Рішення

від 25.11.2015 по справі 904/2661/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.15р. Справа № 904/2661/15

За позовом Житлово-будівельного кооперативу № 181 "МЕТАЛУРГ-2", м.Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м.Дніпропетровськ

третя особа-2, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності

Головуючий колегії ОСОБА_3

Судді: Суховаров А.В.

ОСОБА_4

Представники:

від позивача: ОСОБА_5, представник за довіреністю № б/н від 25.04.15р.;

ОСОБА_6, представник за довіреністю № б/н від 25.03.15р.

від відповідача: ОСОБА_7, представник за довіреністю № 4/10-712 від 01.12.15р.

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 31.03.15р. порушено провадження у справі № 904/2661/15 за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 181 "МЕТАЛУРГ-2" (далі-позивач) до Дніпропетровської міської ради (далі-відповідач) про визнання в порядку набувальної давності за позивачем право власності на нежитлове приміщення № 79 загальною площею 261,8 кв.м. в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську.

Ухвалою господарського суду від 02.06.15р. призначено колегіальний розгляд справи, матеріали справи передано для визначення складу колегії.

Автоматичним розподілом визначено, що до складу колегії входять: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Панна С.П., Євстигнеєва Н.М.

Ухвалою господарського суду від 02.06.15р. прийнято справу № 904/2661/15 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Панна С.П., Євстигнеєва Н.М. Розгляд справи призначено на 23.06.15р.

Ухвалою господарського суду від 23.06.15р. відкладено розгляд справи на 14.07.15р.

Розпорядженням господарського суду № 595 від 14.07.15р., у зв'язку з перебуванням судді Євстигнеєвої Н.М. у відпустці, відповідно до п. 7 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначено повторний автоматизований розподіл для визначення судді з метою заміни судді по справі № 904/2661/15.

Автоматичним розподілом визначено, що до складу колегії входять: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Васильєв О.Ю., Панна С.П.

Ухвалою господарського суду від 14.07.15р. прийнято справу № 904/2661/15 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Васильєв О.Ю., Панна С.П. Розгляд справи призначено на 13.08.15р.

Розпорядженням господарського суду № 728 від 13.08.15р., у зв'язку з перебуванням судді Панни С.П. у відпустці, відповідно до п. 7 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначено повторний автоматизований розподіл для визначення судді з метою заміни судді по справі № 904/2661/15.

Автоматичним розподілом визначено, що до складу колегії входять: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Васильєв О.Ю., Петренко І.В.

Розпорядженням господарського суду № 738 від 17.08.15р., у зв'язку з перебуванням члену колегії - судді Петренко І.В. у родинних стосунках з головуючим суддею - Петренко Н.Е., відповідно до п. 7 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначено повторний автоматизований розподіл для визначення судді з метою заміни судді по справі № 904/2661/15.

Автоматичним розподілом визначено, що до складу колегії входять: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Васильєв О.Ю., Євстигнеєва Н.М.

Ухвалою господарського суду від 18.08.15р. прийнято справу № 904/2661/15 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Васильєв О.Ю., Євстигнеєва Н.М. Розгляд справи призначено на 29.09.15р.

Розпорядженням господарського суду № 974 від 29.09.15р., у зв'язку з перебуванням членів колегії - судді Васильєва О.Ю. у відпустці, а судді Євстигнеєвої Н.М. на навчанні, відповідно до п. 7 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначено повторний автоматизований розподіл для визначення судді з метою заміни судді по справі № 904/2661/15.

Автоматичним розподілом визначено, що до складу колегії входять: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Суховаров А.В., Загинайко Т.В.

Ухвалою господарського суду від 29.09.15р. прийнято справу № 904/2661/15 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Суховаров А.В., Загинайко Т.В. Розгляд справи призначено на 10.11.15р.

Ухвалою господарського суду від 10.11.15р. продовжено строк розгляду спору по суті до 15.12.15р. включно та відкладено розгляд справи на 10.12.15р.

10.12.15р. у судовому засіданні повноважні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

В свою чергу, повноважні представники третьої особи-1 та третьої особи-2 у судове засідання не з'явились, витребувані документи до суду не надали. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи третя особа-1 та третя особа-2 повідомлені належним чином, що підтверджують повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає, що повноважні представники третьої особи-1 та третьої особи-2 у судове засідання не з'явились та не подали витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників третьої особи-1 та третьої особи-2.

У судовому засіданні 10.12.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.1965р . рішенням № 96 § 5 виконкому Жовтневої Райради депутатів трудящих «Про затвердження житлово-будівельного кооперативу при металургійному інституті» було затверджено в т.ч. й Житлово-будівельний кооператив № 88 «Металург», якому дозволено будівництво житлового будинку на 70 квартир.

30.05.1968р. рішенням № 348 виконком Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих «Про виділення ділянки землі УКБу міськвиконкому по вул. Кірова № 27-33 для будівництва 70-квартирного будинку ЖБК № 88 «Металург» вирішив для будівництва 70-квартирного житлового будинку житлово-будівельного кооперативу № 88 «Металург» в 1968 році виділити УКБу міськвиконкому ділянку землі за рахунок повного відчуження садиб особистого користування по вул.Кірова № 27-33, частини ділянки пл. 100 кв.м по вул. Кірова № 27.

07.12.1971р. рішенням № 734 виконкому Дніпропетровської міськради депутатів трудящих «Про поділ житлово-будівельного кооперативу № 88 «Металург» на 3 самостійних кооперативи та часткову зміну рішення № 404 від 16/VІ-70 р.» задоволено прохання житлово-будівельного кооперативу № 88 «Металург» та розділено його на три самостійні кооперативи. Зокрема, житлово-будівельному кооперативу, будинок якого здано в експлуатацію в 1970 р. по вул. Кірова 29, присвоїти номер 181 «Металург-2».

Пунктом 5 даного рішення передбачено, що статут Житлово-будівельного кооперативу № 181 «Металург-2» підлягає реєстрації в міському житловому управлінні.

На виконання зазначеного вище рішення статут Житлово-будівельного кооперативу № 181 «Металург-2» (далі - позивач) було зареєстровано у повній відповідності до чинного на той час законодавства Союзу РСР.

Реєстрація позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (з датою первинної реєстрації 24.01.1972 р.) підтверджується довідкою серії АА № 798917.

На виконання рішень органів державної влади Української РСР ОСОБА_8 капітального будівництва виконкому Дніпропетровської міськради депутатів трудящих за рахунок грошових коштів членів Житлово-будівельного кооперативу № 181 «Металург-2» було зведено 5-ти поверховий житловий будинок на 78 квартир корисною площею 3512,98 кв.м. та житловою площею 2381,25 кв.м., що підтверджується ОСОБА_9 державного приймання будівлі (споруди) житловий будинок ЖБК «Металург» по вул. Кірова, який було затверджено рішенням виконкому Дніпропетровської міськради депутатів трудящих № 425 § 19 від 30.06.1970 р.

Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради XXIV скликання від 22.01.2003р. № 14/6 вулиця Кірова у Жовтневому районі перейменована у вулицю Гончара, що підтверджується листом Міського комунального підприємства «Земград» Дніпропетровської міської ради від 19.01.2004р. за № 57. Таким чином, адресою житлового будинку збудованого для членів Житлово-будівельного кооперативу № 181 «Металург-2» є: м. Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 29.

Окрім житлових приміщень в зазначеному житловому будинку наявні і нежитлові приміщення, зокрема, приміщення № 79 в цокольному поверсі загальною площею 261,8 кв.м. Дане нежитлове приміщення із самого початку мало певне призначення, а саме, для культ-просвітницької роботи та в якості «червоного кутка».

На запит позивача ОСОБА_8 капітального будівництва Дніпропетровської міської ради листом від 14.04.2008р. № 3/899 відповіло, що вони не мають можливості підтвердити, що будівництво будинку № 29 по вул. Олеся Гончара (вул. Кірова, 29) було здійснено за рахунок власних коштів кооперативу, тому що документи про фінансування об'єкта не збереглися.

Разом з цим, станом на даний час, а ні житловий будинок № 29 по вул. Олеся Гончара, а ні згадане вище нежитлове приміщення площею 261,8 кв.м. в даному будинку, не зареєстровані у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», хоча, відповідно до ч. 3 ст. 3 цього Закону, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають з моменту такої реєстрації.

На даний момент, перед позивачем постала об'єктивна потреба того, щоб нежитлове приміщення площею 261,8 кв.м. в будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську, було належним чином оформлене (визнано право власності та зареєстровано за позивачем), адже воно збудовано за кошти членів кооперативу.

Згідно довідки від 25.03.2015р. про залишкову вартість нежитлових приміщень, які знаходяться в житловому будинку за підписом голови правління позивача та бухгалтера позивача, залишкова вартість нежитлового приміщення № 79 площею 261,8 кв.м. в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську складає 102 426,63 грн.

Відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій цокольного поверху в осях 1-2 житлового будинку (літ.А-5) по вул. О.Гончара, (вул. Кірова) в Жовтневому районі м. Дніпропетровська експерта ОСОБА_10 (кваліфікаційний сертифікат Серії АЕ №000542 від 31.07.2012 року) всі інженерні комунікації, що підведені до цокольного поверху знаходяться в робочому стані. Цокольний поверх являється невід'ємною частиною житлового будинку.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, позивач зазначає, що охоронюваний законом інтерес полягає в тому, щоб визнати за ним право власності на нежитлове приміщення площею 261,8 кв.м. в будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м.Дніпропетровську, яке має використовуватись на користь всіх членів Житлово-будівельного кооперативу № 181 «Металург-2».

Оформити іншим чином, окрім як через рішення суду, за позивачем право власності на вищевказане нежитлове приміщення немає можливості, адже, пунктом 13 Додатку № 1 до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР ОСОБА_11 31.01.1966р. (Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР) до правовстановлюючих документів віднесено:

- зареєстрований у виконкомі місцевої ОСОБА_12 депутатів трудящих статут кооперативу (для огляду), рішення виконкому місцевої ОСОБА_12 депутатів трудящих про відвід земельної ділянки та затверджений виконкомом акт про прийняття будинку (будинків) в експлуатацію.

Як вже зазначалося вище, всі перелічені в п. 13 Додатку № 1 документи є у наявності в позивача. Проте, в п. 37 чинного на даний час Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013р. № 868 в переліку документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, згадані вище документи не значаться.

Також варто зазначити, що згідно Типового статуту житлово-будівельних кооперативів, затвердженого ОСОБА_12 Міністрів УРСР «Про затвердження Типового статуту житлово-будівельного кооперативу» від 10.09.1962р. № 1065 та п. 3 статуту Житлово-будівельного кооперативу № 181 «Металург-2», яким керувався та керується позивач, житлово-будівельний кооператив утворюється з метою задоволення особистих потреб членів кооперативу та їх сімей в житловій площі шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку/будинків за власні кошти кооперативу, а також подальшої експлуатації та управління цим будинком.

В період будівництва будинку № 29 по вул. Олеся Гончара (вул. Кірова) у м. Дніпропетровську умови фінансування визначались ОСОБА_12 Міністрів СРСР від 19.11.1964р. № 943 «Про подальший розвиток кооперативного житлового будівництва». Пунктами 3 та 4 ОСОБА_12 встановлювалось, що за згодою житлово-будівельних кооперативів в їх будинках можуть розміщуватись підприємства торгівлі, громадського харчування та інші, які фінансуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідним підприємствам, установам і організаціям, з віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості робіт на баланс підприємств, установ і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень. Будбанку СРСР наказувалось посилити контроль за використанням за призначенням коштів, які вносились громадянами на кооперативне будівництво та не допускати фінансування за рахунок коштів кооперативу позаквартальних споруд та інженерних комунікацій, приміщень для підприємств торгівлі, громадського харчування та інші.

Таким чином, на момент створення кооперативу діючим законодавством не дозволялось житлово-будівельним кооперативам будувати нежитлові приміщення для особистих потреб членів кооперативу та для підприємницької діяльності. Прийнятим в подальшому Житловим кодексом УРСР 1984 р. закріплювалось, що до житлового фонду не входять нежитлові приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Про фінансування нежитлових приміщень в будинках ЖБК за рахунок держаних капітальних вкладень свідчать і Правила кредитування кооперативного житлового будівництва, затверджених Будбанком СРСР 12.06.1965 р. № 153. ;

Зазначені Правила кредитування кооперативного житлового будівництва встановлювали, що:

- при визначенні розміру власних коштів житлово-будівельного кооперативу, які підлягають внеску в банк на будівництво будинків, а також розміру кредиту треба виходити із вартості будівництва з урахуванням різниці в цінах і тарифах, за відрахуванням вартості затрат по вбудованим приміщенням (п. 3 Правил);

- установи Держбуду СРСР при оплаті актів та рахунків за виконані роботи та інші затрати по кооперативному житловому будівництву повинні перевіряти, щоб в ці документи не включалися затрати по будівництву приміщень, призначених для інших організацій та не допускати оплати вказаних затрат із особових та кредитних рахунків кооперативів; роботи, пов'язані із будівництвом вбудованих приміщень, оплачуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідними державними або громадськими підприємствами і організаціями, із віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості вказаних робіт на баланс підприємств і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень, оплата актів та рахунків підрядних організацій за виконані роботи по будівництву будинку в частині вбудованого приміщення здійснюється із рахунку відповідного управління виконкому по фінансуванню капітальних вкладень по державному плану пропорційно кошторисної вартості вбудованого приміщення до загальної кошторисної вартості житлового будинку (п. 11 Правил).

Таким чином, позивач, в управлінні якого знаходиться весь житловий п'ятиповерховий будинок № 29 по вул. Олеся Гончара у м. Дніпропетровську, не міг бути, у відповідності із діючим законодавством, власником вбудованих нежитлових приміщень.

Позивач вважає, що єдиним законним способом та підставою для визнання права власності за ним та реєстрації права власності на вищевказане приміщення є нині діючі норми Цивільного кодексу України, якими передбачено підставу для набуття у власність як «Набувальна давність», а саме:

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004р., правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати після 01.01.2001 року.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.

Варто зазначити, що позивач дійсно тривалий час володіє нежитловим приміщенням площею 261,8 кв.м. в будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську. Таке володіння розпочалося з 1970 року з моменту введення будинку в експлуатацію, тобто значно більше 10-ти років.

Позивач вказаним нежитловим приміщенням володіє добросовісно, оскільки, станом на даний час не знає і не може знати, що володіє річчю незаконно, а жодна особа не виявила наміру визнати дану нерухому річ своєю.

Позивач, як володілець, володіє нежитловим приміщенням площею 261,8 кв.м. в будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську відкрито, без таємниць. Протягом означеного в ЦК України строку позивач не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути нежитлове приміщення будь-якій особі, як власнику, а також йому не пред'являвся будь-якою правомочною особою позов про повернення майна.

Набувальна давність за правилами статті 344 Цивільного кодексу України поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном.

Фактично у позивача немає жодних підстав для виникнення певного юридичного титулу володіння спірним нерухомим майном, оскільки не існує жодних цивільно-правових угод (правочинів) чи інших актів на підставі яких би спірний об'єкт нерухомості передавався у володіння позивача. Таким чином, є всі підстави стверджувати про безтитульне володіння позивачем спірним нежитловим приміщенням.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати в порядку набувальної давності за позивачем право власності на нежитлове приміщення № 79 загальною площею 261,8 кв.м. в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав (ст. 1 ГПК України), позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України) та пред'явлені передчасно.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як зазначено у ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність (або давність володіння ) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то й їх сукупності. Тому, виходячи зі змісту ст.344 Цивільного кодексу України, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Таким чином, особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, тим більше, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.

Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Володілець за давністю є незаконним володільцем , про що зазначено в ч. 1 ст. 344 Цивільним Кодексом України (особа заволоділа чужим майном ).

Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (ст. 3 Цивільного кодексу України ).

Для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб він не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі.

Ще однією важливою обставиною, яка підлягає доведенню за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, є відкритість володіння, тобто очевидне для третіх осіб, які повинні мати можливість це бачити, не перешкоджати доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію.

Стаття 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність не вказує, що вважається перериванням володіння за давністю. Безперервність володіння, яке відповідає всім зазначеним в законі умовам, повинне бути на протязі визначених законом строків і цей строк диференціюється в залежності від об'єкта (для нерухомого майна - 10 років ).

У п. 8 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності ЦК.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач вважає себе власником спірного нерухомого майна, адже воно збудовано за кошти членів кооперативу , тому у останнього не виникає права визнавати право власність на нежитлове приміщення № 79 загальною площею 261,8 кв.м. в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську за набувальною давністю.

Отже, вищенаведене свідчить, що позивачем не доведена суду сукупність певних юридичних фактів, які виходячи зі змісту ст. 344 Цивільного кодексу України мають значення для цієї справи, а саме: законність об'єкту володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння спірним нерухомим майном.

Таким чином колегія суддів вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав, позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.

Приймаючи до уваги підстави з якими позивач пов'язує свої позовні вимоги, колегія суддів відповідно до ст. 49 ГПК України покладає судові витрати по справі на позивача.

Згідно зазначеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 316, 328, 344 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову - відмовити.

Витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.12.15р.

Головуючий колегії Суддя Суддя ОСОБА_3 ОСОБА_9 ОСОБА_4