Постанова

від 06.07.2016 по справі 820/1494/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 р. Справа № 820/1494/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Дитиненко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016р. по справі № 820/1494/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні платіжні системи"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електронні платіжні системи" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби України у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2013 №0003402201 та від 15.01.2014 №0004932201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні платіжні системи" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.10.2013р. №0003402201.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.01.2014р. №0004932201.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 рік по 31.12.2012 рік, про що складений акт від 10.10.2013 року № 700/20-31-22-01-07/35521389.

За висновками вказаного акту встановлено порушення п.135 ст.135 ПК України та донараховано податку на прибуток на загальну суму 5 324 812 грн., а саме: у 4 кварталі 2011 року у сумі 1 148 413,00 грн., у 1 кварталі 2012 року у сумі 1 398 036грн., у 2 кварталі 2012 року у сумі 159 495 грн., у 3 кварталі 2012 року у сумі 620 718 грн., та у 4 кварталі 2012 року у сумі 1 998150 грн.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2013 № 0003402201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7 987218,00 грн., із них за основним платежем - 5 324 812 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 662 406 грн., та від 15.01.2014 № 0004932201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6 368 911,75 грн., із них за основним платежем - 5 324 812 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 044 099,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 23.10.2013 №0003402201 та від 15.01.2014 №0004932201 позивачу визначено податок на прибуток .

Вказані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках податкового органу про порушення позивачем п.135.5 ст.135 ПК України.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем у перевіряємий період було безпідставно занижено «інші доходи» в зв'язку з не віднесенням до їх складу грошових коштів, отриманих позивачем від ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12"; ТОВ "Фірма "Гранд", ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель" у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Кошти, отримані позивачем від ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12"; ТОВ "Фірма "Гранд", ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель" відповідач вважає безповоротною фінансовою допомогою, оскільки, на його думку, позивачем не підтверджено факт реалізації товару вказаним особам.

Колегія суддів з такими висновками відповідача погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 134.1. ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з:

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п.135.5. ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За правилами пп. 14.1.257 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Виходячи з аналізу даної норми права, суд вбачає, що обов'язковим критерієм для визначення поняття безповоротної фінансової допомоги є отримання особою грошових коштів або інших матеріальних благ від конкретної сторонньої особи, при цьому отримувач коштів не несе будь- яких фінансових витрат чи матеріальних втрат. Як результат, фінансово-матеріальний стан особи змінюється в бік зростання, пропорційно отриманим грошовим коштам або матеріальним благам. Разом з цим така особа не може нести будь- які витрати чи збитки з даного приводу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі дилерських (агентських) договорів з ПрАТ "Київстар", ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ", ХФ ПАТ "Укртелеком", ПР АТ "Телесистеми України", ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації", ТОВ "Сіті Пей", ТОВ "Астеліт", ТОВ "Бізкомтрейд" здійснює розповсюдження товарів та послуг (кодів поповнення, іншої продукції операторів зв'язку).

На виконання вказаних вище договорів у спірний перевіряємий період між позивачем та ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12", ТОВ "Фірма "Гранд", ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель" укладені спірні договори доручення про доручення останнім вчинення дій на реалізацію вказаної вище продукції у точках продажу. Згідно матеріалів справи, на рахунок позивача від вказаних контрагентів надходила оплата за спірними договорами.

В підтвердження фактичного виконання спірних договорів доручення, укладених з ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12", ТОВ "Фірма "Гранд", ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель" позивачем надано договори доручення №Е01/280912 від 28.09.2012 р., № Е01/210512 від 21.05.2012 р., №Е01/170912 від 17.0.2012 р., № Е01/290811 від 29.08.2011 р., №Е01/091012 від 09.10.2012 р., №Е01/261211 від 26.12.2011 р.,№Е01/120112 від 12.01.2012 р.,№Е01/010312 від 01.03.2012 р., акти приймання-передачі, звіти з продажу товарів.

Між тим, колегія суддів зазначає, що звіти складені не контрагентами позивача за договорами доручення, а самим позивачем, а тому не можуть належним чином підтверджувати факт вчинення дій на реалізацію вказаної вище продукції у точках продажу, а, отже, надання позивачу послуг за спірними договорами.

Звіти складені саме ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12", ТОВ "Фірма "Гранд", ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель" про реалізацію товару переданого позивачем зазначеним контрагентам для розповсюдження позивачем не надано.

Також зі звітів, складених позивачем, вбачається, що кожна продукція, що підлягала реалізації за договорами доручення укладеними між позивачем та контрагентами ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12", ТОВ "Фірма "Гранд"; ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель" має серійний номер продукції.

Між тим, акти приймання-передачі продукції мають лише назву продукції, проте не містять її номерів, що унеможливлює встановити відповідність продукції зазначеної в акті приймання-передачі звітам з продажу товарів.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що актами не підтверджено фактичну передачу товару контрагентам для його реалізації.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позивачем в підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаних спірних договорів не надано доказів розповсюдження контрагентами позивача електронних ваучерів (кодів поповнення рахунків).

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем документально не підтверджено факт надання ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12", ТОВ "Фірма "Гранд", ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель" послуг з розповсюдження товару за договорами доручення.

За таких обставин, враховуючи надходження на рахунок позивача грошових коштів від ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12", ТОВ "Фірма "Гранд", ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель", а також те, що при цьому позивач не ніс будь- яких фінансових витрат чи матеріальних втрат у вигляді товару, то приймаючи до уваги приписи п.135.5. ст. 135 ПК України колегія суддів зазначає, що кошти, отримані від ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12", ТОВ "Фірма "Гранд", ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель", є безповоротною фінансовою допомогою, а тому повинні враховуватися в «інших доходах» для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016р. по справі № 820/1494/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні платіжні системи" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст постанови виготовлений 11.07.2016 р.