Рішення

від 26.02.2010 по справі 2-1932/2010

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

справа № 2-1935/2010

провадження № Б/н 1704

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2010 р.

Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді -ЦИМБАЛ І.К.

при секретарях - Барвіцькій М.Т., Куліковій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про стягнення аліментів -

В СТАНО В И В:

Позивач звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача, який уточнила у судовому засіданні, посилаючись на те, що від зареєстрованого шлюбу з відповідачем у них народився син на утримання якого відповідач, після того як пішов з сім’ї, припинив добровільно надавати матеріальну допомогу, що ставить позивача у скрутне становище.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримала,- просила їх задовольнити з підстав наведених у позові та пояснила, що відповідач отримує високі доходи, проте приховує дійсний розмір останніх зазначаючи, що єдине джерело його доходів є мінімальна заробітна плата, яку він отримує за місцем роботи будучи генеральним директором товариства, проте незважаючи на це користується та обслуговує на фірмовій станції коштовний транспортний засіб моделі «Хонда Акура», орендує житло, відвідує ресторани тощо, отже його витрати значно перевищують нібито отримувану ним мінімальну заробітну плату, відповідач не обмежує себе у повсякденному житті. Таким чином позивач га її представник вважають вказані обставини такими, що мають істотне значення і є вагомими для визначення аліментів у твердій грошовій сумі. Також позивач просить стягувати з відповідача аліменти у розмірі 8500 грн. на місяць, мотивуючи свої вимоги тим, що з урахуванням віку та звичок дитини, яка не звикла обмежитися у витратах, саме такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення його нормального функціонування організму, збереження здоров’я, набору продуктів харчування, а також набору непродовольчих товарів та набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості дитини. Разом з тим, позивач просить стягувати з відповідача додаткові витрати, зокрема на оплату додаткових освітніх послуг 360 грн. на місяць; 1000 грн. щомісячно на оплату послуг репетитора з англійської мови; 12000 грн. на санаторно - курортне лікування та відпочинок дитини два рази на рік; 402 грн. 17 коп. витрат на придбання медичних препаратів. Представник позивача та позивач в судовому засіданні вимоги уточнили, просили стягнути додаткові витрати з відповідача на перед до повноліття дитини. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2200 грн.

Відповідач та його представник позовні вимоги визнали частково та просили визначити розмір аліментів на утримання сина сторін в сумі 200 грн. на місяць, посилаючись на те, що відповідач за місцем роботи отримує мінімальну заробітну плату, інших доходів крім заробітної плати не має, іноді особисто купує синові необхідні речі, теперішня дружина відповідача є вагітною. Крім того, представник відповідача зазначив про те, що незважаючи на наявність транспортного засобу та його обслуговування на фірмовій станції, а також те, що відповідач проживає в орендованій квартирі, дані обставини не можуть слугувати підставою для стягнення аліментів у розмірі про який просить позивач, оскільки відповідач живе на особисті заощадження, позичає гроші у борг, транспортним засобом користується рідко, отримує стабільну заробітну плату, що взагалі є підставою для стягнення аліментів у частці, а не у твердій грошовій сумі. Крім того, відповідач зазначає, що позивач та її представник не надали обґрунтованого розрахунку розміру аліментів, який позивач просить стягувати та доказів того, що відповідач може сплачувати аліменти у такому розмірі, розрахунку додаткових витрат та його обґрунтування, а також обґрунтування стягнення таких витрат на перед. Крім того позивачем не надано належних доказів на оплату правової допомоги. Також представник відповідача зазначив, що відповідач з квартири де раніше проживали сторони пішов, а позивач із сином залишились у квартирі, де проживають та не змушені орендувати житло. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Від зареєстрованого шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4. 24.11.1995 року, який проживає разом з позивачем /а.с. 6,7, 32/.

Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча до травня 2009 року таку допомогу надавав, а після розпочатого судового процесу про стягнення аліментів на прохання сина купує йому деякі речі /а.с. 31/, що не оспорювалось учасниками процесу в судовому засіданні і відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не потребує доказуванню.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а обов’язок з утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків.

Згідно відомостей про заробітну плату сторін вбачається, що останні працюють та отримують мінімальну заробітну плату /а.с. 20, 29/.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Учасниками процесу не оспорювалась обставина, що відповідач користується та обслуговує належний йому транспортний засіб «Хонда Акура» і тільки у 2009 році витратив на сервісне обслуговування 10426 грн. 43 коп. /а.с.48/. Якщо розподілити вказану суму на 12 місяців остання складатиме мінімальний розмір заробітної плати на один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що для проживання останній витрачає власні заощадження, позичає гроші у борг, за орендоване житло особисто не платить, оскільки на їх підтвердження суду доказів надано не було, проте виходячи з принципу призумції вини, який має місце у цивільному праві, саме на відповідача покладений обов’язок по доведенню відповідних обставин перед судом. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача та її представника щодо наявності у відповідача альтернативних джерел доходів, а також що відповідач не висвітлює дійсний розмір заробітку є слушними, що на думку суду є обставиною, яка має істотне значення і є підставою для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Також, суд не приймає до уваги те, що відповідач на час розгляду справи проживає з дружиною, яка вагітна /а.с. 89-91/, оскільки зважаючи на строк вагітності, остання є працездатною, не перебуває на лікарняному перед пологами, тощо, атому не може вважатися такою, що перебуває на утриманні відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», мінімальний розмір прожиткового мінімум для дитині віком від шести до вісімнадцяти років встановлено 776 грн.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько(- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

В судовому засіданні учасниками процесу не оспорювалися доводи позивача про те, що їх з відповідачем спільний син ніколи не в чому не був обмежений, його інтереси, виховання, харчування тощо, завжди були пріоритетними в сім’ї, розрив якої потягнув за собою окрім переживань дитини, ще й відсутність попереднього матеріального забезпечення, що надто боляче вплинуло на неї та в подальшому може вплинути ще більше, якщо під час перехідного віку, дитина буде обмежена у забезпеченні, яке надавалось їй під час спільного проживання сторін, так як основним утримувачем в сім’ї був відповідач, який у даний час проживає окремо у новоствореній сім'ї.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виходячи з того, що син сторін проживає разом із позивачем, у зв’язку з чим цілодобовий обов’язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі, враховуючи важкий вік дитини, а також те, що позивач отримує мінімальну заробітну плату, несе витрати по оплаті житлово - комунальних послуг, майна на утриманні не має та з урахуванням вище наведених обставин, суд вважає визначити розмір аліментів в сумі 1500 грн. щомісячно, що становить два прожиткових мінімуми для дитини сторін і буде справедливим по відношенню до останніх зрівняючи їх обов’язки, оскільки неможливість витрачати позивачем вказану суму на дитину замінюється її опікуванням сином під час його повсякденного життя. Розмір аліментів який просить стягнути позивач 8500, суд вважає значно завищеним та необґрунтованим, а тому задовольняє вимоги в частині стягнення аліментів частково.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога, про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Додаткові витрати мають покриватися батьками в міру необхідності до досягнення дитиною повноліття. Вони можуть бути викликані тривалими або тимчасовими, минущими по своїй природі обставинами, тому в законі передбачені різні варіанти, зокрема наперед або після їх фактичного понесення (одноразово, періодично або постійно). Так, фінансування майбутніх витрат наперед можливо при відсутності коштів для їх здійснення.

В судовому засіданні позивач та її представник не надали доказів про те, що дитина сторін часто хворіє, хоча із виписки медичної картки вбачається, що дитина має хронічні хвороби, проте суд вважає таку виписку як підтвердження додаткових витрат неналежним доказом, оскільки остання не містить доказів витрат на такі хвороби, з якою періодичністю і у який період такі витрати мали або будуть мати місце і чи саме такі витрати тощо, а отже суд дійшов висновку про те, що вимоги в частині стягнення додаткових витрат наперед, зокрема 12000 грн. на санаторно - курортне лікування та відпочинок дитини два рази на рік; 402 грн. 17 коп. витрат на придбання медичних препаратів на місяць задоволенню не підлягають, оскільки обставини на які посилається позивач та її представник не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Також, з цих же підстав, суд вважає неналежними доказами розписки, які представник позивача просив долучити до справи, в чому останньому було відмовлено, про отримання викладачем дитини грошових коштів в сумі 1000 грн. щомісячно в якості оплати послуг по навчанню сина сторін англійській мові, оскільки джерело походження таких розписок невідомо, крім того останні не є доказами, які необхідні для підтвердження таких витрат, оскільки такі витрати мають бути підтвердженні певними засобами доказування, зокрема квитанціями тощо.

Разом з тим, суд дійшов висновку про те, що з відповідача необхідно стягнути половину витрат за освітні послуги, які фактично понесені позивачем, оскільки їх стягнення наперед є недоцільним враховуючи, що з довідки, про сплат таких послуг /а.с. 92/ вбачається, що сума 360 грн. може змінюватися, а тому суд вважає неприпустимим обтяжувати відповідача наперед зайвими витратами і виходячи із принципу рівності сторін у несенні додаткових витрат, стягує з відповідача їх половину в розмірі 930 грн. з вересня 2009 рік по лютий 2010 року.

Крім того, відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Такий розмір встановлюється ПКМУ від 27 квітня 2006 р. №590 про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, яка визначає, що така компенсація виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи. В акті передачі - приймання наданих послуг згідно договору про надання юридичних послуг визначено, що представником позивача було витрачено три години на консультації з сімейного права, тоді як година його роботи становить 200 грн., отже виходячи з вище вказаних вимог закону, а також розміру заробітної плати на час укладення договору та виконання робіт та розгляду справи - 869 грн., розмір компенсації, який підлягає стягненню з відповідача становить 10 грн. 30 когі. /а.с.35-37, 93, 94/, відомостей щодо часу витраченого на вчинення інших процесуальних дій, оплачених позивачем, представник не надав, тому суд задовольняє дану вимогу частково в межах її обґрунтування.

Крім того, відповідно до ст.ст. 80, 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 84, 80, 88, 208, 209, 212-218,367 ЦПК України та ст.ст. 180, 182, 184, 185, 191 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працює TOB «К.А.Н. Девелопмент» (код ЄДРПОУ 34347602) зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2, зареєстрованої та проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_4 1 кв. 209 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1500 /одна тисяча п’ятсот/ гривень щомісячно, починаючи з 16.11.2009 року та до повноліття дитини.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах стягнення платежу (аліментів) за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працює ТОВ «К.А.Н. Девелопмент» (код ЄДРПОУ 34347602) зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2, зареєстрованої та проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_4 1 кв. 209 додаткові витрати в розмірі 930 /дев’ятсот тридцять/ грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працює ТОВ «К.А.Н. Девелопмент» (код ЄДРПОУ 34347602) зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2, зареєстрованої та проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_4 1 кв. 209 витрати на правову допомогу в розмірі 10 /десять/ грн. 30 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працює ТОВ «К.А.Н. Девелопмент» (код ЄДРПОУ 34347602) зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4 1 кв. 209 на користь держави судовий збір в сумі 90/дев’яносто/ грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працює ТОВ «К.А.Н. Девелопмент» (код ЄДРПОУ 34347602) зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4 1 кв. 209 на користь Територіального управління державної судової адміністрації в м. Києві, код ЄДРПОУ: 26268059. р/р 35222012000064, банк УДК м. Києва, МФО: 820019, 02, Дарницький районний суд м. Києва, витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 /сто двадцять/ грн.Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Головуючий: