Рішення

від 19.11.2015 по справі 634/684/15-ц

САХНОВЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 634/684/15-ц

Провадження № 2/634/256/15

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого(ої)-судді: Єрьоміна О. В.

при секретарі:ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом прокурора Сахновщинського району Харківської області до ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_3, реєстраційної служби Сахновщинського РУЮ Харківської області, ФГ " Українська аграрна продукція" про визнання незаконними та скасування наказів та визнання договорів оренди землі недійсними, -

встановив:

Прокурор прокуратури Сахновщинського району Харківської області звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_3, реєстраційної служби Сахновщинського РУЮ Харківської області, ФГ " Українська аграрна продукція" про визнання незаконними та скасування наказів та визнання договорів оренди землі недійсними .

У обґрунтування з урахуванням уточнених позовних вимог посилався на те, що в ході вивчення прокуратурою району стану законності відведення земельних ділянок на території Сахновщинського району Харківської області для ведення фермерського господарства встановлено, що накази ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки суперечать Закону України «Про фермерське господарство». Так, ОСОБА_3 не надав до ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області жодного документа, який би підтверджував наявність у нього сільськогосподарської техніки та не обґрунтував необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок з урахуванням відсутності власної сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку земель.

Крім того, у порушення вимог ч. 7 ст 7 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки ОСОБА_3 надані не єдиним масивом.

У зв'язку з тим, що накази ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області є незаконними і підлягають скасуванню, то укладені в подальшому між ОСОБА_2 управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_3 договори оренди земельних ділянок, укладені між ОСОБА_3 та ФГ «Українська аграрна продукція» договори суборенди земельних ділянок є недійсними, а відповідно їхня державна реєстрація є недійсною й підлягає скасуванню.

Тому, позивач просить скасувати наказ ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області № 1315-СГ від 20.06.2014, яким на підставі заяви ОСОБА_3 надано дозвіл останньому на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 56 га та відповідно: наказ № 1318-СГ від 20.06.2014 - на території Дубовогрядської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею 54, 58 га; наказ 1316-СГ від 20.06.2014 - на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 32, 4 га; наказ 1312-СГ від 20.06.2014 - на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 32, 6 га; наказ 1310-СГ від 20.06.2014 - на території Багаточернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 72 га; наказ 1319-СГ від 20.06.2014 - на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 41 га; наказ 1311-СГ від 20.06.2014 - на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 45, 57 га; наказ 1313-СГ від 20.06.2014 - на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 45, 8 га; наказ 1317-СГ від 20.06.2014 - на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 53 га.

Скасувати Накази ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області №№2220-СГ від 16.09.2014, 2221-СГ від 16.09.2014, 2986-СГ від 10.11.2014, 2323-СГ від 29.09.2014, 2985-СГ від 10.11.2014, 2322СГ від 29.09.2014, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Визнати недійсним договори оренди:

- 13.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 43,6228 га (кадастровий номер з/д 6324885000:01:000:1147);

- 13.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 21,6194 га (кадастровий номер з/д 6324885000:01:000:1150);

- 13.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 44,1130 га (кадастровий номер з/д 6324885000:01:000:1145);

- 13.11.2014 на території Багаточернещинської сільської ради площею 72,8314 га (кадастровий номер з/д 6324881000:01:000:0663);

- 24.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 12,3433 га (кадастровий номер з/д 6324885:01:000:1159);

- 04.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 33,0937 га (кадастровий номер з/д 6324885000:01:000:1156);

- 24.11.2014 на території Дубовогрядської сільської ради площею 54,5823 га (кадастровий номер з/д 6324882500:02:000:0396);

- 04.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 52,3900 га (кадастровий номер з/д 6324885000:01:000:0459).

Визнати недійсним та скасувати рішення про державну

-реєстрацію прав та їх обтяжень, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7713778 від 13.11.2014 (земельна ділянка площею 20,2567 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7714155 від 13.11.2014 (земельна ділянка площею 43, 6228 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7714027 від 13.11.2014 (земельна ділянка площею 21,6194 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7713893 від 13.11.2014 (земельна ділянка площею 44,1130 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7714347 від 13.11.2014 (земельна ділянка площею 72,8314 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7867354 від 27.11.2014 (земельна ділянка площею 12,3433 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7676172 від 11.11.2014 (земельна ділянка площею 33,0937 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7867009 від 27.11.2014 (земельна ділянка площею 54,5823 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7675673 від 11.11.2014 (земельна ділянка площею 52, 3900 га).

Визнати недійсним договори суборенди земельних ділянок від 22.12.2015 укладені між ОСОБА_3 та ФГ «Українська аграрна продукція» за кадастровими номерами 6324885000:01:000:1148, 6324885000:01:000:1147,6324885000:01:000:1150, 6324885000:01:000:1145, 6324885000:01:000:0459, 6324885:01:000:1159, 6324885000:01:000:1156, 6324882500:02:000:0396, 6324881000:01:000:0663.

Визнати недійсним та скасувати рішення про державну

реєстрацію прав та їх обтяжень:

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8267082 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 20,2567 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8265772 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 43, 6228 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8266473 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 21,6194 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8265485 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 44,1130 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8266781 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 72,8314 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8267617 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 12,3433 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8266149 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 33,0937 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8263840 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 54,5823 га);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8264596 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 52, 3900 га).

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. При цьому також пояснив, що прокуратура району звернулася до суду в інтересах держави, але без зазначення в інтересах якого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, оскільки оскаржуються накази ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області, який є відповідачем по справі.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти позовних вимог, зазначив, що ним не порушено порядок отримання у власність вищевказаних земельних ділянок, оскільки технічна документація, розроблена Харківською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Державного агентства земельних ресурсів України, не містить будь-яких обмежень у використанні отриманих в оренду ОСОБА_3 земельних ділянок і відсутність наявних в них сервітутів. Також законодавством України не передбачено чітко визначеного змісту поняття «єдиний земельний масив». Що стосується тверджень позивача про відсутність власної сільськогосподарської техніки, то чинним законодавством не передбачено жодних імперативних норм, які б встановлювали вимоги щодо обов'язкової наявності власної сільськогосподарської техніки на момент отримання вказаних земельних ділянок в оренду. Більше того, зазначена техніка може бути придбана (отримана) у власність та/або в оренду як на підставі цивільно-правових угод, так і фермерським господарством після його створення. Крім того, фермерське господарство має право використовувати найману працю. Також всі договори оренди та суборенди землі укладені відповідно до законодавства України, та позивачем не надано жодних юридично обґрунтованих доказів, які вказували на протилежне.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Держземагенства у Харківській області у судове засіданн не з»явився. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутнсті, проти задоволення позовних вимог прокурора заперечує. Так, із письмових заперечень вбачається, що прокурором зроблено хибний висновок про те, що оскаржувані накази прийняті всупереч вимогам ч.1 ст 7 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки не в повному обсязі досліджено зміни, що відбулися у земельному законодавстві з приводу повноважень органів, уповноважених розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. Передача відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. Також, ЗУ «Про

фермерське господарство» та Земельним кодексом України не заборонено надавати в оренду для ведення фермерського господарства різні земельні ділянки. Крім того, прокурором на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, не надано жодних доказів з приводу проведення перевірки компетентним органом, який здійснює контроль за дотриманням вимог земельного законодавства. Окрім цього, також є хибним висновок про те, що ОСОБА_3 всупереч ст. 123 Земельного кодексу України не надав необхідний перелік документів для надання йому земельних ділянок у власність, оскільки ОСОБА_3 надано всі перелічені документ передбачені Законом України «Про фермерське господарство», а саме відомості про бажаний розмір та місце розташування земельних ділянок, інформацію про ведення фермерського господарства одноосібно із залученням найманої робочої сили, графічні матеріали, на яких зазначено балансне місце розташування земельних ділянок, копії паспорту, ідентифікаційного коду, копію документа про наявність освіти (диплом), здобутої в аграрному навчальному закладі, обгрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Преставник ФГ " Українська аграрна продукція", у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що повністю погоджується з позицією ОСОБА_3 та ОСОБА_2 управління Держземагенства у Харківській області, крім того зазначив, що договори суборенди є цілком законними і укладені з дотриманням вимог чинного законодавства, а позовні вимоги є необґрунтованими.

Представник реєстраційної служби Сахновщинського РУЮ Харківської області у судове засідання не з»явився. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог прокурора заперечує. Із письмових заперечень вбаається, що реєстраційна служба Сахновщинського РУЮ Харківської області вважає вимоги прокурора про визнання недійсними та скасування рішення про держану реєстрацію прав та обтяжень необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі. Так, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

За приписами ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3 , 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10 , 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу , тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 15 , 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який

не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. При цьому судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а також порушені державні та суспільні інтереси.

Так, прокурор, обґрунтовуючи свої вимоги взагалі не зазначив, яким чином та які саме інтереси держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, зачіпають (порушують) вказані договори, та в чому вони суперечать моральним засадам суспільства.

Судом встановлені слідуючі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Наказом ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області № 1315-СГ від 20.06.2014 на підставі заяви ОСОБА_3 надано дозвіл останньому на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 56 га та відповідно: наказом № 1318-СГ від 20.06.2014 - на території Дубовогрядської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею 54, 58 га; наказом 1316-СГ від 20.06.2014 - на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 32, 4 га; наказом 1312-СГ від 20.06.2014 - на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 32, 6 га; наказом 1310-СГ від 20.06.2014 - на території Багаточернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 72 га; наказом 1319-СГ від 20.06.2014 - на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 41 га; наказом 1311-СГ від 20.06.2014 - на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 45, 57 га; наказом 1313-СГ від 20.06.2014 - на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 45, 8 га; наказом 1317-СГ від 20.06.2014 - на території Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району орієнтовною площею - 53 га.

Наказами ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області №№2220-СГ від 16.09.2014, 2221-СГ від 16.09.2014, 2986-СГ від 10.11.2014, 2323-СГ від 29.09.2014, 2985-СГ від 10.11.2014, 2322СГ від 29.09.2014 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Новочернещинської, Багаточернещинської, Дубовогрядської та Тавежнянської сільських рад та передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 354, 8526 га.

Між ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено договори оренди землі та передано в строкове платне користування вищезазначені земельні ділянки для ведення фермерського господарства строком на 49 років щодо земельних ділянок:

- 13.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 43,6228 га (кадастровий номер з/д 6324885000:01:000:1147);

- 13.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 21,6194 га (кадастровий номер з/д 6324885000:01:000:1150);

- 13.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 44,1130 га (кадастровий номер з/д 6324885000:01:000:1145);

- 13.11.2014 на території Багаточернещинської сільської ради площею 72,8314 га (кадастровий номер з/д 6324881000:01:000:0663);

- 24.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 12,3433 га (кадастровий номер з/д 6324885:01:000:1159);

- 04.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 33,0937 га (кадастровий номер з/д 6324885000:01:000:1156);

- 24.11.2014 на території Дубовогрядської сільської ради площею 54,5823 га (кадастровий номер з/д 6324882500:02:000:0396);

- 04.11.2014 на території Новочернещинської сільської ради площею 52,3900 га (кадастровий номер з/д 6324885000:01:000:0459).

Приймання та передачу земельних ділянок згідно зазначених договорів оренди землі оформлено актами.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкту нерухомого майна договори оренди землі на підставі рішень державного реєстратора реєстраційної служби Сахновщинського РУЮ внесено запис про реєстрацію право оренди земельними ділянками, а саме:

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7713778 від 13.11.2014 (земельна ділянка площею 20,2567 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7714155 від 13.11.2014 (земельна ділянка площею 43, 6228 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7714027 від 13.11.2014 (земельна ділянка площею 21,6194 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7713893 від 13.11.2014 (земельна ділянка площею 44,1130 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7714347 від 13.11.2014 (земельна ділянка площею 72,8314 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7867354 від 27.11.2014 (земельна ділянка площею 12,3433 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7676172 від 11.11.2014 (земельна ділянка площею 33,0937 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7867009 від 27.11.2014 (земельна ділянка площею 54,5823 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 7675673 від 11.11.2014 (земельна ділянка площею 52, 3900 га).

ОСОБА_3 отримав позитивне погодження ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області на передачу в суборенду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді у ОСОБА_3 відповідно до вищезазначених договорів оренди.

Також, 22.12.2014 укладено 9 договорів суборенди землі на строк 48 років 10 місяців усіх вищезазначених земельних ділянок між ОСОБА_3 та ФГ «Українська аграрна продукція» (орендар), які на підставі рішень державного реєстратора реєстраційної служби Сахновщинського РУЮ Харківської області зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, а саме:

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8267082 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 20,2567 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8265772 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 43, 6228 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8266473 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 21,6194 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8265485 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 44,1130 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8266781 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 72,8314 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8267617 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 12,3433 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8266149 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 33,0937 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8263840 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 54,5823 га);

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і/н 8264596 від 23.12.2014 (земельна ділянка площею 52, 3900 га).

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону Укрїни «Про фермерське господарство» громадянам ддля ведення фермерського господарства земельні ділянки надаються єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктур.

За приписами ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV , на яку посилався прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог, земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Поняття «єдиний масив» законодавством не визначено, однак аналізуючи нормативну базу та законодавство у сфері земельних відносин, що складають суть даного питання, зокрема Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року , Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV , Рекомендації щодо виділення земельних часток (паїв), затверджені наказом Держкомзему України від 30.12.1999 року № 130, можна дійти висновку, що єдиний земельний масив являє собою одну індивідуальну земельну ділянку чи сукупність суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок в одному полі чи групі компактно розташованих полів.

Зазначене вище правило, що наведене в ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV , спрямоване перш за все на створення та забезпечення найбільш сприятливих умов для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства.

Разом із тим, ані ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV , ані інші норми законодавства у сфері земельних відносин не містять будь-якої прямої заборони щодо можливості надання громадянину для ведення фермерського господарства декількох окремих, відособлених земельних ділянок державної власності, або додаткових земельних ділянок, якщо про це просить громадянин, чи обмежень щодо загальної площі земельних ділянок, які надаються для здійснення підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства (фермерства), оскільки в разі використання земельної ділянки (земельних ділянок) не за цільовим призначенням, право на них може бути припинено на підставі ст.ст. 141 , 143 Земельного Кодексу України , в тому числі й у судовому порядку.

Статтею 116 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до ст. 123 ЗК України , надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 124 ЗК України , передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у

державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу . Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу , здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу .

Тобто, згідно з вказаними нормами підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору (договорів) є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.

У силу ч. 4 ст. 122 ЗК України , п.п. 4.32. п. 4 Положення про Головне управління Держземагенства в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 року № 258 , п.п. 4.28. п. 4 Положення про Головне управління Держземагенства в Харківській області, затвердженого Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012 року № 449, з наступними змінами, органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, а саме: передачі їх у власність або користування для всіх потреб в межах області, є Головне управління Держземагенства в Харківській області.

Щодо вимог прокурора щодо ненадання ОСОБА_3 доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі, то зазначена техніка може бути придбана (отримана) у власність та/або в оренду як на підставі цивільно-правових угод, так і фермерським господарством після його створення.

При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» відповідач ОСОБА_3 у своїй заяві зазначив не тільки бажаний розмір земельних ділянок та місце їх розташування, а й навів відповідне обґрунтування розмірів цих земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема зазначивши, що на вказаних земельних ділянках планує вирощувати ранні зернові культури ( кукурудзу), олійні (соняшник). Крім того до заяви ним було додано копію трудової книжки на підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві та копію диплому Полтавського сільськогосподарського інституту про наявність освіти, здобутої ним в аграрному навчальному закладі (а.с. 278, том І).

Крім того, на момент подачі гр-ном ОСОБА_3 заяви, вказана прокурором вимога щодо ненадання ОСОБА_3 доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі в ЗУ "Про фермерське господарство» була відсутня.

При цьому доводи прокурора про те, що вказані накази суперечать ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» , а тому підлягають скасуванню відповідно до ст. 21 ЦК України , в більшій своїй частині є сумнівними й недоречними та грунтуються на довільному тлумаченню наведеної правової норми, оскільки як зазначалося вище, ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV не містить будь-якої прямої заборони та не виключає можливості щодо надання громадянину для ведення фермерського господарства не однієї, а декількох окремих, відособлених земельних ділянок державної власності, або додаткових земельних ділянок, а відтак оспорювані розпорядження та накази лише формально не узгоджуються з приписами ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV .

Посилаючись у своїй позовній заяві на ст.ст. 203 , 215 ЦК України , позивачем не вказано, яким саме актам цивільного законодавства суперечить зміст оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок та в чому саме виражаються таки суперечності, чиї саме та які інтереси держави і суспільства, його моральні засади, порушує зміст оскаржуваних прокуратурою договорів оренди земельних ділянок. Наявність усіх перелічених складових є обов'язковою для визнання правочину недійсним. Більше того, вимагаючи визнання недійсними даних договорів, позивач жодним чином не досліджує їх зміст. Крім того, прокурор, посилаючись в позові на статтю 21 ЦК України , не вказує на те, чиї саме та які саме цивільні права або інтереси були

порушені наказами, скасування яких він вимагає, а посилаючись на ст.ст. 203 , 215 ЦК України , не зазначає, яким саме актам цивільного законодавства суперечить зміст оскаржуваних договорів оренди та суборенди земельних ділянок та в чому саме виражаються таки суперечності, чиї саме та які інтереси держави і суспільства, його моральні засади, порушує зміст оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок.

Згідно ч.2 ст.16 ЗУ "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця,прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України , або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу , здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу .

Щодо визнання недійсності договорів оренди та суборенди, то за змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Згідно ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України , або за результатами аукціону.

Презумпція правомірності правочину, а відтак і цивільно-правового договору, встановлена законодавцем у статті 204 ЦК України .

Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з нормами глави 16 ЦК України правочин може бути визнано судом недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України , є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України , а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а

також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 216 , ч. 1 ст. 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що спірні договори оренди для ведення фермерського господарства укладені строком на 49 років.

Орендну плату сторонами встановлено у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Вказані договори оренди землі укладені сторонами в письмовій формі, як те встановлено законодавством, містять усі суттєві умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Приймання та передачу земельних ділянок згідно зазначених договорів оренди землі оформлено відповідними актами.

Щодо визнаннянедійсними договорів суборенди земельних ділянок від 22.12.2015 року укладених між ОСОБА_3 та ФГ «Українська аграрна продукція», то відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Право суборенди має бути зареєстровано у Реєсстраційній службі Сахновщинського району управління юстиції Харківської області після укладення договору суборенди земельної ділянки відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 року, майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Згідно ст. ст. 10 , 60 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оспорюваних рішень, та про відповідність зазначених договорів вимогам ст.203 ЦК України , ст.ст.14-15 Закону України "Про оренду землі" , що є підставою для відмові у позові, тим паче згідно ст.3 Конституції України , права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

Відповідно довимог ст.88 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 209 , 212 , 214 , 215 та 218 ЦПК України , суд,-

вирішив:

У задоволенні позовних вимог прокурора Сахновщинського району Харківської області до ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_3, реєстраційної служби Сахновщинського РУЮ Харківської області, ФГ "Українська аграрна продукція" про визнання незаконними та скасування наказів та визнання договорів оренди землі недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом 10 днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -