Постанова

від 10.12.2015 по справі 910/18277/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа№ 910/18277/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Боргун Т.С.

відповідача - Шитюк Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

на рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2015 р.

у справі № 910/18277/15 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Комунального підприємства Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій «Доля»

до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

про стягнення 255 262,48 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій «Доля» (далі - позивач) звернулось з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 142 214,02 грн основного боргу за договором № Д3-17/230-2013 про надання послуг з пошуку та впорядкування місць поховань українців, загиблих під час військових дій на території Республіки Польща від 11.10.2013 р., 107 087,16 грн інфляційних втрат та 5 961,30 грн 3% річних.

В процесі розгляду справи позивач звернувся із заявою про зміну позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 142 214,02 грн основного боргу за укладеним договором, 102 689,17 грн інфляційних втрат та 6 674,32 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2015 р. у справі № 910/18277/15 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2015 р., Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що на 2014 - 2015 роки бюджетне фінансування Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за програмою КПКВК 2751230 «Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій» не передбачене, тому відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки відповідач не має можливості здійснити оплату за укладеним договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/18277/15, а розгляд справи призначено на 10.12.2015 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

11.10.2013 р. між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - замовник) та Комунальним підприємством Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій «Доля» (далі - виконавець) було укладено договір № ДЗ-17/230-2013 про надання послуг з пошуку та впорядкування місць поховань українців, загиблих під час військових дій на території Республіки Польща (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується у 2013 році надати замовнику послуги з пошуку та впорядкування місць поховань українців, загиблих під час військових дій на території Республіки Польща, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Ціна цього договору визначена на підставі проведених конкурсних торгів і складає 151 170,00 грн, яка нараховується згідно з калькуляцією кошторисної вартості (додаток № 4 до договору) та погоджується протоколом узгодження кошторисної вартості (додаток № 2 до договору), які є невід'ємними частинами до договору. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, а також у разі неналежного фінансування або відсутності фінансування з державного бюджету (п. п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг на підставі відповідних актів здачі-приймання послуг, підписаних сторонами.

Як передбачено п. 4.2 договору, джерелом фінансування є видатки загального фонду Державного бюджету України на 2013 рік за бюджетною програмою КПКВК 2751230 «Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій».

Відповідно до п. 4.4 договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надання послуг здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів.

Строк надання виконавцем послуг: з моменту укладання (підписання сторонами) договору до 31.12.2013 р. включно (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 6.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцю за надані послуги згідно з положенням розділу 4 цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р. включно, але у будь-якому випадку до повного розрахунку за договором (п. 10.1 договору).

На виконання умов укладеного договору між замовником і виконавцем було погоджено технічне завдання (додаток № 1 до договору).

Згідно з протоколом узгодження кошторисної вартості послуг з пошуку та впорядкування місць поховань українців, загиблих під час військових дій на території Республіка Польща (додаток №2 до договору), калькуляції (додаток № 4 до договору) розмір договірної ціни за надання послуг складає 151 170,00 грн.

Відповідно до календарного плану (додаток № 3 до договору) за результатами виконання першого етапу робіт у жовтні 2013 року замовник повинен сплатити позивачу 119 617,50 грн, за результатами виконання другого етапу у листопаді-грудні 2013 року - 31 552,50 грн.

Так, вартість фактично наданих позивачем послуг за першим етапом становить 119 102,26 грн, що підтверджується актом здачі-приймання послуг № 1 від 25.12.2013 р.

Вартість фактично наданих позивачем послуг за другим етапом становить 23 111,76 грн, що підтверджується актом № 2 здачі-приймання послуг № 2 від 25.12.2013 р.

Вказані акти здачі-приймання були підписані уповноваженими представниками обох сторін без зауважень та свідчать про належне виконання позивачем умов договору.

03.02.2015 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 10 щодо належного виконання останнім умов договору та оплати наданих послуг.

06.03.2015 р. листом № 8/11-42-15 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України повідомило позивача про те, що станом на 14.02.2014 р. за бюджетною програмою КПКВК 2751230 «Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій» обліковується кредиторська заборгованість за здійснені у 2012 - 2013 роках послуги КП «Доля» у сумы 245 921,80 грн, , у тому числі за договором № ДЗ-17/230-2013 від 11.10.2013 р. на суму 142 214,02 грн

Також, відповідач повідомив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» видатки за бюджетною програмою КПКВК 2751230 «Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій» вилучено у повному обсязі, Міністерство, як головний розпорядник бюджетних коштів, було повністю позбавлено можливості здійснювати фінансування для погашення кредиторської заборгованості минулих років.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, свої зобов'язання за укладеним договором не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 142 214,02 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено вище, позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав належним чином, що підтверджується актом № 1 здачі-приймання послуг від 25.12.2013 р. на суму 119 102,26 грн та актом № 2 здачі-приймання послуг від 25.12.2013 р. на суму 23 111,76 грн.

Вказані акти здачі-приймання були підписані уповноваженими представниками обох сторін без зауважень та свідчать про належне виконання позивачем умов договору.

Листом № 8/11-42-15 від 06.03.2015 р. відповідач підтвердив свою заборгованість за укладеним договором з Комунальним підприємством Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій «Доля».

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державної казначейської служби.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 р.

До того ж, між сторонами укладеного договору виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011 та постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 142 214,02 грн основного боргу за договором № ДЗ-17/230-2013 про надання послуг з пошуку та впорядкування місць поховань українців, загиблих під час військових дій на території Республіки Польща від 11.10.2013 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 102 689,17 грн інфляційних втрат та 6 674,32 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 102 689,17 грн інфляційних втрат та 6 674,32 грн 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, розмір їх перевірений судом, є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2015 р. у справі № 910/18277/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/18277/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран