Постанова

від 11.11.2015 по справі 825/3075/14

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Монтажник» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області (далі - Інспекція) про визнання дій протиправними та заборону вчинення певних дій,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року Товариство звернулося до суду із позовом до Інспекції про визнання протиправними дій щодо проведення заходів із зустрічної звірки, за результатами якої складено акт від 29 липня 2014 року № 53/22/39170852 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Монтажник» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за травень-червень 2014 року» (далі - акт звірки), та заборону використовувати та поширювати цей акт.

Згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 14 жовтня 2014 року позивач просив:

- визнати протиправними дії Інспекції щодо внесення до автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС) «Податковий блок» коригувань показників податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та додатка 5 до них «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» (далі - додаток 5) на підставі акта звірки;

- зобов 'язати відновити в АІС «Податковий блок» задекларовані показники податкових декларацій з ПДВ та додатку 5.

Суд установив, що Інспекція здійснила заходи щодо проведення зустрічної звірки позивача, за результатами якої склала акт звірки, у якому встановила відсутність реального здійснення господарських операцій Товариством за травень-червень 2014 року з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками, посилаючись на відсутність Товариства за податковою адресою та ненадання документів.

Дані акта звірки відповідач вніс до АІС «Податковий блок», у зв'язку з чим позивачу змінено показники податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2015 року, адміністративний позов Товариства задовольнив частково: зобов'язав Інспекцію відновити в АІС «Податковий блок» задекларовані Товариством показники податкових декларацій з ПДВ та додатку 5. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Інспекція просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства.

На обґрунтування заяви надала копію рішення Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2014 року (справа № К/800/10128/14), яке, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232; пунктів 2.1, 2.2, підпункту 2.3.6 пункту 2.3 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236; пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Крім того, до заяви Інспекція додала постанову Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року (справа № 21-511а14).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У наданому для порівняння рішенні Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2014 року (справа № К/800/10128/14) касаційний суд у подібних відносинах виходив із того, що дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» інформації, отриманої внаслідок проведення перевірки платника податку, є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження господарських операцій. При цьому суд встановив, що податковий орган вніс таку інформацію на підставі акта перевірки, складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентом.

Водночас у справі, що розглядається, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за наслідками проведеної зустрічної звірки Інспекція не приймала податкове повідомлення-рішення, на підставі якого після його узгодження можливе внесення інформації до АІС «Податковий блок», тому Інспекція безпідставно анулювала (змінила) показники відповідної податкової звітності позивача та безпідставно внесла зміни до автоматизованої системи, а тому такі дані підлягають відновленню. При цьому суд встановив, що Інспекція внесла такі зміни на підставі акта звірки, у якому встановила відсутність реального здійснення господарських операцій Товариством за травень-червень 2014 року з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками, посилаючись на відсутність Товариства за податковою адресою та ненадання ним документів. Тобто, Інспекція фактично не проводила перевірку позивача, проте внесла зміни до АІС «Податковий блок».

Проте суди встановили місцезнаходження Товариства (основне місце здійснення господарської діяльності): 14005, м. Чернігів, вул. Войкова, 4, кв. 116. Також Товариство для зберігання товару винаймає складське приміщення за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Красовського, 16, перший поверх (згідно з договором № 1 суборенди нежитлового приміщення від 5 травня 2014 року). У судовому засіданні Товариство документально підтвердило здійснення господарських операцій із контрагентами покупцями-постачальниками за травень-червень 2014 року. Разом з тим висновок Інспекції про відсутність Товариства за податковою адресою базується лише на підставі службової записки головного оперативного відділу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Чернігівській області від 29 липня 2014 року № 768/07, якою отримано довідку від 25 липня 2014 року № 360/07д з приміткою «Місцезнаходження платника не встановлено». При цьому належних заходів, передбачених чинним законодавством, щодо встановлення місцезнаходження Товариства Інспекція не здійснила.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков В.Л. Маринченко М.І. Гриців П.В. Панталієнко О.А. Коротких І.Л. Самсін О.В. Кривенда О.О. Терлецький В.В. Кривенко