Постанова

від 09.12.2015 по справі 6/308

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 6/308 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 за заявоюДержавного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" прозміну способу та порядку виконання рішення у справі№6/308 господарського суду міста Києва за позовомУжгородського транспортного прокурора в інтересах держави в особі державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи простягнення 255850,51 грн. та зобов'язання повернути вертоліт в судовому засіданні взяли участь представники: - Державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України Лябах О.О., - відповідача Пантюшенко О.О., - Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій Лябах О.О., - прокуратури Рядчик А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у даній справі задоволений позов Ужгородського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України до ТОВ "Велес"; за рішенням, зокрема, зобов'язано ТОВ "Велес" повернути ДАП"Карпати-Авіа" вертоліт МІ-8МТ, заводський №94698.

Вказане судове рішення набрало законної сили і на його виконання 05.04.2011 господарським судом міста Києва видані відповідні накази.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 у даній справі за заявою ТОВ "Велес" (відповідача/боржника) змінено спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у даній справі з зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" повернути ДАП "Карпати-Авіа" МНС України у технічно справному стані відповідно до акту приймання-передачі протягом десяти (10) днів з набрання рішенням суду законної сили на стягнення з ТОВ "Велес" на користь ДАП "Карпати-Авіа" МНС України 5 196 450,00 грн. вартість вертольоту МІ-8МТ, заводський №94698.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 вказану ухвалу скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2013 постанову апеляційного господарського суду від 20.02.2013 скасовано, а ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

В 2015 році до господарського суду міста Києва звернулося Державне авіаційне підприємство "Карпати-Авіа" МНС України (позивач) із заявою про зміну способу виконання рішення, а саме: просило замість зобов'язання ТОВ "Велес" сплати позивачу вартість вертольоту у сумі 5 196 450,00 грн., зобов'язати ТОВ "Велес" повернути позивачу вертоліт МІ08МТ, заводський №94698.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2015 (суддя Ковтун С.А.) відмовлено позивачу у задоволенні вказаної заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 (судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О., Ткаченко Б.О.) вказану ухвалу місцевого суду скасовано, заяву позивача про зміну способу виконання рішення задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

07.12.2015 від Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій наді йшли пояснення у справі стосовно правонаступництва третьої особи у справі.

09.12.2015 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" надійшли пояснення, в яких товариство просить касаційну скаргу задовольнити.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України унормовано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Виконання судового рішення має бути захищене як складова частина доступу до суду в світлі вимог ст. 6 Конвенції (Справа "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997.

Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Аналогічні приписи містяться і в ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, законодавцем передбачено право суду як з власної ініціативи, так і за заявою особи, змінити спосіб виконання судового рішення, у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням; обмежень щодо кількісної можливості вчинення відповідних дій законодавцем не встановлено, адже метою зміни способу виконання судового рішення є задоволення вимог стягувача за рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно з п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Пунктом 7.1.3. вказаної постанови пленуму унормовано, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

Згідно з приписами ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як встановив апеляційний господарський суд, та вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 30.12.2014 повернуто виконавчий документ - наказ господарського суду міста Києва від 08.08.2013 №6/308, відповідно до якого з відповідача (ТОВ "Велес") було постановлено стягнути вартість вертольоту МІ-8МТ, заводський №94698, у сумі 5 196 450,00 грн. у зв'язку з відсутністю у боржника (ТОВ "Велес") майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення вказаного боргу; вказана постанова обґрунтована п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Тобто, вказаним документом засвідчена неможливість виконання судового рішення вже за зміненим способом його виконання, і який (спосіб виконання) змінювався саме за заявою боржника (ТОВ "Велес"), який у заяві про зміну способу виконання, стверджував про те, що він не відмовляється виконати рішення, проте не маючи можливості виконати його в натурі (повернути вертоліт), просив стягнути з нього його вартість.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з рішення суду.

Статтею 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Однак, як вказувалося вище, боржник до цього часу не виконав рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у даній справі за зміненим судом способом його виконання, і яке (рішення) набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, відповідно до приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Конституції України, Господарського процесуального кодексу України.

Як вірно зазначив апеляційний господарський суд, оскільки державним виконавцем встановлена відсутність у боржника (відповідача) майна, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості у сумі 5 196 450,00 грн., яку сам же боржник просив стягнути з нього в рахунок вартості вертольоту, замість повернення позивачу самого вертольоту, то, відповідно, встановлений та змінений спосіб виконання рішення (зобов'язання сплатити грошові кошти) підлягає зміненню ще раз, та повернення до способу, встановленого у рішенні господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у даній справі, а саме: до зобов'язання ТОВ "Велес" повернути ДАП "Карпати Авіа" МНС України у технічно справному стані відповідно до акту приймання-передачі вертоліт МІ-8МТ, заводський №94698.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про зміну способу виконання судового рішення, наведеного вище не врахував та прийшов до необґрунтованого висновку про безпідставність поданої ДАП "Карпати Авіа" МНС України заяви про зміну способу виконання рішення господарського суду, не врахувавши при цьому, що, як вже вказувалося вище, метою судового рішення, яким задоволені позовні вимоги позивача, є захист охоронюваних законом прав останнього; судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України; на випадок неможливості виконання судового рішення з тих чи інших підстав, законодавцем унормовано у ст. 121 ГПК України можливість зміни способу виконання судового рішення, що й мало місце у даному випадку, та правомірно було реалізовано апеляційним господарським судом.

Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 121 ГПК України, що полягає, на думку скаржника в тому, що судом задоволена апеляційна скарга третьої особи, а не сторони у справі, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

Отже, вказані норми закріплюють за третіми особами право на оскарження судових рішень в апеляційному порядку, та обов'язок суду апеляційної інстанції винести постанову за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, третьої особи, позаяк, твердження скаржника про протилежне є необґрунтованими.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що третьою особою у справі на стороні позивача було Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яке мало код ЄДРПОУ 00013528, в той же час, апеляційну скаргу було подано Міністерством з питань надзвичайних ситуацій України, яке мало код ЄДРПОУ 37535001, тобто зовсім сторонньою особою у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, третьою особою у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було дійсно Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яке мало код ЄДРПОУ 00013528. В той же час, Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" було утворено Міністерство надзвичайних ситуацій України (код ЄДРПОУ 37535001), а п. 5 вказаного Указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються, позаяк участь у даній справі Міністерства з надзвичайних ситуацій України є цілком обгрунтованою.

Крім того, є безпідставними доводи скаржника про те, що зобов'язання боржника повернути вертоліт не є новим заходом виконання рішення, адже, зі зміною ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 способу виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009, заходи, спрямовані на захист прав стягувача, встановлені у цьому рішенні припинилися у зв'язку зі зміною способу їх реалізації, а тому, зміна способу виконання рішення за заявою позивача від 2015 року є саме новим заходом виконання судового рішення по відношенню до заходів виконання, визначених в ухвалі господарського суду міста Києва від 24.12.2012.

Не приймає до уваги суд касаційної інстанції доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки, як стверджує скаржник, у зв'язку зі зміною способу виконання рішення та зобов'язання боржника повернути стягувачу вертоліт, виконавча служба не буде мати права, в силу наведеної норми, розпочати виконавче провадження, яке було закінчене 27.08.2012, з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 3 п. 7.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", тому відповідний наказ у такому випадку не видається.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2012 було закрито виконавче провадження з виконання наказу №6/308 від 05.04.2011, в той же час, в даному випадку, виконавче провадження з виконання постанови суду апеляційної інстанції від 05.08.2015 буде здійснюватися на підставі самої постанови, яка в силу ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

Інші доводи також не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для зміни способу виконання рішення та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі №6/308 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере