Постанова

від 07.12.2015 по справі 819/2888/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Справа № 876/11081/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Мостобуд» на постанову Тернопільського окружного суду від 15 жовтня 2015 року у справі №819/2888/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Мостобуд» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

31.08.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Мостобуд» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Тернопільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ДПІ), просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0004252201 від 31.07.2015р., №0004242201 від 31.07.2015р., №0004232201 від 31.07.2015р.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.10.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.10.2015р. та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що реальність здійснення господарських операцій Товариства з ТзОВ «ДЕНІКС ГРУП», ТзОВ «Сейв Тайм», ТзОВ «А-Альтум» та використання їх в оподатковуваних операціях підтверджуються дослідженими в судовому засіданні первинними бухгалтерськими документами. Акт щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ «ДЕНІКС ГРУП» не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а дії податкового органу щодо проведення відповідної зустрічної звірки визнані неправомірними в адміністративній справі за позовом цього ж контрагента. У відповідь на запит Товариства стосовно надання роз'яснень з приводу відображення в обліку проведених операцій та, начебто, наданих пояснень ОСОБА_2 стосовно того, що останній не мав відношення до діяльності ТзОВ «Сейв Тайм», вказаним контрагентом повідомлено, що послуги оренди виконано та надано в повному обсязі, а також, що відсутня інформація з приводу надання чи ненадання пояснень ОСОБА_2, оскільки останній був звільнений з посади директора за рішенням загальних зборів учасників 23.01.2015р. Водночас, вирок суду у справі №462/5049/15-к, на який покликається відповідач в обґрунтування нереальності господарських операцій з ТзОВ «Сейв Тайм», не містить обставин, які б стосувались господарських взаємовідносин між Товариством та ТзОВ «Сейв Тайм». Звертає увагу суду, що в рамках перевірки позивача не було ініційовано проведення зустрічних звірок із контрагентами. Товариство не може нести відповідальність за дії контрагентів у сфері справляння податків і зборів. Оскільки позивач діяв виключно у відповідності до вимог норм чинного податкового законодавства, а тому вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Мостобуд» зареєстровано державним реєстратором Тернопільської райдержадміністрації 21.05.2009р. №16511050001002713, діє на підставі Статуту, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.05.2009р. в Тернопільській ДПІ. Основний вид економічної діяльності 42.11 - будівництво доріг і автострад.

На підставі Наказу від 18.05.2015р. № 1012 ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Тернопіль Мостобуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., яка проводилась з 29.05.2015р. по 13.07.2015р. (термін перевірки продовжувався з 30.06.2015р. по 13.07.2015р. на підставі наказу від 26.06.2015р. №1245) з відома директора ТзОВ «Тернопіль Мостобуд» Левковича Ю.В. та в присутності головного бухгалтера Білан Г.А.

За результатами перевірки складено Акт від 20.07.2015р. № 4491/2201/36404316, у якому встановлено порушення: - п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України), що стало підставою заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 1 239 935 грн.; - п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, що стало підставою заниження податку на додану вартість (далі-ПДВ) на загальну суму 747 592 грн., в тому числі по періодах: за липень 2014 р. на суму 98 261 грн., за серпень 2014 р. на суму 98 261 грн., за вересень 2014 року на суму 101 016 грн., за жовтень 2014 р. на суму 302 287 грн. та за грудень 2014 року на суму 147 767 грн. та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року в сумі 630 088 грн.

За наслідком розгляду ДПІ поданих Товариством заперечень на Акт перевірки, комісією прийнято рішення про залишення висновків акта документальної планової виїзної перевірки без змін, а заперечення без задоволення (т.1, а.с.30-32).

На підставі акта перевірки відповідачем 31.07.2015р. винесено податкові повідомлення - рішення: форми «В4» №0004252201, яким зменшено від'ємне значення з ПДВ за грудень 2014 року на 630 088 грн.; форми «Р» №0004242201, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 826 605 грн. в тому числі 551 070 грн. за основним платежем та 275 535 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); форми «Р» № 0004232201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 859 902,50 грн., в тому числі 1 239 935 грн. за основним платежем та 619 967,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

07.08.2015р. Товариство подало скаргу на податкові повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Тернопільській області (а.с.36-39), за результатами розгляду якої прийнято Рішення від 25.08.2015р. №1350/10/19-00-10-01-06/8489, яким залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скаргу Товариства - без задоволення (т.1, а.с.41-49).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та незаконними, Товариство звернувся з позовом у суд.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній у період, який перевірявся, (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ та витрат є подальше використання таких товарів (основних фондів), робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договорів оренди від 01.07.2014р. №1/07/14, від 01.08.2014р. №1/08/14 та від 01.09.2014р. №1/09/14 TзOB «Денікс Груп» (Орендодавець), зобов'язується передати TзOB «Тернопіль Мостобуд» (Орендарю) в строкове платне користування майно, перелік якого визначено в Специфікаціях (Додатки, що є невід'ємною частиною Договору, які долучені до матеріалів справи), а Орендар зобов'язується прийняти майно та сплачувати Орендодавцю орендну плату. Комплектність майна погоджується між сторонами відповідним актом приймання-передачі. Розмір орендної плати визначається сторонами у Додатках до договору (т.1, а.с.50-58).

Виконання умов договорів оформлено актами приймання-передачі від 01.07.2014р., 01.10.2014р., актами здачі-приймання (надання послуг) з оренди опалубки №31/07 від 31.07.2014р. (за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.), №31/08 від 31.08.2014р. (за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р.), №30/09 від 30.08.2014р. (за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р.) (т.1, а.с.59-60, 62-64).

До матеріалів справи на підтвердження реальності господарських операцій також долучено Довіреність від 01.07.2014р. №01/07-02, виписану директором Товариства на ім'я Смолія Петра Семеновича для повноважень отримання опалубки від TзOB «Денікс Груп» (т.1 а.с. 61).

Як зазначено в акті перевірки, оплата вартості послуг здійснено через установу банку на суму 666 212,22 грн. та відповідно до договору переведення боргу від 01.11.2014р. №1/11/14, укладеного між TзOB «Тернопіль Мостобуд», TзOB «Денікс Груп» та TзOB «АНБ Груп», TзOB «Тернопіль Мостобуд» заборгованість в сумі 1119142,84 грн. перед TзOB «Денікс Груп» зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок TзOB «АНБ Груп». На виконання умов договору TзOB «Тернопіль Мостобуд» в грудні 2014 року перераховано кошти в розмірі 1 119 142,84 грн.

Транспортування орендованої опалубки оформлено товарно-транспортною накладною від 01.07.2014р. б/н, відповідно до якої перевізник, замовник, вантажоодержувач - TзOB «Тернопіль Мостобуд», вантажовідправник - TзOB «Денікс Груп», пункт навантаження - м. Київ, пункт розвантаження - КМ 228+230 А/дорога Київ - Харків - Довжанський (т.1, а.с.66). Також до матеріалів справи долучено подорожній лист № 064 серії ААК вантажного автомобіля за період з 14.06.2014р. по 01.07.2014р. на автомобіль - КАМАЗ 5410 НОМЕР_1, водій - ОСОБА_6 (т.1, а.с.66).

До матеріалів справи, також, долучено витяг з бази даних Держархбудінспекції України про наявність у TзOB «Денікс Груп» ліцензії №АВ596664, виданої 08.11.2011р. та дійсної до 08.11.2014р.

Товариством по операціях з TзOB «Денікс Груп» віднесено 1 487 816,00 грн. до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту в сумі 297 538,00 грн. по податку на додану вартість, а саме: за липень 2014 року на суму 98 261,00 грн., за серпень 2014 року на суму 98 261,00 грн. та за вересень 2014 року на суму 101 016,00 грн.

Окрім того, Товариство проводило господарські операції з ТзОВ «Сейв Тайм» відповідно до умов договору оренди від 01.10.2014р. №1/10/14, згідно з яким ТзОВ «Сейв Тайм» (Орендодавець) зобов'язується передати TзOB «Тернопіль Мостобуд» (Орендарю) в строкове платне користування майно, перелік якого визначено в Специфікаціях (Додатки, що є невід'ємною частиною Договору та долучені до матеріалів справи) та власними силами та засобами влаштувати шпунтове огородження з передачею його в строкове зберігання (оренду), а Орендар зобов'язується прийняти майно та сплачувати Орендодавцю орендну плату. Комплектність майна погоджується між сторонами відповідним актом приймання - передачі. Розмір орендної плати визначається сторонами у Додатках до договору (т.1, а.с.71-74).

Виконання умов договору оформлено актами прийому-передачі до договору оренди майна від 01.10.2014р. №1/10/14 (Додатки №3-6 до договору) та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з оренди опалубки №31/10 від 31.10.2014р. (за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р.) та оренди і влаштування шпунтового огородження №31/10 від 31.10.2014р. (за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р.) (т.1 а.с. 83-88).

До матеріалів справи на підтвердження реальності господарських операцій також долучено Довіреності від 01.10.2014р. №01/10-01 та від 01.10.2014р. №01/10-02, виписану директором Товариства на ім'я Скиби Романа Миколайовича для повноважень отримання опалубки та шпунт Ларсена від ТзОВ «Сейв Тайм» (т.1 а.с. 81,82).

Оплата вартості послуг проведена через установу банку, про що подано платіжні доручення за період листопад-грудень 2014 року (т.1 а.с.75-80).

Транспортування орендованої опалубки оформлено товарно-транспортною накладною від 01.10.2014р. відповідно до якої перевізник, замовник, вантажоодержувач - TзOB «Тернопіль Мостобуд», вантажовідправник - TзOB «Сейв Тайм», пункт навантаження - м. Київ, Пункт розвантаження - КМ 188+100 А/дорога Київ - Харків - Довжанський (т.1, а.с.92). До матеріалів справи долучено також подорожній лист № 83 серії ААК вантажного автомобіля за період з 01.10.2014р. по 16.10.2014р. на автомобіль - КАМАЗ 5410 НОМЕР_2, водій - ОСОБА_8 (т.1, а.с.91)

По операціях з TзOB «Сейв Тайм» Товариством віднесено 1 511 436 грн. до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2014 року 302 287 грн.

Відповідно до умов договору оренди №ОР/ТМБ-01 від 31.10.2014р. з Специфікаціями №1 та №2, ТзОВ «А-Альтум» (Орендодавець) передає, а позивач (Орендар) приймає в тимчасове оплатне користування обладнання. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності. Орендар сплачує орендну плату, яка визначається Специфікацією (т.1, а.с.94-99).

Виконання умов договору оформлено актами приймання-передачі від 22.11.2014р., 12.11.2014р., 22.12.2014р. (т.1, а.с.100-103).

Окрім того, відповідно до Договорів підряду на демонтаж конструкцій №ТМБ-04-04/11 від 04.11.12014р., №ТМБ-03-29/10 від 29.10.2014р. TзOB «Тернопіль Мостобуд» (Замовник) доручає, а TзOB «А-Альтум» (Підрядник) зобов'язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати замовнику роботи по демонтажу залізобетонних та металевих елементів моста, а Замовник - прийняти та сплатити вартість виконаних Підрядником, робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, за винятком наданих замовником, відповідно до умов договору.

Виконання умов договорів оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, актами надання послуг №СКГ1912/16 від 22.12.2014р., №СКГ 2212/21 від 22.12.2014р., №2912/10 від 29.12.2014р., №2612/12 від 26.12.2014р., довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року.

Транспортування орендованого обладнання оформлено товарно-транспортними накладними від 12.11.2014р. б/н та від 22.11.2014р., в яких перевізник, вантажоодержувач, замовник - TзOB «Тернопіль Мостобуд», а вантажовідправник - TзOB «А-Альтум», пункт навантаження - м. Київ, пункт розвантаження - відповідно 211 км та 228км А/дорога Київ - Харків - Довжанський.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій Товариством надано подорожні листи №241 Серії ААК вантажного автомобіля за періоди з 15.11.2014р. по 30.11.2014р. на автомобіль - КАМАЗ НОМЕР_3, водій - ОСОБА_6 та №186 Серії ААК вантажного автомобіля за періоди з 10.11.2014р. по 15.11.2014р. на автомобіль - КАМАЗ НОМЕР_2, водій - ОСОБА_8

Відповідно до Договору №ТР-15/10 від 15.10.2014р. ТзОВ «Транс Логістик Трейд» (Виконавець) зобов'язується надати послуги вантажного транспорту, а ТзОВ «Тернопіль Мостобуд» (Замовник) проводить оплату за транспортне обслуговування згідно актів здачі-приймання робіт. Замовник проводить оплату за транспортне обслуговування згідно актів-прийняття робіт (т.1, а.с.187). На підтвердження виконання умов даного договору Товариством надано акти надання послуг №269 від 01.11.2014р., №270 від 01.11.2014р., №271 від 01.11.2014р. та товарно-транспортні накладні.

До матеріалів справи Товариством долучено письмові підтвердження замовника будівництва ТзОВ «Альтком» про те, що ТзОВ «Тернопіль Мостобуд» використовувало шпунтове огородження для влаштування котлованів та металеву опалубку для монолітних робіт, вказані роботи прийняті замовником за актами виконаних робіт, та письмове підтвердження Представництва «Тодіні Конструкціон дженералі С.П.А.» про те, що ТзОВ «Тернопіль Мостобуд» використовувало металеву опалубку, малі інвентарні конструкції та металеві риштування для проведення будівельних робіт. Для підтвердження даних операцій подано суду довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, Сертифікати (т.1 а.с.148-182).

На підтвердження фактичного використання опалубки, мостових інвентарних конструкцій, шпунта та проведення демонтажних робіт позивачем подано фото-звіти з об'єктів будівництва.

Представлені Товариством документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Водночас, щодо покликання в акті перевірки від 20.07.2015р. № 4491/2201/36404315 на те, що в представлених Товариством товарно-транспортних накладних не заповнено супровідних документів на вантаж, вантажно-розвантажувальні операції, фактично місцезнаходження вантажу не зазначено, в подорожніх листах не заповнено пробіг, фактичний час, марку пального, код марки пального, некоректно заповнено завдання водієві, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

При цьому, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, робіт (послуг).

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні від 31.07.2014р. №265, від 31.08.2014р. №310, від 30.09.2014р. №294 на загальну суму 1 768 704,66 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 294784,11 грн. (т.1, а.с.67-69), податкові накладні від 31.10.2014р. №64 та №65 на загальну суму 1 813 723,42 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 302 287,24 грн. (а.с.89-90), податкові накладні від 26.12.2014р. №2601, 29.12.2014р. №2901, від 22.12.2014р. №2203, №2202 на суму ПДВ в розмірі 777 854,54грн. (а.с.125-128).

Щодо не заповнення в податковій накладній від 29.08.2014р. за №298 обов'язкового реквізиту «вид цивільно-правового договору», колегія суддів вважає, що вказане, не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарських операцій в цілому.

З акта перевірки, також, вбачається, що висновки ДПІ про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та TзOB «Денікс Груп» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків зроблено з врахуванням акту ДПІ в Печерському районі м. Києва від 01.09.2014 р. №2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TзOB «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014р. по 31.08.2014р.» згідно з яким правочини, укладені TзOB «Денікс Груп» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та на порушення вимог п.187.1 ст.187 ПК України завищено податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.06.2014 р. по 31.08.2014р.

Проте колегія суддів зазначає, що вказаний акт не може підтверджувати порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.

Як це вбачається з акта перевірки та поданих відповідачем заперечень на адміністративний позов, податковим органом виявлено, що у контрагентів позивача відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, що унеможливлює здійснення господарської операцій з надання послуг оренди та демонтажних робіт, з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення діяльності, нездійснення особою, яка значиться постачальником таких послуг через відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної діяльності з поставки послуг, економічної діяльності через відсутність управлінського, технічного та іншого персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів через здійснення веденням обліку для цілей оподаткування тільки операцій з фінансово-грошовими потоками, які відображені тільки в податковому обліку де зазначено реквізити правочинів, товарний характер яких наявними документами не підтверджено та засвідчує проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011р. (справа №21-47а10 та постанові від 11.12.2007р. (справа №21-1376во06).

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання контрагентами свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентами, не може створювати наслідки для самого позивача.

Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Крім того, колегія суддів зауважує, що обґрунтування нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуються на припущеннях.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо покликання ДПІ на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 18.09.2015р. відносно ОСОБА_2, 1971 р. н. (на момент здійснення взаємовідносин був зареєстрований - керівником та головним бухгалтером в одній особі TзOB «Сейв Тайм»), засудженого за ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Така обов'язковість поширюється лише на питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову, тобто обов'язковими є факти щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами, а саме: з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ належить з'ясувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду від 17.03.2014р. (справа К/800/3616/13), від 03.11.2015р. (справа К/800/7598/15).

Слід зауважити, що вказаним вироком не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між Товариством та ТзОВ «Сейв Тайм».

Окрім того, з листа ТзОВ «Сейв Тайм» від 06.08.2015р. №12/08 за підписом директора підприємства ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_2 за рішенням загальних зборів учасників Товариства був звільнений з посади директора та з 23.01.2015р. керівником ТзОВ «Сейв Тайм» призначено ОСОБА_9 У вказаному листі зазначено: «…підтверджуємо, що в бухгалтерських документах ТзОВ «Сейв Тайм» зберігаються оригінали договорів та первинних документів підписаних керівником» (т.1, а.с.183)

Щодо покликання відповідача на отримані ОУ ГУ ДФС у м. Києві 25.06.2015р. пояснення у громадянина ОСОБА_10 (керівник та головний бухгалтер в одній особі TзOB «А-Альтум»), в якому він заперечує причетність до господарської діяльності TзOB «А-Альтум» (код за ЄДРПОУ 39161371), то слід зазначити, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача подано копії заяв ОСОБА_10 до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві, зареєстровану 07.12.2015р. за №К-623, та до Прокуратури Шевченківського району м.Києва, зареєстровану 07.12.2015р. за №5058, про вчинення злочину, згідно з якими жодних пояснень ні письмових, ні усних ОСОБА_10 ОУ ГУ ДФС у м. Києві не надавав, і не міг надати, оскільки у вказану дату був відсутній в м.Києві, інформація наведена у поясненнях є неправдивою та не відповідає дійсності. Зазначене також підтверджується листом від 07.08.2015р. за підписом ОСОБА_10 адресований Товариству (т.1 а.с.185).

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам колегія суддів зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та витрат є надані позивачем первинні бухгалтерські документи.

Також слід зауважити, що невиконання чи неналежне виконання контрагентами свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентами, не може створювати наслідки для самого позивача.

В свою чергу, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Як встановлено судом першої інстанції на момент укладення із позивачем господарських договорів та здійснення господарських операцій вказані в акті контрагенти були зареєстровані в ЄДРПОУ, наділені відповідною цивільною правоздатністю та дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, що не заперечується відповідачем та актом перевірки не спростовано.

Товар, роботи (послуги), які були предметом правочинів, не обмежені та не вилучені з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Колегією суддів також взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, товари, роботи (послуги) по таких надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Окрім того, поспішність висновків ДПІ підтверджується ще й тим, що в акті перевірки від 20.07.2015р. № 4491/2201/36404316 податковий орган стверджує про заниження Товариством ПДВ на загальну суму 747 592 грн., проте в прийнятому податковому повідомленні - рішенні від 31.07.2015р. №0004242201 визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 551 070 грн., що є відмінний від визначеної в акті перевірки. В свою чергу, податковий орган приймаючи 25.08.2015р. рішення, яким відмовило в задоволенні скарги Товариства на прийняті податкові повідомлення-рішення, невідповідності у визначених перевіркою сум та сум, які знайшли своє відображення у рішенні від 31.07.2015р. №0004242201 не пояснює.

В свою чергу слід зауважити, що оскільки ПДВ та податок на прибуток є взаємопов'язані податки як такі, що відображають одну і ту ж господарську операцію, а тому колегією судів критично оцінюються дії податкового органу щодо коригування сум ПДВ (не покликаючись на операцію, контрагента і підстави) без такого коригування сум податку на прибуток.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ДПІ не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує недобросовісність платника та необґрунтованість його податкової вигоди, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0004242201, № 0004232201, №0004252201 від 31 липня 2015 року винесені правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до переконання, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах у справі та вимогах законодавства, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення позову.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Мостобуд» задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного суду від 15 жовтня 2015 року у справі №819/2888/15 - скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2015р. №0004252201, №0004242201, №0004232201.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Мостобуд» 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Постанови виготовлено 11.12.2015р.