Ухвала

від 05.11.2015 по справі 804/20576/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2015 рокусправа № 804/20576/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Авталекс

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року по справі № 804/20576/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Авталекс до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авталекс" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 р. №0003582201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму у розмірі 75495,00 грн., в тому числі за основним платежем - 60396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15099,00 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо не підтвердження первинними документами господарських операцій з ТОВ Велар-Д .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у задоволені позову відмовлено. Постанова суду, зокрема, мотивована тим, що показники податкової звітності позивача, сформовані з посиланнями на господарські правовідносини з ТОВ Велар-Д , які не підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку, що передбачені чинним законодавством.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Авталекс подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не встановлено жодних обставин, які б свідчили про порушення підприємством вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Заявник апеляційної скарги наполягав на реальності господарських операцій з ТОВ Велар-Д , вказуючи на те, що такі операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

У судовому засіданні представником Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме заміну Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

За таких обставин, з огляду на положення ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила здійснити процесуальне правонаступництво у даній адміністративній справі, а саме: замінити відповідача по справі - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване. Зазначив, що документи, якими згідно чинного законодавства оформлюються операції з поставки нафтопродуктів та складський облік останніх, до перевірки надано не було.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 28.07.2014 р. по 31.07.2014 р. податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Компанія "Авталекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських операціях з постачальником ТОВ "Велар-Д", за результатом якої складено Акт від 31.07.2014 р. №2261/221/32298358.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2014 р. у сумі 60396,00 грн.

Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.

В акті перевірки зазначено, що предметом поставки є нафтопродукти (бензин А-95, А-92) до перевірки ТОВ "Компанія "Авталекс" не надано належні документи складського обліку,сертифікати походження товару, які містять інформацію щодо ГОСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника або паспорти якості товарів.

Крім того, податковим органом було використано Акт №534/153-120/37442787 від 27.06.2014 р. про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Компанії "Металозбут" (контрагент ТОВ "Велар-Д"),згідно якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "Компанія "Металозбут" у березні-травні 2014 р. у загальній сумі ПДВ 31670145,80 грн. по ланцюгу постачання, зокрема, з ТОВ "Велар-Д" на суму ПДВ 2040000,00 грн.

З цих підстав, посилаючись на те, що у відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені законодавством, ДПІ дійшла висновку про те, що господарські взаємовідносини з ТОВ Велар-Д є непідтвердженими, у зв'язку з чим ТОВ Компанія Авталекс неправомірно відносило до складу податкового кредиту суми ПДВ, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 р. №0003582201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму у розмірі 75495,00 грн., в тому числі за основним платежем - 60396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15099,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, з поставки товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У свою чергу, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження належними первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

У відповідності до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.2 ст.9 названого Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції, може бути визнаний документ лише за умови наявності у ньому обов'язкових реквізитів, що визначені ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно матеріалів справи, у травні 2014 року позивачем включено до податкового обліку суму 362377, 14 грн., в т.ч. 60396,19 грн. податкового кредиту з ПДВ. Як свідчать пояснення позивача, названі суми включено до податкового обліку за наслідками правовідносин з ТОВ Велар-Д ,з яким ТОВ Компанія Авталекс укладено договір поставки №0605/14 від 06.05.2014 р. За умовами договору ТОВ "Велар-Д" приймає на себе зобов'язання поставити продукцію (бензин марки А-92, А-95), а позивач прийняти та оплатити продукцію. Договір набирає чинності з 06.05.2014 р. і діє до 31.12.2014 р. включно.

ТОВ "Компанія "Авталекс" здійснено сплату на розрахунковий рахунок ТОВ "Велар-Д" у сумі 328222,14 грн. згідно платіжних доручень №768 від 22.05.2014 р. на суму 66035,70 грн., №769 від 22.05.2014 р. на суму 65752,44 грн., №770 від 22.05.2014 р. на суму 65491,50 грн., №771 від 23.05.2014 р. на суму 65461,50 грн., №775 від 28.05.2014 р. на суму 65481,00 грн.

Станом на 31.05.2014 р. за даними бухгалтерського обліку по рахунку №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по взаємовідносинам з ТОВ "Велар-Д" кредиторська заборгованість складає 74910,05 грн.

На підтвердження факту постачання та отримання товару до перевірки та суду, надано товарно-транспортні накладні №148 від 07.05.2014 р., №153 від 14.05.2014 р., №154 від 16.05.2014 р., №159 від 23.05.2014 р., №161 від 28.05.2014 р., №168 від 30.05.2014 р..

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що придбаний позивачем відноситься до небезпечних речовин, перевезення яких має свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких робіт із відповідними компетентними установами.

Порядок приймання, транспортування та облік нафтопродуктів визначається Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155).

Відповідно до п.п. 5.4.1, 5.4.3 п.5.4 Інструкції, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти ) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900. Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Акти, передбачені п.п. 5.4.3 Інструкції до перевірки та до суду не надано. ТОВ "Компанія "Авталекс" не надано сертифікати походження товару, які містять інформацію щодо ГОСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника або паспорти якості товарів.

Згідно п.п. 7.5.8 п.7.5 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Як вбачається із наданих позивачем товарно-транспортних накладних, вони не відповідають вимогам, які встановлені законодавством, а саме: в них не вказано номер резервуара та час виїзду автоцистерни з підприємства відправника. ТТН №159 від 23.05.2014 р. не містить підпису вантажоодержувача. Не конкретизовано шлях прямування вантажу (вказано лише назви міст).

Відповідно до п.14.1, 14.8, 14.9 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи:

під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН;

під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу.

Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі.

Усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках. У реєстрі мають відображатись дані:

дата складання реєстру;

назва і номер документа;

найменування, марка і вид нафти або нафтопродукту;

кількість відпущених нафти і нафтопродуктів в одиницях маси.

На відпущені нафту і нафтопродукти, що не належать підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстри (відомості) окремо на кожного власника нафти або нафтопродукту.

В той же час, названих документів складського обліку, складених стосовно операцій з ТОВ Велар-Д до перевірки та суду не надано.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не надав податковому органу та суду належних документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження факту отримання нафтопродуктів.

На думку суду, первинні документи, які засвідчують факт укладання договорів зі спірним контрагентом не є достатніми для того, щоб зробити висновок про реальність проведених операцій, оскільки сам по собі обмін видатковими та податковим накладними, а також виключно наявність податкових/видаткових накладних, не підтверджують переміщення товару.

Зазначену правову позицію викладено також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, де зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу, які зроблені під час перевірки, щодо не підтвердження господарських операцій документами, обов'язковість ведення яких визначена законом.

Виходячи з викладеного, слід погодитись з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 29.08.2014 року №0003582201, що виключає підстави для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Авталекс - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у справі № 804/20576/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

( Рішення суду складено 30.11.2015р.)

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко