Постанова

від 17.11.2015 по справі 804/185/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2015 рокусправа № 804/185/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача: - Бейгул А.Г. (дов. від 31.07.2015)

відповідача: - Федорова Г.С. (дов. від 29.07.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року

у справі № 804/185/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліфом» звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому (з урахуванням уточнень позовних вимог, а. с.79-81) просило:

- визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області щодо залишення без розгляду заперечень ТОВ «Поліфом» від 04.12.2014, поданих 05.12.2014 на акт №5090/224/04-03-22-03/13457623 від 28.11.2014 та не запрошення на розгляд цих заперечень;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем форми «Р» №0003982203 від 28.11.2014 та №0004062203 від 11.12.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено порядок розгляду заперечень на акт перевірки, наданих ТОВ «Поліфом». Також відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за ненадання тих видів первинних документів, як у товариства відсутні, а також безпідставно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з огляду на реальність господарських операцій ТОВ «Поліфом» з ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», що підтверджено належним чином складеною первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо залишення без розгляду заперечень ТОВ «Поліфом» від 04.12.2014 на акт перевірки №5090/224/04-03-22-03/13457623 від 28.11.2014.

Визнано протиправною бездіяльність Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо не направлення ТОВ «Поліфом» повідомлення про час та місце розгляду заперечень від 04.12.2014 на акт перевірки №5090/224/04-03-22-03/13457623 від 28.11.2014.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 №0003982203.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанову суду мотивовано встановленим порушенням відповідачем порядку розгляду заперечень на акт перевірки, яке полягає у протиправних діях податкового органу щодо залишення без розгляду заперечень ТОВ «Поліфом», а також наявністю порушення такого порядку, яке полягає у не запрошенні позивача на розгляд цих заперечень, що по суті являється є бездіяльністю податкового органу. У зв'язку цим суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо не запрошення платника податків на розгляд його заперечень, вийшовши за межі позовних вимог та визнавши протиправною бездіяльність Дніпродзержинської ОДПІ щодо ненаправлення ТОВ «Поліфом» повідомлення про час та місце розгляду заперечень від 04.12.2014 на акт перевірки № 5090/224/04-03-22-03/13457623 від 28.11.2014.

В частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 № 0003982203 про застосування штрафу у розмірі 510 грн. суд виходив з того, що ненадання платником податків первинних документів, витребуваних податковим органом, обумовлена їх відсутністю, внаслідок чого такі обставини не можуть бути підставою для застосування штрафу згідно п.121.1 ст.121 ПК України.

Постанову суду в частині відмовлених у задоволенні позовних вимог мотивовано обґрунтованістю висновків контролюючого органу щодо неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ «Поліфом» з ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», оскільки при оформленні господарських операцій із контрагентом складено первинні документи без підтвердження фактичного їх виконання.

Не погодившись з постановою суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем наведений витяг з акту перевірки позивача від 28.11.2014, який стосується нереальності господарських операцій ТОВ «Поліфом» з ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Позивач зазначає, що судом протиправно не взято до уваги той факт, що продукція поставлена позивачем у межах господарської діяльності, не входить до переліку продукції, зазначеної у Наказі № 28, тому контролюючі органи не вправі вимагати сертифікатів якості. Також позивач вважає помилковим посилання суду першої інстанції на дефектність товарно-транспортних накладних (ТТН не містить підпису водія, відсутній подорожній лист тощо), оскільки, посилаючись на недотримання порядку складання ТТН, судом першої інстанції не звернуто уваги, що ТТН взагалі не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що за нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання ТТН саме за договорами купівлі-продажу. При цьому, судом першої інстанції не зазначається, які саме документи вважаються належними та достатніми для підтвердження реальності здійснення господарської операції, в той час, як згідно статті 198 ПК України для виникнення права у платника податків на віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів, до податкового кредиту, достатньо лише належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, позивач зауважує, що виникнення спору обумовлено тим, що найбільш поширеним способом порушення норм податкового законодавства є штучне введення в операції реального сектору економіки інших суб'єктів господарювання з метою отримання податкових та інших переваг, надання таких переваг на користь третіх осіб, що призводить до порушень бюджетних інтересів та прямо пов'язано із діями таких суб'єктів господарювання, які в свою чергу знаходяться поза межами контролю податкових органів, та мають ознаки кримінальних правопорушень, доказів наявності яких суду не надавалось.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у період з 21.11.2014 по 27.11.2014 Дніпродзержинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Поліфом» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» (код ЄДРПОУ 36350905) за період серпень 2014 року та відображення їх в господарських операціях або їх подальшої реалізації, за результатами якої складений акт № 5090/224/04-03-22-03/13457623 від 28.11.2014 (а. с.17-25).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 26.11.2014 платником податку передані контролюючому органу первинні документи для проведення перевірки.

При цьому відповідачем складено акт від 28.11.2014 № 61/04-03-22-031 «Про ненадання документів», яким зафіксовано надання на запит податкового органу не всіх витребуваних документів, а саме: не надані до перевірки сертифікати відповідності та паспорти на придбаний товар (а.с.13).

За висновками акту перевірки № 5090/224/04-03-22-03/13457623 від 28.11.2014 перевіркою встановлено порушення ТОВ «Поліфом» пп. 14.1.36, 14.1.56, 14.1.191, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст.187, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України, у зв'язку із чим підприємством занижено податок на додану вартість на 83000,00 грн. за серпень 2014 року.

Даний акт перевірки отриманий головним бухгалтером товариства 28.11.2014 згідно відповідної відмітки на акті, що сторонами у справі не заперечується.

05.12.2014 товариством подано до Дніпродзержинської ОДПІ заперечення на акт перевірки від 28.11.2014, в яких викладено незгоду з його висновками та заявлено вимогу про повідомлення контролюючим органом платника податків про час та місце розгляду заперечень на акт, заявлене клопотання про їх розгляд на постійній комісії (а. с.26-30).

Листом від 10.12.2014 № 30866/10/04-03-22-03 Дніпродзержинська ОДПІ повідомила товариство про залишення без розгляду вищевказаних заперечень на акт перевірки через порушення останнім вимог п.86.7 ст.86 ПК України щодо п'ятиденного строку подання заперечень на акт перевірки (а. с.31).

Дніпродзержинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003982203 від 28.11.2014, яким до товариства з посиланням на п.121.1 ст.121, п.123.1 ст.123 ПК України застосовані штрафні санкції у розмірі 510 грн. на підставі акту №361/04-03-22031 від 28.11.2014 «Про ненадання документів» (а. с.12);

- № 0004062203 від 11.12.2014, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 83000 грн. - за основним платежем, 41500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями на підставі акту №5090/224/04-03-2203/13457623 від 28.11.20 (а. с.14).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає помилковими оскаржувані позивачем висновки податкового органу.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З апеляційної скарги відповідача вбачається, що доводи податкового органу стосуються господарських операцій ТОВ «Поліфом» з ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», тобто позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, і не стосуються тієї частини позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції.

Встановлюючи протиправними дії відповідача щодо залишення без розгляду заперечень ТОВ «Поліфом» від 04.12.2014 на акт перевірки №5090/224/04-03-22-03/13457623 від 28.11.2014 та протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення ТОВ «Поліфом» повідомлення про час та місце розгляду заперечень від 04.12.2014 на акт перевірки №5090/224/04-03-22-03/13457623 від 28.11.2014, суд виходив з того, що відповідачем не дотримано приписів ст.86 ПК України.

Відповідно до абз.1 п.86.7 ст.86 ПК України (в редакції на момент складення акту перевірки) у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду (абз.2 п.86.7 ст.86 ПК України).

З наведених вище обставин вбачається, що товариством подано до Дніпродзержинської ОДПІ заперечення на акт перевірки на п'ятий робочий день, тобто без порушення строку, визначеного в абз.1 п.86.7 ст.86 ПК України, внаслідок чого висновок відповідача про подання позивачем заперечень на акт перевірки від 28.11.2014 з порушенням законодавчо встановленого строку є помилковим, відповідно, є неправомірним залишення без розгляду заперечень відповідача.

Отже, які вірно зазначено судом першої інстанції, податковий орган зобов'язаний був направити платнику податків - позивачу повідомлення про час і місце розгляду його заперечень.

Щодо висновків суду першої інстанції з цього приводу відповідачем в апеляційній скарзі жодні доводи та заперечення не наведені.

З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині.

Стосовно висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 № 0003982203, яким до товариства застосовані штрафні санкції у розмірі 510 грн. за ненадання до перевірки певних документів (сертифікатів, паспортів якості) апеляційний суд також погоджується з судом першої інстанції.

Відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Застосовуючи до позивача штраф в розмірі 510,00 грн., відповідач виходив з того, що позивачем не були надані на відповідний запит особи, що проводила перевірку, такі документи: сертифікати відповідності, сертифікати якості, паспорти на придбаний товар.

За вимогами п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведеними вище нормами передбачено, по-перше, обов'язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, крім того, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, на який посилається відповідач, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пункт 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010, визначає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Таким чином, документами, які підлягають перевірці, є первинні документи, на підставі яких платником податків формуються показники податкової звітності, зокрема, по податку на додану вартість.

Поняття первинного документу міститься в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити зазначені в частині другій статті дев'ятої вказаного Закону.

Норми аналогічного змісту містяться в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

З матеріалів справи вбачається, що на запит контролюючого органу позивачем у повному обсязі надано первинні документи щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний».

Посилання податкового органу на ненадання позивачем сертифікатів якості товару, паспортів на придбаний товар як документів, які є необхідними для здійснення податковим органом повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого аналізу по зазначеним в запиті питанням, не приймаються колегією суддів, зважаючи на те, що вищеозначені документи не є первинними документами, які підтверджують формування податкового обліку платником податків, а пов'язані з виконанням вимог іншого законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що документи, які не були надані до перевірки, не є первинними документами чи документами з питань обчислення і сплати податків та зборів в розумінні пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, а відтак правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, відсутні.

Стосовно висновків суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0004062203 від 11.12.2014, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 83000 грн. - за основним платежем, 41500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями апеляційний суд зазначає наступне.

За висновками акту перевірки позивача від 28.11.2014, в результаті відображення товариством у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», реальність яких не підтверджена, ТОВ «Поліфом» порушено п.п.14.1.36, 14.1.56, 14.1.191, 14.1.231 п.14.1 ст.14, ст.44, п.п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 83000 грн. за серпень 2014 року.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що у позивача відсутні документи, які б підтверджували постачання товару, послуг, ведення господарської діяльності у розумінні Податкового кодексу України.

Також відповідачем враховані дані ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, згідно яких податкову звітність у ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 не визнано; за ініціативою податкового органу ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» видане 01.04.2014 свідоцтво платника ПДВ анульоване 07.11.2014.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про правомірність таких висновків податкового органу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Поліфом» (Покупець) та ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» (Постачальник) укладені договори купівлі-продажу:

- № 208514 від 26.08.2014 на поставку реакторів емальованих і нержавіючих;

- № 208714 від 28.08.2014 на поставку ємкостей нержавіючих (а. с.34).

Згідно умов цих договорів Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар за вільними цінами відповідним рівню звичайних цін зафіксованих на дату підписання договору без урахування ПДВ. Розрахунок за договорами проводиться на підставі рахунку шляхом 100 % передоплати.

Позивачем надано первинні документи, які свідчать про виконання договорів, а саме: рахунки-фактури, накладні, податкові накладні, банківські виписки, які свідчать про перерахування позивачем на рахунок ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» коштів, товарно-транспортні накладні, приходні відомості, витяг з книги складського обліку, що свідчить про оприбуткування придбаного товару (а. с.35-44, 90-94).

Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, виконання робіт, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені означеним підприємством - контрагентом позивача у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Приймаючи до уваги, що спірні господарські операції мали місце в серпні 2014 року, посилання суду першої інстанції та відповідача на дані ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, згідно яких за ініціативою податкового органу ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» видане 01.04.2014 свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано 07.11.2014, є помилковим, оскільки вказаний факт не впливає на статус ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» як платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій з позивачем.

Отже матеріалами справи не спростовано, що на момент укладення та реалізації договорів контрагент позивача ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Стосовно використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності апеляційний суд виходить з того, що як зазначено позивачем, не спростовано відповідачем, ТОВ «Поліфом» запланована реконструкція виробництва, з метою чого були придбані реактори емальовані та ємкості нержавіючі у ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», який самостійно здійснив постачання товару позивачу, працівники позивача розвантажили товар господарським методом.

Посилання позивача на заплановану реконструкцію блоку майстерень ТОВ «Поліфом» під виробничий комплекс по виробництву компонентів для пінополіуретану за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул.Дніпропетровська, 155, підтверджуються наданими витягом із технічної документації, кресленнями, якими, зокрема визначена технологічна схема виробництва компонентів для поліуретану (а. с.97-111).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на те, що видаткові накладні не містять ПІБ осіб, їх посади, які від імені сторін договорів відвантажили та отримали товар, лише підписи та печатку Постачальника, а також на те, що товарно-транспортні накладні не містять підпису водія, який мав отримати від постачальника та передати замовнику товар, відсутній ї подорожній лист та посилання на нього, а за адресою пункту навантаження - м.Київ, вул.Патріса Лумумби, б.11, знаходиться житловий будинок, колегія суддів вважає такими, що не можуть братись до уваги, як доказ нереальності господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Отже, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З цього приводу також слід враховувати, що помилки у оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо відсутності сертифікатів (паспортів якості) на товар, які з висновками суду першої інстанції не дають змогу ідентифікувати товар, апеляційний суд зазначає, то, по-перше, згідно приписів ч.2 ст.662 ЦК України обов'язок по передачі сертифікату покладено на продавця, яким позивач у вищевказаних операціях не є; крім того, відповідачем не доведено, що придбаний у вищевказаний контрагентів товар є товаром, сертифікація якого обов'язковою згідно приписів чинного законодавства, зокрема, згідно Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005.

Тим більш, що податковим органом не наведено правову норму, яка приписує платникам податків зберігати копії сертифікатів для документального підтвердження показників податкового обліку.

Посилання суду першої інстанції на те, що мішалки призначені для перемішування агресивних розчинів, у тому числі різних рідин, а тому необхідним є додержання норм щодо охорони праці та безпечних умов роботи із таким обладнанням, і за відсутності відомостей про їх фактичні технічні характеристики, рік виготовлення, відсутності паспортів, у тому числі паспортів випробувань, є сумнівним, колегія суддів вважає такими, що не відповідають змісту п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України, за яким у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В даному сумнівність, про яку зазначено відповідачем і підтримано судом першої інстанції, не є доказом, а лише припущенням, отже посилання на таку сумнівність в постанові суду першої інстанції без відповідних доказів не є вірним.

Також колегія суддів вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про штучність складення документів на підтвердження операцій, відображених в податковому обліку платником податків та невизнаних контролюючим органом та про штучне введення в операції реального сектору економіки інших суб'єктів господарювання з метою отримання податкових та інших переваг, надання таких переваг на користь третіх осіб, що призводить до порушень бюджетних інтересів держави та прямо пов'язано із діями таких суб'єктів господарювання, які в свою чергу знаходяться поза межами контролю податкових органів, та мають ознаки кримінальних правопорушень.

В матеріалах справи відсутні, податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами), як про те зазначає відповідач і з чим погодився суд першої інстанції.

З цього приводу слід зазначити, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а в даному випадку доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін за цими договорами підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Також жодною нормою законодавства України не передбачений обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу), відомостей щодо відображення у податковому обліку і звітування у податкові органи такого контрагента-постачальника тощо.

Отже, не можуть бути підставою для висновку щодо нереальності господарських операцій дані ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, згідно яких не визнано податкову звітність у ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

Приймаючи до уваги, що наведені вище належним чином оформлені первинні документи, достовірність яких не викликає сумніву, підтверджують реальність господарських операцій позивача з вищевказаним контрагентом та рух активів у процесі здійснення господарської операції і зміни у власному капіталі позивача, є недоведеним відповідачем відсутність фактичного здійснення спірних господарських операцій з поставки товарів позивачеві ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» за вищевказаними договорами купівлі-продажу, тому є безпідставнім збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83 000 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 41 500 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0004062203 від 11.12.2014.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно та не у достатньому обсязі встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія судів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2014 № 0001442202 в повному обсязі.

Отже, постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі № 804/185/15 скасувати в частині відмовлених позовних вимог, прийняти нову постанову у цій частині.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004062203 від 11.12.2014.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі № 804/185/15 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко