Рішення

від 20.11.2015 по справі 910/25571/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2015Справа №910/25571/15 За позовом Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш"

До Приватного акціонерного товариства "Орії"

Про стягнення 119401,16 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Чорний В.Й- представник

Клокун Т.Г.- представник

Від відповідача Голуб В.О. - представник

Суть спору:

Державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" звернулося до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Орії" про стягнення 119 401,16 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2015 порушено провадження у справі № 910/25571/15 та призначено розгляд справи на 04.11.2015.

04.11.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.

04.11.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.11.2015 оголошено перерву до 13.11.2015.

В судову засіданні 13.11.2015 представник позивача надав суду заперечення на відзив.

В судовому засіданні 13.11.2015 представник відповідача надав суду пояснення по справі.

В судовому засіданні 13.11.2015 оголошено перерву до 20.11.2015

В судове засідання 20.11.2015 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.

В судове засідання 20.11.2015 представник відповідача з'явився надав суду пояснення по справі.

Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.11.2015, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 20.11.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 182 про постачання теплової енергії в гарячій воді, предметом якого визначили, постачання , користування та своєчасна сплата в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді до корпусу №9А, на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 2.1 Договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в замовлених обсягах (Додаток 1) в споживач зобов'язується оплачувати відпущену теплову енергію за встановленими тарифами в термін в які передбачені цим договором.

06.11.2014 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 152 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 182/147 від 20.09.2010 р./20.11.2010 р., відповідно до умов якої сторонами було погоджено продовжити термін дії договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 182/147 від 20.09.2010 р./20.11.2010 р. до 15.04.2015 р. та додатки №1 та № 3 викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 5.2 Договору сторони погодили, що вартість оплати за надання теплової енергії та експлуатаційних послуг визначалась ціною на відпуск теплової енергії відповідно протоколу погодження договірної ціни згідно заявлених розрахункових обсягів.

Позивач зазначив, що належним чином виконав зобов'язання за договором, тоді як відповідачем взяті на себе зобов'язання не виконано, в зв'язку із чим виникла заборгованість 91 373,33 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 91 373,33 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 91 373, 33 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 676,01 грн., 1 351,82 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .

Відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 26 676,01 грн. Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені, яка підлягає до стягнення.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 14 138,29 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 351,82 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Орії" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 24095844) на користь Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" (03180, м. Київ, вул. Кільцева Дорога, 4, код ЄДРПОУ 14312789) заборгованість в розмірі 91 373 (дев'яносто одну тисячу триста сімдесят три) грн. 33 коп., пеню в розмірі 14 138 (чотирнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 29 коп., 3% річних в розмірі 1 351 (одна тисяча триста п'ятдесят одну) грн. 82 коп., судовий збір в розмірі 1594 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири) грн.

3. В іншій частині відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення 26.11.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко