваним операціям, виходячи з дійсного економічного змісту правовідносин та майнових змін учасників цих операцій, та на підставі цього визначити фактичний обсяг податкових прав та обов'язків позивача.

При цьому з урахуванням доводів Інспекції про фіктивний характер діяльності спірних контрагентів (товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Стратегії і технології», приватної фірми «Агроіндустрія», товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Електросервіс», приватного підприємства «Женевьєва», товариства з обмеженою відповідальністю «Марафон 12», товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранд», товаристваз обмеженою відповідальністю «Даймонд Телеком», товариства з обмеженою відповідальністю «Електродизель») судам слід було надати належну правову оцінку й обставинам виконання операцій між позивачем та цими контрагентами, з'ясувавши порядок надання ними послуг з розповсюдження електронних ваучерів (кодів поповнення рахунків), порядок оформлення поставки цих послуг, звітування про їх надання, з урахуванням наведених позивачем пояснень щодо порядку надання цих послуг перевірити наявність у цих контрагентів серверів, кваліфікованого персоналу, необхідних для виконання розглядуваних операцій, а також витрат, супутніх звичайній господарській діяльності та інших ознак реальних суб'єктів господарського обороту.

Оскільки прийняття рішень у даній справі вимагає додаткового встановлення її обставин, що перебуває поза межами повноважень суду касаційній інстанції, то оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно враховувати наведені у цій ухвалі висновки Вищого адміністративного суду України та, використовуючи процесуальні засоби (як-от - витребування та дослідження необхідних доказів, допит свідків тощо), встановити та надати правову оцінку обставинам, що входять до предмета доказування у справі, і за наслідками встановленого прийняти рішення відповідно до статті 159 КАС.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 у справі № 820/1494/14 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її опій особам, які беруть участь у справі, і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько