Постанова

від 02.12.2015 по справі 813/3040/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року № 813/3040/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача Лускавець З.О.,

представника відповідача Юрчака Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каскадбуд" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся з позовом в суд про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 20.05.2015 року №0000142204 та №0000152204.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту, внаслідок вчинення господарських операцій з підрядником ТзОВ Грант Буд» з приводу виконання будівельних робіт на замовлення інших контрагентів не відповідають дійсності. Вважає, що за наявності всіх первинних документів, оформлених належним чином, доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій та про неможливість контрагента реально виконати роботи та надати послуги, з підстав, які стосуються відомостей про ТзОВ Грант Буд», через відсутність у нього необхідних ресурсів для здійснення діяльності є лише припущенням. Додатково зазначив, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту перевірки відповідача, котрий ґрунтується на підставі актів про неможливість проведення перевірки контрагента позивача, проте позивач твердить, що акти про неможливість перевірки контрагента не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій та наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності віднесення витрат, які враховуються для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно. Зазначає, що наявність первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою підтвердження реальності господарської операції, пославшись при цьому на неможливість виконання угод контрагентом позивача через відсутність економічних можливостей у контрагента. В задоволені позовних вимог позивача просив відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного висновку.

В період з 17.04.2015 року по 23.04.2015 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Каскабуд» з питань господарських відносин з ТзОВ «Грант Буд» за період жовтень-грудень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів.

За результатами перевірки складено акт № 229/13-05-22-04/34814707 від 05.05.2015 року.

Згідно з Актом перевірки позивача, податковий орган прийшов висновку, що підприємство в порушення п.135.1, п.135.2, ст. 135, п.137.4 ст.137, п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України занизило податок на прибуток на загальну суму 11007,08 грн, та в порушення ст.185, п.187, ст.188, п.198.1, п.198,3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу позивачем завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ТзОВ «Грант Буд» на загальну суму 291835,53 грн за період жовтень-грудень 2014 року.

В основу цих висновків покладено доводи про неможливість здійснення операцій ТзОВ «Грант Буд», так як у нього відсутні необхідні ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, відносно даного контрагента неможливо провести перевірку, а посилається податковий орган на податкову інформацію ДПІ Печерському районі ГУ ДФС м. Києва від 23.03.2015 року №228/26-55-22-02/38751054 «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ «Грант Буд» по взаємовідносинам з платниками податків за період 01.08.2014 року по 31.12.2014 року».

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача № 229/13-05-22-04/34814707 від 05.05.2015 року, відповідачем прийнято оскаржувані податкове повідомлення-рішення №0000152204 від 20.05.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 177096,29 грн, та податкове повідомлення-рішення №0000142204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 16511,07 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.14.1.181. ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Також, згідно з п.2.4, п.2.5 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення вбачається, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Отже, з урахуванням викладеного, слід відмітити, що головною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, суд звертає увагу також на те, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тому суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не виключною обставиною для формування податкового кредиту.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетного відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З огляду на вищевказане податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

В підтвердження реальності операцій з контрагентом позивач надав договір підряду №01/10/14/01 від 01.10.2014 року.

За умовами даного договору ТзОВ «Грант Буд» зобов'язався виконати оздоблювальні будівельні роботи відповідно до проектної документації та завдання замовника, а позивач як замовник замовлення зобов'язується надати будівельний майданчик, погоджену проектну документацію та необхідну дозвільну документацію, прийняти виконанні роботи та оплатити роботи. Перелік робіт буде конкретизований у акті приймання-передачі виконаних робіт.

За умовами договору ТзОВ «Грант Буд» мав виконати роботи по вул. Садовій,2 у м. Львові.

В підтвердження даного договору позивач надав:

- податкові накладні №96 від 30.10.2014 року, №61 від 24.10.2014 року;

- акти виконаних робіт №1,2 від 30.10.2014 року.

Також судом встановлено укладення 30.10.2014 року між позивачем та ТзОВ «Грант Буд» договору підряду №30/10/14/02.

За умовами даного договору №30/10/14/02 ТзОВ «Грант Буд» зобов'язується виконати на першому поверсі по вул. Садовій,2 у м. Львові, оздоблювальні будівельні роботи відповідно до проектної документації та завдання замовника, а позивач як замовник замовлення зобов'язується надати фронт робіт, погоджену проектну документацію та необхідну дозвільну документацію, прийняти виконанні роботи та оплатити роботи. Перелік робіт буде конкретизований у акті приймання-передачі виконаних робіт.

Виконання умов даного договору позивач доводить наступними документами:

- податковими накладними №117 від 28.11.2014 року, №166 від 28.11.2014 року;

- актами приймання передачі виконаних робіт № 1,1 від 28.11.2014 року.

Окрім даних договорів, позивач 28.11.2014 року уклав з ТзОВ «Грант Буд» договір підряду №28/11/14/03.

За даним договором контрагент позивача зобов'язався виконати у місті Львові по вулиці В.Великого, 52 ремонтні роботи відповідно до проектної документації та завдання замовника, а позивач як замовник замовлення зобов'язується надати будівельний майданчик, погоджену проектну документацію та необхідну дозвільну документацію, прийняти виконанні роботи та оплатити роботи. Перелік робіт буде конкретизований у акті приймання-передачі виконаних робіт.

Факт виконання даного договору позивач підтверджує наданими наступними документами:

- податковими накладними: №298 від 30.12.2014 року; №299 від 30.12.2014 року; №300 від 31.12.2014 року; №301 від 31.12.2014 року;

- актами приймання передачі виконаних робіт №1 від 30.12.2014 року; №2 від 30.12.2014 року, №3 від 30.12.2014 року,№4 від 30.12.2014 року.

Наведеним вище відносинам передувало укладення позивачем договорів генерального підряду з ТзОВ «СОФТСЕРВ Технології» (договір №01/01/2014Р від 08.01.2014 року) та договору №7/10-Б від 01.06.2010 року з ТзОВ «Бізнес Проперті Менеджмент».

Так роботи, послуги придбані у ТзОВ «Грант Буд» за жовтень 2014 року були реалізовані ТзОВ «Бізнес Проперті Менеджмент» за договором №7/10-Б від 01.06.2010 року згідно :

- податкових накладних №126 від 07.08.2014року на загальну суму 150000,00 грн; №130 від 20.08.2014 року на загальну суму 50000,00 грн; №129 від 18.08.2014 року на загальну суму 105000,00 грн; №144 від 11.09.2014 року на загальну суму 200000,00 грн.

- акту приймання виконаних будівельних робіт №01/10 за жовтень 2014 року.

Отримані виконані ТзОВ «Грант Буд» роботи були реалізовані позивачем за договором №01/01/2014Р від 08.01.2014 року ТзОВ «СОФТСЕРВ Технології» згідно:

- податкових накладних №156 від 06.10.2014року на загальну суму 116000,00; №160 від 10.10.2014 року на загальну суму 100000,00 грн; №167 від 28.10.2014 року на загальну суму 321628,00 грн; акту приймання виконаних будівельних робіт №01/10 за жовтень 2014 року.

Водночас відповідач, доводячи нереальність господарських операцій, посилається на податкову інформацію від 23.03.2015 року № 228/26-55-22-02/38751054 «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Буд» (код ЄДРПОУ 38751054) по взаємовідносинах з платниками податків за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року», складену ДПІ у Печерському районі ГУ ДФМ у м. Києві.

Разом з тим, суд зазначає, що посилання представника відповідача на зазначену інформацію по контрагенту позивача не приймається судом, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Підставою для відсутності у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Наданий позивачем витяг зі змін до проекту «Бізнес центр» (реконструкція) по вул. Садовій, 2а в м. Львові не містить завдання замовника по виконанню оздоблювальних робіт, окрема проектна документація по виконанню оздоблювальних робіт позивачем надана суду не була із посилання представника позивача, що така проектна документація розробленню не підлягає саме в частині оздоблювальних робіт.

