Рішення

від 01.12.2015 по справі 910/24130/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015Справа №910/24130/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

до Приватного малого підприємства «Пульс»

про стягнення 202 242,68 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Штронда А.М. - представник, довіреність №2931-К-О від 20.07.15 р.;

від відповідача: Гавриленко Я.С. - представник, довіреність без номеру від 12.06.14 р.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного малого підприємства «Пульс» про стягнення 202 242,68 грн., а саме: 140 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 31 795,13 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6 435,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 24 012,55 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а також витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору банківського обслуговування б/н від 25.02.14 р. в частині повернення кредитних коштів, а також сплати процентів та комісії за користування кредитом, за наявності якої позивачем нараховано пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.15 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/24130/15 та призначено розгляд справи на 07.10.15 р.

В судове засідання 07.10.15 р. з'явився уповноважений представник позивача. Відповідач свого уповноваженого представника у судове засідання 07.10.15 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103035309261.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.15 р. розгляд справи відкладено на 03.11.15 р.

03.11.15 р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді А.М. Селівона на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.15 р. розгляд справи призначено на 19.11.15 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.15 р. за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи №910/24130/15 на 01.12.15 р.

В судові засідання 19.11.15 р. та 01.12.15 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 07.10.15 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло письмове клопотання б/н від 06.10.15 р., в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату. Документи судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 19.11.15 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив б/н та б/т на позов, в якому останній заперечував заявлені позовні вимоги та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач, зокрема, зазначив, що останній не підписував жодного договору з Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», на що посилається позивач, як на підставу позовних вимог, а подані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог документи, не є належними та допустимим доказами в розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач додатково зазначив, що Приватним малим підприємством «Пульс» було перераховано позивачу грошові кошти в розмірі більшому, ніж враховано позивачем. Відзив разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 19.11.15 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (нормативне обґрунтування позовних вимог) б/н від 03.11.15 р., в яких останній підтримав позовні вимоги, шляхом додаткового нормативного обґрунтування позовних вимог, та просив суд позов задовольнити. Додаткові пояснення разом з доданими до них документами судом долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.12.15 р. представником позивача подано клопотання б/н від 01.12.15 р., в якому просив суд долучити до матеріалів справи документи та додаткові докази. Клопотання судом задоволено, документи та додаткові докази судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем суду не надано.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотання щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 29, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 01.12.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.12.15 р. представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, та просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України), відповідно мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Згідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи 25 лютого 2014 року відповідачем - Приватним малим підприємством «Пульс» в особі керівника Насібян С.Г. підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку, згідно яких відповідач приєднався до умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку (надалі - Умови), які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування від 25.02.14 р., а позивач у свою чергу відкрив відповідачу поточний рахунок №26003052628184 у національній валюті (українська гривня).

У заяві про приєднання до Умов зазначено, що клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по розрахунковим картам (що розміщені на сайті банку www.pb.ua та http://client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, що викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку (www.privatbank.ua, http://client-bank.privatbank.ua або інший Інтернет-/SMS-ресурс, зазначений банком).

Згідно розділу 1 Умов, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, Правила надання банківських послуг є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, враховуючи положення вищезазначених норм закону судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (позивач у справі, Банк за договором) та Приватним малим підприємством «Пульс» (відповідач у справі, Клієнт за договором) укладено Договір банківського обслуговування від 25.02.14 р.

При цьому судом визначено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно визначення ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

При цьому слід зазначити, що ст. 1069 Цивільного кодексу України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (§1 та §2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Розділом 3.2.1. Умов передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта.

Згідно п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди (комісії).

Згідно з п. 3.2.1.1.5. Умов кредитний ліміт стосовно розділу Умов «Кредитний ліміт на поточний рахунок» являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України.

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок чи настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Пунктом 3.2.1.4.4. Умов встановлено, що Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць шляхом списання винагороди із своїх рахунків.

Так, як вбачається з виписок по рахунку Приватного малого підприємства «Пульс» за період з 25.02.14 р. по 21.09.15 р., які відображають рух грошових коштів по поточному рахунку ПП «Пульс», у відповідності до Договору банківського обслуговування від 25.02.14 р. позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно Умов, надавши відповідачу кредит в межах встановленого ліміту - 150 000,00 грн..

Судом встановлено, що наданий кредит використовувався відповідачем у відповідності до Умов та Договору банківського обслуговування від 25.02.14 р., шляхом здійснення платежів з поточного рахунку в межах наданого банком ліміту, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку за період з 25.02.14 р. по 21.09.15 р. по рахунку №26003052628184.

Факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів відповідачем не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного надання банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Договору банківського обслуговування від 25.02.14 р. та Умов з боку відповідача відсутні.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

У відповідності до п. 3.2.1.1.11. Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» - не більше 35 днів.

Згідно п. 3.2.1.1.12. Умов для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Процентна ставка може бути змінена банком у порядку, передбаченому цим розділом Умов.

Так, відповідно до п. 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована кредитна ставка).

Пунктом 3.2.1.4.1.1. Умов визначено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуління»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно умов п. п. 3.2.1.4.1.2., 3.2.1.4.1.3. Умов у випадку необнулення дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення,виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

За умовами п. 3.2.1.4.1.4. Умов під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Відповідно до п. 3.2.1.4.9. Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, а кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

У відповідності до умов п. 3.2.1.4.10. Умов зобов'язання виконуються в наступній послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів /осіб, для погашення заборгованості, перш за все скеровуються на відшкодування витрат/збитків банку згідно п. п. 3.2.1.2.2.16., 3.2.1.2.3.15., далі для погашення неустойки згідно розділу 5 дійсного розділу Умов, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредитую Остаточне погашення заборгованості здійснюється не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.1.1.8. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. У випадку розрахунку витрат банку згідно п. п. 3.2.1.2.2.16, 3.2.1.2.3.15 за згодою сторін можлива зміна строків погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з виписок банку по рахунку Приватного малого підприємства «Пульс» №26003052628184 за період з 25.02.14 р. по 21.09.15 р. та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, відповідач у строки, встановлені Умовами та Правилами надання банківських послуг, згідно Тарифів банку, дебетове сальдо не обнулив.

Так, відповідач спочатку здійснював погашення заборгованості за Кредитом у відповідності з Умовами, проте в подальшому заборгованість за кредитом погашалась з порушенням Умов, внаслідок чого станом на 30.07.15 р. за відповідачем рахується прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 140 000,00 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 6 435,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 31 795,13 грн., виходячи з розрахунку диференційованої процентної ставки, передбаченої Договором банківського обслуговування від 25.02.14 р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором банківського обслуговування від 25.02.14 р. та з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу Приватного малого підприємства «Пульс» претензію №E0301K2S8O04B від 14.07.15 р. з вимогою погасити прострочену заборгованість в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами Договору банківського обслуговування від 25.02.14 р. Факт надсилання вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» №9384 від 21.07.15 р. та опису вкладення в цінний лист №4994526626311 від 21.07.15 р.

Станом на час проведення судового засідання 01.12.15 р. претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, відповідач в порушення умов зазначеного Договору банківського обслуговування від 25.02.14 р. отримані кредитні кошти у повному обсязі не повернув, відсотки та комісію (винагороду) за користування кредитом належним чином не сплатив, у зв'язку з чим станом на 30.07.15 р. у відповідача утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 140 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 31 795,13 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 6 435,00 грн. Зазначена заборгованість відповідачем не сплачена, що підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунком заборгованості станом на 30.07.15 р. та виписками банку за період з 25.02.14 р. по 21.09.15 р. по рахунку відповідача, і яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору банківського обслуговування від 25.02.14 р. суду не надано.

Щодо доводів скаржника про те, що Договір банківського обслуговування від 25.02.14 р. (Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку) відповідачем не підписувався, господарський суд зазначає, що підписавши заяву від 25.02.15 р., в якій, як вказувалось судом вище, було зазначено про те, що з її підписанням особа погоджується із цими Умовами та правилами, тобто виходячи із умов заявки, окремого підписання особою Умов та Правил не передбачалось.

Зі змісту договору випливає, що Умови та правила надання банківських послуг, розміщені за наведеним у тексті договору посиланням на сайт банку, є невід'ємною частиною договору, тому відсутність умов нарахування та розміру процентів за користування кредитом, пені і комісії у тексті документів, наданих позивачем відповідачеві у паперовому вигляді - заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заяві на відкриття рахунку від 25.02.14 р. не є підставою вважати ці умови у договорі відсутніми або письмову форму укладення правочину недодержаною.

При цьому, судом критично оцінюються заперечення відповідача проти позову з підстав відсутності у відповідача наміру щодо отримання грошових коштів в сумі, що перевищує 10000,00 грн., оскільки отримавши кошти від банку на підставі власної заяви від 25.02.14 р., відповідач безпідставно не повернув вказані кошти банку, з огляду на обізнаність про їх походження та факт надходження - на підставі заяви від 25.02.14 р., Умов та Правил.

Доводи відповідача щодо недоведеності позивачем наявності на офіційному сайті банку www.privatbank.ua Умов та Правил в редакції, чинній на дату 05.06.14 р., зокрема, щодо зміни розміру процентної ставки, а також не оприлюднення відповідної їх редакції, судом також до уваги не приймаються з огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження даних тверджень, та враховуючи той факт, що відповідачем не доведено протилежного, а саме відсутність вказаних Умов та Правил станом на 05.06.14 р. на вказаному інтернет - ресурсі або наявності інших даних на зазначеному сайті.

Разом з тим суд зазначає, що представлені позивачем виписки по рахунку Приватного малого підприємства «Пульс» за період з 25.02.14 р. по 21.09.15 р. розцінюються судом в якості первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та таких, що відображають рух коштів по поточному рахунку Приватного малого підприємства «Пульс» №26003052628184, який був відкритий позивачем для відповідача, з огляду на наступне.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за №559/7880 визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на наведене, банківські виписки по рахунку відповідача є належними доказами в розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, тому приймаються до уваги судом як такі, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та відповідачем та виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за Договором банківського обслуговування від 25.02.14 р., надання відповідачу кредитного ліміту у відповідному розмірі та не виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором банківського обслуговування від 25.02.14 р. та Умовами у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 140 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 31 795,13 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 6 435,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за вказаним Договором банківського обслуговування від 25.02.14 р. підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено ст. ст. 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбачених п. п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5.,3.2.1.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, в % річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, значеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачені п. п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3. Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом (п. 3.2.1.5.4. Умов).

За приписами п. 3.2.1.5.7 Умов терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з погашення кредиту та сплати процентів та винагороди за користування кредитом у строки, визначені Договором банківського обслуговування від 25.02.14 р. та Умовами, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 24 012,55грн. за період з 01.06.15 р. по 30.07.15 р.

Згідно п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Крім того, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку згідно представлених виписок банку за період з 25.02.14 р. по 21.09.15 р. по рахунку відповідача - Приватного малого підприємства «Пульс», господарський суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано проводилося зарахування частини перерахованих відповідачем грошових коштів в рахунок оплати пені та процентів за користування кредитними коштами, нарахованих внаслідок непогашення кредиту за Договором банківського обслуговування від 25.02.14 р. та заборгованості за кредитом.

За висновками суду, вказані дії позивача узгоджуються з положеннями ст. 534 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості, згідно якої сплаті основного боргу передує сплата процентів і неустойки.

Судом встановлено, що заявлений позивачем до стягнення період з 01.06.15 р. по 30.07.15 р. розмір пені в сумі 24 012,55 грн. відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, Договору банківського обслуговування від 25.02.15 р. та Умовам і є арифметично вірним, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 24 012,55 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства «Пульс» (03045, м. Київ, Голосіївський район, вул. Новопирогівська, буд. 60, код ЄДРПОУ 19261832) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 140 000,00 грн. (сто сорок тисяч гривень нуль копійок) заборгованості за кредитом, 31 795,13 грн. (тридцять одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять гривень тринадцять копійок) заборгованості по процентам за користування кредитом, 6 435,00 грн. (шість тисяч чотириста тридцять п'ять гривень нуль копійок) заборгованості по комісії за користування кредитом, 24 012,55 грн. (двадцять чотири тисячі дванадцять гривень п'ятдесят п'ять копійок) пені за порушення грошового зобов'язання та 4 044,85 грн. (чотири тисячі сорок чотири гривні вісімдесят п'ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон