Постанова

від 27.06.2019 по справі 813/3040/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа №813/3040/15

касаційне провадження №К/9901/26245/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді: Дякович В.П., Іщук Л.П.) у справі № 813/3040/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Каскадбуд звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2015 № 0000142204 та від 20.05.2015 № 0000152204.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 02.12.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю з підстави непідтвердження реального характеру оспорюваних господарських операцій належним чином оформленими документами, а саме - проектною документацією та завданням замовника.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.05.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 скасував та прийняв нову, якою позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2015.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.4 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статей 185, 187, 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на фіктивному характері розглядуваних господарських операцій.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на Залізничну об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд з питань господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Грант Буд за період жовтень - грудень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаного контрагента, результати якої оформлено актом від 05.05.2015 № 229/13-05-22-04/34814707.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання підрядних робіт (оздоблювальних будівельних та ремонтних) у Товариства з обмеженою відповідальністю Грант Буд з підстави фіктивного (удаваного) характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, орган доходів і зборів посилався на відсутність у вказаного контрагента необхідних ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, а також неможливість проведення його перевірки, що підтверджується податковою інформацією від 23.03.2015 № 228/26-55-22-02/38751054.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2015 № 0000142204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 11007,78 грн. за основним платежем та 5503,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 20.05.2015 № 0000152204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 118064,19 грн. за основним платежем та 59032,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд апеляційної інстанції встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Каскадбуд до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в; підсумкових відомостей ресурсів; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми КБ-3; податкових накладних; актів приймання-передачі будівельних матеріалів; платіжних доручень; документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про необ`єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю Грант Буд господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області її правонаступником - Залізничною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 у справі № 813/3040/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова