Постанова

від 19.02.2019 по справі 819/2888/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №819/2888/15

адміністративне провадження №К/9901/19472/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року у складі суддів Шинкар Т.І., Пліша М.А., Ільчишин Н.В.

у справі № 819/2888/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопіль Мостобуд

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопіль Мостобуд (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування податку на прибуток, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 15 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовив у повному обсязі. При прийнятті рішення суд виходив з того, що податковим органом спірні повідомлення-рішення винесено правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7 грудня 2015 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року № 0004252201, № 0004242201, № 0004232201.

У квітні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи рішення про результати розгляду скарги від 25 серпня 2015 року та заперечення на позовну заяву

У квітні 2016 року позивач надав Суду заперечення на касаційну скаргу, в якому наполягає на реальності господарських операцій, не погоджується з доводами касаційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопіль Мостобуд зареєстровано 21 травня 2009 року, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25 травня 2009 року. Основний вид економічної діяльності 42.11 - будівництво доріг і автострад.

Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 20 липня 2015 року № 4491/2201/36404316, на підставі висновків якого винесено податкові повідомлення - рішення № 0004252201, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року на 630 088 грн, № 0004242201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 826 605 грн, в тому числі 551 070 грн. за основним платежем та 275 535 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0004232201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 859 902,50 грн, в тому числі 1239935 грн за основним платежем та 619967,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В основу податкового правопорушення покладено висновок податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю Денікс-Груп , Сейв Тайм та А-Альтум при придбанні послуг з оренди опалубки, шпунтового огородження та послуг з демонтажу елементів моста.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оцінюючі правильність застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Положеннями пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд апеляційної інстанції здійснив аналіз умов договорів та оцінку наданих до суду первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями (податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт тощо) на відповідність вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення № 88).

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів рішення податкового органу про результати розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Зауваження щодо змісту податкових накладних і порядку їх оформлення та реєстрації у відповідача відсутні.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Суд погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що акт про неможливість проведення зустрічних звірок не може підтверджувати порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з правомірності дій платника податків та зазначив, що договори, на підставі яких виникли господарські операції, нікчемними у судовому порядку не визнавались, будь-яких злочинних дій суб'єкту господарювання - позивача у справі, підтверджених рішеннями судів, що набрали законної сили, не встановлено, реальність господарських операцій підтверджена належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року у справі № 819/2888/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер