Постанова

від 08.12.2015 по справі 916/1909/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р.Справа № 916/1909/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Головея В.М., Діброви Г.І.,

при секретарі судового засідання: Максиміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н, дата видачі : 05.10.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-групп"

на рішення господарського суду Одеської області від 15 липня 2015 року

у справі № 916/1909/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТ Технолоджис"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-групп"

про стягнення грошових коштів ,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТ Технолоджис" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-групп" (далі відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 236209 грн. 06 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № 1/03 від 17.02.2015 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 209087 грн. 40 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 9017 грн. 83 коп. - пені, 450 грн. 89 коп. - 3% річних, 17652 грн. 94 коп. - інфляційних витрат, а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 4724 грн. 18 коп.

Заявою від 18.06.2015 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача на свою користь: 45634 грн. 20 коп. - боргу, 14401 грн. 04 коп. - пені, 720 грн. 05 коп. - 3% річних, 21363 грн. 91 коп. - інфляційних витрат та 4724 грн. 18 коп. - понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову.

Відповідач відзив на позов не надав та жодного разу в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2015 року (суддя Д'яченко Т.Г.) уточнені позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ-ГРУПП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТ ТЕХНОЛОДЖИС" 45634 грн. 20 коп. основного боргу, 720 грн. 05 коп. 3% річних, 14401 грн. 04 коп. пені, 21363 грн. 91 коп. інфляційних збитків та 1827 грн. судового збору.

Рішення суду вмотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № 1/03 від 17.02.2015 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 45634 грн. 20 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 14401 грн. 04 коп. - пені, 720 грн. 05 коп. - 3% річних, 21363 грн. 91 коп. - інфляційних витрат, а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 1827 грн.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ст. ст. 44, 49 ГПК України, місцевим судом повернуто позивачеві з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 2897 грн. 18 коп.

Не погодившись з прийнятим рішення, до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеком-групп", в якій просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі .

Апеляційна скарга мотивована тим, що по-перше, скаржник не був повідомлений про день, час та місце розгляду справи та, ані копія позовної заяви, ані додатки до неї до нього не надходили.

По-друге, скаржник вважає, що місцевий суд неправомірно стягнув річні, інфляційні витрати станом на 17.06.2015 р. за всіма накладними, у той час як сума боргу погашена була 14.05.2015 р.

По-третє, апелянт зауважує, що накладна на суму 45634 грн. 20 коп. в матеріалах справи взагалі відсутня та він товар за цією накладною не отримував.

В-четверте, з судового рішення взагалі не зрозуміло коли подано позов, з яких дат та на які суми здійснювалось нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Представник позивача в судове засідання 08.12.2015 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання. Враховуючи те, що позивач був обізнаний про дату та час проведення судового засідання, однак не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги відповідача без участі позивача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні 19.11.2015 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості - з огляду на те, що товар за накладною на суму 45634 грн. 20 коп. не отримували, та в частині стягнення штрафних санкцій - з огляду на їх необґрунтованість.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого суду від 08.05.2015 р. порушено провадження по даній справі та її розгляд призначено на 03.06.2015 р.

ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, юридичною адресою відповідача є: 67560, Одеська область, Комінтернівський район, с. Іллічівка, вул. Шкільна, 3.

Як свідчать матеріали справи, саме за цією адресою місцевим судом вищезазначена судова ухвала направлена відповідачеві та отримана особисто останні 14.05.2015 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.42).

Ухвалою місцевого суду від 03.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 17.06.2015 р. Зазначена судова ухвала отримана уповноваженим представником відповідача 11.06.2015 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.64).

Ухвалою місцевого суду від 17.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 15.07.2015 р. Зазначена судова ухвала отримана уповноваженим представником відповідача 23.06.2015 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.66).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов та неявкою його представника в судові засідання, суд першої інстанції обґрунтовано та без будь-яких порушень процесуальних прав відповідача розглянув справу за відсутністю представника останнього згідно з приписами ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Також, на думку судової колегії, не заслуговують уваги і доводи скаржника про те, що позивач не надіслав на його адресу копію позовної заяви та доданих до неї додаткових документів, оскільки в матеріалах справи є відповідні поштові квитанції здійснення позивачем цих дій, а скаржник, всупереч ст. 33 ГПК України, не надав належних і допустимих доказів, що свідчать про неотримання ним цієї кореспонденції.

Як вбачається з матеріалів справи, і правильно встановлено судом першої інстанції 17.02.2015 р. між сторонами у справі укладено договір поставки № 1/03 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію (товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в порядку і строки, погоджені у договорі.

ОСОБА_2 п. 6.1 договору останній вступає в дію з моменту його підписання та діє до 17.02.2016 р.

У відповідності до положень п.1.2 Договору перелік, найменування та ціна товару, що є предметом договору, визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

З урахуванням положень 3.1 Договору поставка товару Покупцю здійснюється на умовах ЕХW (в редакції Інкотермс 2010), місце поставки товару - склад Постачальника.

Відповідно до п.3.2 договору товар передається та приймається уповноваженими представниками сторін на підставі видаткової накладної. Датою поставки товару є дата, що зазначена видатковій накладній, яка надається Продавцем Покупцю одночасно із отриманням доручення та передачею товару.

ОСОБА_2 п. 3.3 договору прийняття товару підтверджується підписами сторін або їх уповноважених представників у видатковій накладній. В разі застосування служби доставки замість видаткової накладної використовується квитанція про відправку, тобто доставку товару кур'єром чи службою доставки, погодженою з Покупцем.

Відповідно до замовлення №1 від 17.02.2015 р. до договору сторонами погоджена поставка товару вартістю 454611,98 грн. зі сплатою вартості товару на наступних умовах: 43,99% вартості товару Покупець сплачує протягом 1-го календарного дня з моменту погодження замовлення, а 56,01% вартості товару сплачується протягом 36 календарних днів з моменту отримання товару.

За накладною № РН-0000131, що підписана та скріплена печатками обох сторін, відповідач 24.02.2015 р. отримав від позивача товар на суму 454611 грн. 98 коп., який відповідно до умов укладеного договору повинен був оплатити у строк до 01.04.2015 р. (включно).

Відповідно до замовлення №2 від 27.02.2015 р. до договору сторонами погоджена поставка товару вартістю 8455,43 грн. зі сплатою вартості товару на наступних умовах: 100% вартості товару сплачується протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

За накладною № РН-0000152, що підписана та скріплена печатками обох сторін відповідач 04.03.2015 р. отримав від позивача товар на суму 8455,43 грн., який відповідно до умов договору повинний був оплатити у строк до 03.04.2015 р. (включно).

Відповідно до замовлення №3 від 26.03.2015 р. до договору сторонами погоджена поставка товару вартістю 385,79 грн. зі сплатою вартості товару на наступних умовах: 100% вартості товару сплачується протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

За накладною № РН-0000205, що підписана та скріплена печатками обох сторін відповідач 26.03.2015 р. отримав від позивач товар на суму 385,79 грн., який відповідно до умов договору повинний був оплатити у строк до 05.04.2015 р. (включно).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплатив отриманий вищевказаний товар наступними платежами, зокрема, 30.03.2015 р. сплатив позивачеві 100.000 грн., 30.03.2015 р. - 100.000 грн., 30.03.2015 р. - 100.000 грн., 30.04.2015 р. - 86000 грн. та 14.05.2015р. - 77453 грн. 20 коп., а всього 463.453 грн. 20 коп.

Позивач стверджує, що відповідно до замовлення № 4 від 06.04.2015 р. до договору сторонами була погоджена поставка товару вартістю 45634,20 грн. зі сплатою вартості товару на наступних умовах: 100% вартості товару сплачується протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач видав позивачеві довіреність від 08.04.2015 р. на отримання вищеназваного товару та 17.04.2015 р. отримав цей товар, але видаткову накладну № РН-0000255 на суму 45634,20 грн. не підписав. Примірник названої видаткової накладної був направлений позивачем відповідачеві 04.06.2015 р., але останній від її підписання ухилився, що на думку позивача свідчить про отримання відповідачем товару за накладною № РН-0000255 вартістю 45634,20 грн.

Отже, посилаючись на не повну оплату відповідачем отриманого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 45634 грн. 20 коп. - боргу, 14401 грн. 04 коп. - пені, 720 грн. 05 коп. - 3% річних, 21363 грн. 91 коп. - інфляційних витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_2 з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно зі ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія частково погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки №1/03 від 17.02.2015 р. щодо оплати отриманого товару, однак вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність заборгованості у розмірі 45634 грн. 20 коп., виходячи з такого.

Як було зазначено вище, позивач посилається на наявність заборгованості за видатковою накладною № РН-0000255 на суму 45634,20 грн., посилаючись на те, що відповідач отримав товар проте не повернув підписаний примірник накладної.

Разом з тим, судова колегія бере до уваги, що відповідач не заперечує той факт, що ним дійсно було погоджено замовлення № 4 від 06.04.2015 р. щодо поставки позивачем товару вартістю 45634,20 грн. та останньому ним була передана довіреність від 08.04.2015 р. на отримання вищеназваного товару.

Але, цей товар ним отриманий не був ані за видатковою накладною, ані за допомогою служби доставки, а тому підстави для оплати цього товару - відсутні, так як направлення позивачем на його адресу примірника видаткової накладної № РН-0000255 на суму 45634,20 грн. 04.06.2015 р. ніяким чином не свідчить про отримання ним цього товару.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, тому саме позивач зобов'язаний довести належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем товару суму 45634,20 грн.

Як зазначалося вище у п. 3.2 договору сторонами встановлено, що товар передається та приймається уповноваженими представниками сторін на підставі видаткової накладної. Датою поставки товару є дата, що зазначена видатковій накладній, яка надається Продавцем Покупцю одночасно із отриманням доручення та передачею товару.

Також, у п. 3.3 договору сторонами встановлено, що прийняття товару підтверджується підписами сторін або їх уповноважених представників у видатковій накладній. В разі застосування служби доставки замість видаткової накладної використовується квитанція про відправку, тобто доставку товару кур'єром чи службою доставки, погодженою з Покупцем.

Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що оскільки у позивача відсутня підписана уповноваженою особою відповідача видаткова накладна № РН-0000255 на суму 45634,20 грн., а також докази поставки цього товару відповідачеві за допомогою будь-якої служби доставки, тому позивач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України та умовам укладеного договору, не довів належними та допустимим доказами прийняття відповідачем товару за названою накладною на суму 45634,20 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача і не виник обов'язок щодо оплати цього товару, так як направлення позивачем примірника видаткової накладної № РН-0000255 на суму 45634,20 грн. 04.06.2015 р. ніяким чином не свідчить про отримання відповідачем цього товару, внаслідок чого ці позовні вимоги задоволені бути не можуть, у зв'язку з їх недоведеністю і безпідставністю, а протилежні доводи позивача і висновки місцевого суду є помилковими.

Разом з тим, враховуючи встановлене прострочення відповідача щодо оплати за іншими накладними, суд вважає обґрунтованим нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені на допущене відповідачем прострочення.

ОСОБА_2 ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи оплату отриманого товару за безспірними 3 видатковими накладними відповідач здійснив з порушенням встановлених строків, зокрема:

За накладною № РН-0000131 на суму 454611,98 грн. повинний був оплатити у строк до 01.04.2015 р. (включно) але здійснив оплату лише в сумі 300000 грн., а решта частина боргу за поставлений товар за вищезазначеною накладною була сплачена в сумі 86000 грн. тільки 30.04.2015 р. та остаточно сплачений борг за накладною № РН-0000131 та накладними № РН-0000152 та № РН-0000205 лише 14.05.2015 р., тоді як повинний був здійснити їх оплати у строк до 01.04.2015 р. (включно), до 03.04.2015 р. (включно) та до 05.04.2015 р. (включно) відповідно, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних, виходячи з наступного розрахунку:

За період з 02.04.2015 р. по 03.04.2015 р. за 2 дні прострочення, виходячи з суми боргу 154611,98 грн. сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 25 грн. 41 коп. (154611,98х3%х2/365/100=25,41).

За період з 04.04.2015 р. по 05.04.2015 р. за 2 дні прострочення, виходячи із суми боргу 163067 грн. 41 коп. з урахуванням поставки товару на суму 8455 грн. 43 коп. з остаточним строком оплати до 03.04.2015 р. (154611,98+8455,43) сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 26 грн. 81 коп. (163067,41х3%х2/365/100=26,81).

За період з 06.04.2015 р. по 29.04.2015 р. за 24 дні прострочення, виходячи із суми боргу 163453 грн. 20 коп. з урахуванням поставки товару на суму 385,79 грн. з остаточним строком оплати його - 05.04.2015 р. (163067,41+385,79) сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 322 грн. 43 коп. (163453,20х3%х24/365/100=322,43).

За період з 30.04.2015 р. по 13.05.2015 р. за 14 дні прострочення, виходячи із суми боргу 77453 грн. 20 коп. з урахуванням часткової оплати товару 30.04.2015 р. на суму 86000 грн. (163453,20-86000=77453,20) сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 89 грн. 12 коп. (77453,2х3%х14/365/100=89,12), а всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 463 грн. 77 коп. (25,41+26,81+322,43+89,12=463,77).

Відповідно до положень листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 № 62-97р при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці.

ОСОБА_2 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» від 17.07.2012 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахування індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.

ОСОБА_2 п.1.9. вищезазначеної постанови день фактичної сплати суми боргу не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Як зазначалося вище відповідач повинний був оплатити поставлений товар за вищезазначеними 3-ма накладними у строк до 01.04.2015 р. (включно), до 03.04.2015 р. (включно) та 05.04.2015 р. (включно) відповідно, а здійснив оплату у сумі 86.000 грн. - 30.04.2015 р. та остаточно розрахувався лише 14.05.2015 р., у зв'язку з чим, враховуючи вищезазначені приписи, викладені в п. 2 листа Верховного Суду України № 62-97 р від 03.04.1997 р. та п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сума боргу повинна індексуватися з врахуванням квітня місяця, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день квітня місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а тому сума боргу станом на 30.04.2015 р. з урахуванням часткової оплати становить 77453,20 грн.

З огляду на вищевикладене, індекс інфляції, що підлягає стягненню, розрахований виходячи із наступного розрахунку:

Сума інфляційних втрат = С х Пс - С, де С - сума заборгованості; Пс - сукупний індекс інфляції, який розраховано наступним чином:

Пс = (П-1: 100)*(П-2: 100)*(П-3: 100)*...*(П-Z :100), де П-1 - індекс інфляції за перший місяць прострочки; П-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочки; П-3 - індекс інфляції за третій місяць прострочки; П-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочки; виходячи з суми боргу та періоду прострочки.

Так, сукупний індекс інфляції за квітень 2015 р. становить 1,140, у зв'язку з чим за прострочення оплати за отриманий товар, виходячи із суми боргу у розмірі 77453,20 8 грн., відповідач повинний сплатити позивачеві інфляційні витрати за квітень 2015 р. у сумі 10843 грн. 45 коп., виходячи із суми боргу 77453 грн. 20 коп.

Оскільки, остаточне погашення заборгованості здійснено 14.05.2015 р., тобто до 15 числа відповідного місяця, у зв'язку з чим відповідно до п. 2 листа Верховного Суду України № 62-97 р від 03.04.1997 р. та п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, тобто без врахування травня місяці 2015 р.

У п. 8.4 договору сторонами погоджено, що у випадку прострочення оплати за товар, відповідно до умов оплати, передбачених у договорі, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За накладною № РН-0000131 на суму 454611,98 грн. строк оплати до 01.04.2015 р. (включно), а здійснена оплата лише в сумі 300000 грн., а решта частина боргу за поставлений товар за вищезазначеною накладною була сплачена у сумі 86000 грн. тільки 30.04.2015 р. та остаточно сплачений борг за накладною № РН-0000131 та накладними № РН-0000152 та № РН-0000205 лише 14.05.2015 р., у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, виходячи з наступного розрахунку:

- Облікова ставка НБУ з 02.04.2015 р. по 03.04.2015 р визначена на рівні 30,0000 %, а тому подвійна облікова ставка НБУ - 0,164%, у зв'язку з чим за період з 02.04.2015 р. по 03.04.2015 р., виходячи із суми боргу 154611,98 грн. відповідач повинний сплатити позивачеві пеню у розмірі 508 грн. 31 коп. (154611,98*0,164*2/100=508,31)

- Облікова ставка НБУ з 04.04.2015 р. по 05.04.2015 р визначена на рівні 30,0000 %, а тому подвійна облікова ставка НБУ - 0,164%, у зв'язку з чим за період з 04.04.2015 р. по 05.04.2015 р., виходячи із суми боргу 163067,41 грн. з урахуванням поставки товару на суму 8455 грн. 43 коп. за строком оплати до 03.04.2015 р. (включно), відповідач повинний сплатити позивачеві пеню у розмірі 536 грн. 11 коп. (163067,41*0,164*2/100=536,11).

- Облікова ставка НБУ з 06.04.2015 р. по 29.04.2015 р визначена на рівні 30,0000 %, а тому подвійна облікова ставка НБУ - 0,164%, у зв'язку з чим за період з 06.04.2015 р. по 29.04.2015 р., виходячи із суми боргу 163453,20 грн. з урахуванням поставки товару на суму 385 грн. 793 коп. за строком оплати до 05.04.2015 р. (включно), відповідач повинний сплатити позивачеві пеню у розмірі 6448 грн. 56 коп. (163453,20*0,164*24/100=6448,56).

- Облікова ставка НБУ з 30.04.2015 р. по 13.05.2015 р визначена на рівні 30,0000 %, а тому подвійна облікова ставка НБУ - 0,164%, у зв'язку з чим за період з 30.04.2015 р. по 13.05.2015 р., виходячи із суми боргу 77453 грн. 20 коп. з урахуванням часткової оплати боргу 30.04.2015 р. на суму 86000 грн., відповідач повинний сплатити позивачеві пеню у розмірі 1782 грн. 48 коп. (77453,20*0,164*14/100=1782,48), а всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальній сумі 9275 грн. 46 коп. (508,31+536,11+6448,56+1782,48=9275,46).

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про зменшення розміру пені, 3% річних інфляційних збитків або повністю звільнити ТОВ «Телеком-групп» від їх уплати, оскільки він помилково вважає, що всі збитки закладені в вартість товару.

Суд роз'яснює, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків є правом позивача на застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання відповідачем, а тому цілком правомірно заявлено. Відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності підстав для зменшення розміру нарахованої неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення, та стягнення з відповідача на користь позивача 9275 грн. 46 коп. - пені, 463 грн. 77 коп. - 3% річних, 10843 грн. 45 коп. - інфляційних витрат, в решті ж позовних вимог слід відмовити з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд невірно визначив розмір боргу, 3% річних, інфляційних витрат та пені, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, то оскаржене рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Оскільки, позов підлягає задоволенню на 25,06 % (позов заявлений на 82119,20 грн., а підлягає задоволенню на 20582,68 коп.), то відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України відповідач повинний відшкодувати позивачеві 457 грн. 93 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.2.ч.1 ст.104, 105 ГПК України,

колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-групп" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2015 р. у справі № 916/1909/15 частково скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТ Технолоджис": 9275 грн. 46 коп. (дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять грн. сорок шість коп.)- пені, 463 грн. 77 коп. (чотириста шістдесят три грн. сімдесят сім коп.) - 3% річних, 10843 грн. 45 коп. (десять тисяч вісімсот сорок три грн. сорок п'ять коп.) - інфляційних витрат та

457 грн. 93 коп. (чотириста п'ятдесят сім грн. дев'яносто три коп.) - судового збору.

В решті позову - відмовити.»

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.12.2015 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.І. Діброва