Рішення

від 02.12.2015 по справі 910/19775/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015Справа №910/19775/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс»

до відповідачів: 1. Київської міської ради;

2. Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація);

3. Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Підприємство побутового обслуговування виробничо-комерційної фірми «Лагуна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання недійсним рішення, визнання права користування земельною ділянкою, зобов'язання виконати договір та припинити дії

Головуючий суддя Селівон А.М.

Cудді Грєхова О.А.

Чинчин О.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Бабич О.Д.- представник, довіреність № 20/01 від 20.01.2015;

Від відповідача 1: Тхорик С.М. - представник , довіреність №225-КР-3242 від 03.09.2015;

Від відповідача 2: не з'явились;

Від відповідача 3: не з'явились;

Від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про визнання недійсним рішення, визнання права користування земельною ділянкою, зобов'язання виконати договір та припинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прийняття Київською міською радою в односторонньому порядку протиправного та необґрунтованого рішення від 04.03.2015 р. №175/1040 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.03.2008 №78-6-00528», укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс», відповідно до якого об'єктом оренди є земельна ділянка площею 164406 кв. м., в тому числі 36589 кв. м. в межах прибережних захисних смуг за адресою м. Київ, вул. Прирічна, за відсутності жодних доказів невиконання позивачем умов вказаного договору, зокрема, визначеного п. 8.4 обов'язку щодо завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 р. порушено провадження у справі №910/19775/15 та призначено до розгляду на 09.09.2015 р..

У судове засідання 09.09.2015 р. з'явились представники позивача та відповідачів 1,2,3.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 09.09.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи №ПР-04 від 31.08.2015 р. Клопотання судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

Також, до початку судового засідання 09.09.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив № 161/15-юр від 09.09.15 р., в якому відповідач 2 заперечує проти позову, посилаючись на те, що відповідно до ст. ст. 9, 122 Земельного кодексу України розпорядження землями комунальної власності віднесено до компетенції Київської міської ради, отже Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не здійснює повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності, в тому числі повноваження щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок комунальної власності. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.09.15 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.10.2015 р..

До початку судового засідання 07.10.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення № ПР-05 від 14.09.2015 р., в яких позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись, зокрема, на те, що відсутність будівельних робіт на ділянці не може бути підставою для розірвання спірного договору оренди, оскільки договором не встановлено строків розробки проектної документації та початку і закінчення забудови, при цьому жодних дій щодо нецільового використання земельної ділянки позивачем не вчинялось. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 07.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву №08/230-2021 від 03.09.2015, в якому Київська міська рада заперечує проти заявлених позовних вимог з посиланням на ст. 32 Закону України «Про оренду землі», згідно якої на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, а також з підстав, визначених ст. ст. 24, 25 вказаного Закону у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, та з підстав, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України. За твердженнями відповідача 1, про невиконання позивачем умов договору щодо використання земля за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь - яких будівельних робіт на об'єкті. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

Окрім того, до початку судового засідання 07.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву №136-ЮР від 06.10.2015, в якому КО «Київзеленбуд» зазначає, що Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва на виконання пункту 3 оскаржуваного рішення Київської міської ради на даний час вживаються заходи щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою. Відзив на судом долучено до матеріалів справи.

Крім того, судом повідомлено, що до початку судового засідання 07.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва надійшли наступні клопотання:

1. Від Громадської організації "Спілка власників маломірних суден у Оболонському районі м. Києва "РОП-6" б/н від 06.10.2015 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ГО «Спілка власників маломірних суден у Оболонському районі м. Києва "РОП-6"» з посиланням на той факт, що метою діяльності вказаної організації є захист інтересів громадян - власників маломірних човнів, що зберігають їх на території бази маломірних човнів, власником якої є підприємство побутового обслуговування виробничо-комерційної фірми "Лагуна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

2. Від Громадської організації "Рішучі Громадяни" б/н від 06.09.2015 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ГО "Рішучі Громадяни", яка представляє інтереси громадян Оболонського району, права яких, на думку представника вказаної громадської організації, можуть бути порушені в разі початку будівництва.

3. Від Підприємства побутового обслуговування виробничо - комерційної фірми "Лагуна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю № 12 від 07.10.2015 про залучення до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ППО ВКФ "Лагуна" у формі ТОВ, яка є власником цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 17/19, адреса якого збігається із адресою земельної ділянки, щодо якої виник вказаний спір.

Вище перераховані клопотання судом долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 07.10.2015 р. з'явились представники позивача та відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Підприємство побутового обслуговування виробничо-комерційної фірми «Лагуна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Судом також ухвалено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.10.2015 р. для розгляду справи № 910/19775/15 визначено колегію суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий), Грєхова О.А., Чинчин О.В..

Ухвалою господарського суд м Києва 12.10.2015 р. справу № 910/19775/15 прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 12.11.15 р.

У судове засідання 12.11.2015 р. з'явилися уповноважені представники позивача, відповідача 1 та третьої особи.

Уповноважені представники відповідачів 2, 3 у судове засідання 12.11.2015 р. не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 12.11.15 р. відповідачі 2 та 3 повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103036150673, №0103036150681.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 12.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі №9-Пр від 27.10.2015, в яких позивач зазначає, що згідно правового висновку від 04.12.14 р. № 08/230-1703 Управління правового забезпечення діяльності Київської міської рад проект спірного рішення від 04.03.15 р. № 175/1040 та проект рішення «про утворення парку відпочинку на земельній ділянці площею 16,44 га на вул. Прирічній в Оболонському районі міста Києва» не були погоджені та повернуті на доопрацювання, що, на думку позивача, свідчить про порушення регламенту Київської міської ради. Додаткові письмові пояснення по справі за вих. №9-Пр від 27.10.2015 долучені судом до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 12.11.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника третьої особи надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи №14 від 27.10.2015 та відзив на позовну заяву №15 від 30.10.2015.

У поданому відзиві представник ППО ВКФ «Лагуна» підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві Київської міської ради, та зазначив, що ТОВ «Архітектурно - будівельний альянс» своєю бездіяльністю порушило права та охоронювані законом інтереси відповідача 1, а саме розвиток інфраструктури Оболонського району міста Києва, внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Клопотання про долучення документів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.11.15 р. представником Громадська організація "Спілка власників маломірних суден у Оболонському районі м. Києва "РОП-6" вдруге подано заяву б/н від 12.11.2015 про залучення громадської організації до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів, з витребуванням з господарського суду м. Києва матеріалів справи №36/81-3/17714.07.11 за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради до Підприємство побутового обслуговування виробничо - комерційної фірми "Лагуна" у формі ТОВ для огляду у судовому засіданні. Заяву долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.11.15 р. представники ГО "Спілка власників маломірних суден у Оболонському районі м. Києва "РОП-6" підтримали подане до початку судового засідання 07.10.2015 клопотання та заяву про залучення їх в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

За результатами розгляду вказаних клопотань в судовому засіданні 12.11.15 р. беручи до уваги той факт, що представниками громадських організацій не надано належних та допустимих доказів на підтвердження впливу винесення рішення з даного господарського спору безпосередньо на права та обов'язки ГО "Рішучі Громадяни" та ГО "Спілка власників маломірних суден у Оболонському районі м. Києва "РОП-6", судом відмовлено в задоволенні клопотань ГО "Рішучі Громадяни" та ГО "Спілка власників маломірних суден у Оболонському районі м. Києва "РОП-6" про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні вище перелічених клопотань, клопотання про витребування доказів залишено судом без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 26.11.2015 р.

У судове засідання 26.11.2015 р. з'явились представники позивача, відповідача 1, відповідача 3 та третьої особи, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Уповноважений представник відповідача 2 у судове засідання 26.11.2015 р. не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 26.11.15 р. відповідач 2 повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: № 0103036153400.

У судовому засіданні 26.11.15 р. представник відповідача 1 подав додаткові пояснення по справі №08/230-2679 від 25.11.2015 р., в яких навів правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 10.11.15 р. у справі № 910/27023/15, згідно якої чинне законодавство не містить заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку. які судом долучені до матеріалів справи. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Також у судовому засіданні 26.11.15 р. присутній гр. ОСОБА_6 подав клопотання б/н б/д про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача з посланням на те, що зелена зона по вул. Прирічна 5 в Оболонському районі міста Києва є одним з його улюблених місць відпочинку, отже рішення у даній справі вплине на його права, свободи та інтереси. Клопотання долучено до матеріалів справи.

Присутні в судовому засіданні 26.11.15 р. представники сторін залишили вирішення питання щодо залучення гр. ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи на розсуд суду.

Суд зазначає, що відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України третя особа може бути залучена до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду, який виносить з даного питання ухвалу з обов'язковим зазначенням у ній, на стороні кого (позивача чи відповідача) залучається ця третя особа.

Згідно п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

За таких обставин, беручи до уваги той факт, що гр. ОСОБА_6 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження впливу винесення рішення з даного господарського спору безпосередньо на права та обов'язки вказаної фізичної особи та залучення гр. ОСОБА_6 в якості третьої особи до участі у справі жодним чином предметно на розгляд даної справи не впливає, судом відмовлено в задоволенні клопотання гр.. ОСОБА_6 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 26.11.15 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 02.12.15 р..

У судове засідання 02.12.2015 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача 1.

Уповноважені представники відповідачів 2, 3 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів у судове засідання 02.12.15 р. не з'явились.

Про дату, час і місце розгляд даної справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою б/н від 26.11.15 р. про оголошення перерви судовому засіданні.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 02.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі №ПР-05 від 26.11.2015 р., в яких позивач навів доводи на спростування правової позиції відповідача 1 про зволікання позивача із забудовою спірної ділянки та зазначив про відмінності умов договорів оренди, внаслідок чого посилання на постанову Вищого господарського суду України від 10.11.15 р. у справі № 910/27023/145 р. та викладені в ній правові висновки не може бути застосоване у даному спорі. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 02.12.2015 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу колегії суддів представниками сторін не заявлено.

У судових засіданнях 09.09.2015 р., 07.10.15 р., 26.11.2015 р. та 02.12.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача 1 в судових засіданнях 09.09.15 р., 26.11.15 р. та 02.12.15 р заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, відповів на питання суду.

Представник відповідача 2 в судових засіданнях 09.09.15 р. та 07.10.15 р. заперечив проти позовних вимог, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 3 в судових засіданнях 09.09.15 р., 07.10.15 р. та 26.11.15 р. заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів в судовому засіданні 26.11.15 р. надав пояснення щодо суті спору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

За приписами ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі, зареєстрованого відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, а також здійснення контролю за використанням і охороною земель.

Отже, аналіз норм Земельного кодексу України, а саме ст.ст. 93, 122- 123, та ст. 16 Закону України «Про оренду землі» свідчить, що обов'язковою передумовою укладання, зміни або розірвання договору оренди землі є волевиявлення органу місцевого самоврядування, представлене у формі відповідного рішення.

Як встановлено судом за матеріалам справи, рішенням Київської міської ради (ІV сесії V скликання) від 01 жовтня 2007 р. № 433/3267 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, соціально-побутового, торгівельно-розважального, культурного, готельно-офісного, спортивно-оздоровчого комплексу на вул. Прирічній у Оболонському районі м. Києва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, соціально-побутового, торгівельно-розважального, культурного, готельно-офісного, спортивно-оздоровчого комплексу на вул. Прирічній у Оболонському районі м. Києва та передано останньому за умови виконання п.7 цього рішення у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 16,44 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, соціально-побутового, торгівельно-розважального, культурного, готельно-офісного, спортивно-оздоровчого комплексу на вул. Прирічній у Оболонському районі м. Києва, в тому числі: площею 15,68 га за рахунок земель житлово - громадської забудови, площею 0,76 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

В подальшому на підставі вищезазначеного рішення Київської міської ради між Київською міською радою (орендодавець за договором, відповідач 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс» (орендар за договором, позивач у справі) 26 березня 2008 р. укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т.М. за реєстровим номером 785, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 28 березня 2008 р. за №78-6-00528 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір).

Згідно умов п. 1.1 даного Договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. за №433/3267 за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Прирічна в Оболонському районі м. Києва; розмір - 164 406 м 2 , в т.ч. 36 589 м 2 в межах прибережних захисних смуг; цільове призначення отриманої в оренду земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування житлового, соціально-побутового, торгівельно-розважального, культурного, готельно-офісного, спортивно-оздоворовчого комплексу; кадастровий номер - 8000000000:78:215:0084 (п. 2.1 Договору).

Згідно з витягом з технічної документації №Ю-20749/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 17.03.2008 р. за №179 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 41 978 411,62 грн. (п. 2.2 Договору).

У відповідності до п. 3.1 Договору його укладено строком на 10 років.

Положенням п. 5.1 Договору передбачено, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки.

Розділами 4 - 11 Договору сторони узгодили орендну плату, умови використання та обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду та її повернення, прав та обов'язки сторін та їх відповідальність , зміну умову договору, його припинення і поновлення тощо.

Як свідчать матеріали справи, Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками орендодавця та орендаря.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини на Україні з питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі".

Як визначено частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендною землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Крім того, у вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням учасниками земельних відносин договорів оренди земельних ділянок, застосовуються загальні положення глави 20 ГК України, якщо відповідні відносини не врегульовано спеціальними нормами ЗК України, Закону України "Про оренду землі" (п.2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Суд зазначає, що статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки визначено як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні у відповідності до умов Договору сторонами підписано акт приймання передачі земельної ділянки від 28.03.08 р., копія якого наявна в матеріалах справи, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння та користування вказану земельну ділянку.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем 1 виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню в оренду земельної ділянки, обумовленої Договором, а позивачем, у свою чергу, прийнято вказану земельну ділянку без будь - яких зауважень у придатному для використання стані.

Пунктом 11.3 вищезазначеного Договору передбачено, що даний Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника Земельної ділянки та Орендаря; ліквідації юридичної особи - Орендаря.

Крім того, пунктом 11.4 Договору визначено, що припинення Договору шляхом розірвання може виключно за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, в порядку, встановленому законом.

Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання орендарем умов цього Договору та обов'язків, передбачених законодавством України (п. 12.2 Договору).

Разом з тим, як встановлено судом за матеріалами справи, Київською міською радою (IІІ сесія VIІ скликання) 04.03.2015 р. прийнято рішення №175/1040 від «Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.03.2008 №78-6-00528», укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс», згідно якого відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 9 Земельного кодексу України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», статті 188 Господарського кодексу України та статтею 416 Цивільного кодексу України та враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс» не виконано пункт 8.4 договору оренди земельної ділянки від 28.03.2008 №78-6-00528, а саме, з моменту державної реєстрації цього договору будівництво не розпочато, чим порушено строки забудови земельної ділянки, а також зважаючи на чисельні звернення жителів Оболонського районну проти забудови прибережної смуги житлового масиву Оболонь та зеленої зони міста Києва, Київська міська рада вирішила:

1. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 28.03.2008 №78-6-00528 укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс» на підставі рішення Київської міської ради від 01.10. 2007 № 433/3267 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, соціально-побутового, торгівельно-розважального, культурного, готельно-офісного, спортивно-оздоровчого комплексу на вул. Прирічній у Оболонському районі м. Києва»;

2. Внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, включивши до переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельну ділянку площею 16,44 га на вулиці Прирічній у Оболонському районі міста Києва;

3. Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити всі необхідні організаційно-правові заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою площею 16,44 га (кадастровий номер 8000000000:78:215:084) на вулиці Прирічній в Оболонському районі м. Києва.

4. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):

4.1. Здійснити всі необхідні організаційно-правові заходи щодо зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки від 28.03.2008 №78-6-00528, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс».

4.2. Проінформувати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРБУД Архітектурно-будівельний альянс» про прийняття цього рішення.

5. Оприлюднити це рішення в газеті Київської міської ради «Хрещатик».

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

В свою чергу, не погоджуючись із даним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на відсутність з його боку порушень умов укладеного Договору та неправомірне одностороннє розірвання останнього Київської міською радою.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 26.03.08 р. №78-6-00528», укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс», або його окремих положень суду не надано.

Слід зазначити, що Рішенням Київської міської ради (IV сесія VI скликання) від 17.09.09 р. № 307/2376 «По розгляд протесту заступника прокурора мста Києва від 320.01.09 р. № 07/1-29/1вих-09 на рішення Київської міської ради від 01.10.07 р. № 433/3267 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, соціально-побутового, торгівельно-розважального, культурного, готельно-офісного, спортивно-оздоровчого комплексу на вул. Прирічній у Оболонському районі м. Києва» було відхилено протест заступника прокурора міста Києва від 30.01.2009 р. №07/1-29/1 вих-09 на рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №433/3267, з посиланням на той факт, що Київська міська ради при прийнятті вказаного рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, спірний договір оренди оскаржувався в судовому порядку.

Зокрема, рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/10444/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 08.04.15 р., у задоволенні позову заступника Дніпровського екологічного прокурора до Київської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД» про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, відмовлено.

Разом з тим, п. 8.4 Договору визначено, що орендар зобов'язаний, зокрема: приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором, та після підписання цього Договору і Акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити оренду плату; при зміні функціонального використання об'єкта нерухомості, що розташований на земельній ділянці, у десятиденний термін в письмовій формі замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) витяг з технічної документації про нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки або її частини з урахуванням зазначених змін та після одержання цього витягу передати його до податкового органу за місцем розташування земельної ділянки; письмово повідомити орендодавця про відчуження об'єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належать орендарю, на протязі десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також повідомити про наміри подальшого використання земельної ділянки. У випадку, якщо орендар має намір припинити право користування земельною ділянкою (її частиною) цей Договір розривається за згодою сторін, або до цього Договору вносяться відповідні зміни, з моменту укладання Договору оренди земельної ділянки з новим власником об'єктів, які були відчужені; забезпечити вільний доступ до земельної ділянки представнику контролюючих органів; повернути земельну ділянку Орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання, після припинення дії цього Договору.

Судова колегія зазначає, що статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено право власника в судовому порядку визнавати незаконним та скасовувати правові акти органу місцевого самоврядування, які не відповідають законові та порушують права власника; відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України в порядку положень глави 29 цього Кодексу захищаються також права особи, що має речове право на чуже майно, в тому числі і від власника майна. Вказана норма кореспондує також статті 21 Цивільного кодексу України, за якою суд визнає незаконним та скасовує правові акти індивідуальної дії та нормативно-правові акти, видані, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства та порушують цивільні права або інтереси.

Положення наведених статей стосуються виданих органами місцевого самоврядування правових актів, тобто, актів, що встановлюють юридичні права та обов'язки особи, при цьому підставами для їх скасування є суперечність чинному законодавству та порушення цивільних прав та інтересів особи через прийняття таких актів.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відтак, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Водночас, виходячи зі змісту статті 93 Земельного кодексу України, статей 762, 792 Цивільного кодексу України, статей 13 та 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства; в силу статей 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Територіальні громади у відповідності до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (статті 169 та 172 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Також, згідно з положеннями частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статей 24 та 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Суд звертає увагу, що відповідачами не надано суду жодних доказів використання земельної ділянки позивачем не за цільовим призначенням, зазначаючи при цьому, що поняття «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» не є тотожними, оскільки останнє застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення, а використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Таким чином, на підставі аналізу наведених норм діючого законодавства та умов Договору суд доходить висновку, що підставою розірвання договору може бути використання орендарем земельної ділянки саме не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена Договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато, тобто невикористання земельної ділянки для забудови продовж певного періоду, а саме порушення п. 8.4 умов Договору з посиланням на недотримання строків завершення забудови земельної ділянки.

При цьому судом враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України № 6-464ск12 від 01.02.12 р., №3-36гс15 від 01.04.15 р., № 3-21гс14 від 21.01.15 р., та постанові Вищого господарського суду України від 14.08.14 р. у справі № 910/16306/13.

Водночас судом встановлено за результатами дослідження обставин справи, що відповідачем 1 не надано доказів, які б свідчили про використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Зокрема, судом встановлено за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судових засіданнях відсутність виготовленої на виконання умов п. 8.4 Договору проектної документації на будівництво, затвердженої в установленому порядку, та, відповідно, визначеного строку, в який орендар мав завершити забудову земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла висновку, що приймаючи рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.03.15 № 175/1040 загальною площею 16,4 га, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно - будівельний альянс» на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.07 р. № 433/3267, Київською міською радою порушено вимоги норм чинного законодавства, а саме положень статті 32 Закону України «Про оренду землі» щодо одностороннього розірвання договору у позасудовому порядку, що є підставою для визнання пункту 1 рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо пункту 2 оскаржуваного правочину, яким Київська міська рада, зокрема, вирішила внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, включивши до переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам, спірну земельну ділянку, суд вважає за необхідне звернути увагу, що пунктом 5 рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 визначено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 47 Закону України «Про землеустрій» та пункту 10 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. №1094 проект землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду розглядається та затверджується сільською, селищною, міською радою, обласною, районною, Київською або Севастопольською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органам, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Разом з тим, оскільки під час розгляду справи відповідачами не було надано жодних доказів на підтвердження наявності відповідної проектної документації на земельну ділянку, що в свою чергу свідчить про безпідставність, необґрунтованість та невідповідність вимогам чинного законодавства внесення відповідних змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, колегія суддів дійшла висновку щодо неправомірності оскаржуваного правочину в цій частині.

Окрім того суд зазначає, що пункти 3 та 4 оскаржуваного рішення Київської міської ради за своєю суттю є послідовними діями відповідних органів внаслідок розірвання договору оренди земельної ділянки, яке за висновками суду є безпідставним.

Судова колегія зазначає, що чинним законодавством не передбачено прийняття інших актів при здійсненні місцевою радою представництва територіальної громади у цивільних правовідносинах, ніж рішень органу місцевого самоврядування; відповідач - орган місцевого самоврядування - у межах наданих йому повноважень та у встановленій законодавством формі наділений правом фіксувати волевиявлення ради щодо орендованої земельної ділянки шляхом прийняття про те відповідного рішення, яке підлягає реалізації радою відповідно до умов договору чи положень законодавства.

Однак, положення законодавства, а також визначені статтею 24 Закону України "Про оренду землі" права орендодавця, як і умови договору оренди земельної ділянки не передбачають права орендодавця в даному випадку безпосередньо змінювати чи припиняти договір оренди в односторонньому порядку з припиненням правовідносин сторін шляхом прийняття про це рішення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені обставини справи та умови укладеного Договору оренди, оскільки Рішення Київської міської ради від №175/1040 від 04.03.2015 р. прийнято із порушенням норм чинного законодавства, і на момент його прийняття Київською міською радою не враховано законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс» як законного користувача земельної ділянки площею 16,44 га на вулиці Прирічній в Оболонському районі міста Києва, що призвело до порушення його права користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку про прийняття Київською міською радою рішення, яким всупереч приписам чинного законодавства змінюються та припиняються взаємні зобов'язання сторін за договором оренди земельної ділянки, здійснюється подальше розпорядження земельною ділянкою, що є об'єктом оренди та передана в орендне користування, змінюється подальший правовий статус цієї земельної ділянки, що порушує права позивача, та є підставою для визнання оскаржуваного рішення Київської міської ради недійсним.

Щодо викладених в позовній заяві вимог позивача про зобов'язання Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) припинити будь - які дії щодо зняття з реєстрації спірного договору оренди та зобов'язання Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД» припинити будь - які дії щодо оформлення прав користування спірною земельною ділянкою, судова колегія зазначає, що нормами статті 13 Конституції України закріплено обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття ст. 15 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 55 Конституції України, передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За загальним правилом у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин.

Згідно із ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. При цьому предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Спосіб захисту - передбачені законом заходи, за допомогою яких може бути досягнуто припинення, попередження, усунення порушень права, його відновлення та (або) компенсація збитків, завданих порушенням права.

Вирішуючи спір суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. У вказаних нормах визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визначений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України перелік способів (шляхів) захисту прав та законних інтересів осіб (у тому числі суб'єктів господарювання та споживачів) не є вичерпним, оскільки відповідними нормами, зокрема, ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачена можливість захисту права або інтересу й іншим способом (іншими способами), встановленими (передбаченими) договором або законом.

Згідно пункту 40 листа Вищого господарського суду України від 12.03.09 р. № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, господарський суд повинен звертатися й до інших, крім названих кодексів, актів законодавства, а також до умов укладеного сторонами договору.

Суд вважає за необхідне зазначити, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Як вбачається з аналізу вищевикладеного, статті 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, а також норми інших законів не передбачають способу захисту цивільного права та захисту права суб'єкта господарювання шляхом зобов'язання припинити дії, а саме дії щодо зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки та дії щодо оформлення прав користування земельною ділянкою, оскільки встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Окрім того, пунктом 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2.07.2003 №174 (чинного, на момент проведення державної реєстрації Договору оренди) державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі з зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Згідно п. 2.1 вказаного Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель обмінний файл на земельну ділянку разом з технічною документацією на дану земельну ділянку подається реєстратору для заповнення реєстраційної картки та внесення даних про земельну ділянку в державний реєстр земель за допомогою автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Як свідчать матеріали справи, Договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 28.03.2008 №78-6-00528.

Відтак, у відповідності до приписів чинного на час укладення Договору законодавства, яке визначало порядок ведення державного реєстру земель, дана земельна ділянка та право користування (оренди) нею позивачем зареєстровано в державному реєстрі земель.

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2013 Законом України "Про Державний земельний кадастр" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" створено єдиний Державний земельний кадастр.

Згідно п.п. 4, 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру ведення Державного земельного кадастру здійснює Держземагентство та його територіальні органи, до складу яких входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Окрім того суд зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи додаткових пояснень відповідача № 185/15-юр від 07.10.15 р., інформація про скасування договору оренди земельної ділянки від 28.03.08 р. № 8-6-00528 внесена до міського земельного кадастру - електронної бази даних, що відображає черговий стан використання та охорони земель з метою організації здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності при проведенні землеустрою.

Також суд звертає увагу, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI (далі - Закон № 5245) землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими.

У відповідності до ст. 17 Земельного кодексу України та ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

При цьому згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245 перелік земель, які залишаються у державній власності з дня набрання чинності цим законом, а саме: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Відповідно до ст.ст. 9, 122 Земельного кодексу України розпорядження землями комунальної власності віднесено до компетенції Київської міської ради .

Таким чином, з огляду на вищевикладене, Виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) не здійснює повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності, в тому числі, зняття з реєстрації та поновлення реєстрації договору оренди земельної ділянки комунальної власності не належиться до такого кола повноважень, у зв'язку із чим в діях відповідача 2 відсутні ознаки будь - яких порушень прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельний альянс», тому вимога позивача про зобов'язання скасувати дії щодо зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягає.

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання права.

Водночас суд звертає увагу на те, що безумовною та необхідною умовою для зверненням з позовом про визнання права є наявність такого права у позивача.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу).

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно п.6.2 Договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.

Відповідно до п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Оскільки підтвердженням виникнення у позивача права оренди земельної ділянки площею 16,44 га в межах, визначених кадастровим номером земельної ділянки 8000000000:78:215:0084 на вулиці Прирічній в Оболонському районі м. Києва, зокрема, є договір оренди земельної ділянки від 26.03.08 р., який у зв'язку визнанням судом недійсним рішення Київської міської ради №175/1040 від 04 березня 2015р. про його розірвання є діючим, суд зазначає, що наявність діючого правовстановлюючого документа є належним доказом виникнення у позивача та наявності на даний час право оренди спірної земельної ділянки, відтак суд зазначає про наявність підстав щодо визнання за позивачем права користування земельною ділянкою площею 16,44 га на вулиці Прирічній в Оболонському районі м. Києва в межах визначених кадастровим номером земельної ділянки 8000000000:78:215:0084.

Стосовно заявлених позивачем в позовній заяві вимог про зобов'язання Київську міську раду виконувати Договір оренди земельної ділянки від 28.03.2008 № 78-6-00528 суд зазначає, що згідно предмету вказаного Договору орендодавець за актом - приймання передачі передає , а орендар приймає в оренду визначену цим Договором земельну ділянку, а саме площею 16,44 га на вулиці Прирічній в Оболонському районі м. Києва в межах визначених кадастровим номером земельної ділянки 8000000000:78:215:0084.

Окрім того, умовами п. 8.2 Договору визначні обов'язки орендодавця, зокрема, повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається; не вчиняти дії, які б перешкоджали орендарю користуватися земельною ділянкою; передати в користування земельні ділянку у стані, що відповідає умовам цього Договору тощо.

При цьому, як встановлено судом за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, спірна земельні ділянка була передана орендарю в строкове платне користування (оренду) згідно підписаного сторонами Договору акту приймання - передачі земельної ділянки від 28.03.08 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Доказів зворотної передачі орендованої земельної ділянки від орендаря орендодавцеві матеріали справи не містять, тобто на час винесення судового у даній справі земельна ділянка фактично із користування орендаря не вибувала.

Враховуючи вищевикладене, оскільки саме на позивача як на особу, яка звертається до суду з позовом, покладено обов'язок із визначення в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначення, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, а суд, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, зважаючи на те, що позивачем не визначено в позовній заяві, які саме дії (обов'язки орендодавця) за спірним Договором оренди необхідно вчинити Київській міській раді, що є необхідним для встановлення всіх обставин справи щодо реалізації сторонами своїх прав та виконання зобов'язань за спірним Договором та винесення обґрунтованого рішення, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 1, судові витрати відповідно до приписів статті 49 ГПК України покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 27, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Київської міської ради №175/1040 від 04 березня 2015р. "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.03.2008 № 78-6-00528, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно - будівельний альянс" на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.07 р. № 433/3267 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Архітектурно - будівельний альянс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, соціально - побутового, торговельно - розважального, культурного, готельно - офісного, спортивно - оздоровчого комплексу по вул. Прирічній у Оболонському районі м. Києва".

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно - будівельний альянс" (вул. Л.Українки, 30 В, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32846538) право користування земельною ділянкою загальною площею 16,44 га (кадастровий номер - 8000000000:78:215:0084) на вулиці Прирічній у Оболонському районі м. Києва на умовах Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т.М. за реєстровим номером 785, та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 28 березня 2008 р. за №78-6-00528 у книзі записів державної реєстрації договорів.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно - будівельний альянс" (б-р. Лесі Українки, 30В, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32846538) судовий збір у розмірі 2436 (дві тисячі тридцять шість) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 10 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Головуючий суддя А.М.Селівон

Судді О.А. Грєхова

О.В. Чинчин