Натомість договори підряду № 01/10/14/01 від 01.10.2014 року, № 30/10/14/02 від 30.10.2014 року, №28/11/14/03 від 28.11.2014 року в п. 1 (предмет договору) передбачають, що ТзОВ «Грант Буд» зобов'язався виконати оздоблювальні будівельні роботи відповідно до проектної документації та завдання замовника , а позивач як замовник замовлення зобов'язався надати будівельний майданчик, погоджену проектну документацію та необхідну дозвільну документацію, прийняти виконанні роботи та оплатити роботи. Перелік робіт буде конкретизований у акті приймання-передачі виконаних робіт.

Однак, позивачем на обґрунтування реальності господарських операцій не надано проектної документації та завдання замовника, з яких би конкретизовувалось, які роботи замовник замовляє, а підрядник зобов'язується виконати.

Суд вважає за необхідне зазначити, що представнику позивача було запропоновано надати докази для підтвердження реальності здійснення господарських відносин, але таких доказів надано не було, зокрема на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами позивачем до матеріалів справи не надано, довідок договірної ціни, кошторисів на виконання оздоблювальних робіт, актів передачі проектної документації та завдання, які б містили конкретизацію виду робіт, інформації про фронт робіт, тощо.

Позивачем в підтвердження факту реальності господарських операцій надано ряд договорів поставок та договорів купівлі-продажу матеріалів, а також податкові та видаткові накладні, згідно з якими позивачем придбано матеріали для виконання, як зазначено представником позивача, оздоблювальних робіт.

Однак, позивачем не надано доказів поставки таких матеріалів на об'єкти, на яких згідно договорів підряду повинні здійснюватись оздоблювальні, ремонтні роботи.

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно з п. 4.4.1 договору № 30/10/14/02 від 30.10.2014 року передбачено, що підрядник зобов'язується виконати частково з матеріалів замовника та частково з власних матеріалів у встановлені строки роботи відповідно до проектної документації та кошторисної документації, а також згідно з загальноприйнятими будівельними організаціями, правилами і будівельними нормами.

Однак, матеріали справи не містять доказів в частині виконання робіт з власних матеріалів підрядника. Представник позивача в судовому засіданні надала докази купівлі матеріалів замовником та зазначила, що всі роботи здійснювались із матеріалів лише замовника.

Відповідно до п. 6.1 договору № 30/10/14/02 від 30.10.2014 року передбачено, що замовник передає підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) та всю погоджену дозвільну документацію по акту прийому-передачі. Організація виконання робіт повинна відповідати проектно-технологічній документації (проект організації будівництва та проект виконання робіт), склад і зміст якої визначається нормативними документами.

Аналогічні умови договору містяться і п. 6.1 договору № 01/10/14/01 від 01.10.2014 року та п. 6 договору №28/11/14/03 від 28.11.2014 року.

Незважаючи на домовленості сторін, які визначені договорами, зазначених актів прийому-передачі будівельних майданчиків та погодженої дозвільної документації сторонами не укладено.

Оскільки позивачем не надано суду належних доказів реального виконання умов спірних договорів, отже висновок податкового органу про порушення позивачем п. 135.1, п.135.2, ст. 135, п.137.4 ст.137, п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та ст.185, п.187, ст.188, п.198.1, п.198,3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, на думку суду, є обґрунтованим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТзОВ «Каскадбуд» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, суд зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 3872,20 грн.

Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 387,23 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 3 484,97 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Каскадбуд" (79053, м. Львів, вул. В.Великого, 52, код ЄДРПОУ 34814707) до Державного бюджету України решта суми судового збору в розмірі 3 484,97 грн (три тисячі чотириста вісімдесят чотири грн. 97 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 09.12.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.