Постанова

від 09.12.2015 по справі 907/722/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2015 р. Справа № 907/722/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Кузь В.Л.

суддів Галушко Н.А.

Гриців В.М.

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

Розглянув матеріали апеляційної скарги від 30.09.15 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.15

у справі № 907/722/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-СМП», м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області

про стягнення 128 866,07 грн. та зобов'язання повернути майно

за участю представників сторін:

від позивача - Рябінічева А.С. - представник (довіреність від 15.05.15);

від відповідача - не з'явився.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/722/15 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кузь В.Л., судді Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

У зв'язку з перебуванням судді Галушко Н.А. у відпустці розпорядженням голови суду від 12.10.15 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 907/722/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя - Кузь В.Л., судді - Орищин Г.В. та Данко Л.С.

Для вирішення питання про виправлення описки в ухвалі суду від 12.10.15 розпорядженням в.о. голови суду від 22.10.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Орищин Г.В. введено суддю Гриців В.М., з підстав, викладених у розпорядженні.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.15 було виправлено описку щодо дати призначення розгляду апеляційної скарги на 11.11.15.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.15 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 25.11.15, а надалі на 09.12.15.

У зв'язку з перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці розпорядженням голови суду від 09.12.15 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 907/722/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя - Кузь В.Л., судді - Галушко Н.А., Гриців В.М.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.09.15 у справі № 907/722/15 (суддя Русняк В.С.) позов задоволено повністю , зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути ТОВ «Трансбуд-СМП» трактор з бульдозерним обладнанням ДТ-75ДЕРС 2, 2007 р. випуску, номер двигуна НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2 паспорт НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_5 від 13.07.07, шляхом фактичної передачі за актом приймання-передачі. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ТОВ «Трансбуд-СМП» суму 128866,07 грн., в тому числі 60000 грн. основної заборгованості, 18100,80 грн. інфляційних втрат, 686,47 грн. - 3% річних, 11678,80 грн. пені та 38400 грн. неустойки за не повернення транспортного засобу, а також 3795,33 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.15 у справі № 907/722/15 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому, скаржник зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, не врахував, що з аналізу норм ст.ст. 638, 639 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України та положень договору суборенди № 2 від 01.11.12 вбачається, що даний договір не є укладеним, оскільки сторонами не було погоджено та підписано обов'язкові додатки, посилання на які містяться в договорі, та не було погоджено предмету договору.

04 листопада 2015 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав законності та обґрунтованості рішення суд першої інстанції.

Надалі, позивач на розгляд суду апеляційної інстанції подав додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про долучення ряду документів до матеріалів справи.

Відповідач участі свого уповноваженого представника в судових засіданнях від 11.11.15, від 25.11.15 не забезпечував, про причини неявки суд не повідомляв.

З огляду на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.15 участь представників сторін обов'язковою не визнавалася, клопотань від скаржника на розгляд суду перед судовим засіданням від 25.11.15 не надходило, розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою скаржника, повідомленого належним чином про час та місце слухання справи в апеляційному порядку, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.

Представник позивача у судових засіданнях наводила свої доводи та заперечення, викладені відповідно у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України в судовому засіданні 09.12.15 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.15 у справі № 907/722/15, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.11.14 між ТОВ «Трансбуд-СМП» (орендодавець по договору) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар по договору) було укладено договір № 2 суборенди транспортних засобів (далі по тексту - договір суборенди), за умовами якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування техніку згідно акту прийому передачі, а орендар прийняв зазначену кількість техніки для використання її у господарській діяльності.

Технічний стан транспортного засобу та його комплектність докладно відображено в додатку № 1 до договору (п. 1.2. договору). Зокрема, в додатку № 1 до договору суборенди сторони домовились, що за договором суборенди № 2 від 01.11.14 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб (справний, повністю укомплектований) - трактор з бульдозерним обладнанням ДТ-75ДЕРС 2, 2007 р. випуску, номер двигуна НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2 паспорт НОМЕР_3, привласнений державний номерний знак НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_5 від 13.07.07 (далі - транспортний засіб). Даний додаток № 1 до договору суборенди № 2 від 01.11.14 підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень.

Відповідно до Акту приймання - передачі майна, що орендується до договору суборенди № 2 від 01.11.14, позивач передав , а відповідач прийняв зазначений трактор для використання в господарській діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 774 ЦК України встановлено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 3.1. договору суборенди передбачено, що за користування зазначеним транспортним засобом орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 12000 грн. на місяць з ПДВ. Орендна плата сплачується до 01 числа кожного місяця за наступний місяць на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця або готівкою (п. 3.2. договору суборенди).

У п. 5.1. договору суборенди передбачено, що цей договір вступає в дію з дати його підписання і є чинним до 31.12.14.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Договір суборенди був укладений на два місяці і закінчився 31.12.14, однак після закінчення строку договору суборенди, як стверджує позивач, відповідач продовжував користуватися транспортним засобом, а позивач не подавав заперечень, тому договір суборенди поновлювався до 30.04.15.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року не виконав договірні зобов'язання щодо своєчасної сплати в повному обсязі орендної плати за транспортний засіб (п. 2.3. договору суборенди), внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 60 000 грн. Доказів протилежного відповідачем не подано.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи даних про виставлені фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 рахунки на оплату суборендної плати та акти надання послуг за договором суборенди транспортних засобів № 2 від 01.11.14 за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року на загальну суму 60 000 грн., відповідач допустив заборгованість по орендній платі за даний період на зазначену суму. Відповідач не подав жодних доказів у заперечення цього доводу позивача.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по суборендній платі на суму 60 000 грн. за договором суборенди приміщення № 2 від 01.11.14.

Стосовно інших позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2. договору суборенди передбачено, що за прострочення сплати орендної плати орендар за кожний день прострочення платежу сплачує орендодавцю пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, передбаченому Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

На підставі наведеної договірної умови, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму 11 678,80 грн. за прострочення сплати 60 000 грн. орендної плати за період з 01.12.14 по 18.06.15 по кожному акту виконаних робіт за кожен місяць окремо.

Разом з цим, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 18 100,80 грн. індексу інфляції з грудня 2014 року по травень 2015 року та три проценти річних на суму 686,47 грн. за період з 01.12.14 по 18.06.15.

Зважаючи на те, що відповідачем не виконано взяті на себе за договором зобов'язання в частині проведення сплати суборендної плати в повному обсязі, місцевий господарський суд задоволив повністю позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені на суму 11 678,80 грн. за період з 01.12.14 по 18.06.15, інфляційних втрат в розмірі 18 100,80 грн., нарахованих з грудня 2014 року по травень 2015 року, та трьох процентів річних на суму 686,47 грн. за період з 01.12.14 по 18.06.15.

Судом апеляційної інстанції перевірено правильність проведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, пені та трьох процентів річних і встановлена їх правильність.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони, укладаючи договір суборенди № 2 від 01.11.14 строком дії на два місяці, а саме до 31.12.14, зазначили в п. 5.3. договору про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії не заявить про небажання продовжити дію договору. Тобто, сторони, підписуючи такі умови договору, допустили технічну помилку, що робить неможливим виконати умови, передбачені п. 5.3. договору, враховуючи двомісячний термін дії договору, в тому числі й при його поновленні на наступні два періоди.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач, як суборендодавець, в актах приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.15, від 27.02.15, від 31.03.15, від 30.04.15 та в повідомленні-вимозі від 27.02.15, які були надіслані на адресу відповідача (докази надіслання наявні в матеріалах справи), зазначив про те, що договір суборенди № 2 від 01.11.14 припиняє свою дію 30.04.15, в подальшому продовжуватись не буде, а також зазначив про необхідність підписання актів виконаних робіт та повернення ТОВ «Трансбуд-СМП» протягом 5-ти днів з моменту закінчення строку дії договору по акту приймання-передачі предмета договору суборенди. Проте, дані вимоги були залишені відповідачем без належного реагування, однак визнаються судом як одночасно спрямована воля позивача на припинення договірних відносин після 30.04.15 та повернення майна.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем жодними доказами, відповідач після закінчення встановленого п. 5.3. договору суборенди строку його дії (31.12.14), продовжував користуватися транспортним засобом, а позивач (орендодавець) проти цього не заперечував, попереджуючи при цьому про припинення терміну дії договору за два місяці до закінчення строку його дії (з урахуванням продовження терміну його дії), тобто - 30.04.15.

Разом з цим, відповідач не надав суду доказів повернення суборендованого майна з 01.05.15 до 18.06.15 - дати, до якої проведено нарахування позивачем 3% річних несплаченої суборендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, враховуючи, що суборендар продовжував користуватись суборендованим майном після припинення строку дії договору суборенди-30.04.15, про що було повідомлено належним чином суборендодавця, позивач правомірно та підставно відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку в розмірі 38 400 грн. за травень 2015 року та з 01 по 18 червня 2015 року включно.

Окрім цього, з огляду на те, що об'єкт суборенди після припинення договору № 2 від 01.11.14 відповідачем повернутий позивачу не був, позовні вимоги про повернення предмета договору суборенди є підставними та правомірними, а відтак підлягають задоволенню.

Доводи скаржника щодо неукладеності договору суборенди транспортних засобів № 2 від 01.11.14, оскільки між сторонами не було погоджено предмета договору, спростовуються підписаним між сторонами додатком № 1 до договору суборенди № 2 від 01.11.14, в якому визначено предмет суборенди, а саме: трактор з бульдозерним обладнанням ДТ-75ДЕРС 2, 2007 р. випуску, номер двигуна НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2 паспорт НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_5 від 13.07.07. Даний додаток № 1 до договору № 2 від 01.11.14 підписаний та скріплений печатками сторін без застережень (а.с. 20). Реально об'єкт суборенди був переданий від позивача до відповідача за актом приймання-передачі майна від 01.11.14 (а.с. 21).

Як встановлено судом, про що зазначили вище сторони, укладаючи договір погодили предмет, ціну (орендну плату) та строк дії договору, а також вчинили дії до його виконання : позивач передав відповідачу об'єкт оренди, а відповідач сплатив орендну плату за перший місяць оренди - листопад 2014 року, що сторонами не заперечено.

Разом з цим, слід зазначити, що договір суборенди № 2 від 01.11.14 та підписаний до нього додаток № 1 в силу презумпції правомірності правочинну є чинними.

Стосовно твердження відповідача у поданій ним апеляційній скарзі про порушення судом процесуальної норми внаслідок неналежного повідомлення про розгляд справи, то до матеріалів справи долучені «повідомлення про вручення поштового відправлення», якими підтверджується направлення відповідачу ухвал суду від 03.07.15, від 16.07.15, від 02.09.15 (а.с.а.с. 7,8,45) про призначення до розгляду та відкладення розгляду справи. Дані ухвали направлялися за адресою, яка зазначена в договорі № 2 від 01.11.14, підписаного ФО-П ОСОБА_3 Ця ж адреса зазначена і в поданій апеляційній скарзі.

Проаналізувавши вищенаведене, Львівським апеляційним господарським судом не знайдено підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу від 30.09.15 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.15 у справі № 907/722/15 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 14.12.15.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Гриців В.М.